Атраксан

Склад

Діюча речовина: транексамова кислота;

1 мл препарату містить транексамової кислоти 50 мг або 100 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Кров та кровотворні органи. Антигеморагічні засоби. Антифібринолітики. Амінокислоти. Транексамова кислота. Код АТХ B02A A02.

Фармакодинаміка

Транексамова кислота чинить антигеморагічну дію шляхом інгібування фібринолітичних властивостей плазміну. Відбувається формування комплексу з участю транексамової кислоти та плазміногену; транексамова кислота зв’язується з плазміногеном при трансформації у плазмін. Дія комплексу транексамової кислоти і плазміну на активність фібрину нижча, ніж дія тільки одного плазміну. Дані досліджень іn vitro показали, що високі дози транексамової кислоти зменшували показники активності вказаного комплексу.

Педіатрична популяція (діти віком від 1 року).
У науковій літературі описано 12 досліджень ефективності в дитячій кардіохірургії із залученням 1073 дітей; з них 631 пацієнт отримував транексамову кислоту. Стан більшості з них оцінювали порівняно з контрольною групою плацебо. Досліджувана популяція була гетерогенна стосовно віку, типу хірургічного втручання, дозування. Результати дослідження застосування транексамової кислоти свідчать про зменшення втрати крові і зниження потреби в застосуванні препаратів крові у педіатричній кардіохірургії при використанні штучного кровообігу /ШК/ (кардіопульмональний штучний кровообіг) під час операцій з високим ризиком кровотечі, особливо в «ціанотичних» (із суттєвим порушенням кровообігу) пацієнтів або пацієнтів, яким проводять повторну операцію. Як було встановлено, найбільш адаптований режим дозування може бути таким:

• перше введення (навантажувальна доза) – болюсна інфузія 10 мг/кг, вводити в період після початкового наркозу і до розрізу шкіри;
• безперервне введення шляхом інфузії 10 мг/кг/год або ін’єкційне введення в адаптер насоса  штучного кровообігу в дозі, скоригованій відповідно до процедури вказаного хірургічного втручання, або в дозі, розрахованій за масою тіла пацієнта – 10 мг/кг, або введення в адаптер насоса штучного кровообігу (ШК) та заключна ін’єкція у дозі 10 мг/кг наприкінці хірургічного втручання із застосуванням ШК.

Деякі дані дають змогу припустити, що безперервна інфузія є більш прийнятною, оскільки вона підтримуватиме терапевтичну концентрацію у плазмі крові протягом операції. Не було проведено ніяких специфічних досліджень співвідношення доза/ефект або фармакокінетичних досліджень з участю дітей.

Фармакокінетика

Абсорбція. Пікова  концентрація транексамової кислоти у плазмі крові швидко досягається після короткотермінової внутрішньовенної інфузії, після чого показники концентрації у плазмі починають знижуватися мультиекспоненційно.

Розподіл. У разі терапевтичних рівнів у плазмі показник зв’язування транексамової кислоти з білками плазми становить близько 3 %; як вважається, показники зв’язування повністю пояснюються зв’язуванням з плазміногеном. Транексамова кислота не зв’язується з сироватковим альбуміном. Початковий об’єм розподілу становить приблизно 9-12 літрів.
Транексамова кислота проникає через плаценту. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у вагітних жінок концентрація транексамової кислоти в сироватці крові знаходиться в діапазоні 10-53 мкг/мл, тоді як концентрація в пуповинній крові – в діапазоні 4-31 мкг/мл. Транексамова кислота швидко проникає у суглобову рідину і тканини синовіальної оболонки. Після внутрішньовенної ін’єкції 10 мг/кг у пацієнтів, які перенесли операції на коліні, концентрація в суглобовій рідині була подібна до такої у сироватці крові. Концентрації транексамової кислоти в ряді інших тканин та рідин співставні з показниками, що спостерігаються в крові (у грудному молоці – сота частка, у спинномозковій рідині – одна десята, у внутрішньоочній рідині – одна десята). Транексамова кислота була виявлена у спермі, де вона інгібує фібринолітичну активність, але практично не впливає на міграцію (рухливість) сперматозоїдів.

Виведення. Лікарський засіб виділяється в основному з сечею у вигляді незміненої сполуки. Уринарна екскреція через механізм клубочкової фільтрації є основним шляхом елімінації. Нирковий кліренс практично еквівалентний плазмовому кліренсу (від 110 до 116 мл/хв). Приблизно 90 % транексамової кислоти виводиться протягом перших 24 годин після внутрішньовенного введення дози 10 мг/кг маси тіла. Період напіввиведення транексамової кислоти становить близько 3 годин.

Особливі групи пацієнтів. Плазмова концентрація збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. З участю дітей не було проведено ніяких специфічних фармакокінетичних досліджень.
 

Кровотеча або ризик кровотечі при посиленні фібринолізу, як генералізованого, так і місцевого, у дорослих і дітей з 1 року.

Специфічні показання включають:

• Кровотечі, обумовлені підвищеним загальним або місцевим фібринолізом, такі як:
• менорагія і метрорагія;
• шлунково-кишкові кровотечі;
• геморагічні розлади сечових шляхів, що виникли у зв'язку з хірургічним втручанням на передміхуровій залозі або в результаті оперативного втручання або процедур на сечовивідних шляхах;
• отоларингологічні (видалення аденоїдів, тонзилектомії) і стоматологічні (видалення зубів) оперативні втручання;
• гінекологічні операції або ускладнення в акушерській практиці;
• торакальні, абдомінальні та інші великі хірургічні оперативні втручання, наприклад серцево-судинна хірургія;
• контроль крововиливів в зв'язку з введенням фібринолітичного лікарського засобу.

• Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого з компонентів препарату.
• Гострий венозний або артеріальний тромбоз.
• Фібринолітичні стани після коагулопатії споживання, за винятком надмірної активації фібринолітичної системи при гострій тяжкій кровотечі.
• Тяжка ниркова недостатність (ризик накопичення лікарського засобу).
• Судоми в анамнезі.
• Інтратекальне, епідуральне та внутрішньошлуночкове ін’єкційне введення, інтрацеребральне введення (ризик набряку мозку з подальшим розвитком судом і летального наслідку).

Загальні правила введення

Шлях введення: Виключно внутрішньовенно повільно (ін'єкція або інфузія зі швидкістю ~1 мл/хв). Інтратекальне або епідуральне введення категорічно протипоказане.

Безпека: Шприци з препаратом обов'язково маркують для уникнення фатальних помилок введення.

Сумісність: Можна змішувати з розчинами електролітів, вуглеводів, амінокислот, декстрану та гепарином (використовувати одразу після приготування).

Дозування для дорослих

Місцевий фібриноліз: 500 мг – 1 г повільно в/в 2–3 рази на добу.

Генералізований фібриноліз: 1 г (або 15 мг/кг) в/в кожні 6–8 годин.

Дозування при порушенні функції нирок

Протипоказано при тяжкій нирковій недостатності. При легкій та помірній формі дозу зменшують залежно від рівня сироваткового креатиніну:

• Креатинін 120–249 мкмоль/л: 10 мг/кг кожні 12 годин.
• Креатинін 250–500 мкмоль/л: 10 мг/кг кожні 24 години.
• Креатинін > 500 мкмоль/л: 5 мг/кг кожні 24 години.

Особливі групи пацієнтів

Порушення функції печінки: Корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку: Корекція не потрібна (за відсутності ниркової недостатності).

Діти (від 1 року): Максимальна разова доза — 10 мг/кг, максимальна добова доза — 20 мг/кг. Дані обмежені, особливо при кардіохірургічних операціях.

Дослідження взаємодії лікарських засобів не проводили.

Паралельний (одночасний) прийом антикоагулянтів повинен відбуватися під суворим наглядом лікаря з досвідом роботи в цій галузі. Лікарські препарати, що діють на гемостаз, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують транексамову кислоту.

Існує теоретичний ризик підвищення потенціалу тромбоутворення, наприклад, при застосуванні з естрогенами.

Крім того, антифібринолітичну дію препарату можна антагонізувати застосуванням тромболітичних препаратів.

Нижче зазначено побічні реакції, систематизовані відповідно до класифікатора MedDRA (основні класи систем органів). У межах кожного класу систем органів побічні реакції упорядковані за частотою. У кожній групі за частотою побічні реакції представлено в порядку зменшення проявів. Частоту було визначено таким чином: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100 до < 1/10); нечасто (> 1/1000 до < 1/100), невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Травний тракт

• Часто: діарея, блювання, нудота.
• Шкіра та підшкірна клітковина.
• Нечасто: алергічні дерматити.
• Невідомо: фіксований медикаментозний висип.

Судинні розлади

• Невідомо: відчуття нездужання з артеріальною гіпотензією, із втратою свідомості або без неї (зазвичай після занадто швидкої внутрішньовенної ін’єкції, як виняток – після перорального прийому).
• Артеріальний або венозний тромбоз будь-якої локалізації.

Нервова система

• Невідомо: судоми, зокрема, у разі неправильного застосування.

Органи зору

• Невідомо: порушення зору, включаючи порушення сприйняття кольорів.

Імунна система

• Невідомо: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції.

Нирки та сечовидільна система

• Невідомо: гострий кортикальний некроз нирок.

Правила введення та ризик помилок

Шлях введення: Виключно внутрішньовенно (дуже повільно — макс. 1 мл/хв). Внутрішньом'язове введення заборонене!

Категоричні протипоказання: Інтратекальне, епідуральне, внутрішньошлуночкове та інтрацеребральне введення. Випадкове інтратекальне введення спричиняє серйозні летальні наслідки (сильний біль у спині/кінцівках, міоклонус, судоми, аритмії).

Заходи безпеки: Обов'язкове чітке маркування шприців із препаратом під час відбору з ампули, щоб уникнути плутанини з іншими ін'єкціями.

Клінічні ризики та ускладнення

Судоми: Можливі на тлі застосування (особливо після високих доз під час аортокоронарного шунтування).

Порушення зору: При виникненні проблем із зором чи сприйняттям кольорів лікування припиняють. При тривалому застосуванні необхідні регулярні офтальмологічні огляди.

Гематурія (з верхніх сечових шляхів): Ризик обструкції уретри та розвитку ниркової недостатності/гідронефрозу (потребує ретельного моніторингу).

Тромбоемболічні ускладнення: Пацієнтам із тромбоемболічним анамнезом або ризиком тромбофілії препарат призначають лише за життєвими показаннями (після консультації гемостазіолога). З обережністю застосовують з пероральними контрацептивами.

Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові (ДВЗ): Зазвичай протипоказано. Застосовують лише у виняткових гострих випадках із переважною активацією фібринолізу за наявності лабораторної бази та досвіду.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Жінки репродуктивного віку під час лікування повинні використовувати ефективні засоби контрацепції. Клінічних даних щодо застосування транексамової кислоти вагітними жінками недостатньо.

Протягом I триместру вагітності застосування транексамової кислоти не рекомендується. Обмежені клінічні дані щодо застосування транексамової кислоти при різних клінічних геморагічних станах протягом II і III триместру не виявили шкідливого впливу на плід. Транексамову кислоту застосовувати в період вагітності можливо тільки в тому випадку, якщо очікувана терапевтична користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду. Транексамова кислота проникає в грудне молоко. Таким чином, грудне вигодовування не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження з оцінки впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

Не було повідомлень про випадки передозування.

Симптоми передозування можуть включати запаморочення, головний біль, артеріальну гіпотензію і судоми (конвульсії). Також було показано, що судоми зазвичай виникають частіше зі збільшенням дози.

Лікування передозування симптоматичне.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Tranexamic acid (oral route) / mayoclinic.org;
• Tranexamic Acid / ncbi.nlm.nih.gov.