Гіпотіазид

Гіпотіазид 25 мг та Гіпотіазид 100 мг в упаковці по 20 штук.

Одна таблетка містить гідрохлоротіазиду 25 мг або 100 мг;

Допоміжні речовини: магнію стеарат, тальк, желатин, крохмаль кукурудзяний, лактоза.

Фармакодинаміка

Головним механізмом дії цієї похідної сульфаніламідної є безпосереднє блокування реабсорбції іонів натрію і хлору в дистальних ниркових канальцях. В результаті зростає екскреція іонів натрію, хлору, що призводить до збільшення виведення води і далі – калію та магнію. За рахунок діуретичного ефекту гідрохлортіазиду знижується об'єм плазми крові, посилюється активність реніну плазми та виведення альдостерону, внаслідок чого посилюється виведення калію та бікарбонатів із сечею та зменшується рівень калію у сироватці крові. Ренін-альдостероновий зв'язок опосередкований ангіотензином II, тому при одночасному введенні антагоністів рецептора ангіотензину II може спостерігатися зворотний вплив на обумовлене тіазидними діуретиками виведення калію.

Препарат також має слабкий інгібуючий вплив на карбоангідразу; за рахунок цього він помірно посилює виведення бікарбонатів, не спричиняючи суттєвих змін рН сечі.

Фармакокінетика

Добре абсорбується після перорального застосування, діуретичний та натрійуретичний ефект проявляється протягом 2 годин після застосування, досягає свого максимуму через 4 години та триває 6-12 годин. Зв'язування із білками становить 40%. Більшість препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Період його напіввиведення при нормальній функції нирок становить 6,4 години, при помірній формі ниркової недостатності – 11,5 години, тяжкій формі ниркової недостатності (кліренс креатиніну <30 мл/хв) – 20,7 години. Він проникає через плаценту та у невеликій кількості – у грудне молоко.

Гіпотіазид від чого призначають і в яких випадках він найефективніший?

Показання до застосування препарату є: набряки, викликані недостатністю серцево-судинної системи; цирози печінки з явищем портальної гіпертонії (підвищення тиску в системі ворітної вени печінки), гіпертонічна хвороба (стійкий підйом артеріального тиску); нефроз і нефрит (захворювання нирок), токсикози вагітних; глаукома (підвищений внутрішньоочний тиск).

Більш детальну інформацію містить інструкція для Гіпотіазид.

Гіпотіазид купити можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна на Гіпотіазид ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Дозування препарату підбирає лікар індивідуально та ретельно контролює стан пацієнта. У зв'язку із збільшенням виведення калію та магнію під час лікування може знадобитися проведення замісної терапії калієм (К+<3,0 ммоль/л) та магнієм, особливо при серцевій недостатності, зниженні функції печінки та одночасному прийомі препаратів наперстянки.

Таблетки Гіпотіазид рекомендовано приймати внутрішньо до їди по 0,025-0,05 г в день, у важких випадках дозу збільшують до 0,2 г в день. Приймають 3-7 днів з наступною перервою в 3-4 дні. Гіпотіазид від тиску (при гіпертонії) застосовують по 0,025-0,05 г в поєднанні з іншими гіпотензивними (що знижують артеріальний тиск) засобами.

Особам похилого віку з церебральними формами гіпертонічної хвороби (стійким підйомом артеріального тиску центрального походження) рекомендують приймати менші дози (0,0125 г 1-2 рази на день). Лікування, особливо в перші дні, повинне проводитися під наглядом лікаря.

Для деяких пацієнтів може бути ефективною початкова доза 12,5 мг (як монотерапія або у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом). Бажаного терапевтичного ефекту слід досягати та підтримувати за допомогою постійної мінімальної ефективної дози, але добова доза не повинна перевищувати 100 мг.

Хворим на глаукому призначають по 0,025 г в день.

У разі артеріальної гіпотензії та шоку рекомендується введення рідини та електролітів (калію, натрію, магнію).

Для нормалізації стану пацієнта необхідний контроль балансу рідини та електролітів і функції нирок.

Частота побічних ефектів вказана відповідно до частоти проявів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100-<1/10), нечасто (≥1/1000-<1/100), рідко (≥1/10 000-<1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити за доступними даними).
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко - лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія.
Результати лабораторних аналізів: частота невідома - гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія; при застосуванні високих доз можливе підвищення рівня ліпідів у крові.
З боку серця: частота невідома - аритмія, ортостатична артеріальна гіпотензія.
З боку нервової системи: частота невідома - запаморочення, головний біль, судоми, парестезії, спазми гладкої мускулатури.
З боку психіки: частота невідома - сплутаність свідомості, млявість, нервозність, зміни настрою.
З боку органа зору: частота невідома - минуще порушення зору, ксантопсія, вторинна гостра глаукома та/або гостра короткозорість.
З боку шлунково-кишкового тракту: частота невідома - сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запалення слинних залоз, запор.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома - жовтяниця (зумовлена внутрішньопечінковим холестазом), панкреатит, холецистит.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. 

З боку опорно-рухового апарату та сполучних тканин: частота невідома - м'язові спазми та біль.
Метаболічні та аліментарні порушення: частота невідома - гіпохлоремічний алкалоз, що може індукувати печінкову енцефалопатію або печінкову кому; гіперурикемія, що може провокувати напади подагри у пацієнтів з безсимптомним перебігом захворювання; зниження толерантності до глюкози, що може призвести до маніфестації латентного цукрового діабету, відсутність апетиту.
З боку судинної системи: частота невідома - васкуліт, некротизуючий ангіїт.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: нечасто - респіраторний дистрес, зокрема пневмоніт і набряк легенів.
З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні реакції, шок.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: частота невідома - фотосенсибілізація, кропив'янка, пурпура, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона.
З боку репродуктивних органів та молочних залоз: частота невідома - статеві розлади.
Загальні порушення та реакції у місці введення препарату: частота невідома - виснаження. 

Тяжка ниркова недостатність, виражені ураження печінки, важкі форми цукрового діабету та подагри.

Артеріальна гіпотензія та порушення водно-сольового балансу. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптоматична гіпотензія. Пацієнти необхідно здійснювати нагляд, щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (наприклад, гіповолемію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію або гіпокаліємію), які можуть розвиватися у разі одночасної діареї або блювання. У таких пацієнтів необхідно періодично контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові.

Метаболічні та ендокринні ефекти. При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути потреба у модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). На тлі терапії тіазидами може маніфестувати латентний цукровий діабет.

Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками кальцію, а також викликати невелике скороминуще підвищення рівня кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу. Прийом тіазидів слід припинити перед проведенням обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз.

Підвищення рівня холестерину та тригліцеридів може бути пов'язане з терапією тіазидними діуретиками.

У деяких пацієнтів лікування тіазидами може спровокувати гіперурикемію та/або подагру.

Печінкові розлади. При печінкових розладах і пацієнтам, які страждають на прогресуючі захворювання печінки, тіазиди слід застосовувати з обережністю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньопечінковий холестаз, зміни водно-сольового балансу та рівнів аміаку в сироватці крові, здатні спровокувати розвиток печінкової коми. Гіпотіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Інші. У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості за наявності алергії або бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання. Надходили повідомлення про загострення системного червоного вовчаку або його активацію на фоні прийому тіазидів.

Препарат може впливати на результати наступних лабораторних аналізів:

тіазиди можуть знижувати рівень пов'язаного з білками йоду у сироватці крові;
лікування тіазидами слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
препарат здатний підвищувати концентрацію білірубіну у сироватці крові.
Допоміжні речовини. У разі непереносимості лактози слід враховувати, що Гіпотіазид у таблетках по 25 мг містить 63 мг лактози моногідрату, а Гіпотіазид у таблетках по 100 мг містить 39 мг лактози моногідрату.

Препарат не слід застосовувати при рідкісних спадкових формах непереносимості галактози, дефіциті лактази саамів або синдромі мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи роботі з механізмами

Гіпотіазид у таблетках зумовлює значний вплив на функції, необхідні для керування автотранспортом та роботи з механізмами. На початку застосування препарату (період визначається індивідуально лікарем) забороняється керувати автомобілем та виконувати роботу з механізмами. Пізніше ступінь заборони визначається індивідуально лікарем.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Досвід застосування гідрохлортіазиду у період вагітності, особливо у І триместрі, обмежений. Даних, отриманих із досліджень на тваринах, недостатньо.

Гідрохлортіазид проникає крізь плацентарний бар'єр. При застосуванні під час II та III триместрів гідрохлортіазид за рахунок своєї фармакологічної дії може порушувати фетоплацентарний кровообіг та викликати у плода або у новонародженої дитини такі явища як жовтяницю, електролітний дисбаланс та тромбоцитопенію.

Гідрохлортіазид не можна використовувати для лікування гестаційних набряків, гестаційної (викликаної вагітністю) артеріальної гіпертензії або прееклампсії у вагітних, оскільки замість сприятливого впливу протягом захворювання він підвищує ризик зменшення обсягу плазми та виникнення гіпоперфузії плаценти.

Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних жінок, за винятком рідкісних випадків, коли неможливо застосувати інше лікування.

Гіпотіазид у таблетках не можна застосовувати під час вагітності; Препарат дозволяється застосовувати лише у дуже обґрунтованих випадках.

Годування груддю. Гідрохлортіазид проникає у грудне молоко; його застосування під час годування груддю протипоказано. Якщо його вкрай необхідне, годування груддю необхідно припинити.

На нашому сайті представлені також Гіпотіазид аналоги.

При одночасному застосуванні виявлено взаємодію тіазидних діуретиків із такими лікарськими засобами.
Алкоголь, барбітурати, наркотики або антидепресанти. Можуть посилювати ортостатичну гіпотензію.
Протидіабетичні препарати (пероральні цукрознижувальні препарати та інсулін). На тлі лікування тіазидами можливе зниження толерантності до глюкози. Може виникнути необхідність у зміні дози. Метформін застосовувати з обережністю, враховуючи ризик розвитку лактатацидозу за рахунок можливої зумовленої гідрохлоротіазидом функціональної ниркової недостатності.
Інші антигіпертензивні засоби. Адитивний ефект.
Холестирамінові та холестиполові смоли. За наявності аніонообмінних смол погіршується всмоктування гідрохлоротіазиду у ШКТ. Навіть при одноразовому прийомі холестирамінові або холестиполові смоли зв'язують гідрохлоротіазид і знижують його всмоктування з травного тракту на 85 і 43% відповідно.
Пресорні аміни (наприклад епінефрин). Можливе послаблення ефекту пресорних амінів, але не тією мірою, яка виключила б їх застосування.
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад тубокурарин). Можливе посилення міорелаксуючого ефекту.
Літій. Діуретики знижують нирковий кліренс літію і значно підвищують ризик зумовленої літієм токсичності. Одночасний прийом цих препаратів не рекомендується.

Протиподагричні засоби (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол). Може виникнути необхідність у корекції дози урикозуричних засобів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти в сироватці крові. Імовірна поява необхідності у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону. При одночасному застосуванні тіазидів можливе підвищення частоти реакцій гіперчутливості до алопуринолу.

Антихолінергічні засоби (наприклад атропін, біпериден). Через послаблення моторики ШКТ і зниження швидкості евакуації зі шлунка біодоступність діуретиків тіазидного типу зростає.

Цитотоксичні засоби (наприклад циклофосфамід, метотрексат). Тіазиди можуть зменшувати виведення нирками цитотоксичних лікарських препаратів і посилювати їхній мієлосупресивний ефект.

Саліцилати. При застосуванні високих доз саліцилатів гідрохлоротіазид може посилювати їхній токсичний вплив на ЦНС.

Метилдопа. Повідомлялося про окремі випадки виникнення гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Циклоспорин. При одночасному застосуванні циклоспорину може посилюватися гіперурикемія та підвищуватися ризик ускладнень (подагра).

Глікозиди наперстянки. Спричинені тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть спричиняти розвиток аритмій, зумовлених препаратами наперстянки.

Лікарські засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливає зміна рівня калію в сироватці крові (наприклад глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та наступними препаратами, що спричиняють поліморфну тахікардію типу пірует (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що зумовлює розвиток піруетної тахікардії:

- антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

- антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

- деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);

- інші лікарські засоби (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для в/в введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для в/в введення).

Солі кальцію. Тіазидні діуретики підвищують рівень кальцію в сироватці крові за рахунок зменшення його виведення. Якщо необхідне призначення кальцієвмісних харчових добавок, слід здійснювати моніторинг рівня кальцію в сироватці крові та відповідно до нього коригувати дозу кальцію.

Вплив лікарських засобів на результати лабораторних аналізів. Через вплив на обмін кальцію тіазиди можуть впливати на результати оцінки функції паращитовидних залоз.

Карбамазепін. З огляду на ризик симптоматичної гіпонатріємії, необхідно здійснювати клінічний та біологічний моніторинг.

Йодовмісні контрастні засоби. У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку ГНН, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.

Амфотерицин В (для парентерального введення), кортикостероїди, АКТГ та стимулюючі проносні засоби. Гідрохлоротіазид посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.

НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту >3 г/добу та неселективні НПЗП. При одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду та посилювати вплив гідрохлоротіазиду на рівень калію в сироватці крові.

Блокатори β-адренорецепторів та діазоксид. Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з блокаторами β-адренорецепторів може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.

Амантадин. Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних ефектів амантадину.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі нижче 25 °С.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.