Брустан

склад:

Кожна таблетка містить

• Активні речовини: ібупрофен 400 мг, парацетамол 325 мг
• Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, повідон, тальк очищений, ізопропанол *
• Плівкова оболонка: барвник опадрай помаранчевий 06G53189 (гіпромелоза 5 сР, гіпромелоза 15 сР, титану діоксид, барвник сонячний захід жовтий, макрогол, пропіленгліколь, натрію лаурилсульфат), вода очищена *.

* Втрачається в процесі виробництва

Форма випуску:

Таблетки вкриті плівковою оболонкою: По 10 таблеток в блістері з алюмінієвої фольги, покритої вінілхлоридна полімерною плівкою;

по 1 блістеру разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.

Комбінований препарат. Має знеболюючу, протизапальну та жарознижувальну дію.

Механізм протизапальної дії ібупрофену обумовлений інгібуванням активності ціклогеназ (ЦОГ) з наступним пригніченням синтезу простагландинів.

Парацетамол - ненаркотичний анальгетик, блокує ЦОГ переважно в ЦНС, впливаючи на центри болю і терморегуляції, виявляє аналгетичну та жарознижувальну дію.

Фармакокінетика

Ібупрофен добре абсорбується зі шлунка. Тmax - близько 1 години. Всмоктування незначно зменшується при прийомі препарату після їди. Близько 99% зв'язується з білками плазми. Ібупрофен повільно розподіляється в синовіальній рідині та виводиться з неї більш повільно, ніж з плазми. Піддається метаболізму в печінці, головним чином шляхом гідроксилювання і карбоксилирования Ізобутиловий групи. В метаболізмі препарату бере участь ізофермент CYP2C9. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується в активну S-форму. Має двофазну кінетику елімінації. Період напіввиведення (Т?) З плазми становить 2-3 години. До 90% дози може бути виявлено в сечі у вигляді метаболітів і їх кон'югатів. Менше 1% виводиться в незміненому вигляді з сечею і, в меншій мірі, з жовчю. Ібупрофен повністю виводиться за 24 години.

Парацетамол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Час досягнення max через 0,5-2 години. Рівномірно розподіляється в рідинах організму. Зв'язок з білками плазми варіабельна в межах 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Піддається метаболізму в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою і сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які при кон'югації з глутатионом утворюють неактивні метаболіти. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів і викликати їх некроз. В метаболізмі парацетамолa бере участь ізофермент CYP2E1. Т 1/2 1-4 години. Виводиться нирками у вигляді кон'югатів, і тільки 3% в незміненому вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс парацетамолу і збільшується Т1 / 2.

Гарячкова реакція при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, постпрівівочних реакціях і інших інфекційно-запальних захворюваннях.

Больовий синдром слабкої або помірної інтенсивності, в тому числі: головний і зубний біль, мігрень, невралгія, люмбаго, міалгія, фіброзит, тендовагініт, артралгія при ревматоїдному артриті, остеоартрозі, подагрі, спондилоартриті та ін., Біль при захворюваннях ЛОР -органам, при травмах м'яких тканин і опорно-рухового апарату (розтягнення, удари, вивихи, переломи та ін), післяопераційний біль, альгодисменорея.

Брустан таблетки можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на препарат Брустан вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Підвищена чутливість до ібупрофену, парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, а також до інших компонентів препарату;

Вказівка в анамнезі на приступ бронхообструкції, кропив'янку, риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти (саліцилатами) або іншими нестероїдними протизапальними засобами (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти: риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової носа, бронхіальна астма).

Період після проведення аортокоронарного шунтування

Ерозивно-язвеннное поразки шлунково-кишкового тракту, активне шлункова кровотеча

Запальні захворювання кишечника

Стан гіпокоагуляції, цереброваскулярні кровотечі

Виражена ниркова і / або печінкова недостатність, підтверджена гіперкаліємія;

Вагітність III триместр, період лактації;

Дитячий вік до 12 років (дана лікарська форма)

З обережністю: застійна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, часте вживання алкоголю, гіпербілірубінемії, цироз печінки з портальною гіпертензією, печінкова і / або ниркова недостатність, нефротичний синдром, вагітність I і II триместри, похилий вік, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки (в анамнезі), гастрит, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія і анемія).

Якщо з будь-якої причини препарат протипоказаний, рекомендуємо звернутися до лікаря, який підбере аналог Брустан.

Брустан під час вагітності та в період лактації.

Препарат протипоказаний в III триместрі вагітності. Застосування в I і II триместрі, період лактації повинно бути обговорено з лікарем.

Препарат застосовують внутрішньо після їди.

Дорослі та діти старше 15 років: препарат приймають по 1 таблетці 3-4 рази на день з інтервалом 6-8 годин (не більше 4 разів на добу!).

Діти від 12 до 15 років (маса тіла понад 40 кг): по 1 таблетці 3 рази на добу.

Якщо лихоманка зберігається понад 3-х днів, необхідно порадитися з лікарем.

Тривалість лікування визначається лікарем в залежності від терапевтичного ефекту і характеру захворювання .

Більше інформації про дозування та особливості застосування містить інструкція Брустан.

При застосуванні препарату побічні дії спостерігаються рідко, проте можлива поява наступних побічних ефектів:

Шлунково-кишковий тракт: НПЗП гастропатія (нудота, блювання, печія, біль у животі, запор, метеоризм, зниження апетиту, рідко - виразки слизової шлунково-кишкового тракту, в ряді випадків ускладнюються кровотечею і перфорацією), роздратування або сухість слизової оболонки порожнини рота, біль у роті , виразка слизової оболонки ясен,

Гепато-билиарная система: гепатит

Алергічні реакції: шкірний висип (звичайно еритематозний або кропив'янка), свербіж шкіри, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм або диспное, пропасниця, мультиформна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еозинофілія, алергічний риніт.

Серцево-судинна система: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску.

Центральна і периферична нервова система: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність і дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресія сплутаність свідомості, галюцинації, рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями)

Органи кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія і тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія.

Дихальна система: задишка, бронхоспазм.

Органи чуття: порушення слуху (дзенькіт або шум у вухах), порушення зору (токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зору або диплопія, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік алергічного генезу, скотома)

Моделі людини анатомічні: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит

Лабораторні показники: час кровотечі, концентрація креатиніну в сироватці, активність печінкових «трансаміназ» (можуть збільшуватися); концентрація глюкози в сироватці, кліренс креатиніну, гемотокріт або гемоглобін (можуть зменшуватися).

Проблеми виникнення передозування виникають дуже рідко, однак, при випадковому передозуванні слід негайно звернутися до лікаря.

Симптоми: болі в животі, нудота, блювота, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія.

Можливе виникнення гепатотоксичних ефектів з розвитком гепатонекрозу, пов'язаного з парацетамолом.

Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну і N-ацетилцистеїну. Необхідність в проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в / в введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Крім того, показана симптоматична терапія.

Індуктори мікросомального окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку важких гепатотоксичних реакцій.

Інгібітори мікросомального окислення знижують ризик гепатотоксичної дії.

Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч блокаторів «повільних» кальцієвих каналів і інгібіторів АПФ), натрійуріческую і діуретіческую- фуросеміду і гідрохлортіазіда..Сніжает ефективність урикозуричних лікарських засобів, підсилює дію непрямих АНТИКОАГУЛЯНТНА, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень) , ульцерогеннадію з кровотечами глюкокортикостероїдів, колхіцину, естрогенів, етанолу; підсилює ефект пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів і інсуліну.

Антациди та холестирамін знижують абсорбцію ібупрофена..Увелічівает концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату

Кофеїн підсилює аналгезуючий ефект.

При одночасному призначенні активний компонент Брустана - ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (АСК) (після початку прийому ібупрофену можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують в якості антиагрегантного кошти малі дози АСК).

При призначенні з антикоагулянтами та тромболітичними лікарськими засобами (алтеплазой, стрептокиназой, урокіназою), інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном) підвищується ризик розвитку серйозних шлунково-кишкового тракту кровотеч.

Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцін збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії.

Мієлотоксичну препарати підсилюють прояви гематотоксичності препарату.

Циклоспорин і препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину і ймовірність розвитку його гепатотоксичних еффектов..Лекарственние кошти, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.

Препарати, що містять ібупрофен та парацетамол, слід застосовувати з обережністю одночасно з:

• кортикостероїди: підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі або ульцерації;
• антигіпертензивними та діуретичними засобами: нестероїдні протизапальні засоби можуть знизити лікувальний ефект цих препаратів;
• антитромбоцитарними та селективними інгібіторами серотоніну: може підвищуватися ризик шлунково-кишкової кровотечі;
• серцевими глікозидами: НПЗЗ можуть загострити серцеву недостатність, підвищують рівень глікозидів у плазмі крові;
• антикоагулянтами: НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, з підвищенням ризику кровотечі. Періодичний прийом не має значного ефекту;
• літієм та метотрексатом: є докази потенційного підвищення рівня літію та метотрексату у плазмі крові;
• барбітуратами: зменшують жарознижувальний ефект препаратів, що містять ібупрофен та парацетамол;
• зидовудином: існують докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів при супутньому лікуванні зидовудином та ібупрофеном;
• циклоспорин: підвищення нефротоксичності;
• міфепристон: НПЗЗ слід застосовувати не раніше ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність;
• такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу;
• хінолоновими антибіотиками: одночасне застосування НПЗЗ та хінолонових антибіотиків може підвищити ризик виникнення судом.

Побічні ефекти застосування ібупрофену та всієї групи НПЗЗ в цілому можна зменшити шляхом застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для лікування симптомів протягом найкоротшого періоду часу.

Необхідно бути обережними при лікуванні пацієнтів:

• із системним червоним вовчаком та змішаним захворюванням сполучної тканини – підвищений ризик асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»);
• з вродженим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, гостра порфірія, що інтермітує);
• із захворюваннями шлунково-кишкового тракту та хронічними запальними захворюваннями кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) (див. розділ «Побічні реакції»);
• з артеріальною гіпертензією та (або) серцевою недостатністю (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»);
• з порушенням функції нирок, оскільки функція нирок може погіршитися (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»);
• з порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»);
• після великих оперативних втручань;
• з алергічними реакціями інші речовини, оскільки вони мають підвищений ризик реакцій гіперчутливості при застосуванні лікарського засобу;
• які страждають на сінну лихоманку, поліпи носа, хронічні обструктивні респіраторні захворювання або мають алергічні захворювання в анамнезі, оскільки у них підвищений ризик алергічних реакцій. У них можуть виникати напади астми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка.

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними.

Вплив на органи дихання

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання або мають ці захворювання в анамнезі, може виникнути бронхоспазм.

Інші НПЗЗ

Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчаку та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик асептичного менінгіту.

Метаболізм порфірину

Слід дотримуватися обережності пацієнтам з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гостра порфірія, що перемежується).

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рідини, артеріальну гіпертензію та набряки.

Можливий розвиток ниркового тубулярного ацидозу та гіпокаліємії після гострого передозування та у пацієнтів, які застосовують високі дози ібупрофену протягом тривалого періоду (зазвичай більше 4 тижнів), включаючи дози, що перевищують добову дозу, що рекомендується.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язане з дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад, ≤ 1200 мг на добу) може призвести до підвищення ризику тромботичних артеріальних ускладнень.

Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацією NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном лише після ретельної оцінки клінічних захворювань. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних ускладнень (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).

Вплив на нирки

Слід з обережністю застосовувати ібупрофен пацієнтам з порушенням функції нирок, оскільки ниркова функція може погіршитися.

Вплив на печінку

Можливе порушення функції печінки.

Хірургічні втручання

Слід бути обережними безпосередньо після великих хірургічних втручань.

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, при тривалому застосуванні (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування більше 10 днів) можуть погіршити фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Цей процес оборотний після припинення лікування.

Вплив на шлунково-кишкову систему (ЖКТ)

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, можливо летальні, що виникають на будь-якому етапі лікування НПЗЗ, незалежно від наявності попереджувальних симптомів або тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ, у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з мінімальних доз. Для таких пацієнтів, а також для осіб, які потребують одночасного застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які можуть підвищити ризик для ШКТ, слід розглянути необхідність комбінованої терапії протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам з наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрема на початку лікування.

Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, які можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (наприклад, аспірація).

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, слід припинити лікування.

Тяжкі шкірні реакції

Рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, пов'язані з використанням НПЗЗ (див. розділ «Побічні реакції»). Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок реакції виникає у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також повідомлялося про випадок гострого генералізованого екзантематозного пустульозу, що виник після застосування лікарських засобів, що містять ібупрофен. Слід припинити використання ібупрофену при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, таких як висипання на шкірі, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперчутливості.

У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити важкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м'яких тканин. В даний час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у разі вітряної віспи.

Алергія

Слід бути обережними у пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, оскільки у таких пацієнтів також існує підвищений ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості при застосуванні ібупрофену.

У пацієнтів, які страждають на сінну лихоманку, носові поліпи, хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів, що мають алергічні захворювання в анамнезі, існує підвищений ризик виникнення алергічних реакцій, які можуть проявлятися нападами астми (так звана аналгетична астма), набряків Квінке.

Маскування симптомів основних інфекцій.

Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування та тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалося при бактеріальній позашпитальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ібупрофен застосовують у разі підвищення температури тіла або полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високим аніонним дефіцитом, особливо у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічним алкоголізмом); вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить сорбіт. Пацієнтам, які мають рідкісну спадкову форму непереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не слід приймати цей лікарський засіб.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (39 мг)/дозу калію, тобто практично вільний від калію.

Інше

Дуже рідко спостерігаються тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). За перших ознак реакції гіперчутливості після застосування Ібупрофентерапії необхідно припинити. У разі необхідно проводити як симптоматичну, і спеціалізовану терапію.

Ібупрофен може тимчасово пригнічувати функцію тромбоцитів (впливати на агрегацію тромбоцитів). Тому рекомендується ретельно стежити за станом пацієнтів із порушеннями зсідання крові.

При тривалому застосуванні Ібупрофену необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки та нирок, а також перевіряти картину крові.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. При підозрі або підтвердженні цієї ситуації слід звернутися до лікаря та скасувати лікування. Слід припускати діагноз головного болю, зумовленого надмірним застосуванням лікарського засобу, у пацієнтів, які страждають частими або щоденними головними болями, незважаючи на (або через) регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.

Зазвичай застосування знеболювальних лікарських засобів, особливо комбінації кількох знеболювальних, може призвести до стійкого порушення функції нирок з нирковою недостатністю (аналгетична нефропатія). Цей ризик може бути підвищений через втрату солей та зневоднення.

При застосуванні НПЗЗ на фоні одночасного вживання алкоголю може підвищитися ризик небажаних ефектів, пов'язаних з діючою речовиною, особливо з боку шлунково-кишкового тракту або центральної нервової системи (ЦНС).

Існує ризик порушення функції нирок у підлітків із зневодненням.

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.

Не вживати препарат після закінчення терміну придатності.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.