Фемара

Склад:

Діюча речовина: летрозол

1 таблетка містить 2,5 мг летрозолу (активна речовина),

допоміжні речовини:

• колоїднийбезводний кремнію діоксид,
• мікрокристалічна целюлоза,
• лактозимоногідрат,
• магнію стеарат,
• кукурудзяний крохмаль,
• гліколлат крохмалю натрію,
• гідроксипропілметилцелюлоза,
• поліетиленгліколь 8000,
• тальк,
• титану діоксид,
• заліза оксид жовтий.

Форма випуску:

В упаковці 30 таблеток, вкритих плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Темно-жовтого кольору, круглі, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою зі скошеними краями з одного боку - маркування «FV», з іншого - «CG».

Купити Фемара можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на таблетки Фемара вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

У тих випадках, коли зростання пухлинної тканини залежить від присутності естрогенів, усунення опосередкованих ними стимулюючих впливів є передумовою для пригнічення росту пухлини. У жінок в постменопаузі естрогени утворюються переважно за участі ферменту ароматази, який перетворює синтезуються в надниркових залозах андрогени (в першу чергу, андростендіон і тестостерон) в естрон і естрадіол. Тому за допомогою специфічного інгібування ферменту ароматази можна досягти пригнічення біосинтезу естрогенів у периферичних тканинах і в пухлинної тканини. Летрозол пригнічує ароматазу шляхом конкурентного зв'язування з субодиницею цього ферменту - гемом цитохрому P450, що в результаті знижує біосинтез естрогенів у всіх тканинах. У здорових жінок в постменопаузі одноразова доза летрозолу, яка становить 0.1, 0.5 і 2.5 мг, знижує рівень естрону і естрадіолу в сироватці крові (в порівнянні з вихідним рівнем) на 75-78% і на 78%, відповідно. Максимальне зниження досягається через 48-78 годин. У жінок з поширеною формою раку молочної залози в постменопаузі щоденне застосування летрозолу в дозі від 0,1 до 5 мг призводить до зниження рівнів естрадіолу, естрону та естрону сульфату в плазмі крові на 75-95% від вихідного рівня у всіх пацієнток, яким проводили терапію. При використанні препарату в дозі 0.5 мг і більше в багатьох випадках концентрації естрону і естрону сульфату виявляються нижче порогу чутливості використаного методу визначення гормонів. Це вказує на те, що за допомогою даних доз препарату досягається більш виражене пригнічення синтезу естрогенів. Супресія естрогенів підтримувалася протягом лікування у всіх пацієнток. Летрозол - високоспецифічний інгібітор активності ароматази. Порушення синтезу стероїдних гормонів в наднирниках не виявлено. У пацієнток в постменопаузі, яким проводили терапію летрозолом в добової дозі 0.1-5 мг, клінічно значущих змін концентрацій у плазмі крові кортизолу, альдостерону, 11-деоксикортизолу, 17-гидроксипрогестерона, АКТГ, а також активності реніну виявлено не було. Проведення тесту стимуляції з АКТГ через 6 і 12 тижнів лікування летрозолом в добовій дозі 0,1; 0.25; 0.5; 1; 2.5 і 5 мг не виявило скільки-небудь помітного зменшення синтезу альдостерону чи кортизолу. Таким чином, немає необхідності в додаванні глюкокортикоїдів і мінералокортикоїдів. У здорових жінок в постменопаузі після одноразового застосування летрозолу в дозах 0,1, 0,5 і 2,5 мг змін концентрації андрогенів (андростендіону і тестостерону) в плазмі крові не виявлено. У пацієнток в постменопаузі, які отримували летрозол в добовій дозі від 0.1 до 5 мг, змін рівня андростендіону в плазмі крові також не відмічено. Все це вказує на те, що блокада біосинтезу естрогенів не призводить до накопичення андрогенів, які є попередниками естрогенів. У пацієнток, які отримували летрозол, не було відзначено змін концентрацій лютеїнізуючого і фолікулостимулючого-стимулюючого гормонів в плазмі крові, а також не було відзначено змін функції щитоподібної залози, яку оцінювали за рівнями тиреотропного гормону, T4 і T3.

Фармакокінетика

Всмоктування.

Летрозол швидко і повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (середня величина біодоступності становить 99,9%). Їжа незначною мірою знижує швидкість абсорбції (середнє значення часу досягнення максимальної концентрації летрозолу в крові / t _max / становить 1 годину при прийомі Летротери натщесерце і 2 години - при прийомі з їжею; середнє значення максимальної концентрації летрозолу в крові / C _max / становить 129 ± 20.3 нмоль / л при прийомі натщесерце і 98,7 ± 18.6 нмоль / л - при прийомі з їжею), однак ступінь всмоктування летрозолу (при оцінці за площею під кривою "концентрація-час") не змінюється. Невеликі зміни в швидкості всмоктування розцінюються як не мають клінічного значення, тому летрозол можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл.

Зв'язування летрозолу з білками плазми крові становить приблизно 60% (переважно з альбуміном - 55%). Концентрація летрозолу в еритроцитах становить близько 80% від його рівня в плазмі крові. Після застосування 2,5 мг 14C-міченого летрозолу приблизно 82% радіоактивності в плазмі крові припадало на частку незміненої активної речовини. Отже, системний вплив метаболітів летрозолу незначний. Летрозол швидко і широко розподіляється в тканинах. Уявний об'єм розподілу в період рівноважного стану становить близько 1.87 ± 0.47 л/кг.

Метаболізм і виведення.

Летрозол в значній мірі піддається метаболізму з утворенням фармакологічно неактивного карбінолового з'єднання. Метаболічний кліренс летрозолу становить 2,1 л / год, що менше величини печінкового кровотоку (близько 90 л / год). Було виявлено, що перетворення летрозолу в його метаболіт здійснюється під дією ізоферментів 3A4 і 2A6 цитохрому P450. Освіта невеликого числа інших, поки не ідентифікованих метаболітів, а також виведення незміненого препарату з сечею та калом відіграють лише незначну роль в загальній елімінації летрозолу. Протягом 2-х тижнів, що минули після введення здоровим добровольцям у постменопаузі 2,5 мг 14C-міченого летрозолу, в сечі було виявлено 88,2 ± 7,6% радіоактивності, а в калі - 3.8 ± 0.9%. Принаймні 75% радіоактивності, яка виявляється в сечі за період до 216 ч (84,7 ± 7,8% від величини дози летрозолу), припадало на глюкуронідні кон'югати карбінолового метаболіти, близько 9% - на два інших неідентифікованих метаболіти та 6% - на незмінений летрозол.

Уявний кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить близько 2 діб. Після щоденного застосування 2,5 мг препарату рівноважна концентрація летрозолу досягається в межах від 2 до 6 тижнів, при цьому вона приблизно в 7 разів вище, ніж після одноразового прийому тієї ж дози. У той же час значення рівноважної концентрації в 1.5-2 рази перевищує те значення рівноважної концентрації, яке можна було б передбачити на підставі розрахунків, виходячи з величин, зареєстрованих після прийому одноразової дози препарату. Це вказує на те, що при щоденному застосуванні летрозолу в дозі 2,5 мг його фармакокінетика має злегка нелінійний характер. Оскільки рівноважна концентрація летрозолу підтримується в ході лікування протягом тривалого часу, можна зробити висновок про те, що триває накопичення летрозолу не відбувається.

Як препарат першої лінії терапії поширених форм раку молочної залози у жінок в постменопаузі.

Лікування поширених форм раку молочної залози у жінок в постменопаузі (природної або викликаної штучно), які отримували попередню терапію антиестрогенами. Може використовуватися Фемар при стимуляції овуляції (Фемара для стимуляції овуляції). Дія летрозолу в ранній фолікулярній фазі менструального циклу призводить до викиду фолікулостимулюючого гормону, зростання фолікулів та овуляції. При цьому показання до застосування Фемари не містять вказівок на застосування препарату як індуктора овуляції. Використання Фемара в репродуктології вимагає консультації лікаря.

• Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого іншого інгредієнта препарату.
• Ендокринний статус, характерний для пременопаузного періоду.
• Вагітність.
• Лактація.

Дорослі та пацієнтки похилого віку.

Рекомендована доза Летротери становить 2.5 мг один раз на добу, щодня. Лікування препаратом продовжують до тих пір, поки не почнеться прогресування захворювання. У пацієнток похилого віку не потребують коригування дози Летротери.

Пацієнтки з порушенням функції печінки та / або нирок.

У пацієнток з ураженням печінки або з ураженням нирок (при кліренсі креатиніну 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна.

Відомостей про передозування Летротери до теперішнього часу немає. Невідомі та специфічні методи лікування в разі передозування; терапія повинна бути симптоматичною та підтримуючою.

Небажані явища, відмічені в клінічних дослідженнях, були в основному слабо або помірно вираженими. Небажані явища значною мірою вираженості, що вимагають припинення лікування, були зареєстровані лише в рідкісних випадках. Багато небажані явища можуть бути обумовлені як основним захворюванням, так і природними фармакологічними наслідками дефіциту естрогенів (наприклад, припливи, витончення волосся). Нижче наведені небажані явища, зареєстровані в контрольованому клінічному дослідженні препарату Фемара, який призначали 174 хворим в добовій дозі 2.5 мг протягом періоду до 33 місяців. Зв'язок даних небажаних явищ із застосуванням Летротери була розцінена дослідниками як можлива.

Головний біль 6.9%; нудота 6.3%; периферичні набряки 6.3%; загальна слабкість 5.2%; припливи 5.2%; витончення волосся 3.4%; висип (включаючиеритематозні та макуло) 3.4%; блювота 2.9%; диспепсія 2.9%; збільшення маси тіла 2.3%; мишечноскелетние болю (включаючи біль у руках, болі в спині, болі в ногах і болі в скелеті) 2.3%; анорексія 2.3%; вагінальні кровотечі 1.7%; лейкорея 1.7%; запор 1.7%; запаморочення 1.1%; підвищення апетиту 1.1%; підвищене потовиділення 1.1%; задишка 0.6%; тромбофлебіт 0.6%; кров'янисті виділення з піхви 0.6%.

В умовах розширеного ад'ювантного лікування повідомлялося про такі небажані явища для препарату Фемара (медіана тривалості лікування 5 років) та плацебо (медіана тривалості прийому 3 роки) відповідно: стенокардія, яка потребує хірургічного лікування (0,8% проти 0,6%); вперше діагностовано стенокардії або погіршення перебігу стенокардії (1,4% проти 1,0%); інфаркт міокарда (1,0% проти 0,7%); тромбоемболічне явище* (0,9% проти 0,3%); інсульт/ транзиторна ішемічна атака* (1,5% проти 0,8%).

У період вагітності та годування груддю

Препарат Фемара протипоказаний в періоди вагітності та лактації.

Діти

У дітей препарат не застосовується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами:

Малоймовірно, що застосування Летротери порушить здатність пацієнток керувати автомобілем або працювати з механізмами. Однак, оскільки при лікуванні препаратом спостерігалися загальна слабкість і запаморочення, слід попереджувати пацієнток про те, що їх фізичні та / або психічні здібності, що вимагаються для керування автомобілем або управління механізмами, можуть порушуватися.

У клінічних дослідженнях було показано, що при одночасному призначенні Летротери з циметидином і варфарином клінічно значущих взаємодій не спостерігається. При одночасному застосуванні Летротери та тамоксифену в щоденній дозі 20 мг було відзначено зниження концентрації летрозолу в плазмі в середньому на 38%, проте клінічне значення цього факту ще не вивчено. Фемара® не впливає на концентрацію тамоксифену в плазмі. Аналіз даних клінічних досліджень показав, що клінічно значущих взаємодій Летротери з іншими часто вживаними препаратами відзначено не було. Клінічного досвіду щодо застосування Летротери в комбінації з іншими протипухлинними засобами нині немає. За результатами досліджень, проведених in vitro, летрозол пригнічує активність ізоферментів цитохрому Р450 - 2А6 і 2С19 (причому останнього - помірно). Ізофермент CYP2A6 не відіграє суттєвої ролі в метаболізмі лікарських препаратів. В експериментах in vitro було показано, що летрозол, застосовуваний в концентраціях, в 100 разів перевищують рівноважні значення в плазмі, не має здатності істотно пригнічувати метаболізм діазепаму (субстрату для CYP2С19). Таким чином, клінічно значущі взаємодії з ізоферментом CYP2С19 малоймовірні. Проте, слід дотримуватися обережності при спільному застосуванні летрозолу і препаратів, які метаболізуються переважно за участі вищеназваних ізоферментів і мають малий діапазон терапевтичної концентрації.

Ліки Фемара слід зберігати при температурі не вище 30°С.

Термін придатності - 3 роки. Препарат не слід використовувати після терміну, зазначеного на упаковці.