Лінкоміцинугідрохлорид капсули по 250 мг 2 блістери по 10 шт

Артикул: 1216
Залишити відгук
№1 в категорії «Лінкоміцин»

Рейтинг популярності базується на фактичній кількості замовлень клієнтами сайту за останні 30 днів. Чим більше замовлень, тим вище рейтинг.

52.20 грн.

Упаковка / 20 шт.

Ціна актуальна на 19:15 | Придатний до: червень 2024
Потрібен рецепт на ці ліки?

Звернутися до нашого лікаря.

Є питання?
Потрібна консультація?

Цілодобова підтримка клієнтів

Telegram Viber
Кому можна
Дорослим
Дозволено
Дітям
з 6-ти років
Вагітним
за призначенням лікаря
Годуючим
Протипоказано
Алергікам
з обережністю
Діабетикам
з обережністю
Водіям
з обережністю, можливо запаморочення
Увага! Даний препарат відпускається строго за пред’явленим в аптеці рецептом.
Торгівельна назва Лінкоміцин
Діючі речовини Лінкоміцин
Кількість діючої речовини 250 мг
Форма випуску капсули для внутрішнього застосування
Кількість в упаковці 20 капсул
Первинна упаковка блістер
Спосіб застосування Орально
Взаємодія з їжею До
Температура зберігання від 5°C до 25°C
Чутливість до світла Не чутливий
Ознака Вітчизняний
Походження Хімічний
Ринковий статус Дженерик-дженерик
Виробник ПАТ НВЦ БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ
Країна виробництва Україна
Заявник БХФЗ
Умови відпуску За рецептом
Код АТС

J Засоби для лікування інфекцій

J01 Антибактеріальні засоби

J01F Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни

J01FF Лінкозаміди

J01FF02 Лінкоміцин

Завантажити сертифікат відповідності

Склад

Діюча речовина: лінкоміцину гідрохлорид;

1 капсула містить лінкоміцину гідрохлориду в перерахунку на 100% лінкоміцин - 250 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, кальцію стеарат;

склад желатинової капсули № 1:

кришечка: жовтий захід FCF (Е 110), хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин;

корпус: титану діоксид (Е 171), желатин.

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості: тверді капсули з корпусом білого кольору та кришечкою жовтого кольору. Вміст капсул - порошок білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. макроліди, лінкозаміди, стрептограміни. лінкозаміди. код atх j01f f02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лінкоміцин - антибіотик, який продукується Streptomyces lincolniensis або іншими актиноміцетами та відноситься до групи лінкозамідов. Механізм дії пов'язаний з пригніченням синтезу білка мікроорганізмів внаслідок утворення необоротного зв'язку з 50S субодиницями рибосом і порушенням пептидилтрансферазної активності та пригніченням реакцій транслокації і транспептідізаціі. Лінкоміцину гідрохлорид має бактеріостатичний та / або бактерицидний ефект залежно від концентрації препарату та чутливості мікроорганізму. Ефективний по відношенню до анаеробних неспороутворюючих грампозитивних бактерій, в тому числі Actinomyces spp .; Propionibacterium spp. і Eubacterium spp .; анаеробним і мікроаерофільних коків, в тому числі Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp. і мікроаерофільних стрептококів; аеробних грампозитивних коків, в тому числі Staphylococcus spp .; streptococcus spp. (Крім S. faecalis), включаючи streptococcus pneumoniae.

Помірно чутливі до препарату такі мікроорганізми: анаеробні неспорообразующие грамнегативнібактерії, в тому числі Bacteroides spp., Fusobacterium spp .; анаеробні спорогенние грампозитивні бактерії, в тому числі Clostridium spp.

Резистентні або малочутливі до препарату такі мікроорганізми: streptococcus faecalis, Neisseria spp., Більшість штамів Haemophilus influenzae, Pseudomonas spp. та інші грамнегативні мікроорганізми. Завдяки низькій всмоктуваності линкомицина з травного тракту і створення високої переважної концентрації препарат виявився дуже ефективним при бактеріальної дизентерії, викликаної Shigella.

Фармакокінетика

Після прийому всередину линкомицин швидко всмоктується з травного тракту (близько 20-33% від прийнятої дози) і надходить в різні органи та тканини, в тому числі в кісткову тканину. Максимальна концентрація в крові досягається через 2-4 години. Якщо антибіотик приймати після їжі, адсорбція знижується на 50%. У крові плода, перитонеальній і плевральній рідинах створюються концентрації, які становлять приблизно 25-50% від рівня в крові, в грудному молоці - 50-100%, у кістковій тканині - близько 40%, в м'яких тканинах - 75%. Через гематоенцефалічний бар'єр препарат проникає погано, але проникність підвищується при менінгіті (40% від такої в крові). Через плаценту препарат проникає добре. Метаболізм линкомицина гідрохлориду відбувається в печінці. Екскреція препарату залежить від шляху введення. При пероральному прийомі виділяється з сечею приблизно 4%, а з калом - близько 33%. Концентрація препарату в жовчі в 10 разів перевищує таку в крові. Період напіввиведення становить 5,4 години. Захворювання печінки та нирок істотно впливають на виведення препарату.

Показання

Лінкоміцин показаний для лікування серйозних інфекцій, викликаних чутливими до лінкоміцину штамами грампозитивних аеробних мікроорганізмів, таких як стрептококи, пневмококи та стафілококи, або чутливими до препарату анаеробними бактеріями:

  1. Інфекції верхніх дихальних шляхів: хронічний синусит, викликаний анаеробними штамами. Лінкоміцин можна застосовувати для лікування окремих випадків гнійного середнього отиту або у вигляді засобу для додаткової терапії разом з антибіотиком, який ефективно діє проти аеробних грамнегативних збудників. Інфекції, викликані H. influenzae, не є показанням до застосування препарату (див. Розділ «Фармакодинаміка»).
  2. Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, включаючи інфекційні загострення хронічного бронхіту і інфекційну пневмонію.
  3. Серйозні інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені чутливими мікроорганізмами, у випадках, коли призначення антибіотиків пеніцилінової групи не показано.
  4. Інфекції кісток і суглобів, у тому числі остеомієліт і септичний артрит.
  5. Септицемія і ендокардит. В окремих випадках септицемії і / або ендокардиту внаслідок чутливості збудників до лінкоміцину спостерігався виражений відповідь на лікування лінкоміцином. Однак для лікування таких інфекцій часто віддають перевагу застосуванню антибактеріальних препаратів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до лінкоміцину, кліндаміцину, до компонентів препарату; міастенія gravis; коліт в стадії загострення; менінгіт.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пеніциліни, цефалоспорини, хлорамфенікол: можливий антагонізм протимікробної дії.

Оскільки in vitro виявляється антагонізм між лінкозамідами та еритроміцином, а також макролідними сполуками, хімічна структура яких споріднена еритроміцину, можливі клінічно значущі взаємодії. Тому застосовувати одночасно макроліди або стрептограміни з лінкоміцином не рекомендується.

Аміноглікозиди: можливий синергізм дії.

Каолиново-пектинові суміші, протидіарейні препарати: біодоступність лінкоміцину знижується на 90%, тому ці кошти слід приймати за 2 години або через 3-4 години після прийому лінкоміцину.

Неостигмін, піридостигмін: лінкозаміди протидіють ефектів цих антихолінестеразних препаратів.

Міорелаксанти (в т.ч. суксаметоній), засоби для інгаляційного наркозу, опіоїдні аналгетики: лінкозаміди проявляють властивості нейро-м'язового блокатора, тому можуть посилювати нейро-м'язову блокаду аж до розвитку апное.

Естрогени: можливе зниження контрацептивного ефекту естрогенів. Хоча ризик невеликий, рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції під час застосування і протягом 7 днів після припинення прийому лінкозамідов.

Пероральна вакцина проти тифу: антібактерільние препарати, в т.ч. лінкозаміди, можуть знижувати її терапевтичний ефект.

Прийом протидіарейних препаратів знижує ефект линкомицина.

Існує абсолютна перехресна резистентність мікроорганізмів до лінкоміцину і кліндаміцину.

З лінкоміцином фармацевтичні несумісні канаміцин, новобиоцин, ампіцилін, барбітурати, теофілін, кальцію глюконат, гепарин і магнію сульфат (це стосується парентеральних форм линкомицина).

Особливості застосування

Необхідно провести мікробіологічні дослідження з метою визначення збудників та їх чутливості до лінкоміцину.

Була продемонстрована ефективність застосування лінкоміцину для лікування стафілококових інфекцій, резистентних до інших антибіотиків і чутливих до лінкоміцину. Були виявлені штами стафілококів, резистентних до лінкоміцину, тому в поєднанні з терапією лінкоміцином необхідно проводити бактеріологічні посіви та дослідження чутливості збудників. У разі застосування макролідів можлива часткова перехресна резистентність. При наявності показань лікарський засіб можна застосовувати одночасно з іншими антибактеріальними препаратами.

З метою зниження швидкості виникнення резистентних до лікарського засобу бактерій і збереження ефективності линкомицина і інших антибактеріальних препаратів линкомицин слід застосовувати тільки для лікування або профілактики інфекцій, які доведено або з дуже високою ймовірністю викликані чутливими бактеріями. Якщо є інформація про результати бактеріологічних посівів і визначення чутливості, її необхідно враховувати під час вибору або зміни антибактеріальної терапії. При відсутності таких даних на емпіричний вибір терапії можуть вплинути місцеві епідеміологічні дані та місцеві особливості характеристик чутливості.

Застосування линкомицина не показано для лікування незначних бактеріальних інфекцій та вірусних інфекцій. Призначення линкомицина при відсутності підтвердженою або можливою з високою ймовірністю бактеріальної інфекції навряд чи буде корисним для пацієнта і підвищує ризик виникнення бактерій з резистентністю до лікарського препарату.

Через ризик розвитку псевдомембранозного коліту перед призначенням линкомицина лікар повинен проаналізувати природу інфекції та оцінити доцільність застосування менш токсичних альтернативних препаратів (наприклад, еритроміцину).

Про виникнення діареї та псевдомембранозного коліту, пов'язаних з токсинами А і В, які продукуються C. difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи лінкозаміди. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними препаратами призводить до пригнічення нормальної флори товстого кишечника, що може викликати надмірне зростання C. difficile. Пов'язана з C. difficile діарея може проявлятися в легкій формі з водянистими рідкими випорожненнями, але також може прогресувати до тяжкої персистуючої діареї, лейкоцитозу, лихоманки, сильних абдомінальних спазмів, появи слизу і / або крові в випорожненнях. У випадках псевдомембранозного коліту легкого ступеня зазвичай достатньо припинити прийом препарату. При псевдомембранозний коліт середнього та тяжкого ступеня слід проводити лікування з введенням розчинів, електролітів, білків і призначенням антибактеріальних засобів, ефективних проти C. difficile при коліті.

Відразу після встановлення первинного діагнозу псевдомембранозного коліту слід почати лікування. Діагноз зазвичай встановлюють, виходячи з клінічної симптоматики, але для підтвердження діагнозу також можуть бути використані дані ендоскопії або визначення C. difficile і його токсинів у випорожненнях пацієнта. Під час лікування не можна призначати препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.

При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. Можливість CDAD слід розглядати у всіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно враховувати, що CDAD може виникати протягом 2 місяців після закінчення лікування антибактеріальними засобами. Розвиток коліту найбільш ймовірно при важких захворюваннях у пацієнтів похилого віку, а також у ослаблених пацієнтів. Якщо линкомицин застосовують таким пацієнтам, слід уважно стежити за змінами частоти випорожнень.

Штами C. difficile, що продукують надлишок токсинів, підвищують захворюваність і летальність, оскільки такі інфекції можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії та часто вимагають колектоміі.

Лінкоміцин слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо з колітом в анамнезі.

Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків, і розвитку суперінфекції, що потребує відповідних заходів, враховуючи конкретну клінічну ситуацію. Якщо в лікуванні лінкоміцином потребують пацієнти з уже наявними грибковими інфекціями, необхідно одночасно проводити протигрибкову терапію.

Повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, включаючи анафілактичні реакції та важкі шкірні побічні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і мультиформна еритема, у пацієнтів, які отримували терапію лінкоміцином. Якщо виникає анафілактична реакція або серйозна шкірна реакція, застосування препарату слід відмінити та почати відповідне лікування. Серйозні анафілактоїдні реакції вимагають невідкладного інтенсивного лікування з застосуванням адреналіну, кисневої терапії та внутрішньовенного введення стероїдів. При наявності показань слід також відновити прохідність дихальних шляхів, при необхідності - шляхом інтубації.

Незважаючи на те, що лінкоміцин проникає через гематоенцефалічний бар'єр, рівень лінкоміцину в цереброспинальной рідини може бути недостатнім для лікування менінгітів. Тому препарат не варто застосовувати в таких випадках.

В окремих випадках септицемія і / або ендокардит, спричинені чутливими мікроорганізмами, добре піддаються терапії лінкоміцином. Однак при цих захворюваннях перевага віддається застосуванню антибактеріальних препаратів.

Лінкоміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки / нирок, що супроводжуються серйозними порушеннями метаболізму. Для таких пацієнтів необхідно змінювати дозу препарату (див. Розділ «Спосіб застосування та дози»), а при терапії високими дозами слід здійснювати моніторинг рівня лінкоміцину в сироватці крові, оскільки період напіввиведення препарату у цих категорій пацієнтів може подовжуватися в 2-3 рази.

При тривалої антибіотикотерапії лінкоміцином слід контролювати функцію печінки та нирок, а також формулу крові.

Лінкоміцин необхідно з обережністю призначати пацієнтам з бронхіальною астмою та іншими істотними проявами алергії в анамнезі.

Лінкоміцин здатний блокувати нервово-м'язову передачу імпульсів і тому може посилювати дію інших нервово-м'язових блокаторів. Таким чином, лінкоміцин слід з обережністю застосовувати для лікування пацієнтів, які приймають препарати цього класу.

Через наявність барвника жовтий захід FCF (Е 110) в складі препарату його застосування може викликати алергічні реакції, в тому числі бронхіальну астму. Ризик алергії вищий у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти.

Діти

Препарат в такий лікарській формі не застосовувати дітям до 6 років.

Застосування в період вагітності або годування груддю

У людини линкомицин проникає через гематоплацентарний бар'єр і визначається в сироватці пуповинної крові на рівні 25% від рівня в сироватці крові матері. не спостерігається значного накопичення препарату в амніотичної рідини. безпечність застосування лінкоміцину вагітним не встановлена. у 302 дітей, народжених жінками, які отримували лікування лінкоміцином на різних термінах вагітності, не спостерігали зростання частоти вроджених аномалій або затримку росту в порівнянні з контрольною групою протягом перших 7 років життя. линкомицин не слід застосовувати в період вагітності, за винятком випадків, коли лікування вкрай необхідно.

Лінкоміцин проникає в грудне молоко в концентрації від 0,5 до 2,4 мкг/мл, тому, з огляду на можливість виникнення важких реакцій на лінкоміцин у немовлят на грудному вигодовуванні, слід прийняти рішення про припинення годування груддю або припинення лікування в залежності від важливості препарату для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не спостерігалося, але повідомлялося про випадки виникнення запаморочення.

Спосіб застосування та дози

Дози та спосіб застосування необхідно визначати, виходячи зі ступеня тяжкості інфекції, стану пацієнта і чутливості бактеріального збудника. тривалість лікування визначається індивідуально лікарем.

Препарат бажано приймати за 1-2 години до або через 1-2 години після прийому їжі. Капсули необхідно запивати достатньою кількістю води.

дорослі

По 500 мг 3-4 рази на добу.

Діти (від 6 років)

30-60 мг/кг / добу, розподілені на 3 або 4 рівні дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок і / або печінки

У разі необхідності застосування лінкоміцину для лікування пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок і / або печінки відповідна доза становить 25-30% від дози, рекомендованої пацієнтам з нормальною функцією нирок / печінки.

Передозування

Симптоми: можливі розлади з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи біль у животі, нудоту, блювоту, діарею.

Лікування: необхідно викликати блювоту або, при наявності показань, промити шлунок, проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні.

Побічні реакції

Травний тракт: нудота, блювання, дискомфорт / біль в області живота, глосит, стоматит, печія, езофагіт / езофагеальние виразки, персистуюча діарея, антибіотик-асоційований коліт, в т.ч. псевдомембранознийколіт, який може виникати під час і через 2-3 тижні після лікування антибіотиками (див. розділ «особливості прімненія»). імунна система: реакції гіперчутливості, в т.ч. ангіоневротичнийнабряк, сироваткова хвороба, анафілаксія, наприклад, анафілактичний шок; деякі з них відомі у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну. кров і лімфатична система: нейтропенія, лейкопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія / тромбоцитопенічна пурпура; поодинокі випадки апластичної анемії і панцитопенії, при яких неможливо виключити роль линкомицина як причинного фактора. шкіра і слизові оболонки: висипання, в т.ч. макулопапульозне, гіперемія шкіри, кропив'янка, свербіж, вагініт. в одиничних випадках - мультиформна ерітема, що іноді нагадувала синдром Стівенса-Джонсона і була пов'язана з введенням лінкоміцину, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний і везикулобульозний бульозний дерматити; токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «особливості застосування»). гепатобіліарна система: зміни показників функції печінки тестів (включаючи підвищення рівня трансаміназ), жовтуха. сечовидільна система: у поодиноких випадках - порушення функції нирок, про що свідчили азотемія, олігурія і / або протеїнурія, хоча прямого зв'язку між лінкоміцином і пошкодження нирок не встановлено. ефекти, зумовлені біологічною дією: при тривалому застосуванні у високих дозах можливий розвиток суперінфекції, в тому числі грибкової (наприклад, кандидоз). інше: дисгевзія, свербіж в області ануса, шум у вухах, слабкість, запаморочення, поліартрити.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Опис товару завірено виробником Борщагівський ХФЗ.

Редакторська група
Дата створення: 11.03.2024       Дата оновлення: 28.03.2024

Зверніть увагу!

Опис препарату Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

НАПИСАТИ ВІДГУК ПРИХОВАТИ ФОРМУ
Оцінити*:
Оцініть, будь ласка товар!
Захисний код
Невірно зазначений код


Поширені запитання

Скільки коштує Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20?

Ціна Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20 стартує від 52.20 грн. за упаковку.

Чи можна давати ці ліки дітям?

З 6-ти років. Детальніше необхідно проконсультуватися з вашим лікарем.

Які умови зберігання у капсул Лінкоміцин (Борщагівський ХФЗ)?

Згідно з інструкцією температура зберігання Лінкоміцин Борщагівський ХФЗ становить від 5°C до 25°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Які аналоги у капсул Лінкоміцин №20?

Повними аналогами Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20 є:

Яка країна виробництва у Лінкоміцин (Борщагівський ХФЗ)?

Країна виробник у Лінкоміцин (Борщагівський ХФЗ) - Україна.

Динамика цен на "Лінкоміцину г/х капс. 250мг №20"

РАНІШЕ ВИ ДИВИЛИСЯ

Промокод скопійовано!
Завантаження