Панкреазим

Панкреазим — медичний препарат українського виробництва, що застосовується при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, панкреатиті та недостатності зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. Також ліки призначають для полегшення перетравлення важкої їжі у разі порушення дієти та переїдання.

В аптеках України представлені кишковорозчинні пігулки Панкреазим та гастрорезистентні пігулки Панкреазим 10000, які можна придбати без рецепта лікаря за доступною ціною.

Діюча речовина препаратів панкреатин вирізняється ферментативною активністю.

У складі однієї таблетки Панкреазиму міститься панкреатин із такими показниками: не менше 8000 ліполітичних ОД (одиниць дії), 5600 амілолітичних ОД та 370 протеолітичних ОД.

У свою чергу, одна таблетка Панкреазиму 10000 містить не менше 10000 ліполітичних ОД, 7500 амілолітичних ОД та 400 протеолітичних ОД.

Лікарські препарати Панкреазим, Панкреазим 10000, інструкція та використання їх у клінічній практиці схвалено МОЗ.

Ліки належать до поліферментних препаратів, оскільки містять ліпазу, амілазу та протеазу. Ці панкреатичні ферменти поліпшують переробку жирів, білків та вуглеводів і позитивно впливають на їхню абсорбцію у тонкому кишечнику. У разі патологій підшлункової залози лікарський засіб компенсує зовнішньосекреторну недостатність і допомагає поліпшити процес травлення.

Захисна оболонка препарату не розчиняється під впливом шлункового соку, захищаючи ферменти від інактивації. Згодом через вплив нейтрального або слаболужного впливу середовища тонкого кишечника захисна оболонка розчиняється, і ферменти вивільняються.

Екстракт жовчі має холеретичну дію і допомагає організму емульгувати жири. Також завдяки цьому компоненту збільшується активність ліпази, поліпшується абсорбція жирів та жиророзчинних вітамінів (А, Е, К).

Лікарський препарат Пакреазим допомагає повністю переварити їжу, усуває симптоматику порушень травлення, стимулює вироблення власних ферментів підшлункової залози, тонкого кишечника та шлунка.

Ліки призначають при таких станах:

• недостатність зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, хронічний панкреатит, муковісцидоз;
• хронічні запальні хвороби з дистрофічними змінами шлунка, кишечника, печінки та жовчного міхура;
• метеоризм, діарея неінфекційного походження;
• порушення дієти та переїдання;
• післяопераційний стан при резекції шлунка та тонкого кишечника;
• проблеми з пережовуванням їжі.

Застосування Панкреазиму також можливо при підготовці до досліджень (УЗД, рентген) та як допоміжне лікування для засвоєння певних препаратів — сульфаніламідів або антибіотиків.

До протипоказань лікування Панкреазимом належать підвищена чутливість до компонентів препарату, гепатит, печінкова недостатність, печінкова кома або передкоматозний стан. Ліки заборонені при гострому панкреатиті або в період хронічного загострення, при емпіємі жовчного міхура, холелітіазі, механічній жовтяниці або кишковій непрохідності.

Перш ніж призначати прийом препарату, лікар з'ясовує ступінь нестачі панкреатичних ферментів у дванадцятипалій кишці та, виходячи з цього, індивідуально розраховує дозування.

Якщо рекомендації відсутні, а також при вживанні рослинної, жирної або незвичної їжі, приймають 1–2 таблетки. У разі наявності показань випивають по 2–4 таблетки. За необхідності дозування можна збільшити, але робити це потрібно виключно під контролем лікаря. Добова доза ліпази розраховується, виходячи з маси тіла пацієнта, і не повинна перевищувати 15000–20000 ОД на один кілограм (кг).

Препарат приймають повністю, не розжовуючи, і запивають великою кількістю води. Тривалість лікування визначається процесом перебігу хвороби та визначається лікарем індивідуально.

Основне правило при прийомі Панкреазиму — не розжовувати пігулки та ковтати їх повністю, оскільки активні ферменти можуть пошкодити слизову оболонку рота.

У разі появи симптомів, подібних до кишкової непрохідності, слід пам'ятати про ризик розвитку кишкових стриктур (звужень). Тому при дозах понад 10000 ОД необхідно уважно стежити за здоров'ям і в разі виникнення незвичних симптомів терміново звертатися до лікаря.

Вагітним та жінкам у період годування ліки виписують лише в окремих випадках, коли очікувана допомога матері перевищує можливий ризик для дитини.

Прийом Панкреазиму не відбивається на швидкості реакції людини при керуванні механізмами або автотранспортними засобами.

Дітям препарат призначають віком від трьох років.

У разі передозування Панкреазимом можуть спостерігатися нудота та блювання, порушення випорожнення (діарея, у дітей — закреп), кишкова непрохідність, висока концентрація сечової кислоти в крові (гіперурикемія) та у сечі (урикозурія). Лікування починають із повної відміни препарату, після чого забезпечують достатню гідратацію та за необхідності проводять симптоматичне лікування.

При прийомі Панкреазиму можуть виникнути побічні дії з боку деяких органів та систем. У пацієнтів можуть спостерігатися:

• пришвидшене серцебиття (тахікардія);
• алергічні прояви (висипка та почервоніння на шкірі, свербіж, чхання, спазм бронхів, сльозотеча, анафілактичні реакції, набряк Квінке);
• звуження в кишечнику, порушення випорожнень, біль у ділянці живота, нудота, блювання, зміна консистенції випорожнень;
• високий вміст сечової кислоти в сечі;
• відчуття жару та загальна слабкість;
• пошкодження слизової оболонки в ротовій порожнині (при порушенні цілісності таблетки та контакті вмісту зі слизовою оболонкою).

У разі прояву побічних дій, особливо при лікуванні великими дозами препарату, варто повідомити про це лікаря.

При тривалому застосуванні препарат може знижувати абсорбцію заліза в організмі. Тому іноді одночасно з Панкреазим призначають препарати, що містять залізо (капсули або іншу лікарську форму). Лікування антацидними засобами з кальцієм карбонатом або магнієм гідроксидом разом із Панкреазимом може зменшити ефективність панкреатину.

Одночасне вживання таніну, спиртовмісних засобів та алкоголю також може призвести до послаблення впливу панкреатину на організм. Ферменти підшлункової залози здатні спровокувати зниження ефективності акарбозу та миглітолу.

Підшлункові ферменти знижують всмоктування фолієвої кислоти. Приймаючи спільно циметидин та бікарбонат з високими дозами Панкреазиму, слід періодично здавати аналіз та перевіряти рівень концентрації солей фолієвої кислоти у сироватці крові. За необхідності фолієву кислоту приймають додатково.

В упаковці препарату містяться таблетки Панкреазим, інструкція із застосування. У картонній пачці по 5 або 2 блістери, у кожному з яких по 10 таблеток.

Зберігати препарат рекомендується у темному місці, недоступному для дітей, при температурі не вище 25 °С.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Як правильно приймати Панкреазим?

Дозування Панкреазиму підбирається індивідуально залежно від захворювання та рівня дефіциту панкреатичних ферментів. Як правило, приймають 2–4 таблетки на добу. При розладах травлення, порушенні дієти для схуднення або в лікувальному харчуванні випивають по 1–2 таблетки. Запивають Панкреазим великою кількістю води, оптимально — склянкою.

Чи можна вагітним Панкреазим?

Панкреазим вагітним може призначати тільки лікар у тому випадку, коли користь для матері очевидніша, ніж можливий ризик для здоров'я плода.