Небіар

Склад

діюча речовина: небіволол;

1 таблетка містить: небіволол (у вигляді небівололу гідрохлориду) - 5 мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний (силікагель коллідний безводний); магнію стеарат; натріюкроскармелоза; поліетиленгліколь (ПЕГ 6000); лактоза, моногідрат.

Форма випуску

Таблетки.

По 10 таблеток в блістері, 3 блістери в пачці.

Небіар – це препарат, який застосовується при есенціальній артеріальній гіпертензії, а також при хронічній серцевій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості у пацієнтів віком понад 70 років на додаток до стандартної терапії. Він допомагає контролювати артеріальний тиск за рахунок впливу на бета-адренорецептори і має судинорозширювальний ефект.

У процесі лікування встановлення стабільного артеріального тиску сприяє покращенню кровопостачання та відновленню функцій серцевої тканини. Також препарат підтримує баланс між потребою організму в кисні та його доставкою до органів.

При правильному застосуванні пригнічення серцевої функції, як правило, відсутнє, однак у поодиноких випадках можуть виникати побічні ефекти, що потребують медичного спостереження. Препарат можна класифікувати як кардіоселективний бета-блокатор з додатковою вазодилатуючою дією. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару. Небіар Плюс інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

Небіволол є рацемат, що складається з двох енантіомерів: SRRR-небівололу (D-небіволол) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він об'єднує два фармакологічних властивості:

• завдяки D-енантіомер небіволол є конкурентним і селективним блокатором β1-адренорецепторів;
• завдяки L-енантіомер він володіє м'якими вазодилатуючими властивостями внаслідок метаболічної взаємодії з L-аргініном / оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень в стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і в осіб з артеріальною гіпертензією. Антигіпертензивний ефект при тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічні антагонізм не спостерігається. Під час короткочасного і тривалого лікування небівололом у хворих з артеріальною гіпертензією знижується системний судинний опір. Незважаючи на зниження частоти серцевих скорочень, зменшення серцевого викиду в стані спокою і при навантаженні обмежено через збільшення ударного обсягу. Клінічне значення цієї гемодинамічної різниці в порівнянні з іншими блокаторами β-адренорецепторів ще недостатньо вивчено. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією небіволол підвищує реакцію судин на ацетилхолін, опосередковану монооксидом азоту; у пацієнтів з дисфункцією ендотелію ця реакція знижена. Застосування небівололу в якості доповнення до стандартної терапії хронічної серцевої недостатності зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) або без такої суттєво подовжувало час до настання летального результату або госпіталізації, пов'язаної із серцево-судинною патологією. Дія небівололу не залежить від віку, статі або показника фракції викиду лівого шлуночка. У хворих, які отримували небіволол, встановлено зниження частоти випадків раптового летального результату.

В експериментах in vitro та in vivo на тваринах показано, що небіволол не має власної симпатоміметичної активності.

В експериментах іn vitro та in vivo на тваринах показано, що небіволол у фармакологічних дозах не має стабілізуючого впливу на мембрани.

Фармакокінетика

Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантіомерів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати з їжею або без їжі. Небіволол повністю метаболізується, частково з утворенням активних гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу відбувається шляхом ациклического або ароматичного гідроксилювання, N-деалкілування і глюкуронування; крім того, утворюються глюкуроніди гідроксиметаболітів. Метаболізм небівололу шляхомгідроксилювання піддається генетичному окислювальному поліморфізму, який залежить від CYP2D6. Біодоступність перорально введеного небівололу становить 12% у осіб зі швидким метаболізмом і є майже повною в осіб з повільним метаболізмом. При досягненні стійкого стану (steady-state) і при однаковій дозі максимальна концентрація в плазмі незміненого небівололу у осіб з повільним метаболізмом приблизно в 23 рази вище, ніж в осіб зі швидким метаболізмом. Якщо врахувати суму незміненого лікарського засобу та його активних метаболітів, то різниця максимальної концентрації в плазмі становить від 1,3 до 1,4 разів. З огляду на відмінності в ступенях метаболізму, дозу лікарського засобу Небіар слід коригувати завжди в залежності від індивідуальних потреб пацієнта: тому особам з повільним метаболізмом можуть знадобитися більш низькі дози.

В осіб зі швидким метаболізмом значення періоду напіввиведення енантіомерів небівололу становлять у середньому 10 годин. В осіб з повільним метаболізмом це значення у 3–5 разів вище. В осіб зі швидким метаболізмом концентрація RSSS-енантіомера дещо вища, ніж концентрація SRRR-енантіомера. В осіб із швидким метаболізмом ця різниця більша.

В осіб зі швидким метаболізмом значення періоду напіввиведення гідроксиметаболітів обох енантіомерів становлять у середньому 24 години, а в осіб з повільним метаболізмом ці значення приблизно у 2 рази більші.

Стійкий рівень у плазмі крові у більшості пацієнтів зі швидким метаболізмом досягається протягом 24 годин, для гідроксиметаболітів – протягом декількох днів.

Концентрація у плазмі крові, яка становить від 1 до 30 мг небівололу, пропорційна дозі. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає.

У плазмі крові обидва енантіомери переважно зв’язані з альбуміном. Зв’язування з білками плазми крові для SRRR-небівололу становить 98,1 %, а для RSSS-небівололу – 97,9 %.

Через тиждень після застосування 38 % дози виводиться з сечею і 48 % – з калом. Виведення незміненого небівололу нирками становить менше 0,5 % дози.

Небіар від чого призначається? Показанням до застосування є:

• Есенціальна артеріальна гіпертензія.
• Хронічна серцева недостатність (ХСН) легкого ступеня або середнього ступеня тяжкості, на додаток до стандартних методів лікування хворих у віці від 70 років.
• Хронічна ішемічна хвороба серця (ХІХС).

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших компонентів лікарського засобу;
• печінкова недостатність або обмеження функції печінки;
• гостра серцева недостатність, кардіогенний шок або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, що вимагають введення діючих речовин з позитивним ефектом;
• синдром слабкості синусового вузла, в тому числі синоаурикулярная блокада, АВ-блокада II-III ступеня (без штучного водія ритму);
• бронхоспазм і бронхіальна астма в анамнезі;
• нелікована феохромоцитома;
• метаболічний ацидоз;
• брадикардія (до початку лікування частота серцевих скорочень менше 60 уд / хв);
• артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.);
• тяжкі порушення периферичного кровообігу.

Не рекомендується одночасне застосування:

• з антиаритмічними препаратами I класу (хінідин, гідрохінідин, цібензолін, флекаїнід, дизопірамід, лідокаїн, мексилетин, пропафенон) - може посилитися дія на АВ-провідність і збільшитися негативний інотропний ефект;
• з антагоністами кальцію типу верапаміл / дилтіазем - негативний вплив на АВ-провідність і скоротність міокарда. Внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають β-адреноблокатори, може привести до значної гіпотензії і АВ-блокади;
• з гіпотензивними препаратами центральної дії (клонідин, гуанфацин, моксонідин, метилдофа, рилменідин) - може призвести до посилення серцевої недостатності внаслідок зменшення частоти серцевих скорочень, ударного обсягу і вазодилатації. При раптовій відміні, зокрема перед закінченням застосування β-адреноблокаторів, вірогідність зростання артеріального тиску (синдром відміни) може підвищуватися.

При одночасному застосуванні слід бути обережними:

• з антиаритмічними препаратами III класу (аміодарон) - може посилюватися вплив на АВ-провідність;
• з галогеновані летючими анестетиками - може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик гіпотензії. Якщо хворий застосовує Небіар, то про це слід поінформувати анестезіолога;
• з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними засобами - хоча Небіар і не впливає на рівень глюкози в крові, все-таки він може маскувати такі симптоми гіпоглікемії як тахікардія і посилене серцебиття;
• з баклофеном (антисептичну засіб), аміфостин (додаткове протипухлинний засіб) - одночасне їх застосування з антигіпертензивними засобами може призвести до значного зниження артеріального тиску, тому дозу антигіпертензивних засобів потрібно відкоригувати.

При спільному застосуванні слід враховувати:

• глікозиди групи наперстянки - сповільнюється АВ-провідність, однак клінічні дослідження вказівок з цього взаємодії не дали. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину;
• антагоністи кальцію типу дигідропіридину (амлодипін, фелодипін, лацидипін, ніфедипін, нікардипін, німодипін, нітрендіпін) - підвищується ризик гіпотензії, а у хворих з серцевою недостатністю може погіршитися насосна функція шлуночків;
• антипсихотичні, антидепресанти (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину) - може підвищуватися антигіпертензивнудію (принцип додавання ефектів);
• нестероїдні протизапальні засоби - не впливають на антигіпертензивну дію Небіара;
• симпатоміметики - можуть протидіяти антигипертензивному дії β-адреноблокаторів. Діючі речовини з β-адренергічних дією можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатоміметиків з наявністю як α-, так і β-адренергічних ефектів (небезпека розвитку артеріальної гіпертензії, тяжкої брадикардії і серцевої блокади).

Взаємодії, обумовлені фармакокінетикою препарату:

• оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент CYP2D6, сумісне застосування препаратів, що пригнічують цей фермент (пароксетин, флуоксетин, тіоридазин, хінідин), підвищує рівень небівололу в плазмі крові та таким чином підвищує ризик виникнення надмірної брадикардії та інших побічних реакцій;
• циметидин підвищує рівень небівололу в плазмі крові, але без зміни клінічної ефективності. Ранітидин не впливає на фармакокінетику небівололу;
• за умови, якщо Небіар застосовувати під час їжі, а антацидний засіб - між прийомами їжі, ці препарати можна призначати разом;
• при спільному застосуванні небівололу та нікардипіну незначно підвищувалися концентрації обох субстанцій в плазмі крові без зміни клінічної ефективності;
• одночасне застосування алкоголю, фуросеміду або гідрохлоротіазиду не впливає на фармакокінетику небівололу;
• небіволол не впливає на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину.

Серцево-судинна система.

Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори β‑адренорецепторів не слід призначати, поки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1–2 тижнів. У разі необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-замінником. Блокатори β‑адренорецепторів можуть спричиняти брадикардію. Якщо пульс у стані спокою знижується до 50–55 ударів за хвилину та/або у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендується зменшити. Блокатори β‑адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні: а) пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань; б) пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів β‑адренорецепторів на провідність; в) хворих на стенокардію Принцметала внаслідок безперешкодної вазоконстрикції коронарних артерій, опосередкованої через a‑адренорецептори: блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Фармакологічні ефекти небівололу можуть негативно вплинути на перебіг вагітності, плід і немовля, тому його слід застосовувати тільки тоді, коли користь від застосування перевищує потенційний ризик для плоду. Якщо лікування небівололу необхідно, слід проводити спостереження за матково-плацентарних кровообігом і за ростом плода. При підтвердженні негативної дії необхідно розглянути питання про лікування альтернативними препаратами. За немовлям потрібно ретельно спостерігати та мати на увазі, що таких симптомів як гіпоглікемія і брадикардія можна очікувати протягом перших 3 діб.

Період лактації. Невідомо, чи виводиться небіволол в грудне молоко. Дослідження у тварин показали, що небіволол виводиться в грудне молоко. Більшість бета-блокаторів, особливо ліпофільні сполуки типу небівололу, проникають в грудне молоко, хоча і в різному ступені. Тому під час лікування небівололу годувати груддю не рекомендується.

Фертильність. Небіволол не впливав на фертильність щурів, за винятком доз, у декілька разів вищих за максимальну рекомендовану дозу для людини, коли спостерігалась побічна дія на репродуктивні органи самців і самок щурів і мишей. Вплив небівололу на фертильність людини невідомий.

Діти

Дослідження щодо застосування препарату дітям і підліткам не проводилися, тому для цієї вікової групи препарат не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Відповідних досліджень не проводили. Дослідження по фармакодинамике показали, що небіволол не впливає на психомоторну функцію. Однак слід враховувати, що іноді можливі запаморочення і відчуття втоми.

• Есенціальна артеріальна гіпертензія.

Дорослим пацієнтам приймати 1 таблетку Небіар (5 мг небівололу) на добу, по можливості в один і той же час. Препарат можна приймати під час їжі. Гіпотензивний ефект стає явним через 1-2 тижні лікування, але іноді оптимальна дія спостерігається лише через 4 тижні.

Комбінація з іншими антигіпертензивними засобами. Небіар можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався тільки при його комбінації з 12,5-25 мг гідрохлортіазиду.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу. У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 5 мг.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Досвід застосування препарату таким пацієнтам обмежений, тому небіволол протипоказаний.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Для цієї групи хворих рекомендована початкова доза становить 2,5 мг на добу, а в разі потреби її можна збільшити до 5 мг. Через недостатній досвід застосування препарату пацієнтам старше 75 років його застосування вимагає обережності та ретельного контролю.

• Хронічна серцева недостатність.

Лікування хронічної серцевої недостатності слід починати з повільного титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози. Таким хворим слід призначати препарат в разі, якщо спостерігається хронічна серцева недостатність без епізодів її гострої декомпенсації протягом останніх 6 тижнів. Лікар повинен мати досвід лікування серцевої недостатності. Пацієнти, які отримують інші серцево-судинні засоби (діуретики, дигоксин, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II), повинні мати вже підібрану дозу цих ліків протягом останніх 2 тижнів, перш ніж почнеться їх лікування Небіаром. Початкове титрування дози слід проводити за нижченаведеною схемою, витримуючи при цьому інтервали від 1 до 2 тижнів і орієнтуючись на переносимість дози пацієнтом: 1,25 мг небівололу на добу можна збільшити до 5 мг на добу, а в подальшому - до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг на добу. На початку лікування та при кожному підвищенні дози хворий повинен не менше 2 годин перебувати під наглядом досвідченого лікаря, щоб переконатися в тому, що клінічний стан залишається стабільним (особливо це стосується артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, порушення провідності міокарда, а також посилення симптомів серцевої недостатності). Поява побічних реакцій може призвести до того, що не всіх пацієнтів можна лікувати високими рекомендованими дозами. У разі необхідності вже досягнуту дозу можна поетапно знову зменшити або знову до неї повернутися. При посиленні симптомів серцевої недостатності або при непереносимості препарату у фазі його титрування дозу небівололу рекомендується спочатку зменшити або, в разі необхідності, негайно припинити застосування препарату (при появі тяжкої гіпотензії, посиленні симптомів серцевої недостатності з гострим набряком легень, при появі кардіогенного шоку, симптоматичної брадикардії або АВ-блокади). Лікування небівололом не слід припиняти раптово, оскільки це може призвести до посилення симптомів серцевої недостатності. Якщо відміна препарату необхідна, то дозу слід поетапно зменшити до двох разів на тиждень. Як правило, лікування хронічної серцевої недостатності небівололом є тривалим.

• Хронічна ішемічна хвороба серця.

Дорослі. Лікування хронічної ішемічної хвороби серця слід починати із поступового підвищення дози до визначення підтримуючої оптимальної дози для кожного пацієнта.

Початкову дозу слід підвищувати кожні 1–2 тижні залежно від переносимості з 1,25 мг небівололу до 2,5 мг небівололу один раз на добу, потім до 5 мг один раз на добу, а потім 10 мг один раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу один раз на добу. Дані для особливих груп хворих стосуються пацієнтів як із ХСН, так і з ХІХС.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Оскільки титрування дози до максимально переносимої відбувається індивідуально, її корекція при нирковій недостатності легкого і середнього ступеня тяжкості не потрібна. Досвіду застосування препарату хворим тяжкою нирковою недостатністю (рівень креатиніну сироватки ≥ 250 мкмоль/л) немає, тому застосування небівололу таким хворим не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Хворим з печінковою недостатністю застосування небівололу протипоказано через обмежений досвід застосування.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Оскільки титрування дози до максимально переносимої відбувається індивідуально, її корекція у осіб літнього віку не потрібна.

Діти. Ефективність та безпека застосування лікарського засобу Небіар дітям та підліткам (віком до 18 років) не досліджувались. Дані недоступні. Отже, застосування дітям та підліткам (віком до 18 років) не рекомендується.

Таблетки Небіар від тиску можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за доступною вартістю. Актуальна ціна на Небіар таблетки: Небіар 5 мг вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Даних про випадки передозування небиволола немає.

При передозуванні β-адреноблокаторів спостерігаються: брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність. Лікування передозування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля і проносних засобів. Штучна вентиляція легенів також може знадобитися. Рекомендується контроль за рівнем глюкози в крові. У разі необхідності проводити інтенсивну терапію в умовах стаціонару: при брадикардії і підвищеної ваготонії - введення атропіну або метілатропіну, при гіпотензії і шоку - введення плазмозамінників і катехоламінів. Бета-блокуючу дію можна припинити шляхом повільного внутрішньовенного введення ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 5 мкг/хв, або добутаміну, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до досягнення очікуваного ефекту. У резистентних випадках ізопреналін можна комбінувати з допаміном. Якщо вищевказані заходи не допомагають, слід призначати глюкагон з розрахунку 50-100 мкг/кг, якщо потрібно - ін'єкцію можна повторити протягом години та, в разі необхідності, провести внутрішньовенну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг / год. В екстремальних випадках резистентної до терапії брадикардії можна підключити штучний водій ритму.

• Побічні реакції при есенціальній артеріальній гіпертензії і хронічній серцевій недостатності наведені окремо через відмінності патологічних процесів, які лежать в основі цих захворювань.
• Есенціальна артеріальна гіпертензія.
• З боку імунної системи: частота невідома - ангіоневротичний набряк, гіперчутливість.
• З боку психіки: рідко - нічні кошмари, депресія.
• З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, парестезії, дуже рідко - синкопе.
• З боку органів зору: рідко - порушення зору.
• З боку серця: рідко - брадикардія, серцева недостатність, уповільнення АВ-провідності / АВ-блокада.
• З боку судин: рідко - артеріальна гіпотензія, посилення переміжної кульгавості.
• З боку дихальних шляхів: часто - задишка, рідко - бронхоспазм.
• Шлунково-кишковий тракт: часто - запор, нудота, діарея, рідко - диспепсія, метеоризм, блювання.
• З боку шкіри: рідко - свербіж, еритематозний шкірний висип, дуже рідко - посилення псоріазу, частота невідома - кропив'янка.
• З боку статевих органів: рідко - імпотенція.
• Розлади загального характеру: часто - підвищена стомлюваність, набряки.

Крім цього, повідомлялося про такі побічні реакції, викликаних деякими β-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, охолодження / ціаноз кінцівок, синдром Рейно, сухість очей і окуло-мукокутанная токсичність по практололовому типу.

Хронічна серцева недостатність.

Відомості про побічні реакції у пацієнтів з серцевою недостатністю були отримані під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень, в ході яких 1067 хворих отримували небіволол і тисячу шістьдесят один хворий - плацебо. Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомляли пацієнти, які отримували небіволол, були брадикардія та запаморочення.

Побічні реакції, хоча б потенційно пов'язані із застосуванням препарату, і такі, які розглядалися як характерні та значущі при лікуванні хронічної серцевої недостатності:

• посилення серцевої недостатності спостерігалося в 5,5% пацієнтів, які отримували небіволол, і в 5,2% пацієнтів, які отримували плацебо;
• ортостатичнагіпотензія мала місце у 2,1% пацієнтів, які отримували небіволол, і у 1% пацієнтів, які отримували плацебо;
• непереносимість лікарського засобу спостерігалася у 1,6% пацієнтів, які отримували небіволол, і у 0,8% пацієнтів, які отримували плацебо;
• АВ-блокада I ступеня спостерігалася у 1,4% пацієнтів, які отримували небіволол, і у 0,9% пацієнтів, які отримували плацебо;
• набряки нижніх кінцівок мали місце у 1% пацієнтів, які отримували небіволол, і у 0,2% пацієнтів, які отримували плацебо.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.