Октрестатин

Склад

діюча речовина: octreotide;

1 мл октреотида 0,05 мг або 0,1 мг

Допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій (по 1 мл в ампулі, по 5 ампул в контурній упаковці).

Основні фізико-хімічні властивості

Прозора безбарвна рідина без запаху.

Фармакодинаміка

Октрестатин є синтетичним октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину, він має подібні фармакологічні ефекти, але при цьому тривалість його дії значно більше. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту, а також пептидів і серотоніну, які утворюються в гастроентеропанкреатичної ендокринній системі.

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування Октрестатин в поєднанні зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) приводило до більш ефективної зупинки кровотечі та ранньої повторної кровотечі, зменшення обсягу трансфузій і поліпшення 5-денного виживання. Хоча механізм дії Октрестатин точно не встановлено, вважається, що препарат зменшує кровообіг в органах шляхом придушення таких вазоактивних гормонів, як ВІП і глюкагон.

Фармакокінетика

Після підшкірного введення октреотид швидко і повністю всмоктується в кров'яне русло. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається в межах 30 хв. Зв'язування з білками плазми становить 65%. Зв'язування октреотида з форменими елементами крові дуже незначно. Обсяг розподілу становить 0,27 л/кг. Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Близько 32% виводиться в незміненому вигляді нирками. Період напіввиведення (Т _½) після введення ін'єкції препарату становить 100 хв. Після введення виведення препарату здійснюється у дві фази: з періодами напіввиведення - 10 і 90 хв відповідно. У літніх пацієнтів знижується кліренс, а Т _½ збільшується. При тяжкій нирковій недостатності кліренс зменшується вдвічі.

Профілактика гострого панкреатиту і його ускладнень після операцій на підшлунковій залозі та органах черевної порожнини.

Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки (у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічної склерозуючою терапією).

Лікування гострого панкреатиту.

У комплексній терапії ерозій і гострих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнених кровотечею.

Підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Для профілактики гострого панкреатиту і його ускладнень після операцій на підшлунковій залозі та органах черевної порожнини препарат вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 наступних днів, починаючи з дня операції (у крайньому випадку - за 1 годину до лапаротомії).

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу вводять препарат у дозі 25 мкг / год шляхом безперервної інфузії протягом 5 днів. Октрестатин можна розводити 0,9% розчином натрію хлориду. У хворих літнього віку немає необхідності в зниженні дози октреотиду.

Для лікування гострого панкреатиту препарат вводиться підшкірно в дозі 100 мкг 3 рази на добу протягом 5 діб. Можливе призначення до 1200 мкг на добу з використанням внутрішньовенного шляху введення.

У комплексній терапії ерозій і гострих виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, ускладнених кровотечею, препарат вводять внутрішньовенно в дозі 25 мкг / год у вигляді інфузій протягом 5 днів.

Приготування розчину для інфузій.

0,1 мг розчину октреотиду розчиняють у стерильному 0,9% розчині натрію хлориду, який вводять протягом 2 - 4 години, що забезпечує необхідну швидкість інфузії 25 - 50 мкг / год.

Відповідно 0,05 мг розчину октреотиду розчиняють у стерильному 0,9% розчині натрію хлориду, який вводять протягом 1 - 2 години, що забезпечує необхідну швидкість інфузії 25 - 50 мкг / год. Приготований розчин залишається стабільним при температурі не вище 25 °C протягом 24 годин. Оскільки октреотид впливає на обмін вуглеводів, не слід готувати розчин на основі 5% розчину глюкози.

При гострому передозуванні не було відмічено будь-яких небезпечних для життя реакцій. При передозуванні можливі такі симптоми: зменшення частоти серцевих скорочень, припливи крові до обличчя, спастичний біль в животі, діарея, нудота, відчуття порожнечі в шлунку.

До найбільш частих побічних реакцій при лікуванні октреотидом відносять порушення з боку травного тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування. У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижені рівні вітаміну ₁₂ і аномальні результати тесту Шилінга. У пацієнтів з авітамінозом вітаміну В ₁₂ в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії октреотидом. У рідкісних випадках можуть відзначатися явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність.

Побічні реакції, наведені нижче, були отримані при клінічних випробуваннях октреотиду.

Для опису частоти побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, <1/10); нечасто (≥1 / 1,000, <1/100); рідко (≥ 1 / 10,000, <1 / 1,000) дуже рідко (<1 / 10,000), включаючи окремі повідомлення. У кожній частотній групі побічні реакції розташовані в порядку зниження тяжкості.

Шлунково-кишковий тракт: дуже часто - метеоризм, запор, діарея, біль в животі, нудота часто - диспепсія, стеаторея, блювання, здуття живота, знебарвлення калових мас. Побічні ефекти з боку органів травлення можуть бути зменшені, якщо ін'єкції октреотиду робити в проміжках між прийомами їжі або перед сном.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - запаморочення.

З боку ендокринної системи: рідко - дисфункція щитоподібної залози (наприклад, знижений рівень ТSН, знижений рівень загального Т4, знижений рівень вільного Т4). У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитоподібної залози.

З боку травної системи: дуже часто - холелітіаз; часто - холецистит, жовчні, гіпербілірубінемія. Рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і кожні 6 місяців під час лікування. У разі жовчних каменів хворобу слід лікувати або шляхом застосування препаратів, що розчиняють камені, або хірургічними методами.

З боку метаболізму та трофіки: дуже часто - гіперглікемія; часто -гіпоглікемія, порушена толерантність до глюкози, анорексія; нечасто - дегідратація. У пацієнтів, хворих на супутній цукровий діабет I типу октреотид може впливати на регуляцію глюкози, знижуючи потребу в інсуліні. У пацієнтів не хворих на діабет і хворих на діабет II типу з частково порушеним запасом інсуліну підшкірне введення октреотиду може призвести до посилення глікемії після їжі. У зв'язку з цим рекомендується моніторинг переносимості глюкози та протидіабетичних лікування.

Загальні порушення і порушення в місці введення Дуже часто - біль в місці ін'єкції. Для зменшення явищ дискомфорту в місці ін'єкції рекомендується доводити розчин препарату перед уведенням до кімнатної температури та вводити менший обсяг препарату. Варто уникати декількох ін'єкцій в одне місце через короткі інтервали часу.

Лабораторні показники: часто - підвищення рівня трансаміназ.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто - свербіж, висип, алопеція.

З боку дихальної системи: рідко - задишка.

З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, може знадобитися коригування дози таких препаратів, як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, препаратів, які контролюють баланс рідини або електролітний баланс; нечасто - тахікардія.

Постмаркетингові дослідження.

З боку імунної системи: анафілаксія, алергія / реакції гіперчутливості.

З боку шкіри та підшкірної тканини: кропив'янка.

З боку травної системи: гострий панкреатит, гострий гепатит без холестазу, холестатичний гепатит, холестаз, жовтяниця, холестатична жовтяниця.

З боку серцево-судинної системи: аритмія.

Лабораторні показники: підвищений рівень лужної фосфатази, підвищений рівень гаммаглутамілтрансферази.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Адекватних і контрольованих досліджень у людини не проводилося. Застосування в період вагітності та годування груддю можливе тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Діти

Достатнього досвіду щодо застосування препарату у дітей немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

На сьогоднішній день дані про вплив Октрестатин на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами відсутні.

Октрестатин зменшує всмоктування циметидину, циклоспорину.

Необхідно коригування доз одночасно застосовуваних сечогінних засобів, b-адреноблокаторів, антагоністів кальцію, інсуліну, пероральних протидіабетичних препаратів.

При одночасному застосуванні октреотиду та бромокриптину біодоступність останнього підвищується.

Препарати, які метаболізуються ферментами системи цитохрому ₄₅₀ і мають вузький терапевтичний діапазон доз, слід призначати з обережністю.

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 8 °C до 20 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.