Аркоксія

Склад

діюча речовина: etoricoxib;

1 таблетка містить 30 мг, 60 мг, 90 мг або 120 мг еторикоксибу;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка таблетки: барвник Опадрай II синьо-зелений 39К11526 (для дозування 30 мг), Опадрай II зелений 39К11520 (для дозування 60 мг), Опадрай II білий 39К18305 (для дозування 90 мг), Опадрай II зелений 39К11529 (для дозування 120 мг), віск карнаубський; склад барвника Опадрай II синьо-зелений 39К11526, Опадрай II зелений 39К11520, Опадрай II зелений 39К11529: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин; індигокармін (Е 132); заліза оксид жовтий (Е 172); склад барвника Опадрай II білий 39К18305: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин.

Форма випуску

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 7 штук в блістері, по 1 або 4 контурні чарункові упаковки в картонній пачці.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Коксиби. Код АТХ M01A H05.

Фармакодинаміка

Механізм дії

Еторикоксиб є селективним пероральним інгібітором ЦОГ-2 у дозах до 150 мг/добу.

Дозозалежно пригнічує ЦОГ-2 (медіатор болю, запалення та гарячки) без інгібування ЦОГ-1, завдяки чому не впливає на синтез шлункових простагландинів та функцію тромбоцитів.

Клінічна ефективність

Остеоартрит: дози 30–60 мг/добу значно зменшують біль і покращують стан (ефект помітний уже з 2-го дня).

Ревматоїдний артрит: дози 60–90 мг/добу ефективно знижують біль і запалення, покращуючи рухливість.

Гострий подагричний артрит: доза 120 мг/добу (протягом 8 днів) швидко полегшує біль і запалення (вже за 4 години).

Анкілозуючий спондиліт: доза 90 мг/добу значно покращує функціональний стан і зменшує біль у хребті.

Післяопераційний зубний біль: доза 90 мг демонструє швидку знеболювальну дію (відчутне полегшення через 28 хвилин).

Профіль безпеки (за даними програми MEDAL та інших досліджень)

Серцево-судинна система: Частота серйозних тромботичних ускладнень подібна до диклофенаку. Водночас еторикоксиб частіше викликає кардіоренальні побічні реакції (артеріальна гіпертензія, набряки, застійна серцева недостатність), і цей ефект залежить від дози.

Шлунково-кишковий тракт (ШКТ): Еторикоксиб демонструє значно кращу шлунково-кишкову переносимість порівняно з диклофенаком (менше відмін препарату через диспепсію, виразки та перфорації), особливо у пацієнтів літнього віку.

Печінка: Частота відміни препарату через побічні реакції з боку печінки суттєво нижча, ніж при застосуванні диклофенаку (0,3% проти 2,7%).

Функція нирок: Вплив на виведення натрію подібний до інших НПЗП (целекоксиб, напроксен), проте еторикоксиб спричиняв більш виражене підвищення систолічного артеріального тиску у пацієнтів похилого віку.

Фармакокінетика

Абсорбція

Добре всмоктується перорально (абсолютна біодоступність - приблизно 100%).

Максимальна концентрація (Cmax = 3,6 мкг/мл) досягається приблизно через 1 годину натще (при дозі 120 мг).

Їжа з високим вмістом жирів не впливає на ступінь всмоктування, але знижує Cmax на 36% і збільшує час досягнення максимальної концентрації (Tmax) на 2 години (не має клінічного значення). Фармакокінетика лінійна.

Розподіл і метаболізм

Зв'язування з білками: близько 92%; об'єм розподілу - близько 120 л. Проникає крізь плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри (у тварин).

Метаболізм: активний (менше 1% виводиться нирками в незміненому вигляді). Основний фермент - CYP3A4 (також задіяні CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2, CYP2C19). Метаболіти неактивні або слабко активні щодо ЦОГ-2 і не впливають на ЦОГ-1.

Виведення

Виводиться переважно нирками через метаболізм (70% - із сечею, 20% - з калом).

Період напіввиведення - близько 22 годин, рівноважна концентрація досягається за 7 днів. Кліренс плазми - близько 50 мл/хв.

Особливі групи пацієнтів

Вік і стать: фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (від 65 років) та залежно від статі не відрізняється від показників у дорослих.

Порушення функції печінки:

• Легкі (5-6 балів за шкалою Чайлда-П'ю): показник AUC більший на 16%.
• Помірні (7-9 балів): при дозі 60 мг через добу показники подібні до таких у здорових добровольців (при щоденному прийомі 60 мг). Даних щодо тяжких порушень немає.

Порушення функції нирок: при помірних, тяжких порушеннях і термінальній стадії (на гемодіалізі) фармакокінетика суттєво не відрізняється (при гемодіалізі препарат майже не виводиться).

Діти та підлітки: у дітей віком до 12 років не вивчалась. У підлітків (12-17 років) за умови корекції дози залежно від маси тіла (60 мг при масі 40-60 кг, 90 мг при масі понад 60 кг) фармакокінетика подібна до дорослих.

Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов’язаних із гострим подагричним артритом.

Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов’язаного зі стоматологічними операціями.

Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.

Основні правила прийому

Спосіб: Перорально, незалежно від їди (прийом перед їдою прискорює дію).

Безпека: Застосовувати найменшу ефективну дозу найкоротшим курсом через ризики для серцево-судинної системи.

Дозування за показаннями
Остеоартрит: 30 мг на добу (за потреби - до 60 мг на добу; максимум - 60 мг).

Ревматоїдний артрит та анкілозуючий спондиліт: 60 мг на добу (за потреби - до 90 мг на добу; при стабілізації - знизити до 60 мг; максимум - 90 мг).

Гострий подагричний артрит: 120 мг на добу (курс - максимум 8 днів).

Післяопераційний біль (стоматологія): 90 мг на добу (курс - максимум 3 дні).

Перевищувати рекомендовані дози заборонено.

Особливі групи пацієнтів

Літній вік: Корекція дози не потрібна (призначати з обережністю).

Порушення функції печінки:

• Легкий ступінь (5-6 балів) - максимум 60 мг на добу.
• Помірний ступінь (7-9 балів) - максимум 30 мг на добу (з обережністю).
• Тяжкий ступінь (від 10 балів і більше) - протипоказано.

Порушення функції нирок: Кліренс креатиніну від 30 мл/хв і більше - корекція не потрібна; менше 30 мл/хв - протипоказано.

Діти: Протипоказано пацієнтам віком до 16 років.

Лікарський засіб Аркоксія протипоказаний:

• при гіперчутливості до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату;
• при активній пептичній виразці або активній шлунково-кишковій кровотечі;
• пацієнтам, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);
• у період вагітності та годування груддю;
• при тяжких порушеннях функції печінки (альбумін сироватки крові <25 г/л або ≥10 балів за шкалою Чайлда ‒ П’ю);
• якщо розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;
• дітям віком до 16 років;
• при запальних захворюваннях кишечнику;
• при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ‒ІV);
• пацієнтам з артеріальною гіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт. ст. та недостатньо контролюються;
• при діагностованій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях.

Загальні дані про безпеку

Профіль безпеки досліджено за участю понад 9200 пацієнтів (а в програмі серцево-судинного контролю — понад 17400 пацієнтів) з різними захворюваннями (остеоартрит, ревматоїдний артрит, подагра тощо).

Профіль небажаних явищ є подібним при різних показаннях та тривалому застосуванні.

Частота побічних реакцій (за категоріями)

Дуже часто (від 10% і більше): біль у животі.

Часто (від 1% до 10%):

• Альвеолярний остит; затримка рідини/набряки; головний біль, запаморочення.
• Серцебиття, аритмія, артеріальна гіпертензія.
• Бронхоспазм; закрепи, метеоризм, гастрит, печія, діарея, диспепсія, нудота, блювання, езофагіт, виразки в роті.
• Підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ); екхімози.
• Астенія/втома, грипоподібні симптоми.

Нечасто (від 0.1% до 1%):

• Інфекції дихальних і сечовивідних шляхів, гастроентерит.
• Анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, реакції гіперчутливості.
• Зміни апетиту та маси тіла, тривожність, депресія, безсоння.
• Порушення зору і слуху (шум у вухах), прискорене серцебиття, інфаркт міокарда, застійна серцева недостатність, ішемічні атаки, васкуліт.
• Виразки та кровотечі шлунково-кишкового тракту, панкреатит, сухість у роті.
• М'язові судоми, підвищення рівня креатиніну, ниркова недостатність/дисфункція, протеїнурія.

Рідко та дуже рідко (менше 0.1%):

• Анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, сплутаність свідомості, галюцинації.
• Гепатит, печінкова недостатність, жовтяниця.
• Тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

Особливі попередження

Селективні інгібітори ЦОГ-2 пов'язані зі збільшенням ризику артеріальних тромботичних подій (інфаркт міокарда, інсульт; ймовірність збільшення абсолютного ризику становить менше 1% на рік).

Як і при застосуванні інших НПЗП, не можна виключати нефротоксичність (інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром).

Шлунково-кишковий тракт (ШКТ)

Можливі ускладнення (виразки, перфорації, кровотечі), іноді з летальним наслідком.

З обережністю: літні пацієнти, особи із захворюваннями ШКТ в анамнезі, а також при одночасному прийомі інших НПЗП або ацетилсаліцилової кислоти (АСК).

Важливо: поєднувати з АСК не рекомендується для покращення безпеки ШКТ, а сам еторикоксиб не замінює АСК для серцево-судинної профілактики.

Серцево-судинна система

Селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати ризик тромботичних ускладнень (інфаркт, інсульт). Ризик зростає з дозою та тривалістю прийому (призначати мінімальну дозу найкоротшим курсом).

Пацієнтам із факторами ризику (гіпертензія, діабет, паління, гіперліпідемія) призначати лише після ретельної оцінки.

Артеріальний тиск: слід контролювати до початку лікування, а протягом перших 2 тижнів і надалі — регулярно перевіряти показники.

Нирки та печінка

Нирки: прийом може погіршити нирковий кровообіг. Високий ризик у пацієнтів з нирковою дисфункцією, серцевою недостатністю чи цирозом (необхідний контроль функцій). Заборонено при кліренсі креатиніну менше 30 мл/хв.

Печінка: можливе підвищення рівня АЛТ/АСТ. При стійких патологічних показниках (у 3 рази вище норми) препарат слід відмінити.

Затримка рідини та набряки

Можливі затримка рідини, набряки та загострення застійної серцевої недостатності. Потребує обережності у пацієнтів з кардіологічними проблемами в анамнезі.

Шкірні реакції та гіперчутливість

Дуже рідко можливі тяжкі реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, анафілаксія), найчастіше на початку терапії (протягом першого місяця).

При перших ознаках висипу чи гіперчутливості препарат негайно відміняють.

Загальні застереження

Дегідратація: перед початком прийому рекомендується провести регідратацію.

Інше: може маскувати симптоми гарячки та запалення; призначати з обережністю разом із варфарином та іншими пероральними антикоагулянтами; не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

Склад: містить лактозу (протипоказано при непереносимості галактози/лактази); практично вільний від натрію.

Застосування Артоксія в період вагітності та годування груддю

Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Повідомлялось про випадки порушення функції нирок плода, що призводило до зменшення об’єму амніотичної рідини (олігогідрамніон) у вагітних жінок, які приймали нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) на двадцятому тижні вагітності або пізніше. В деяких випадках це може призводити до порушення функції нирок у новонароджених. Зазначені ефекти можуть виникати незабаром після початку лікування НПЗП; олігогідрамніон зазвичай є оборотним після припинення лікування. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. У щурів еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Фармакодинамічні взаємодії (вплив на ефекти інших ліків)

Пероральні антикоагулянти (варфарин): Еторикоксиб збільшує протромбіновий час (МНВ) приблизно на 13%. Потребує частого контролю МНВ, особливо на початку лікування або при зміні дози.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II: НПЗП можуть послаблювати їх гіпотензивний ефект. У пацієнтів з ризиком (літній вік, дегідратація) така комбінація може погіршити функцію нирок аж до гострої ниркової недостатності (потребує гідратації та контролю ниркових показників).

Ацетилсаліцилова кислота (АСК): Можна поєднувати з низькими (профілактичними) дозами АСК, але це збільшує ризик виразок ШКТ. Поєднувати з високими дозами АСК або іншими НПЗП не рекомендовано.

Циклоспорин та такролімус: Одночасний прийом з будь-якими НПЗП може посилювати їхній нефротоксичний ефект (необхідний контроль нирок).

Літій: НПЗП знижують виведення літію нирками, підвищуючи його рівень у крові (потребує контролю та корекції дози).

Фармакокінетичні взаємодії (вплив на концентрацію в крові)

Метотрексат: При високих дозах еторикоксибу (120 мг) можливе невелике підвищення рівня метотрексату в крові (необхідний моніторинг токсичності).

Пероральні контрацептиви та гормонозамісна терапія (ГЗТ): Еторикоксиб підвищує рівень етинілестрадіолу та естрогенів (на 37-60%), що може збільшувати ризик побічних реакцій (зокрема тромбоемболії). Слід враховувати це при виборі контрацептивів чи ГЗТ.

Дигоксин: Еторикоксиб може підвищувати максимальну концентрацію дигоксину в крові (приблизно на 33%), що вимагає обережності у пацієнтів із ризиком токсичності.

Препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами (наприклад сальбутамол, міноксидил): Еторикоксиб є інгібітором SULT1E1, тому такі комбінації вимагають обережності.

Не впливає на фармакокінетику преднізону/преднізолону та антацидів.

Вплив інших препаратів на еторикоксиб

Рифампіцин (потужний індуктор ферментів): Знижує концентрацію еторикоксибу в плазмі крові на 65% (що може призвести до повернення симптомів, але перевищувати рекомендовані дози заборонено).

Кетоконазол, вориконазол, міконазол (інгібітори CYP3A4): Викликають лише незначне або клінічно незначуще підвищення експозиції еторикоксибу.

У ході клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не спричиняли істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, відповідали профілю безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).

У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримувальних заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження, у разі необхідності ‒ проведення підтримувального лікування.

Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитонеального діалізу.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Non-Steroidal Anti-Inflammatory Drugs (NSAIDs) / my.clevelandclinic.org;
• NSAIDs: Uses, types, and side effects / medicalnewstoday.com.