Декстемп

Для симптоматичного лікування:

• біль і запалення при остеоартриті/артрозі;
• менструальний біль (первинна дисменорея);
• легкий або помірний біль, такий як біль у опорно-руховому апараті, головний біль або зубний біль, хворобливий набряк та запалення після травми.

Для короткочасного симптоматичного лікування:

• ревматоїдний артрит, якщо інші, триваліші способи терапії (основна терапія: протиревматичні препарати) не враховуються.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально з урахуванням інтенсивності больового синдрому.

Дорослим зазвичай призначають по 1-2 таблетки (200-400 мг дексибупрофену) 3 рази на добу після їди.

Рекомендована початкова доза становить 200 мг дексибупрофену.

Добова доза, що рекомендується, становить 600-900 мг дексибупрофену, розділена на 3 прийоми.

Вища разова доза – 400 мг, максимальна добова доза – 1200 мг.

Остеоартрит/артроз та ревматоїдний артрит рекомендована доза становить від 600 до 900 мг дексибупрофену щодня, розділена на 3 прийоми, наприклад 400 мг 2 рази на день або 300 мг 2-3 рази на день.

Доза може бути тимчасово збільшена до 1200 мг дексибупрофену на день для пацієнтів із гострими симптомами.

Первинна дисменорея рекомендована доза становить від 600 до 900 мг дексибупрофену щодня, розділена на 3 прийоми, наприклад 400 мг 2 рази на день або 300 мг 2-3 рази на день.

Легкий або помірний біль рекомендована доза становить 600 мг дексибупрофену на добу, розділена на 3 прийоми. Бажано приймати під час їжі.

Лікарський засіб призначений для симптоматичного усунення больового синдрому, але якщо симптоми захворювання зберігаються довше 3-х діб, супроводжуються високою температурою, головним болем або іншими явищами, необхідні уточнення діагнозу та додаткова корекція схеми лікування.

Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок. Пацієнтам з помірними порушеннями функцій печінки та нирок слід розпочинати застосування лікарського засобу із зменшених доз. Дексибупрофен протипоказано застосовувати пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки або нирок.

Пацієнти похилого віку. Пацієнтам похилого віку рекомендується розпочинати терапію з низьких доз. Дозу можна збільшити до добової дози, що рекомендується, тільки після того, як буде встановлено хорошу переносимість препарату.

* Рекомендується застосовувати дексибупрофен у відповідному дозуванні.

Діти.

Препарат не застосовувати у педіатричній практиці.

Підвищена чутливість до дексібупрофену, інших НПЗЗ або до інших компонентів препарату; застосування хворим, у яких речовини з подібним механізмом дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗЗ, спричиняють напади бронхіальної астми, бронхоспазм, гострий риніт або призводять до розвитку поліпів у носі, кропив’янки або ангіоневротичного набряку; кровотеча або перфорації у травному тракті в анамнезі, пов’язані із застосуванням НПЗЗ; активна фаза виразкової хвороби/кровотеча у травному тракті, виразкова хвороба/кровотеча у травному тракті в анамнезі (не менше двох підтверджених фактів виразки або кровотечі); хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт в активній фазі; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі в активній фазі; порушення кровотворення або згортання крові; тяжка печінкова, ниркова та серцева недостатність; останній триместр вагітності.

Інфекції та інвазії: загострення запальних інфекційних процесів (некротизуючий фасцит).

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, риніт, генералізовані реакції гіперчутливості, у тому числі бронхоспазм, бронхіальна астма, тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, гарячка з висипаннями, болем у животі, головним болем, нудотою, блюванням. Більшість випадків розвитку асептичного менінгіту спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, такими як різні форми аутоімуних захворювань.

З боку системи крові та лімфатичної системи: подовження часу згортання крові, тромбоцитопенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку психіки: тривожність, психотичні реакції, депресія, дратівливість, галюцинації.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, вертиго, запаморочення, безсоння, неспокій, дезорієнтація, спутанність свідомості, збудження, асептичний менінгіт.

З боку органів зору: порушення зору (у тому числі двоїння в очах), оборотна токсична амбліопія.

З боку органів слуху: шум у вухах, порушення слуху.

З боку травного тракту: диспепсія, біль у животі, діарея, нудота, блювання, шлунково-кишкові виразки та кровотечі, гастрит, виразковий стоматит, мелена, шлунково-кишкові перфорації, метеоризм, запор, езофагіт, езофагеальні стриктури, загострення дивертикуліту, неспецифічного геморагічного коліту, виразкового коліту, хвороби Крона.

У разі розвитку шлунково-кишкової кровотечі можливий розвиток анемії та гематомезису.

З боку сечовидільної системи: інтерстициіальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність не можуть бути виключені, беручи до уваги досвід застосування НПЗЗ.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функцій печінки, гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, кропив’янка, свербіж, пурпура (включаючи алергічну пурпуру), мультиформна еритема, епідермальний некроліз, системний червоний вовчак та інші колагенози, алопеція, реакції фоточутливості, синдром Стівенса–Джонсона, синдром Лайєлла, алергічний васкуліт, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Загальні розлади: підвищена втомленість, посилення потовиділення.

Вплив на травний тракт. Повідомлялося про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, іноді летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування нестероїдних протизапальних засобів, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких порушеннях з боку травного тракту в анамнезі.

При тривалому застосуванні дексібупрофену пацієнтам слід здійснювати регулярний моніторинг функцій нирок, печінки та гематологічних функцій.

Дані досліджень та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену (особливо у високих дозах по 2400 мг на добу) та тривале лікування можуть бути пов'язані з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда чи інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не припускають, що низька доза ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику інфаркту міокарда. Для унеможливлення цього ризику при застосуванні дексибупрофену даних недостатньо.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Слід уникати застосування дексібупрофену протягом I та II триместрів вагітності, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. У разі застосування протягом I або II триместру вагітності, слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом якомога коротшого періоду часу. З початку 6-го місяця вагітності застосування дексібупрофену протипоказане.

Застосування у період годування груддю можливе лише у низьких дозах протягом короткого періоду часу.

Діти

Лікарський засіб не застосовувати у педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

За умови виконання рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Проте, у разі розвитку запаморочення, підвищеної втомлюваності, сонливості, дезорієнтації або порушень зору слід відмовитися від керування автотранспортом або іншими механізмами.

Одночасне застосування дексибупрофену з наступними лікарськими засобами не рекомендується:

Антикоагулянти НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг процесів коагуляції та при необхідності скоригувати дозу антикоагулянтів.

Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі ацетилсаліцилова кислота (у дозі 100 мг на добу): одночасне застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі селективних інгібіторів ЦОГ-2, може підвищити ризик виразок і кровотеч у шлунково-кишковому тракті.

Літій: нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати рівень літію в плазмі крові, зменшуючи його нирковий кліренс. У разі одночасного застосування слід здійснювати частий моніторинг рівня літію у плазмі крові та за необхідності – розглянути можливість зменшення дози.

Метотрексат при застосуванні в дозі 15 мг/тиждень і більше: при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів протягом 24 годин до або після прийому метотрексату може підвищуватися рівень останнього у плазмі крові у зв'язку зі зниженням ниркового кліренсу та збільшуватися токсична дія.

Одночасне застосування дексибупрофену з наступними лікарськими засобами слід здійснювати з обережністю

Аміноглікозиди, такролімус, сиролімус, циклоспорин При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе підвищення ризику нефротоксичності за рахунок зниження синтезу простагландинів. У разі одночасного застосування слід проводити постійний моніторинг функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку.

Антигіпертензивні засоби нестероїдних протизапальних засобів можуть знижувати ефективність бета-адреноблокаторів, можливо, через пригнічення синтезу судинорозширювальних простагландинів.

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів з інгібіторами АПФ та інгібіторами ангіотензин-перетворюючого фактора може підвищити ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з вже існуючими порушеннями функції нирок, похилого віку та пацієнтів з дегідратацією. На початку лікування слід здійснювати моніторинг функції нирок.

Антитромбоцитарні засоби, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами може підвищувати ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Ацетилсаліцилова кислота (у дозі нижче 100 мг на добу): одночасне застосування з нестероїдними протизапальними засобами може погіршити здатність низьких доз ацетилсаліцилової кислоти пригнічувати агрегацію тромбоцитів;

Дігоксин: нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати рівень дигоксину в плазмі крові та посилювати його токсичність.

Засоби, що підвищують рівень калію в плазмі (наприклад, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину-II, циклоспорин, такролімус триметоприм, гепарин): НПЗЗ можуть підвищувати рівень калію в плазмі крові. У разі одночасного застосування рекомендується здійснювати моніторинг рівня калію у плазмі крові.

Зидовудин При одночасному застосуванні НПЗП та зидовудину збільшується ризик гемартрозу та гематоми у хворих на гемофілію.

Калійзберігаючі, петлеві та тіазидні діуретики При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе підвищення ризику ниркової недостатності внаслідок зниження ниркового кровотоку.

Кортикостероїди При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч та виразок.

Метотрексат при застосуванні дози менше 15 мг/тиждень: дексибупрофен може збільшити рівень метотрексату в плазмі крові. У разі одночасного застосування дексибупрофену та низьких доз метотрексату (менше 15 мг/тиждень) слід здійснювати моніторинг показників крові пацієнта, особливо на початку лікування. Комбінацію застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок (навіть помірним ступенем), у тому числі у пацієнтів похилого віку, здійснювати постійний моніторинг функції нирок.

Пеметрексед: Високі дози НПЗЗ можуть підвищувати рівень пеметрекседу у плазмі крові. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід уникати застосування НПЗЗ протягом 2 днів до та 2 днів після прийому пеметрекседу.

Пероральні протидіабетичні засоби: одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів із сульфонілсечовини може призвести до коливань рівня глюкози в плазмі крові. Може знадобитися моніторинг рівня глюкози у плазмі крові.

Тромболітики, антиагреганти: дексибупрофен посилює антитромботичний ефект останніх шляхом придушення агрегації тромбоцитів.

Фенітоїн: Деякі нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати рівень фенітоїну в плазмі крові та посилювати його токсичність. У разі одночасного застосування слід здійснювати моніторинг рівня фенітоїну у плазмі крові та у разі потреби – скоригувати дозу.

Фенітоїн, фенобарбітал, рифампіцин При одночасному застосуванні можливе зниження ефективності дексибупрофену.

Алкоголь: Надмірне вживання алкоголю під час застосування нестероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик побічних ефектів з боку травного тракту.

Дексібупрофен характеризується низькою гострою токсичністю. У більшості випадків передозування проходить безсимптомно. Ризик розвитку симптомів з’являється при застосуванні більше 80–100 мг/кг ібупрофену (що еквівалентно 40–50 мг/кг дексібупрофену).

Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, млявість, сонливість, головний біль, ністагм, шум у вухах, атаксія, у рідкісних випадках – шлунково-кишкова кровотеча, артеріальна гіпотензія, гіпотермія, метаболічний ацидоз, судоми, порушення функцій нирок, кома, респіраторний дистрес-синдром дорослих, транзиторні напади апное.

Лікування: симптоматична терапія, специфічного антидоту немає. У разі передозування слід прийняти активоване вугілля та здійснити промивання шлунка (тільки протягом першої години після отруєння). Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія є неефективними через високий ступінь зв’язування дексібупрофену з білками крові.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Купити таблетки Декстемп можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.