ДЦП

Дитячий церебральний параліч - термін, об’єднуючий групу не прогресуючих захворювань головного мозку, що виникли внаслідок недорозвинення або пошкодження структур мозку в антенатальний, інтранатальний і ранній постнатальний періоди, що характеризуються руховими розладами, порушеннями пози, мови, психіки.

Загальні відомості

Ділянки головного мозку, які контролюють рухи м'язів, особливо вразливі до пошкодження у недоношених і дітей першого року життя. Церебральний параліч зустрічається у 1-2 з 1000 дітей першого року життя, але в 10 разів частіше реєструється у недоношених дітей, особливо при значній недоношеності.

Причини дитячого церебрального паралічу

Церебральний параліч можуть викликати різні травми, але, як правило, причина залишається неясною. Від 10 до 15% випадків пов'язані з родовими травмами та недостатнім постачанням головного мозку киснем до, під час і відразу після народження. Недоношені діти особливо вразливі - частково через те, що у них погано розвинені кровоносні судини головного мозку, які легко кровоточать і не можуть забезпечувати мозок достатньою кількістю кисню. Високий вміст у крові білірубіну - досить частий стан у новонароджених. Він може вести до так званої ядерної жовтяниці та пошкодження мозку. Однак жовтяниця новонароджених легко виліковується сучасними засобами, і насьогодні кількість випадків ядерної жовтяниці різко зменшилася. У перші роки життя важкі хвороби: менінгіт, сепсис, травма і важке зневоднення - можуть викликати пошкодження головного мозку. Ці захворювання є можливими причинами церебрального паралічу.

Симптоми

Симптоми ДЦП коливаються від ледь помітної недолугості до важкої м'язової спастичності (напруженості), яка заважає рухам рук і ніг і приковує дитину до інвалідного крісла. Розрізняють чотири основні різновиди церебрального паралічу:

• спастичний, при якому м'язи жорсткі та слабкі; зустрічається приблизно у 70% дітей з церебральним паралічем;
• хореоатетоїдний, при якому під час відсутності свідомого контролю м'язи мимоволі сіпаються; зустрічається приблизно у 20% дітей з церебральним паралічем;
• атактичний, при якому порушена координація, рухи дитини невпевнені; виникає приблизно у 10% дітей з церебральним паралічем;
• змішаний, при якому поєднуються прояви двох різновидів церебрального паралічу, як правило, спастичного і хореоатетоїдного; зустрічається у багатьох хворих дітей.

При спастичному церебральному паралічі можливе порушення рухливості рук і ніг (квадріплегія), головним чином ніг (диплегія) або руки та ноги тільки на одній стороні (геміплегія). Уражені руки та ноги погано розвинені, слабкі, рухливість їх порушена.

При хореоатетоїдному церебральному паралічі рухи рук, ніг і тіла повільні, ускладнені, погано контролюються, але можуть бути різкими, як би штовхоподібними. На тлі сильних переживань посмикування ще більше посилюються; уві сні патологічні рухи відсутні.

При атактичному церебральному паралічі координація м'язів погана, відзначаються слабкість м'язів і тремтіння. Дітям з цим захворюванням важко виконувати швидкі або дрібні рухи; хода нестійка, тому дитина широко розставляє ноги.

При всіх різновидах церебрального паралічу мова може бути нерозбірливою, оскільки дитині важко контролювати м'язи, які беруть участь у проголошенні звуків. Часто діти з церебральним паралічем мають і інші порушення, наприклад знижений інтелект; у деяких затримка розумового розвитку виражена значно. Однак приблизно 40% дітей з ДЦП мають нормальний або майже нормальний інтелект. Приблизно у 25% дітей з церебральним паралічем (як правило, спастичним) спостерігаються напади судом (епілепсія).

Що ви можете зробити при дитячому церебральному паралічі

Церебральний параліч невиліковний; викликані ним порушення незворотні. Однак фізичні можливості дитини можна значно розширити. Фізіотерапія, трудотерапія, корсети та ортопедичні операції дозволяють поліпшити координацію м'язів і ходьбу. Лікування у дефектолога може зробити мову набагато чистіше і допомагає при порушеннях харчування. Прийом протисудомних засобів дозволяє запобігти судомам.

Що може зробити лікар

Лікар повинен оглянути хворого і в залежності від його стану призначить лікування.