Сертофен

Сертофен склад

• діюча речовина: dexketoprofen;
• 1 ампула (2 мл) розчину містить декскетопрофену (в формі декскетопрофену трометамолу) 50 мг;
• 1 мл розчину для ін'єкцій містить декскетопрофену (в формі декскетопрофену трометамолу) 25 мг;
• допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, етанол 96%, вода для ін'єкцій.

Уколи сертофен: розчин для ін'єкцій (по 2 мл в ампулі, по 5 ампул в контурній чарунковій упаковці, по 1 або 2 контурні упаковки в картонній коробці)

Прозора безбарвна рідина.

Сертофен для чого? Сертофен - це препарат, що застосовується для симптоматичного лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності. Його використання особливо актуальне у випадках, коли пероральний прийом неможливий або недоцільний, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових кольках, болях у попереку, а також при загостренні остеохондрозу.

Препарат призначають при станах, що супроводжуються вираженим больовим симптомом, з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта. Правильне дозування підбирається лікарем, залежно від характеру болю та загального стану пацієнта.

Приймати Сертофен слід лише за рецептом, суворо дотримуючись схеми лікування. Важливо враховувати особливості перебігу захворювання та можливі протипоказання, тому самостійний прийом препарату є неприпустимим. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару. Актуальна ціна на Сертофен гель, Сертофен уколи та Сертофен таблетки вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Сертофен інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

Декскетопрофену трометамол – сіль пропіонової кислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм дії НПЗЗ базується на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксиди PGG2 та PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклін PGI2 та тромбоксани ТхА2 і ТхВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію декскетопрофену. Була виявлена його пригнічувальна дія на активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лабораторних тварин та у людей.

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофен має виражену аналгетичну дію. Його знеболювальна дія при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль у попереку) та при ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену, як правило, становить 8 годин. Застосування декскетопрофену дозволяє значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Пацієнтам, яким застосовували з метою купірування післяопераційного болю морфій (за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтам) та декскетопрофен, було потрібно значно менше морфію (на 30–45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика

Після введення декскетопрофену трометамол максимальна концентрація досягається через 20 хвилин (10-45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг площа під кривою «концентрація-час» (AUC) пропорційна дозі. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC і середнє максимальне значення (C _max) після останнього внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу. Аналогічно інших лікарських засобів з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (99%), обсяг розподілу декскетопрофену становить в середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу дорівнює приблизно 0,35 години, а період напіввиведення - 1-2,7 години.

Симптоматичне лікування гострої болі середньої і високої інтенсивності в випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільно, наприклад, при післяопераційних болях, ниркових кольках і болю в попереку.

Сертофен можна використовувати при остеохондрозі.
Купити таблетки Сертофен, укол Сертофен та мазь Сертофен можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.

• Гіперчутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого НПЗП (НПЗЗ) або до допоміжних речовин препарату;
• протипоказано, якщо речовини аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші нестероїдні протизапальні засоби, провокують у пацієнта розвиток нападів астми, бронхоспазму, гострого риніту або викликають розвиток носових поліпів;
• поява кропив'янки або ангіоневротичного набряку;
• активна фаза виразкової хвороби або кровотеча, підозра на них або рецидивна виразкова хвороба або кровотеча в анамнезі (не менше двох підтверджених фактів виразки або кровотечі);
• шлунково-кишкова кровотеча, інша кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість;
• шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов'язані з терапією НПЗП;
• хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт;
• бронхіальна астма в анамнезі;
• тяжка серцева недостатність;
• порушення функції нирок середнього або важкого ступеня (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв);
• тяжке порушення функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
• геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;
• III триместрі вагітності та годування груддю;
• протипоказано застосування (через вміст етанолу) з метою нейроаксіальних анестезії (інтратекальне або епідуральний введення).

Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг, яку застосовують з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу вводять через 6:00. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки в період гострого болю (не більше 2 діб). Хворих слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, коли це можливо.

Пацієнти похилого віку. Коригування дози звичайно не потрібна. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижче доза, а саме: максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Пацієнтам із порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід знизити до 50 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <59 мл/хв) застосування лікарського засобу протипоказане.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда–П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (10–15 балів за шкалою Чайлда–П’ю) застосування лікарського засобу протипоказане.

Спосіб застосування

Внутрішньом’язове введення

Вміст ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія

Вміст ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) розвести у 30–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, у розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату.

Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготовлений розчин має бути прозорим.

Інфузію слід проводити внутрішньовенно повільно протягом 10–30 хвилин.

Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.

Лікарський засіб, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином, лідокаїном, морфіном, петидином та теофіліном.

Лікарський засіб не можна змішувати у розчині для інфузій з прометазином та пентазоцином.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення).

Вміст ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) вводити внутрішньовенно повільно протягом не менше 15 секунд.

Лікарський засіб можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

Лікарський засіб не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцину, петидину та гідроксизину тому, що відбувається утворення білого осаду.

Розведені розчини для інфузій не можна змішувати з прометазином або пентазоцином.

Лікарський засіб можна змішувати тільки з лікарськими засобами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовому або внутрішньовенному болюсному застосуванні лікарський засіб слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для внутрішньовенної інфузії слід застосовувати одразу після його приготування.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату, пропіонату целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Лікарський засіб призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід утилізувати.

Перед введенням лікарського засобу слід візуально перевірити, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Діти.

Лікарський засіб не слід застосовувати дітям та підліткам через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Більш детальну інформацію читайте в офіційній інструкції до препарату.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби викликають порушення з боку травного тракту (блювота, анорексія, біль в животі) і нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно почати симптоматичне лікування відповідно до стану хворого. Декскетопрофену трометамол виводиться з організму за допомогою діалізу.

У наведеній нижче таблиці вказані розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні дії, зв'язок яких з декскетопрофену трометамолом, за даними досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препарату на ринок.

Дослідження:

рідко – відхилення у печінкових пробах.

Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку.

За наявними даними, на тлі застосування декскетопрофену може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичні явища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит.

Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ.

Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластична та гемолітична анемія, рідко – агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, у тому числі синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад, інфаркту міокарда та інсульту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам з алергічними станами в анамнезі.

Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу з іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2.

Побічні реакції лікарського засобу можна мінімізувати за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Ефекти з боку печінки

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції печінки. Як і інші НПЗЗ, декскетопрофен може спричиняти тимчасове і незначне підвищення значень деяких печінкових показників, а також виражене підвищення активності АСТ і АЛТ. При відповідному підвищенні зазначених показників застосування лікарського засобу слід припинити.

Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування препарату протипоказано в III триместрі вагітності та в період годування грудьми.

Даних про проникнення декскетопрофену в грудне молоко немає.

Діти

Препарат не слід застосовувати дітям через відсутність даних про його ефективність і безпеку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування препарату можливі запаморочення і сонливість, тому не виключається слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Тому хворі повинні це враховувати та об'єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт.

Одночасне застосування нижчезазначених коштів з НПЗП не рекомендується:

• інші НПЗЗ, в тому числі високі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні декількох нестероїдних протизапальних засобів підвищується ризик виникнення виразки в травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно підсилювальної дії;
• антикоагулянти НПЗЗ підсилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв'язування з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідно, воно повинно проводитися під наглядом лікаря, з контролем відповідних лабораторних показників;
• гепарин підвищується ризик розвитку кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідно, воно повинно проводитися під наглядом лікаря, з контролем відповідних лабораторних показників;
• кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвинену виразки в травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі
• літій (були повідомлення про декілька НПЗЗ) НПЗП підвищують рівень літію в крові, що може привести до інтоксикації (знижується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно проконтролювати рівень літію в крові
• метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на фоні застосування НПЗП в цілому посилюється його негативний вплив на систему крові
• похідні гідантоїну і сульфаніламіди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одночасне застосування нижчезазначених коштів з нестероїдних протизапальних засобів потребує обережності:

• діуретики, інгібітори АПФ (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину II. Декскетопрофен знижує ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких хворих з порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб похилого віку) застосування засобів, що пригнічують ЦОГ, одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністи рецепторів ангіотензину II може погіршити функцію нирок, що, як правило, є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом з будь-яким диуретическим засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у хворого, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок
• метотрексат в низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на фоні застосування НПЗП посилюється його негативний вплив на систему крові в цілому. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у хворих літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря;
• пентоксифиллин: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі
• зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗП призводить до важкої анемії. Протягом 1-2 тижнів після початку застосування НПЗП слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;
• препарати сульфонілсечовини НПЗП здатні підсилити гіпоглікемічну дію цих коштів за рахунок заміщення їх в з'єднаннях з білками плазми крові.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.