| Торгівельна назва | Ревмоксикам |
| Діючі речовини | Мелоксикам |
| Кількість діючої речовини | 15 мг |
| Форма випуску | супозиторії ректальні |
| Кількість в упаковці | 5 супозиторіїв |
| Первинна упаковка | блістер |
| Спосіб застосування | Ректально |
| Взаємодія з їжею | Не має значення |
| Температура зберігання | від 8°C до 25°C |
| Чутливість до світла | Не чутливий |
| Ознака | Вітчизняний |
| Походження | Хімічний |
| Ринковий статус | Брендований дженерик |
| Виробник | ПАТ ФАРМАК |
| Країна виробництва | Україна |
| Заявник | Фармак |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Код АТС |
M Препарати для лікування захворювань кістково-мʼязової системи M01 Протизапальні і знеболюючі засоби M01A Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби M01AC Оксиками M01AC06 Мелоксикам |
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Ревмоксикам - протизапальну, аналгетичну, жарознижуючий засіб. механізм дії обумовлений переважно селективним пригніченням ЦОГ-2, що призводить до пригнічення біосинтезу прозапальних простагландинів у вогнищі запалення. завдяки низькій спорідненості до циклооксигенази-1 препарат в терапевтичних дозах не чинить негативного впливу на біосинтез цитопротекторних простагландинів в жкт і нирках, а також не пригнічує функціональну активність тромбоцитів. є хондронейтральним препаратом, не впливає на синтез протеогликана хондроцітамі суглобового хряща.
Фармакокінетика
При ректальному застосуванні мелоксикам добре абсорбується в системний кровотік, біодоступність становить 89%. Стабільна терапевтична концентрація в крові досягається через 3-5 днів після початку лікування. Зв'язування з білками плазми становить більше 99%. Піддається біотрансформації в печінці, переважно шляхом окислення з утворенням 4 неактивних метаболітів. Основну роль в метаболізмі мелоксикаму відіграють ферменти CYP 2CP і CYP 3A4, а також пероксидаза. Обсяг розподілу препарату низький - в середньому 11 л, плазмовий кліренс - 8 мл/хв. T ½ становить близько 20 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Виведення з організму відбувається c сечею та калом у рівних пропорціях; 5% добової дози екскретується в незміненому вигляді з калом. Препарат проходить крізь гістогематичні бар'єри, добре проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить 50% від рівня в плазмі крові.
У осіб похилого віку спостерігається лише незначне збільшення T ½ препарату, а також зниження плазмового кліренсу (особливо у жінок).
Не відмічено істотної зміни фармакокінетики мелоксикаму і збільшення ризику розвитку побічних ефектів при застосуванні препарату хворим з печінковою або помірною.
Показання
Тривале симптоматичне лікування ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту. короткочасне симптоматичне лікування загострення остеоартрозу в разі недостатнього клінічного ефекту застосування мелоксикаму в дозі 7,5 мг/добу.
Застосування
Призначають дорослим і дітям старше 16 років.
Загострення остеоартрозу (в разі недостатнього клінічного ефекту застосування мелоксикаму в дозі 7,5 мг/добу: 15 мг/добу (1 супозиторій).
Ревматоїдний артрит: 15 мг/добу (1 супозиторій).
Анкілозуючийспондиліт: 15 мг/добу (1 супозиторій).
Максимальна рекомендована добова доза мелоксикаму для дорослих становить 15 мг.
Оскільки зі збільшенням дози та збільшенням тривалості лікування підвищується ризик виникнення побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду лікування.
При комбінованому призначенні різних форм препаратів мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, розчин) загальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг.
Протипоказання
- Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таким як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота (аск); мелоксикам не можна призначати пацієнтам, які мають симптоми ба, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янку, пов'язані із застосуванням аск або інших нестероїдних протизапальних засобів, оскільки можливі реакції перехресної гіперчутливості; шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією НПЗП в анамнезі; активна або рецидивуюча виразкова хвороба / кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі); проктит в анамнезі та ректальні кровотеча; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу; шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярні кровотеча в анамнезі або інші коагулопатії; інші порушення гемостазу або супутня терапія з антикоагулянтами; тяжка серцева недостатність; iii триместр вагітності; діти та підлітки у віці до 16 років.
Побічні ефекти
Зафіксовані деякі побічні ефекти, можливі при застосуванні мелоксикаму.
Дані досліджень і епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) може бути пов'язано з невеликим підвищеним ризиком випадків судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Набряк, АГ і серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.
Більшість побічних ефектів, які спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися виразкова хвороба, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді - летальну, особливо у пацієнтів похилого віку (див. Особливості застосування). Після застосування спостерігалися нудота, блювота, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, з меншою частотою спостерігався гастрит.
З боку системи крові та лімфатичної системи: відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи диференціальну лейкоцитарну формулу), лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Дуже рідко повідомлялося про випадки агранулоцитозу.
Одночасний прийом потенційно мієлотоксичного препарату, особливо метотрексату, може призвести до виникнення цитопенії.
З боку імунної системи: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція та інші алергічні реакції негайного типу, включаючи шок.
З боку психіки: сплутаність свідомості, дезорієнтація, зміна настрою, нічні кошмари, безсоння.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, головний біль.
З боку органів зору: порушення функції зору, що включають нечіткість зору, кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: вертиго, шум у вухах.
З боку серця: відчуття прискореного серцебиття.
Повідомлялося про серцевої недостатності, пов'язаної з лікуванням НПЗП.
З боку судин: підвищення артеріального тиску, гіперемія, припливи.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: БА у пацієнтів з алергією на АСК і інші нестероїдні протизапальні засоби, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкова перфорація, прихована або макроскопічне шлунково-кишкова кровотеча, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, коліт, гастрит, езофагіт, стоматит, біль в животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, запор, метеоризм, відрижка.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути потенційно летальними.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит, порушення біохімічних показників функції печінки (наприклад підвищення рівня трансаміназ або білірубіну), жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса - Джонсона, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, поліморфна еритема, висип, кропив'янка, фотосенсибілізація, свербіж, ексфоліативний дерматит.
З боку сечовидільної системи: затримка натрію і води, гіперкаліємія, гостра ниркова недостатність, зміни показників функції нирок (підвищення рівнів креатиніну і / або сечовини в плазмі крові), інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
Застосування нестероїдних протизапальних засобів може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.
Загальні порушення і порушення в місці введення: набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок, печіння, свербіж в аноректальної області.
Побічні реакції, що не спостерігалися під час застосування препарату, але які загальноприйнято характерні для інших з'єднань класу.
Органічне нирковий поразка, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: зафіксовані поодинокі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому і папілярного некрозу (див. Особливості застосування).
Особливі вказівки
Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю симптомів. рекомендовану максимальну добову дозу можна перевищувати в разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додаткові нестероїдні протизапальні засоби, оскільки це може підвищити токсичність, тоді як терапевтично переваги не доведені. слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.
Мелоксикам не підходить для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.
При відсутності поліпшення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.
Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит і / або виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного видужання перед початком терапії мелоксикамом. Слід враховувати можливість прояву рецидиву у пацієнтів, що приймали мелоксикам, і у пацієнтів з такими випадками в анамнезі.
Шлунково-кишкові порушення
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, при застосуванні препарату необхідно уважно стежити за станом пацієнтів зі шлунково-кишковими захворюваннями та хворими, які отримують антикоагулянти. Заборонено призначати мелоксикам при наявності виразки або шлунково-кишкової кровотечі.
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути в будь-який час в процесі лікування, незалежно від наявності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. Побічна дія), і у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. Таким пацієнтам може бути доцільно приймати комбіновану терапію з захисними лікарськими засобами (такими як мизопростол або інгібітори протонної помпи). Це також стосується пацієнтів, яким необхідний одночасний прийом низької дози АСК або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики.
Пацієнтам зі шлунково-кишкової токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкових кровотечах), головним чином на початкових етапах лікування. Слід проявляти обережність відносно пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, антикоагулянти такі як варфарин, або інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи АСК в протизапальних дозах (разова доза - 1 г або добова доза - 3 г) ( см. Взаємодія з іншими лікарськими), отримують радикальну терапію або в геріатричної практиці.
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.
НПЗП слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. Побічна дія).
Серцево-судинні порушення
Пацієнтів з артеріальною гіпертензією та / або із застійною серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості в анамнезі рекомендується ретельно спостерігати, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.
Пацієнтів з факторами ризику рекомендується ретельно спостерігати в клінічних умовах по відношенню до АТ на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Дані досліджень і епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні) пов'язано з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні мелоксикаму.
Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій і / або цереброваскулярними захворюваннями слід проводити терапію мелоксикамом тільки після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідно до початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з АГ, гіперліпідемією, цукровим діабетом, у курців).
НПЗП збільшують ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть закінчитися летальним результатом. Збільшення ризику пов'язано з тривалістю застосування. Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик тромботичних ускладнень.
Порушення з боку шкіри
При застосуванні НПЗП в одиничних випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. Побічна дія). Найбільш високий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому в більшості випадків такі реакції з'являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірного висипу, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму.
анафілактичні реакції
Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспириновой тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у хворих на бронхіальну астму, у яких повідомлялося про ринітах з або без назальних поліпів або у яких виявлявся важкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафилактоидной реакції.
функція нирок
НПЗП пригнічують синтез ниркових простагландинів, які відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку. Цей побічний ефект (пригнічення судинорозширювальної впливу ниркових простагландинів) залежить від його дози. У пацієнтів зі зниженим об'ємом крові та зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП може викликати ниркову недостатність, яка має оборотний характер після припинення лікування НПЗП.
Найбільший ризик такої реакції зафіксовано у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з дегідратацією, із застійною серцевою недостатністю, у хворих з цирозом печінки, нефротичним синдромом та хронічними порушеннями функції нирок, а також у хворих, які отримують супутню терапію з діуретиками, інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II, або після об'ємних хірургічних втручань, що призвели до гіповолемії, пацієнтів з люпус-нефропатія, важким ступенем порушення функції печінки (рівень альбуміну в плазмі крові від ≥10 до 25 г/л за класифікацією Чайлда - П'ю). Таким пацієнтам необхідний контроль діурезу та контроль функції нирок на початку терапії.
У рідкісних випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренальная медулярних некрозів або до розвитку нефротичного синдрому.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Для хворих з незначними або помірними порушеннями функції нирок дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну 25 мл/хв).
Порушення з боку печінки
Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описані поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ або інших параметрів функції печінки. У більшості випадків ці відхилення були незначні та мали тимчасовий характер. При стійкому та значному відхиленні від норми показників функції печінки застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести. Для хворих з клінічно стабільним перебігом цирозу печінки не слід знижувати дозу мелоксикаму. Ослаблені хворі потребують більш ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗП, слід бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки, серця.
Затримка натрію, калію і води
НПЗП здатні підсилити затримку натрію, калію та води та вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків, який може привести до серцево-судинних порушень або АГ. Рекомендується проведення клінічного моніторингу цих пацієнтів.
Крім того, можливе зменшення ефекту антигіпертензивних препаратів. В результаті у схильних хворих може виникнути набряк, серцева недостатність або АГ. Таким чином, необхідний клінічний моніторинг пацієнтів групи ризику.
Інші попередження і заходи безпеки
Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти похилого віку, ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Мелоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Маскування запалення і лихоманки
Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення лихоманки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.
Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що пригнічують синтез циклооксигенази / простагландинів, може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому прийом мелоксикаму не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму.
Застосування в період вагітності або годування груддю. Ревмоксикам протипоказаний під час III триместру вагітності.
Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона і плоду. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити збільшення ризику викидня і розвитку пороків серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів в ранній період вагітності. Вважається, що цей ризик збільшується при збільшенні дози та тривалості лікування.
Під час I і II триместру вагітності мелоксикам призначають в разі крайньої необхідності. Якщо мелоксикам застосовує жінка, яка планує вагітність, або вагітна під час I і II триместру вагітності, доза повинна бути меншою, а тривалість лікування повинна бути якомога коротше.
У період III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією); порушення роботи нирок може розвинутися в ниркову недостатність з олігогідроамніон.
Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого: можливе подовження часу кровотечі, протівоагрегаціонного ефекту навіть при дуже низьких дозах; придушення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Хоча конкретних даних про мелоксикаму немає, про НПЗП відомо, що вони можуть проникати в грудне молоко, тому мелоксикам протипоказаний жінкам, які годують груддю.
Діти. Препарат призначають дітям у віці старше 16 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Даних щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами немає. Однак при розвитку таких побічних явищ, як розлад функції зору, запаморочення, сонливість або при інших порушеннях з боку центральної нервової системи, рекомендується утримуватися від керування транспортним засобом або роботи з механізмами.
Взаємодії
Інші НПЗП і аск 3 г/добу. одночасне введення інгібіторів простагландінсінтетази через синергічного дії може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у шлунково-кишкового тракту, тому таке комбіноване лікування не рекомендується. не рекомендується комбінація з іншими НПЗП, включаючи аск, призначену в протизапальних дозах (одноразова доза - ≥1 г або добова доза - ≥ 3 г).
Кортикостероїди (наприклад ГКС)
Одночасне застосування кортикостероїдів вимагає обережності через підвищений ризик розвитку кровотечі або виразки шлунково-кишкового тракту.
Пероральніантикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин для системного застосування, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через пригнічення функції тромбоцитів. При необхідності такого поєднаного лікування рекомендується здійснювати ретельне спостереження.
Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.
Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричної практиці або в терапевтичних дозах. В інших випадках застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНО (міжнародного нормалізованого відношення), якщо неможливо уникнути цієї комбінації.
Діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II
НПЗП можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Антагоністи рецепторів ангіотензину II, інгібітори АПФ мають синергічний з інгібіторами ЦОГ ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів з існуючими порушеннями функції нирок (наприклад у дегідратованих пацієнтів або пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) це може призвести до гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати ниркову функцію після початку комбінованої терапії та періодично в подальшому.
Інші антигіпертензивні препарати (наприклад блокатори β-адренорецепторів)
НПЗП зменшують антигіпертензивний ефект, який пов'язаний з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.
Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус)
Нефротоксичность інгібіторів кальциневрину може бути посилена НПЗП через побічні ефекти, опосередкованих пригніченням простагландину. Під час комбінованого лікування необхідно оцінити функцію нирок. Рекомендується ретельний контроль функції нирок, особливо у людей похилого віку.
Контрацепція. Повідомлялося, що НПЗП зменшують ефективність внутрішньоматкових засобів, але дані потребують подальшого підтвердження.
Літій. Є дані про НПЗП, які підвищують концентрацію літію в плазмі крові. Одночасне застосування літію і НПЗП не рекомендується. Необхідно контролювати концентрацію літію в плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.
Метотрексат: НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його в плазмі крові. Тому не рекомендується супутній прийом НПЗП пацієнтами, які проходять лікування високими дозами метотрексату (понад 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які проходять лікування низькими дозами метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеннями функції нирок. У разі, коли потрібно супутнє лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід бути обережним в разі, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки концентрація препарату в плазмі крові може підвищитися і посилити токсичність. Незважаючи на те що супутнє лікування мелоксикамом (15 мг/тиждень) не впливає на фармакокінетику метотрексату, слід враховувати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП.
Холестирамін зв'язує мелоксикам у шлунково-кишковому тракті, що призводить до його швидшої екскреції.
Мелоксикам майже повністю метаболізується в печінці, приблизно 2/3 якого відбуваються шляхом зв'язування з цитохромом (CYP) Р450 і 1/3 - шляхом пероксидазного окислення.
Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на CYP 2C9 та / або CYP 3A4.
Взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідом при одночасному прийомі не виявлено.
Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними протидіабетичними засобами.
Передозування
Симптоми гострого передозування: летаргія, сонливість, нудота, блювота, біль в епігастральній ділянці, можливі шлунково-кишкові кровотечі. важке отруєння може призвести до аг, ОПН, порушення функції печінки, комі, зупинці серця. можливі явища, описані в розділі побічні ефекти.
Лікування: відміна препарату, промивання прямої кишки, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. При проведенні клінічного випробування продемонстровано прискорене видалення мелоксикама на тлі прийому холестираміну перорально по 4 г 3 рази на добу.
Умови зберігання
При температурі не вище 25 °C.
Відмова від відповідальності: Опис товару складено виключно на підставі наданої виробником інформації та завірено Фармак. Опис товару надається споживачу на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Зверніть увагу!
Опис лікарського засобу/медичного виробу Ревмоксикам суп. ректал. 15мг №5 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Споживачі мають можливість залишити відгуки про товар за власним бажанням та на власний розсуд. Ми не модеруємо відповідні відгуки та не впливаємо на їхній зміст. Наша думка може відрізнятись від змісту відповідних відгуків. Рекомендуємо не займатись самолікуванням на основі відгуків інших споживачів.
Поширені запитання
Скільки коштує Ревмоксикам суп. ректал. 15мг №5?
Чи можна давати ці ліки дітям?
Які умови зберігання у супозиторій Ревмоксикам (Фармак)?
Які аналоги у супозиторій Ревмоксикам №5?
Повними аналогами Ревмоксикам суп. ректал. 15мг №5 є:
