Адециклол порошок для розчину для ін'єкцій по 400мг/мл в флаконах 5шт в комплекті з розчинником в ампулах по 5мл 5шт

діюча речовина: адеметіонін;

1 флакон з порошком містить 760 мг адеметіоніну (S-аденозил-L-метіонін 1,4-бутанди-сульфонату), що відповідає 400 мг катіона адеметіоніну;

допоміжні речовини: відсутні.

1 ампула з розчинником містить: L-лізин (50 % водний розчин), у перерахуванні на L-лізин, натрію гідроксид, воду для ін’єкцій.

Порошок та розчинник для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:

порошок: гігроскопічний порошок білого або майже білого кольору;

розчинник: рідина світло-жовтого кольору;

приготований розчин: прозорий розчин світло-жовтого кольору.

Засоби, що впливають на систему травлення і метаболізм. Амінокислоти та їх похідні. Адеметіонін. Код АТХ А16А А02.

Фармакодинаміка

Молекула адеметіоніну, або сульфур-аденозил-L-метіоніну, присутня в тканинах та рідинах організму, де вона бере участь у важливих біологічних процесах як донор метилу в численних реакціях трансметилювання та як прекурсор сірчаних сполук (цистеїн, таурин, глутатіон, КоА тощо) в реакціях транссульфатування.

Перенос метилової групи (трансметилювання) з адеметіоніну до біологічних молекул (гормони, нейромедіатори, нуклеїнові кислоти, білки, фосфоліпіди) – це основний шлях метаболічних процесів в організмі.

У дитячому та підлітковому віці рівень адеметіоніну високий, у дорослих він суттєво знижується і продовжує падати у літніх людей.

У депресивних осіб спостерігається дефіцит адеметіоніну в спинномозковій рідині.

Експериментальні дані, отримані при дослідженні тварин і людей, показали, що адеметіонін здатен перетинати гематоенцефалічний бар’єр, підвищуючи концентрацію речовини в мозку та спинномозковій рідині.

Підвищення концентрації адеметіоніну може впливати на процеси трансметилювання, які відіграють важливу роль на церебральному рівні завдяки їх дії на метаболізм катехоламінергічних (допамін, норадреналін, адреналін), індоламінергічних (серотонін та мелатонін) та імідозалінових (гістамін) нейромедіаторів.

Під час лікування адеметіоніном підвищується оборот деяких нейромедіаторів, наприклад серотоніну та норадреналіну.

Ще одна важлива фармакологічна дія адеметіоніну відбувається на рівні нейронних мембран, де правильне метилювання фосфоліпідів є дуже важливим для нормальної плинності мембран.

При зниженні плинності мембран знижується також активність В-рецепторів, як, наприклад, у процесі старіння; експериментальні дані довели, що в таких випадках тривале лікування адеметіоніном відновлює правильне метилювання фосфоліпідів та нормальне функціонування рецепторів.

Аналіз опублікованих даних та метааналіз клінічних досліджень показали, що адеметіонін має значну антидепресивну дію у пацієнтів з депресіями різних типів (ендогенні, одно- та біполярні, невротичні депресії, дистимічні порушення).

Антидепресивна дія проявляється протягом 5–7 днів лікування без побічних ефектів, зокрема антихолінергічного типу.

Препарат можна поєднувати з будь-якими іншими антидепресантами, зокрема трициклічними антидепресантами та інгібіторами моноаміноксидази.

Крім того, діаграми ЕЕГ-ППП (електроенцефалограми та пов’язані з подіями потенціали) визначили S-аденозилметіонін (SAMe) як антидепресант. При парентеральному застосуванні SAMe корегує зміни в еритроцитах у хворих на алкоголізм.

Доведено, що SAMe відновлює нормальну функцію печінки, покращуючи синтез глутатіону, фосфатидилхоліну та фосфатидилетаноламіну.

Досвід показує, що SAMe відіграє роль в зменшенні запалення завдяки підвищенню синтезу протеоглікану та анальгетичній дії. При поліартриті пальців магнітно-резонансна томографія показує, що SAMe збільшує інтенсивність сигналу хряща, що можна вважати структурним покращенням.

Фармакокінетика

При внутрішньовенному введенні людині фармакокінетичний профіль адеметіоніну має біекспоненціальний характер із швидкою фазою розподілу в тканинах та елімінаційною фазою з періодом напіввиведення близько 1,5 години.

При внутрішньом’язовому введенні препарат адсорбується майже повністю (96%); максимальна концентрація адеметіоніну в плазмі досягається приблизно через 45 хвилин після введення.

Адеметіонін слабко зв’язує білки плазми та швидко розподіляється в тканинах та клітинах.

При пероральному застосуванні адеметіонін адсорбується шлунково-кишковим трактом та викликає значне підвищення концентрації речовини в плазмі.

Крім того, підтверджено, що організм використовує екзогенний адеметіонін через метаболічні шляхи, характерні для ендогенних засобів (трансметилювання, транссульфатування, декарбоксилювання тощо).

• Внутрішньопечінковий холестаз у дорослих, у тому числі у хворих на хронічний гепатит різної етіології та цироз печінки;
• внутрішньопечінковий холестаз у вагітних;
• депресивні синдроми.

Генетичні дефекти, що впливають на метіоніновий цикл та/або спричиняють гомоцистинурію та/або гіпергомоцистеїнемію (наприклад недостатність цистатіонін-бета-синтази, дефект метаболізму вітаміну В₁₂).

Підвищена чутливість до компонентів препарату (див. розділ «Склад»).

Повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому у пацієнта, який застосовував адеметіонін на тлі прийому кломіпраміну. Хоча можливість взаємодії припускається теоретично, слід з обережністю застосовувати адеметіонін одночасно з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічними антидепресантами (такими як кломіпрамін), препаратами та рослинними засобами, що містять триптофан (див. «Особливості застосування»).

Перед використанням порошок потрібно розвести в розчиннику. Внутрішньовенно ін’єкцію слід вводити дуже повільно. При застосуванні препарату можлива депресія, що супроводжується

підвищеним ризиком суїцидальних думок, заподіяння самоушкоджень та суїциду (суїцид/ пов’язані явища). Ризик залишається до часу виникнення значної специфічної ремісії. Оскільки протягом перших тижнів лікування або періоду безпосередньо після лікування покращення може не статися, пацієнти повинні перебувати під постійним контролем. Клінічна практика доводить, що загалом ризик суїциду підвищується на ранніх етапах покращення.

Медикаментозна терапія антидепресантами повинна супроводжуватися постійним наглядом за пацієнтами, зокрема пацієнтами з групи високого ризику, особливо на початку лікування і після змін у дозуванні. Пацієнтів (або тих, хто ними опікується) потрібно попередити про необхідність відстежувати і негайно інформувати лікаря про будь-яке погіршення клінічного стану, появу суїцидальної поведінки або думок, а також змін у поведінці.

Оскільки недостатність вітаміну В₁₂ та фолієвої кислоти (фолатів) може спричинити зменшення концентрації адеметіоніну, у пацієнтів з групи ризику (анемія, захворювання печінки, вагітність, імовірність розвитку вітамінної недостатності через інші хвороби або спосіб харчування, такий як вегетаріанство) необхідно регулярно проводити аналіз крові для перевірки плазмових рівнів цих речовин. Якщо виявлено недостатність, рекомендується лікування вітаміном В₁₂ та/або фолієвою кислотою (фолатами) до або під час застосування адеметіоніну. У разі неможливості проведення зазначених досліджень пацієнтам з групи ризику рекомендується застосування вітаміну В₁₂ та/або фолієвої кислоти (фолатів) згідно з інструкціями для медичного застосування цих лікарських засобів.

Адеметіонін не рекомендується для застосування пацієнтам із біполярними психозами. Повідомлялося про пацієнтів, у яких відбувся перехід від депресії до гіпоманії або манії при лікуванні адеметіоніном.

Були повідомлення про короткотривалу появу або посилення відчуття тривоги у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У більшості випадків у перериванні терапії не було необхідності. Іноді відчуття тривоги зникало після зменшення дози або припинення терапії.

Вплив на імунологічний аналіз гомоцистеїну.

Адеметіонін впливає на імунологічний аналіз гомоцистеїну, результати якого можуть помилково вказувати на підвищений рівень гомоцистеїну у плазмі крові у пацієнтів, які приймають адеметіонін. У зв’язку з цим таким пацієнтам рекомендується застосовувати неімунологічні методи визначення рівня гомоцистеїну у плазмі крові.

Ниркова недостатність. Клінічні дані щодо застосування адеметіоніну пацієнтам з нирковою недостатністю обмежені. Таким пацієнтам адеметіонін слід застосовувати з обережністю.

Печінкова недостатність. Фармакокінетичні характеристики не відрізняються у здорових добровольців та пацієнтів із хронічним захворюванням печінки.

Пацієнти літнього віку.

Клінічні дослідження адеметіоніну не включали достатню кількість пацієнтів віком від 65 років, щоб установити, чи є різниця у відповіді на лікування порівняно із молодшими пацієнтами. На основі наявного клінічного досвіду не виявлено відмінностей у реакціях на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами. Загалом, підбір дози для пацієнтів літнього віку необхідно здійснювати обережно, розпочинаючи з найменшої рекомендованої дози, враховуючи збільшену частоту зниження печінкової, ниркової або серцевої функції, наявність супутніх патологічних станів та застосування інших лікарських засобів.

Застосування високих доз адеметіоніну у ІІІ триместрі вагітності не спричиняло жодних побічних реакцій. Адециклол у І та ІІ триместрі вагітності слід застосовувати лише після ретельної оцінки лікарем співвідношення користь для вагітної/ ризик для плода.

У період годування груддю адеметіонін застосовують тільки тоді, коли потенційна користь від його застосування переважає потенційний ризик для немовляти.

У деяких пацієнтів при застосуванні адеметіоніну може виникнути запаморочення. Пацієнтам слід утриматися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами до того часу, поки не буде цілковитої впевненості, що терапія адеметіоніном не впливає на їхню швидкість реакції.

Лікування зазвичай розпочинають з парентерального введення препарату з подальшим застосуванням адеметіоніну у формі таблеток або одразу із застосування таблеток.

Порошок необхідно розчинити у спеціальному розчиннику, що додається, безпосередньо перед застосуванням.

Адеметіонін не слід змішувати з лужними розчинами або розчинами, що містять іони кальцію.

Препарат можна вводити у вигляді внутрішньом’язових або внутрішньовенних ін’єкцій. Внутрішньовенне введення проводити дуже повільно. Невикористану частину розчину потрібно викинути.

Рекомендована доза препарату становить 5–12 мг/кг маси тіла на добу. Звичайна початкова доза становить 400 мг/добу, загальна добова доза не має перевищувати 800 мг. Тривалість початкової парентеральної терапії становить 15–20 днів при лікуванні депресивних синдромів та 2 тижні при лікуванні захворювань печінки.

Тривалість терапії залежить від тяжкості та перебігу захворювання та визначається лікарем індивідуально.

Пацієнти літнього віку.

На основі наявного клінічного досвіду не виявлено відмінностей у реакціях на лікування між пацієнтами літнього віку та молодшими пацієнтами. Лікування пацієнтів літнього віку рекомендується розпочинати з найменшої рекомендованої дози, зважаючи на зниження печінкової, ниркової або серцевої функції, наявність супутніх патологічних станів та застосування інших лікарських засобів.

Діти.

Безпека та ефективність застосування адеметіоніну дітям не встановлені.

Рідко повідомлялося про випадки передозування адеметіоніном. При передозуванні рекомендований нагляд за пацієнтом та застосування симптоматичного лікування у разі потреби.

Найчастіше під час лікування адеметіоніном повідомлялося про головний біль, діарею та нудоту.

Побічні реакції класифіковано за системами органів (згідно з MedDRA) та за частотою виникнення: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000).

З боку травної системи: часті – біль у животі, діарея, нудота; нечасті – сухість у роті, диспепсія, метеоризм, шлунково-кишковий біль, шлунково-кишкова кровотеча, шлунково-кишкові розлади, блювання; поодинокі – здуття живота, езофагіт.

Загальні розлади та реакції у місці введення: нечасті – астенія, набряк, гіпертермія, озноб, реакції у місці введення, некроз у місці введення; поодинокі – нездужання.

З боку імунної системи: нечасті – гіперчутливість, анафілактоїдні реакції або анафілактичні реакції (наприклад гіперемія, диспное, бронхоспазм, біль у спині, дискомфорт у грудній клітці, зміни артеріального тиску (гіпотензія, гіпертензія) або частоти пульсу (тахікардія, брадикардія)).

Інфекції та інвазії: нечасті – інфекції сечовивідних шляхів.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасті – артралгія, м’язові судоми.

З боку нервової системи: часті – головний біль; нечасті – запаморочення, парестезії.

З боку психіки: часті – тривога, безсоння; нечасті – ажитація, сплутаність свідомості.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – набряк гортані.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часті – свербіж; нечасті – гіпергідроз, ангіоневротичний набряк, алергічні шкірні реакції (наприклад висипання, свербіж, кропив’янка, еритема).

З боку серцево-судинної системи: нечасті – припливи, гіпотензія, флебіт.

Рідко були повідомлення про суїцидальні думки/поведінку (див. розділ «Особливості застосування»).

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °C.

Розчин, отриманий після відновлення розчинником, зберігати не більше 6 годин при температурі від 2 °C до 8 °C і не більше 2 годин при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Адециклол не змішувати з лужними розчинами або препаратами, що містять кальцій.

5 флаконів з порошком і 5 ампул з розчинником по 5 мл у контурній чарунковій упаковці. По одній контурній чарунковій упаковці у пачці.

За рецептом.

Біомедіка Фоскама Груп С. п. А.

Адреса

Віа Мороленсе, 87-03013 Ферентіно (Фрозіноне), Італія.