Фармавіжн (Туреччина)
РОТАЦЕФ
Аналоги
З цим товаром купують
Порошок для приготування розчину для ін'єкцій:
Основні фізико-хімічні властивості:
Купити Ротацеф можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Ротацеф ціна вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.
Антибіотик Ротацеф (цефтріаксон) відноситься до категорії цефалоспоринів III покоління і часто шукають на запит «ротацеф від чого» — він застосовується для лікування важких бактеріальних інфекцій (сепсис, менінгіт, пневмонія, інфекції черевної порожнини та сечовивідних шляхів). Фармакодинамічний ефект полягає у придушенні синтезу клітинної стінки бактерій, що сприяє ерадикації збудників.
Ротацеф уколи випускають у формі порошку для приготування розчину, який розводять у шприці з допоміжним розчинником (1% лідокаїн для внутрішньом'язового введення). Препарат відпускається за рецептом, а перед застосуванням обов'язковою є консультація лікаря в галузі медицини для виключення протипоказань.
Побічні прояви включають алергічні реакції, де ризик анафілаксії може підвищуватися у пацієнтів з гіперчутливістю до бета-лактамів; при сумісному застосуванні з НПЗЗ ймовірність кровотеч посилюється, а при порушенні функції печінки/нирок рівень препарату в плазмі може підвищуватися з ризиком зниження кліренсу. Перед застосуванням обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Ротацеф інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.
Цефтриаксон - парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління з пролонгованою дією.
Механізм дії.
Бактерицидна активність цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки. Цефтриаксон активний in vitro щодо широкого спектра грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Цефтриаксон характеризується значною стійкістю до більшості b-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефтриаксон зазвичай активний відносно перелічених нижче мікроорганізмів in vitro і при клінічних інфекціях.
Грампозитивні аероби.
Staphylococcus aureus (метіціліночутлівій), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (що не відносяться до груп А і B), Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae.
Примітка. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium і Listeria monocytogenes виявляють стійкість до цефтриаксону.
Грам аеробні.
Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii) Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Burkholderia cepacia, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (в тому числі C. amalonaticus), Citrobacter freundii, Escherichia coli , Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae, Enterobacter spp (інші), Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (Інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (Інші), Providentia rettgeri, Providentia spp. (Інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (Група enteritidis), Serratia marcescens, Serratia spp. (Інші), Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (Інші).
Примітка. Багато зі штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніцилін і уреїдопеніциліни, цефалоспорини I і II покоління, аміноглікозиди, чутливі до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і в дослідах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтриаксон ефективний для лікування первинного і вторинного сифілісу. За деякими винятками клінічні штами P. аеruginosa стійкі до цефтриаксону.
Анаероби.
Bacteroides spp. (Чутливі до жовчі), Clostridium spp. (Крім групи C. perfringens), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococci.
Примітка. Багато зі штамів Bacteroides spp., Які продукують b-лактамази (зокрема, B. fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile.
Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛС). Для цефтриаксону НККЛС встановив наступні критерії оцінки результатів випробувань:
| чутливі | помірно чутливі | стійкі | |
|---|---|---|---|
| Метод розведень Інгібуюча концентрація, мг/л | ≤ 8 | 16-32 | ≥ 64 |
| Метод дисків (Диск з 30 мкг цефтриаксону) Діаметр зони затримки росту, мм | ≥ 21 | 20-14 | ≤ 13 |
Для визначення чутливості мікроорганізмів слід використовувати диски з цефтриаксоном, оскільки в дослідженнях in vitro показано, що цефтриаксон активний відносно окремих штамів, стійких при використанні дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів.
Замість стандартів НККЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати та інші добре стандартизовані нормативи, наприклад, DIN і ICS, що дозволяють адекватно оцінити рівень чутливості.
Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер. Всі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату (вільне володіння і пов'язаний з білками цефтриаксон), за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози.
Всмоктування.
Максимальна концентрація в плазмі крові після внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить 81 мг/л і досягається через 2-3 години після введення. Одноразові внутрішньовенні інфузії 1 г і 2 г приводять через 30 хвилин до концентрації 168,1 ± 28,2 і 256,9 ± 16,8 мг/л відповідно. Площа під кривою «концентрація-час» в плазмі крові після введення дорівнює такій після внутрішньом'язового введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%.
Після введення в дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає в тканини та рідини організму. Протягом більше 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічують концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж в 60 тканинах і рідинах (в тому числі легенях, серці, жовчовивідних шляхах, печінці, середньому вусі та слизовій носа, кістках, а також спинномозковій, плевральній і синовіальній рідинах, в секреті простати).
Цефтриаксон назад зв'язується з альбуміном, причому ступінь зв'язування зменшується зі зростанням концентрації, наприклад, знижується з 95% при концентрації в плазмі крові менше 100 мг/л до 85% при концентрації 300 мг/л. Завдяки нижчій концентрації альбуміну в тканинній рідині, частка вільного цефтриаксону в ній вища, ніж в плазмі крові.
Т1/2 цефтріаксону подовжений у новонароджених до 14 днів. Рівень вільного цефтріаксону може надалі зростати внаслідок дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками. У дітей Т1/2 менше, ніж у новонароджених чи дорослих.
Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки у дітей, в т.ч. новонароджених. Максимальна концентрація в спинномозковій рідині досягається через 4:00 після введення і становить в середньому 18 мг/л при дозах 50-100 мг/кг. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону в цереброспінальній рідині становить 17% від концентрації в плазмі крові, при асептичному менінгіті - 4%. Через 24 години після введення цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л. У дорослих хворих на менінгіт після введення дози 50 мг/кг через 2-24 години досягаються такі концентрації цефтриаксону в цереброспінальній рідині, які в багато разів перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для найпоширеніших збудників менінгіту.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях проникає в грудне молоко (3-4% від концентрації в плазмі крові матері через 4-6 годин).
Розподіл.
Об'єм розподілу цефтріаксону становить 7-12 л. Концентрації, що набагато перевищують МІК для більшості значущих збудників інфекцій, проявляються в тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінку, мигдалики, середнє вухо та слизову оболонку носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої Сmax на 8-15% спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягався здебільшого протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.
Рідко зустрічаються ізоляти із МІК, що перевищує граничні значення чутливості. Якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а у разі підтвердження відправити до референтної лабораторії. Граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г х 1 та високої дози не менше 2 г х 1.
Метаболізм.
Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється в неактивні метаболіти під дією кишкової флори.
Висновок.
Загальний кліренс цефтриаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс 5-12 мл/хв. 50-60% цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками та 40-50% - в незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить близько 8:00.
У новонароджених дітей нирками виводиться близько 70% дози. У дітей перших 8 днів життя, а також у пацієнтів у віці від 75 років період напіввиведення в середньому є в 2-3 рази більше, ніж у дорослих молодого віку.
У хворих з легким і помірним порушенням функції нирок і печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише незначне збільшення періоду напіввиведення крові. Якщо порушена тільки функція нирок, збільшується виведення з жовчю, якщо порушена функція печінки, збільшується виведення через нирки. Препарат в формы таблетки не випускаэться.
Для лікування інфекцій, збудники яких чутливі до цефтриаксону:
Периопераційне профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і при гінекологічних процедур, але тільки у випадках потенційної чи відомої контамінації.
Лікарський засіб можна застосовувати для:
· Лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;
· Лікування дисемінованого бореліозу Лайма (раннього (II стадія) та пізнього (III стадія)) у дорослих та дітей, включаючи новонароджених віком від 15 днів;
· Передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;
· Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;
· Лікування пацієнтів з бактеріємією, що виникла у зв'язку з будь-якою з перерахованих вище інфекцій або якщо є підозра на будь-яку з перерахованих вище інфекцій.
При призначенні Ротацефу необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та, зокрема, рекомендацій по профілактиці антибіотикорезистентності.
Підвищена чутливість до цефтриаксону, або будь-якого іншого цефалоспорина. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичнихреакцій) до будь-якого іншого типу β-лактамних антибактеріальних засобів (пеніциліни, монобактамами та карбапенемів).
Цефтриаксон протипоказаний:
Перед внутрішньом'язовим введенням цефтриаксона слід обов'язково виключити наявність протипоказань до застосування ампули лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник.
Розчини цефтриаксона, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.
Дорослим і дітям віком старше 12 років
Призначати 1-2 г Ротацефа 1 раз на добу (кожні 24 години). При важких інфекціях або інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтриаксону, добову дозу можна збільшувати до 4 г.
Новонароджені, немовлята і діти до 12 років.
Нижче наводяться рекомендовані дози для застосування 1 раз на добу.
Новонароджені (до 2 тижнів): 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні при пневмонії та інших захворюваннях дози доношених і недоношених дітей відмінностей немає.
Ротацеф протипоказаний новонародженим у віці ≤ 28 днів при необхідності (або очікуваної необхідності) лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, в тому числі постійні внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування, у зв'язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.
Новонароджені та діти віком від 15 днів до 12 років 20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу.
Дітям з масою тіла понад 50 кг призначати дози для дорослих.
Внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити шляхом інфузії протягом принаймні 30 хвилин.
Пацієнтам похилого віку корекція дози не потрібна.
Тривалість лікування залежить від показань і перебігу хвороби.
Комбінована терапія. Доступні дані, що по відношенню до багатьох грамнегативних бактерій існує синергізм між цефтриаксоном і аміноглікозидами. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону й аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.
Менінгіт при бактеріальному менінгіті у новонароджених і дітей у віці від 15 днів до 12 років лікування починати з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Як тільки збудник буде ідентифікований, його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:
Бореліоз Лайма: дорослим і дітям - 50 мг/кг (максимальна добова доза - 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів.
Гонорея: для лікування гонореї (викликаної утворюючими та пеніцілліназонеобразующімі штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово.
Профілактика інфекцій в хірургії: для профілактики післяопераційних інфекцій при контамінованих або потенційно контамінованих хірургічних втручаннях рекомендується - залежно від ступеня небезпеки зараження - вводити разову дозу 1-2 г Ротацефу за 30-90 хвилин до початку операції. При операціях на товстій і прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення Ротацефу і одного з 5-нітроімідазолів (наприклад, орнідазолу).
Порушення функції нирок і печінки: у хворих з порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. Тільки в разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 м
Хворим, які перебувають на діалізі, немає необхідності в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід однак контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Ротацефу у хворих, які перебувають на діалізі, не повинен перевищувати 2 м
У хворих з порушеннями функцій печінки немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.
При одночасному тяжкими порушеннями функції нирок і печінки слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові та проводити корекцію дози препарату у разі необхідності, оскільки рівень виведення у таких пацієнтів може знижуватися.
Відновлені розчини слід використовувати відразу після приготування. Залежно від концентрації колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового - це властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.
ін'єкція
Відновлений розчин вводять глибоко в центр сідничного м'яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.
Для ін'єкції в якості розчинника використовують тільки розчину лідокаїну 1% і лише після попередньо проведеної проби для визначення індивідуальної чутливості до лідокаїну.
Для ін'єкції розчиняють:
внутрішньовенна ін'єкція
Відновлений розчин вводять внутрішньовенно повільно (більше 5 хвилин).
Розчин лідокаїну 1% ніколи не застосовується в якості розчинника для внутрішньовенного ін'єкційного введення Ротацефу.
Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють:
Інфузія (вливання)
Внутрішньовенне вливання повинно тривати не менше 30 хвилин.
Для приготування розчину для інфузій розчиняють 2 г (2 фл. По 1 г) Ротацефу в 30 мл (2х15 мл) одного з наступних інфузійних розчинів, вільних від іонів кальцію:
З огляду на можливу несумісність, розчини, які містять цефтриаксон, не можна змішувати з розчинами, що містять інші антибіотики, як при приготуванні, так і при введенні. Однак, 2 г цефтриаксону і 1 г орнідазолу фізично і хімічно сумісні в 250 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози.
Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення Ротацефу укол або для розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення у зв'язку з вірогідністю утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону. Виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні Ротацефу з розчинами, що містять кальцій в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введення. Цефтриаксон не можна одночасно вводити з розчинами, що містять кальцій, в тому числі з тривалими інфузіями, що містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування. Однак, за винятком новонароджених, цефтриаксон і кальцій розчини можна вводити послідовно, якщо інфузійну систему ретельно промити між інфузіями сумісним розчином (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не знизять надмірні концентрації препарату в плазмі крові. У разі передозування може спостерігатися нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування симптоматичне.
Небажаними реакціями, найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип і підвищення рівня печінкових ферментів.
За частотою явища класифіковані в такий спосіб: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 <1/10); нечасто (≥ 1/1000 <1/100); рідко (≥ 1/10000 <1/1000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).
Інфекції та інвазії:
З боку системи крові та лімфатичної системи:
З боку імунної системи:
З боку нервової системи:
З боку органів слуху та рівноваги:
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння:
З боку шлунково-кишкового тракту:
З боку травної системи:
З боку шкіри та підшкірної клітковини:
З боку нирок та сечовидільної системи:
Загальні порушення і реакції в місці введення препарату:
Дані лабораторних аналізів:
Інструкція повідомляє, що випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані з Clostridium difficile. Слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів.
Рідкісні випадки тяжких побічних реакцій, іноді з летальним результатом, були зареєстровані у недоношених і доношених новонароджених (у віці <28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон і препарати кальцію. При аутопсії в легенях і нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об'єму крові та збільшення, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону.
Зареєстровані випадки освіти преципитатов в нирках, переважно у віці від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад ≥ 80 мг/кг / добу) або загальні дози більше 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад обмежене споживання рідини або постільний режим ). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості або у пацієнтів в стані обезводнення. Преципітати можуть супроводжуватися симптомами або бути безсимптомні, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії, і зникають після припинення застосування цефтриаксону.
Зареєстровані випадки освіти преципитатов кальцієвої солі цефтриаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили в дозах, що перевищують стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними наявних проспективних досліджень, частота освіти преципитатов при внутрішньовенному введенні препарату була різною - в деяких дослідженнях більше 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота освіти преципитатов, очевидно, нижче. Освіта преципитатов зазвичай не супроводжується симптомами, але в рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювота. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після скасування цефтриаксона преципітати зазвичай зникають.
Як і при застосуванні всіх β-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, іноді з летальним результатом. У разі тяжких реакцій гіперчутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів. Перед початком лікування слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів або інших типів β-лактамних засобів. Слід з обережністю застосовувати цефтріаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі нетяжких гіперчутливості до інших β-лактамних препаратів.
Зареєстровані випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла / токсичний епідермальний некроліз) проте частота цих явищ невідома.
У недоношених та доношених немовлят у віці до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в легенях і нирках з летальним результатом. Щонайменше одному з цих пацієнтів цефтриаксон і кальцій вводили в різний час і з різних внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними не з'являлися підтверджених випадків освіти внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон і кальцій розчини або будь-які інші кальцій препарати. У наявних даних досліджень дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.
При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не можна змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних систем або введенні препаратів в різні інфузійні ділянки. Однак пацієнтам у віці старше 28 днів цефтриаксон і кальцій розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни або ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих коштів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципитата . Пацієнтам, які потребують постійних інфузій містять кальцій, розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), лікар може призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного живлення, визнано за необхідне, розчини для ППХ і цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і з різних інфузійні системи та в різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксона і промити інфузійні системи між введенням розчинів.
Випадки іммуноопосредованних гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, в тому числі цефтриаксон. Важкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі з летальним результатом, були зареєстровані в період лікування цефтріаксоном як у дорослих, так і у дітей.
Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорина, і припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.
При тривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.
Випадки коліту і псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосуванням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, в тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворювань може коливатися від легкого до загрожує життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея. Слід обміркувати припинення терапії цефтріасконом і застосування відповідних засобів проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.
У випадку тяжкої ниркової і печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.
При застосуванні цефтриаксону тест Кумбса може давати хибно позитивні результати. Також цефтриаксон може викликати хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії.
При визначенні глюкози в сечі Неферментний методами можуть бути отримані хибнопозитивні результати. При призначенні цефтріаксону рівні глюкози в сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу.
Пацієнтам, дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію, слід враховувати, що препарат Ротацеф містить натрій.
Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності та може бути непридатним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник уже підтверджений. У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.
Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити тільки внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкціїї щодо застосування лідокаїну. Розчин лідокаїну в якому разі не можна вводити внутрішньовенно.
У разі наявності на сонограмі тіней, слід врахувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмі жовчного міхура, і частота їх виникнення зростала при застосуванні цефтриаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливу обережність слід дотримуватися при застосуванні препарату у дітей. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтріаксоном. У рідкісних випадках освіти преципитатов кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. При наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування, і лікар повинен прийняти рішення про припинення застосування препарату, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Є дані про зареєстровані випадки панкреатиту, можливо викликані непрохідністю жовчних шляхів, у пацієнтів, які отримували цефтриаксон. Більшість з таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу і освіти біліарного сладжа, такі як попередня значна терапія, важка хвороба і повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціював або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути освіту в жовчних шляхах преципитатов в результаті застосування цефтриаксону.
Є дані про зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, зникали після відміни цефтриаксона. У разі наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення про застосування препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркових каменів або гиперкальциурии приймає лікар, спираючись на результати оцінки користі-ризику конкретного випадку.
Надходження лікарського засобу в зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Слід уникати потрапляння лікарського засобу в каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний препарат після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальника (лікаря або фармацевта) для правильної утилізації.
Вагітність.
Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Існують обмежені дані щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Опубліковані дані досліджень на тваринах не свідчать про безпосереднє чи опосередковане шкідливий вплив на ембріон / плід, і постнатальний розвиток. Під час вагітності, особливо в першому триместрі, цефтриаксон можна застосовувати, тільки якщо користь перевищує ризик.
Годування грудьми.
Цефтриаксон проникає в грудне молоко в низьких концентраціях, але при застосуванні препарату в терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Однак не можна виключати ризик розвитку діареї і грибкової інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення / відмови від застосування цефтриаксону з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.
Фертильність.
Опубліковані дані досліджень репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.
Згідно з наявними даними досліджень, було показано, що цефтриаксон, як деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові.
Цефтриаксон протипоказаний недоношеним і доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії.
Відповідні дослідження не проводились. У зв'язку з можливістю виникнення побічних реакцій, як запаморочення, препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами.
Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення порошку цефтриаксона у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципитат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюватися при змішуванні цефтріаксону з кальцийсодержащих розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, в тому числі з кальцийсодержащих розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак інших пацієнтів, крім новонароджених, цефтриаксон і кальцій розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. Відомі дослідженнях іn vitro з використанням плазми пуповинної крові дорослих і новонароджених, при яких було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону.
Спільне застосування препарату з пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект проти вітаміну К і ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване відношення і належним чином коригувати дозу антивитаминов До як під час, так і після терапії цефтріаксоном.
Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні з цефалоспоринами. У таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (і функції нирок) в клінічній практиці.
Є інформація, що при дослідженні in vitro із застосуванням хлорамфеніколу в поєднанні з цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.
Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтріаксоном і кальцийсодержащих препаратами для перорального застосування або взаємодії між цефтріаксоном для внутрішньом'язового введення і кальцийсодержащих препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).
У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можливі хибнопозитивні результати тесту Кумбса.
Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може викликати хибнопозитивні результати аналізу галактоземією.
Подібним чином, при визначенні глюкози в сечі за допомогою Неферментний методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причини в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози в сечі за допомогою ферментних методів.
Порушень функції нирок не спостерігалося після спільного вживання великих доз цефтриаксону і потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).
Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтріаксону.
Ротацеф не можна змішувати з кальцийсодержащими розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.
Цефтриаксон несумісний з амсакрин, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.
Не слід змішувати з іншими розчинниками.
Зберігати при температурі 15-25 °C в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Країна виробник - Туреччина.
Приготований розчин стабільний протягом 24 годин при температурі 2-8 °C або протягом 6:00 при температурі 15-25 °C.
Термін придатності - 3 роки. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Ротацеф на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Форма випуску: порошок для розчину для ін'єкцій по 1 г; 10 скляних флаконів з порошком у картонній коробці; 1 скляний флакон з порошком у комплекті з 1 ампулою розчинника (вода для ін`єкцій) по 10 мл у картонній коробці; 1 скляний флакон з порошком у комплекті з 1 ампулою розчинника (розчин лідокаїну гідрохлориду 1 %) по 3,5 мл у картонній коробці
Склад: 1 флакон містить цефтриаксону (у формі цефтриаксону натрію) 1 г1 ампула розчинника містить розчин лідокаїну гідрохлориду 1 % (лідокаїну гідрохлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій),/або 1 ампула розчинника містить воду для ін’єкцій
Производитель: Туреччина
Форма випуску: порошок для розчину для ін'єкцій по 0,5 г; 10 скляних флаконів з порошком у картонній коробці; 1 скляний флакон з порошком у комплекті з 1 ампулою розчинника (вода для ін`єкцій) по 5 мл у картонній коробці; 1 скляний флакон з порошком у комплекті з 1 ампулою розчинника (розчин лідокаїну гідрохлориду 1 %) по 2 мл у картонній коробці
Склад: 1 флакон містить цефтриаксону (у формі цефтриаксону натрію) 0,5 г1 ампула розчинника містить розчин лідокаїну гідрохлориду 1 % (лідокаїну гідрохлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій),/або 1 ампула розчинника містить воду для ін’єкцій
Производитель: Туреччина
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
