Дораміцин таблетки вкриті плівковою оболонкою по 3 000 000 МО упаковка 10 шт

Діюча речовина: spiramycin;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить спіраміцину 3000000 МО;

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний, целюлоза мікрокристалічна, оболонка Opadry® II White 85F18422 (спирт полівініловий, частково гідролізований, титану діоксид (Е 171) макрогол 4000, тальк).

• Алергія на спіраміцин.
• Період годування груддю.
• Застосування пацієнтам, які належать до групи ризику збільшення тривалості QT-інтервалу:
  • відомий спадковий синдром подовженого QT-інтервалу або наявність в сімейному анамнезі спадкового синдрому подовженого QT-інтервалу (якщо електрокардіограма не дала інших результатів);
  • або відоме набуте, спричинене прийомом лікарських засобів, подовження QT- інтервалу.

У поєднанні з лікарськими засобами, що зумовлюють шлуночкової тахікардії типу пірует:

• антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)
• антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетиліду, ібутилід)
• султропрід (нейролептик бензамідний групи);
• інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин;
• певні нейролептики групи фенотіазинів (тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин), нейролептики групи бензамидов (амісульприд, сульпірид, тіаприд), нейролептики групи бутирофенонів (галоперидол, дроперидол) і інші нейролептики (пімозид)
• галофантрин, пентамідин, моксифлоксацин.

Вагітні

У разі необхідності спирамицин можна призначати в період вагітності.

Діти

Таблетки, що містять 3000000 МО спіраміцину, не застосовують дітям.

Водії

Не впливає.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Токсична доза спирамицина невідома.

Після застосування високих доз можуть виникнути ознаки розладу шлунково-кишкового тракту, зокрема, нудота, блювота і діарея.

Спостерігалися випадки пролонгації інтервалу QT у новонароджених, яких лікували високими дозами спіраміцину, а також після введення спирамицина у пацієнтів, які належать до групи ризику пролонгації інтервалу QT. У разі передозування спіраміцину рекомендується перевірити тривалість інтервалу QT методом ЕКГ, особливо якщо також існують інші фактори ризику (гіпокаліємія, спадкова пролонгація інтервалу QTc, одночасне застосування лікарських засобів, що призводять до пролонгації QT-інтервалу та / або двобічної шлуночкової тахікардії).

Специфічний антидот відсутній.

У разі передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Шлунково-кишковий тракт

• Диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювота, діарея і дуже рідкісні випадки псевдомембранозного коліту.

Алергічні реакції, включаючи

• висипання на шкірі, кропив'янка, свербіж, почервоніння шкіри.

Дуже рідко - ангіоневротичний набряк або набряк Квінке, анафілактичний шок, гострий генералізований екзентематозній пустульоз.

Центральна і периферична нервова система

У рідкісних випадках - транзиторна парестезії, головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

Симптоми порушення діяльності печінки

• Дуже рідко відхилення від норми показників функціональних проб печінки.

Серцево-судинна система

• Дуже рідкісні випадки подовження QT- інтервалу.

Це серйозне порушення ритму серця може бути обумовлено певними антиаритмічними або неантіарітмічніми лікарськими засобами.

Брадикардія і раніше існуюче спадкове або набуте подовження QT- інтервалу, гіпокаліємія, в тому числі викликана лікарськими засобами, діуретики, що призводять до зменшення калію в організмі людини, стимулюючі проносні засоби легкої дії, амфотерицин В, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди, тетракозактид є провокуючими факторами, які спричиняють тріпотіння і мерехтіння шлуночків.

До призначення спіраміцину на тлі застосування цих препаратів, необхідно усунути гіпокаліємію, проконтролювати клінічну картину, електролітний баланс, зробити ЕКГ.

Забороняється одночасне застосування спіраміцину з лікарськими засобами, що спричиняють тріпотіння і мерехтіння шлуночків: антиаритмічні засоби класу Іа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні засоби класу III (аміодарон, соталол, дофетиліду, ібутилід), сультопридом (нейролептик групи бензамидов) та інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, мізоластин, вінкамін, еритроміцин, оскільки при такому комбінованому застосуванні підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо тріпотіння і мерехтіння шлуночків.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності - 3 роки.

діюча речовина: спіраміцин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить спіраміцину 3 000 000 МО;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гідроксипропілцелюлоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, оболонка Opadry^® II White 85F18422 (спирт полівініловий, частково гідролізований; титану діоксид (Е 171); макрогол 4000; тальк).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору з тисненням «DORA» та «3» з одного боку.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТХ J01F A02.

Фармакодинаміка

Спіраміцин – це антибіотик групи макролідів, який чинить бактерицидну дію.

Спектр антимікробної активності.

Критичні концентрації, які дають змогу диференціювати чутливі види мікроорганізмів від видів з проміжною чутливістю і останніх від резистентних видів, є такими: чутливі резистентні > 4 мг/л.

Поширеність набутої резистентності у певних видів мікроорганізмів може відрізнятися залежно від географічного положення та певного проміжку часу. Тому корисно мати місцеву інформацію щодо поширеності резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Надані дані дають змогу лише оцінити вірогідність чутливості бактеріального штаму до цього антибіотика. Поширеність резистентності видів бактерій до спіраміцину у Франції наведена у таблиці нижче.

* Поширеність резистентності до метициліну становить 30–50 % серед усіх стафілококів, і вона характерна для стаціонарних відділень лікарень.

Активність спіраміцину проти Toxoplasma gondii була показана in vitro та in vivo.

Фармакокінетика

Абсорбція.

Після перорального застосування абсорбція спіраміцину є швидкою, проте неповною, і не залежить від прийому їжі. Після прийому 6 000 000 МО спіраміцину максимальна концентрація у плазмі крові становить 3,3 мкг/мл.

Розподіл.

Ступінь зв’язування спіраміцину з білками плазми крові становить 10 %. Не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Однак проникає у грудне молоко.

Розподіл у тканинах і слині є дуже високим (легені – 20-60 мкг/г, мигдалини – 20-80 мкг/г, інфіковані синуси – 75-110 мкг/г, кістки скелета – 5–100 мкг/г).

Через 10 днів після припинення лікування концентрація спіраміцину у селезінці, печінці та нирках становить від 5 до 7 мкг/г.

Макроліди проникають та кумулюються у фагоцитах (нейтрофілах, моноцитах, перитонеальних та альвеолярних макрофагах). У людини концентрація у фагоцитах є високою. Ці властивості забезпечують ефективність спіраміцину у лікуванні інфекцій, спричинених внутрішньоклітинними бактеріями.

Метаболізм.

Метаболізм спіраміцину відбувається у печінці, в результаті чого утворюються активні метаболіти, хімічна структура яких є неідентифікованою.

Виведення.

Видимий період напіввиведення спіраміцину становить близько 8 годин. Велика кількість виділяється з жовчю: концентрація спіраміцину в жовчі у 15–40 разів вища, ніж у плазмі крові; у значній кількості виводиться з калом. 10 % отриманої перорально дози спіраміцину виводиться з сечею.

Лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до спіраміцину:

· підтверджений тонзилофарингіт, спричинений бета-гемолітичними стрептококами групи А (як альтернатива лікуванню бета-лактамними антибіотиками, особливо якщо вони не можуть бути застосовані);

· гострий синусит (зважаючи на мікробіологічні характеристики інфекції, застосування макролідів показане, коли лікування бета-лактамними антибіотиками є неможливим);

· суперінфекція при гострому бронхіті;

· загострення хронічного бронхіту;

· негоспітальна пневмонія у пацієнтів, які не мають факторів ризику, тяжких клінічних симптомів, клінічних факторів, що свідчать про пневмококову етіологію захворювання. У разі підозри на атипову пневмонію застосування макролідів є доцільним незалежно від тяжкості захворювання та анамнезу;

· інфекції шкіри з доброякісним перебігом: імпетиго, імпетигінізація, ектима, інфекційний дермо-гіподерміт (особливо бешиха), еритразма;

· інфекції ротової порожнини;

· негонококові генітальні інфекції;

· хіміопрофілактика рецидивів гострої ревматичної гарячки у хворих з алергією на бета-лактамні антибіотики;

· токсоплазмоз у вагітних жінок;

· профілактика менінгококового менінгіту в осіб, яким протипоказане застосування рифампіцину:

o з метою ерадикації мікроорганізму (Neisseria meningitidis) у носоглотці;

o як профілактика: пацієнтам після лікування та перед поверненням до суспільного життя; пацієнтам, які контактували з особою з виділенням мокротиння протягом 10 днів, що передують його/її госпіталізації.

Спіраміцин не призначений для лікування менінгококового менінгіту.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій стосовно належного застосування антибактеріальних засобів.

Підвищена чутливість до діючої речовини та/або до допоміжних речовин лікарського засобу. Застосування пацієнтам, які належать до групи ризику подовження QT-інтервалу, а саме: пацієнтам, які мають в особистому або сімейному анамнезі вроджене подовження інтервалу QT (окрім випадків, коли цей діагноз був виключений за допомогою ЕКГ); пацієнтам з подовженням інтервалу QT, яке спричинене лікарськими засобами або має метаболічне чи серцево-судинне походження. Одночасне застосування з лікарськими засобами, які спричиняють шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes» («пірует»), такими як: антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід); антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); сультоприд (нейролептик групи бензамідів); інші: препарати арсену, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, мізоластин, левофлоксацин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Шлуночкова тахікардія типу «torsades de pointes».

Це серйозне порушення серцевого ритму можуть спричиняти певні антиаритмічні препарати або інші лікарські засоби. Спіраміцин для внутрішньовенного введення належить до лікарських засобів, що спричиняють шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes». Сприяють її розвитку гіпокаліємія (при застосуванні діуретиків, які спричиняють гіпокаліємію, стимулюючих проносних засобів, амфотерицину В (внутрішньовенно), глюкокортикоїдів, тетракозактиду), а також брадикардія та наявне подовження інтервалу QT, вроджене чи набуте.

Одночасне застосування з нижчевказаними засобами протипоказане.

Лікарські засоби, які спричиняють шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes» (антиаритмічні препарати класу Ia (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), антиаритмічні препарати класу IІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), сультоприд (нейролептик групи бензамідів), інші (препарати арсену, дифеманіл, доласетрон внутрішньовенно, еритроміцин внутрішньовенно, левофлоксацин, мізоластин, моксифлоксацин, прукалоприд, тореміфен, вінкамін внутрішньовенно), дронедарон, мехітазин, циталопрам, дизопірамід, дофетилід, домперидон, есциталопрам, гідрохінідин, вандетаніб).

При одночасному застосуванні спіраміцину з такими засобами підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes».

Одночасне застосування з нижчевказаними засобами не рекомендується.

Протипаразитарні засоби, здатні спричиняти шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes» (галофантрин, лумефантрин, пентамідин).

При одночасному застосуванні спіраміцину з такими засобами підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes». Якщо це можливо, слід припинити застосування одного з препаратів. Якщо комбінованого лікування уникнути не можна, слід попередньо перевірити інтервал QT та проводити ЕКГ-моніторинг.

Нейролептики, здатні спричиняти шлуночкову тахікардію типу «torsades de pointes» (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, флупентиксол, флуфеназин, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сульпірид, тіаприд, зуклопентиксол).

При одночасному застосуванні спіраміцину з такими засобами підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes».

Метадон.

При одночасному застосуванні зі спіраміцином підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes».

Одночасне застосування з нижчевказаними засобами слід здійснювати з обережністю.

Засоби, які впливають на подовження QT-інтервалу.

Спіраміцин, як і інші макроліди, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що впливають на подовження інтервалу QT (наприклад клас IA і III антиаритмічних лікарських засобів, трициклічні антидепресанти, деякі антибактеріальні засоби, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування з нижчевказаними засобами вимагає особливих запобіжних заходів.

Бета-адреноблокатори при серцевій недостатності (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол), засоби, що спричиняють брадикардію (зокрема антиаритмічні препарати класу Ia, бета-адреноблокатори, деякі антиаритмічні препарати класу III, деякі антагоністи кальцію, серцеві глікозиди, пілокарпін, антихолінестеразні засоби (амбемоніум, донепезил, галантамін, мемантин, неостигмін, піридостигмін, ривастигмін)).

При одночасному застосуванні спіраміцину з такими засобами підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes». У разі комбінованого лікування слід проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг.

Засоби, що спричиняють гіпокаліємію (діуретики, які спричиняють гіпокаліємію, окремо або разом з іншими препаратами, стимулюючі проносні засоби, глюкокортикоїди, тетракозактид, амфотерицин В внутрішньовенно).

При одночасному застосуванні спіраміцину з такими засобами підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes». У разі комбінованого лікування слід провести корегування низького рівня калію перед застосуванням та проводити контроль клінічного стану, рівнів електролітів та показників ЕКГ під час застосування.

Азитроміцин, кларитроміцин, рокситроміцин.

При одночасному застосуванні спіраміцину з такими засобами підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes». У разі комбінованого лікування слід проводити контроль клінічного стану і ЕКГ-моніторинг.

Леводопа.

При одночасному застосуванні зі спіраміцином знижується абсорбція карбідопи та зменшується концентрація леводопи у плазмі крові. У разі комбінованого лікування слід здійснювати клінічний моніторинг при необхідності провести корекцію дозування леводопи.

Гідроксизин.

При одночасному застосуванні зі спіраміцином підвищується ризик розладів шлуночкового ритму, зокрема шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes».

Специфічні застереження щодо дисбалансу міжнародного нормалізаційного співвідношення (МНС).

Повідомляли про чисельні випадки підвищеної активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотикотерапію. Наявність тяжкого ступеня інфекції або чітко вираженого запального процесу, вік пацієнта та його загальний стан є провокуючими факторами ризику. За цих обставин нелегко визначити, якою мірою сама інфекція або її лікування спричиняють дисбаланс МНС. Проте певні класи антибіотиків більшою мірою спричиняють виникнення цього дисбалансу, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол та окремі цефалоспорини.

Ризик тяжких шкірних реакцій.

При застосуванні спіраміцину повідомляли про випадки розвитку тяжких шкірних реакцій, у тому числі синдрому Стівенса–Джонсона, токсичного епідермального некролізу і гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ГГЕП). Необхідно інформувати пацієнтів про ознаки і симптоми цих станів та ретельно контролювати стан шкіри.

При виникненні будь-яких ознак або симптомів синдрому Стівенса–Джонсона, токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресуюче висипання на шкірі, часто з пухирями або ураженнями слизових оболонок) або ГГЕП (див. розділ «Побічні реакції») слід припинити застосування лікарського засобу. У подальшому будь-яке застосування спіраміцину як монотерапії, так і в комбінації з іншими препаратами протипоказано.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6- фосфатдегідрогенази.

Під час застосування спіраміцину спостерігалися дуже рідкісні випадки гемолітичної анемії у таких пацієнтів. Таким пацієнтам лікарський засіб застосовувати не рекомендується.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Оскільки спіраміцин не виводиться нирками, немає необхідності в корекції дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю.

Вагітність.

У разі необхідності лікарський засіб можна застосовувати у період вагітності. Дотепер не було виявлено ніяких тератогенних або фетотоксичних ефектів при широкому застосуванні спіраміцину вагітним жінкам.

Період годування груддю.

Спіраміцин проникає у грудне молоко у значній кількості. Були описані випадки розладів травлення у новонароджених. У разі необхідності застосування лікарського засобу слід відмовитися від грудного годування.

Не спостерігалося впливу спіраміцину на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб призначений для перорального застосування. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води.

Дорослі.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 6 000 000–9 000 000 МО (2–3 таблетки) 2–3 рази на добу.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації (в середньому до 10 днів).

Тривалість терапії при тонзилофарингіті становить 10 днів.

Профілактика менінгококових менінгітів.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 3 000 000 МО кожні 12 годин протягом 5 днів.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Немає необхідності коригувати дозування лікарського засобу.

Діти.

Лікарський засіб не застосовувати дітям.

Симптоми.

Токсична доза спіраміцину невідома. Після застосування високих доз можуть виникнути ознаки розладу шлунково-кишкового тракту, зокрема нудота, блювання і діарея.

Спостерігалися випадки пролонгації інтервалу QT, яка зникала після припинення застосування спіраміцину, у новонароджених, яких лікували високими дозами, а також після внутрішньовенного введення спіраміцину у пацієнтів, які належать до групи ризику пролонгації інтервалу QT.

Лікування.

У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування. Рекомендується перевірити тривалість інтервалу QT методом ЕКГ, особливо якщо також існують інші фактори ризику (гіпокаліємія, вроджена пролонгація інтервалу QTc, супутнє застосування лікарських засобів, що призводять до пролонгації QT-інтервалу та/або двонаправленої (поліморфної) шлуночкової тахікардії типу «torsades de pointes»). Специфічний антидот відсутній.

Побічні реакції представлені за частотою їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, , 1/10000), невідомо (частоту не можна оцінити за доступними даними).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

рідко – васкуліт, включаючи пурпуру Шенляйна-Геноха, що можуть супроводжуватися тромбоцитопенією; дуже рідко – гемолітична анемія (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – лейкопенія, нейтропенія.

З боку серцево-судинної системи:

невідомо – подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія, двонаправлена (поліморфна) шлуночкова тахікардія (torsades de pointes), які можуть призвести до зупинки серця (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку травного тракту:

часто – диспепсія, зокрема біль у шлунку, нудота, блювання, діарея; дуже рідко – псевдомембранозний коліт.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

часто – висипання; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, генералізований гострий екзантематозний пустульоз (ГГЕП) (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо – кропив’янка, свербіж, почервоніння шкіри, синдром Стівенса–Джонсона, синдром Лайєлла.

З боку нервової системи:

дуже часто – транзиторна парестезія; часто – транзиторна дисгевзія. В окремих випадках – головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

З боку гепатобіліарної системи:

дуже рідко – відхилення від норми показників функціональних проб печінки; невідомо – холестатичний, змішаний або рідше - цитолітичний гепатит.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

1 таблеток у блістері, 1 блістер в картонній коробці.

За рецептом.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туреччина/

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S., Turkey.

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюнешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gunesli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.