Бензонал

Форма випуску:

Таблетки по 10 таблеток у блістері; по 3 блістери (для дозування 50 мг) або по 5 блістерів (для дозування 100 мг) у пачці.

Фармакодинаміка

Має протисудомну дію, будучи індуктором ферментів, підвищує активність монооксигеназної ферментативної системи печінки. Практично не чинить снодійної дії.

Фармакокінетика

 Препарат швидко метаболізується в організмі з вивільненням фенобарбіталу, який чинить протиепілептичний ефект. У незначній мірі зв'язується з білками плазми крові. Препарат рівномірно розподіляється в різних органах і тканинах.

Проникає через гістогематичні бар'єри та виділяється в грудне молоко. Вивільняється повільно. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Кумулює. Період напіввиведення - 3-4 діб. Виділяється нирками в незміненому вигляді та у вигляді метаболітів.

Різні форми епілепсії. Для лікування безсудомних і поліморфних епілептичних нападів - в комбінації з іншими протиепілептичними засобами (з гексамідином, карбамазепіном, дифеніном).

Лікарський засіб застосовувати всередину після їди. Дозу встановлює лікар індивідуально. Доза лікарського засобу залежить від віку пацієнта, характеру і частоти нападів. Для дорослих разова доза становить 100–200 мг, максимальна добова доза – 800 мг. Частіше за все лікарський засіб можна застосовувати по 100 мг 3 рази на добу. Лікування розпочинати з одноразового застосування разової дози. Через 2–3 доби дозу підвищувати до досягнення клінічного ефекту (зниження частоти або повна відсутність нападів). Лікування продовжувати тривалий термін, не менше 1–3 років (навіть при відсутності нападів), застосовуючи по одній разовій дозі на добу. У випадку поновлення нападів слід повернутися до попередньої добової дози.

Дорослі.

Максимальні дози для дорослих: разова – 300 мг, добова – 800 мг.

Діти.

Для дітей віком 3–6 років разова доза становить 25–50 мг на прийом (100−150 мг на добу), 7–10 років – по 50–100 мг на прийом (150–300 мг на добу), 11–14 років – по 100 мг на прийом (300–400 мг на добу). Найвищі дози для дітей віком від 14 років: разова – 150 мг, добова – 450 мг.

Якщо пацієнт раніше застосовував інші протисудомні лікарські засоби, перехід до застосування бензобарбіталу повинен бути поступовим: бензобарбіталом спочатку слід замінити одну дозу, а потім (через 3–5 діб) другу і третю дози лікарського засобу.

Діти.

Лікарський засіб у даній лікарській формі слід застосовувати дітям віком від 3 років.

Підвищена чутливість до будь-яких компонентів лікарського засобу. Тяжкі паренхіматозні ураження печінки, печінкова недостатність, ураження нирок із порушенням їх функції, декомпенсація серцевої діяльності, анемія, порфірія, бронхіальна астма, дихальна недостатність, тяжка міастенія, цукровий діабет, гіпертиреоз, наднирковозалозна недостатність, гіперкінезія, депресивні стани, депресивні стани із суїцидальними спробами, алкоголізм, наркоманія. Період вагітності або годування груддю. Дитячий вік до 3 років.

При прийомі бензонала ІС можливі звикання до препарату, медикаментозна залежність, головний біль, млявість, сонливість, порушення мови, ходи, зниження слуху, алергічні реакції.

У хворих, які раніше приймали барбітурати, при лікуванні Бензоналом ІС можливе порушення сну. У таких випадках необхідне призначення на ніч фенобарбіталу (50-100 мг) або інших снодійних засобів.

При необхідності призначення препарату в період лактації слід вирішити питання про його припинення.

Бензонал ІС посилює дію аналгетиків, анестетиків, снодійних засобів, засобів для наркозу, нейролептиків, транквілізаторів, алкоголю; знижує ефект парацетамолу, антикоагулянтів, тетрациклінів, гризеофульвіну, глюкокортикоїдів, серцевих глікозидів, хінідину, вітамінів групи D, ксантинів.

При передозуванні бензобарбіталом спостерігається пригнічення функції центральної нервової системи (сплутаність свідомості, сонливість, атаксія, дизартрія, ністагм, погіршення зору, у тяжких випадках – кома), тахікардія, аритмії, артеріальна гіпотензія, порушення функції нирок, пригнічення дихального центру.

Симптоми інтоксикації: головний біль, загальмованість або збудження, сплутаність свідомості, підвищення або зниження температури тіла, збільшення або зменшення частоти дихання, задишка, набряк легень, тахі- або брадикардія, звуження зіниць, ціаноз, геморагії на шкірі у місцях стиснення, виражена слабкість, кома. При хронічній інтоксикації – дратівливість, послаблення здатності до критичної оцінки, порушення сну, сплутаність свідомості.

Лікування. Промивання шлунка із застосуванням абсорбентів. Симптоматична та реанімаційна терапія, яка спрямована на відновлення та підтримку функції дихальної та серцево-судинної системи, печінки, нирок, центральної нервової системи. При тяжкому отруєнні пацієнта слід госпіталізувати, показаний форсований діурез, а також гемодіаліз; при явищах центральної гіповентиляції – штучна вентиляція легень.

При температурі 15-25 °C.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Epilepsy / mayoclinic.org;
• Epilepsy / clevelandclinic.org.