Цефтрактам

Склад:

• діючі речовини: цефтриаксон, сульбактам;
• 1 флакон містить цефтриаксону (у вигляді натрієвої солі стерильної) 500 мг або 1000 мг і сульбактаму (у вигляді натрієвої солі стерильної) 250 мг або 500 мг відповідно.

Лікарська форма:

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій:

• по 500 мг / 250 мг у флаконі;
• по 1000 мг / 500 мг у флаконі;

По 1 флакону; по 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі.

Основні фізико-хімічні властивості:

Кристалічний порошок від білого до світло-жовтого кольору, злегка гігроскопічний.

Цефтрактам – це антибіотик широкого спектра дії, що містить цефтріаксон, який застосовується для лікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами. Показання до застосування Цефтрактаму включають інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (цефтрактам при пневмонії, бронхіті), ЛОР-органів (включаючи гострий бактеріальний отит середнього вуха), інфекції шкіри та м'яких тканин, нирок та сечовивідних шляхів, кісток та суглобів, кісток та суглобів, (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів та травного тракту), бактеріальний менінгіт, гонорею, а також профілактику інфекцій при хірургічних втручаннях.

Препарат вводиться внутрішньовенно або внутрішньом'язово, дозування та час застосування залежать від тяжкості інфекції та стану пацієнта. Харчування не впливає на ефективність Цефтрактаму, оскільки він не приймається перорально. Побічні ефекти, такі як роздратування мови або алергічні реакції, трапляються відносно рідко, але виникнення діареї або висипу потребує уваги лікаря. Цефтрактам та алкоголь не рекомендується поєднувати, оскільки етанол може посилити побічні ефекти, включаючи нудоту та навантаження на печінку. Препарат слід застосовувати під контролем лікаря для досягнення оптимального ефекту та мінімізації ризиків.

Фармакодинаміка

Цефтрактам є комбінацією цефтриаксона і сульбактаму натрію. Цефтриаксон - напівсинтетичний антибіотик групи бета-лактамів, цефалоспорин III покоління; він має бактерицидну дію, механізм якої пов'язаний з пригніченням активності ферменту транспептидази, порушенням біосинтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів; має широкий спектр дії щодо чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани.

Активний відносно грампозитивних аеробних: Staphylococcus aureus (включаючи штами, які продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичний стрептокок групи А (S. Pyogenes), стрептококів групи В (S.agalactiae), групи Viridans, стрептококів неентерококовоі групи D ; грамнегативнихаеробних: E.coli, H.influenzae, H. parainfluenzae, Klebsiella spp. (Включаючи K.pneumoniae), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, які продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa, Salmonella spp. (В т.ч. S.typhi), Serratia spp. (Включаючи S.marcescens), Shigella spp., Yersinia spp. (В т.ч. Y.enterocolitica), Treponema pallidum; анаеробів: Bacteroides spp. (Включаючи деякі штами B.fragilis), Clostridium spp. (Проте більшість штамів C.difficile мають резистентність), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Fusobacterium spp. (Крім F.mortiferum і F.varium). Препарат активний відносно мікроорганізмів, стійких до пеніциліну, цефалоспоринів перших поколінь, аміноглікозидів.

До препарату стійкі: стафілококи, резистентні до метициліну; більшість штамів ентерококів (в тому числі S.faecalis) і стрептококи групи D; багато штамів бета-лактамазопродукуючих Bacteroides spp. (B.fragilis).

Цефтрактам, як і цефтриаксон, застосовують для лікування гонореї та сифілісу, оскільки Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і в експериментах на тваринах, а клінічні випробування свідчать, що цефтриаксон має високу ефективність щодо первинного і вторинного сифілісу.

Оскільки основною діючою речовиною препарату є цефтриаксон, чутливість до Цефтрактаму визначають за чутливістю до цефтриаксону, яку можна визначати диско-дифузним методом або методом серійних розведень на агарі чи бульйоні.

Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцілінату. Містить 92 мг натрію (4 мекв) на 1 м

Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae і Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Здатність сульбактаму попереджати інактивації пеніциліну і цефалоспоринів ферментами мікроорганізмів підтверджена в ході досліджень з використанням резистентних штамів, у відношенні яких сульбактам виявляє синергізм з цефалоспоринами. Сульбактам також зв'язується з деякими білками, що інактивують пеніцилін, тому препарати цефтриаксона / сульбактаму часто виявляють більш виражену дію на штами, чутливі до цефтриаксону, ніж сам цефтріаксон. Особливість дії сульбактаму полягає в тому, що при розпаді його молекули руйнується фермент цефтріаксоназа.

Фармакологічна сумісність цефтриаксона / сульбактаму вивчалася при декількох досліджень, в ході яких було доведено відсутність фармакологічної взаємодії компонентів. Подібні результати були отримані при дослідженні комбінацій сульбактаму з іншими бета-лактамними антибіотиками: цефаперазоном, ампіциліном, амоксициліном, Піперацилін; тому дозування проводиться виходячи з кратності введення антибіотика цефтриаксон / сульбактам 1-2 рази на добу.

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефтриаксону. Після внутрішньом'язового введення максимальна концентрація досягається через 2-3 години. Біодоступність препарату після внутрішньом'язового введення становить 100%. Період напіввиведення у здорових дорослих добровольців становить близько 8:00. У немовлят до восьмиденного віку і літніх людей період напіввиведення приблизно вдвічі більше. У дорослих 50-60% цефтриаксону виділяється в незміненому вигляді з сечею, а 40-50% - також у незміненому вигляді з жовчю. Під впливом кишкової флори цефтриаксон перетворюється в неактивний метаболіт. У новонароджених приблизно 70% введеної дози виділяється нирками. При нирковій недостатності або при патології печінки у дорослих фармакокінетика цефтриаксону майже не змінюється, період елімінації подовжується незначно. При порушенні функції нирок збільшується виділення з жовчю, а якщо є патологія печінки, то збільшується виділення цефтриаксону нирками. Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном і це зв'язування обернено пропорційно концентрації: наприклад, при концентрації препарату в сироватці крові менше 100 мг/л зв'язування цефтриаксону з білками становить 95%, а при концентрації 300 мг/л - тільки 85%. Завдяки більш низькому вмісту альбумінів в інтерстиціальній рідині концентрація цефтриаксону в ній вища, ніж в сироватці крові. Як сульбактам, так і цефтріаксон добре розподіляються в різних тканинах і рідинах організму.

Фармакокінетика сульбактаму. Після введення 0,5 г сульбактаму його максимум в крові спостерігається на 30 хвилині після введення. Біодоступність внутрішньом'язових і внутрішньовенних доз однакова. Період напіввиведення сульбактаму становить 1:00. До 85% сульбактаму виводиться з сечею протягом 8:00 після введення. Близько 38% сульбактаму оборотно зв'язується з білками плазми крові. Даних про наявність будь-яких фармакокінетичних взаємодій між сульбактамом і цефтріаксоном при введенні комбінації цефтриаксон / сульбактам немає.

При повторному застосуванні значущих змін фармакокінетичних параметрів обох компонентів препарату не відмічено. При введенні препарату кожні 8-12 годин кумуляції не відзначалося.

Проникнення в спинномозкову рідину. Після внутрішньовенного застосування цефтриаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин. Концентрація препарату в лікворі вище у пацієнтів з менінгітом, ніж у здорових добровольців. У дітей, в тому числі новонароджених, в разі бактеріального менінгіту в середньому 17% концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно в 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 години після введення цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла концентрація в спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. У дорослих хворих з менінгітом через 2-2,5 години після введення цефтриаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація цефтриаксону багаторазово перевищувала мінімальну дозу, яка необхідна для придушення бактеріальних збудників менінгіту.

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (при пневмонії, бронхіті);
• ЛОР-органів (у тому числі гострий бактеріальний отит середнього вуха);
• інфекції шкіри і м'яких тканин;
• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
• інфекції кісток і суглобів;
• септицемія,
• інфекції органів черевної порожнини (в т.ч. перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і травного тракту );
• бактеріальний менінгіт
• гонорея
• профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях.

При призначенні Цефтрактама необхідно дотримуватися офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Цефтрактам придбати можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна на уколи Цефтрактам ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

• гіперчутливість до цефтриаксону, сульбактаму, до будь-якого антибіотика цефалоспоринового ряду, до лідокаїну (внутрішньом'язове введення);
• наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичнихреакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніциліни, монобактамами, карбапенемів);
• недоношені новонароджені віком до 41 тижні з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + календарний вік).
• доношених новонароджених (до 28 днів життя):
  • з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гипоальбуминемией, ацидозом (при цих станах зв'язування білірубіну з білками крові знижується);
  • при необхідності (або очікується, що будуть вимагати) введення препаратів кальцію або містять кальцій, розчинів через ризик утворення преципітатів цефтриаксону-кальцію в легенях і нирках.

Перед внутрішньом'язовим введенням цефтриаксона слід обов'язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник.

Розчини цефтриаксона / сульбактаму, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Інструкція попереджує, що перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотика і до лідокаїну (у разі внутрішньом'язового способу введення), зробивши шкірну пробу.

Добова доза для дорослих і дітей старше 12 років становить 1,5-3 г препарату Цефтрактам 1 раз на добу (в залежності від типу і тяжкості інфекції). Дозу 3 г рекомендується вводити у вигляді інфузії. У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають знижену чутливість до цефтриаксону, добову дозу Цефтрактама можна збільшувати до 6 г (4 г цефтріаксону). Максимальна добова доза не повинна перевищувати 6 г (4 г цефтріаксону і 2 г сульбактаму), розподілених на два введення в рівній кількості.

Діти

• для новонароджених (до 14 днів) і недоношених дітей (від 41 тижні скоригованого віку): 20-50 мг/кг маси тіла (по цефтріаксоном) вводять 1 раз на добу протягом не менше 60 хвилин для попередження витіснення білірубіну зі зв'язку з альбумінами крові та зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії. З огляду на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла (по цефтріаксоном). При визначенні дози доношених і недоношених дітей відмінностей немає;
• для дітей у віці від 15 днів до 12 років 20-80 мг/кг маси тіла (по цефтріаксоном) 1 раз на добу.

Доз понад 80 мг/кг маси тіла слід уникати (за винятком випадків менінгіту) через підвищення ризику розвитку жовчних преципитатов.

• дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози, як для дорослих.

Внутрішньовенно в дозі 50 мг/кг маси тіла (по цефтріаксоном) або вище слід вводити повільно, протягом 30-60 хвилин, шляхом крапельної інфузії.

Для пацієнтів похилого віку дози відповідають дозам для дорослих при задовільній функції печінки та нирок.

Пацієнтам з порушенням функції нирок при нормальній функції печінки немає необхідності зменшувати дозу препарату. Тільки в разі ниркової недостатності у передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза Цефтрактама не повинна перевищувати 3 г (2 г цефтриаксону).

Пацієнтам з порушенням функції печінки при нормальній функції нирок немає необхідності зменшувати дозу.

При одночасній тяжкій нирковій і печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону в плазмі крові.

Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі, не вимагають додаткового введення препарату після діалізу. Слід контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові для можливої корекції дози, оскільки у цих пацієнтів може знижуватися швидкість його виведення.

Добова доза Цефтрактама для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, не повинна перевищувати 3 г (2 г цефтриаксону).

Комбінована терапія. Існують дані про синергізму при одночасному застосуванні цефтриаксону і аміноглікозидів відносно багатьох грамнегативних мікроорганізмів. Незважаючи на те, що підвищену ефективність таких комбінацій не завжди можна передбачити, її слід мати на увазі при наявності тяжких, загрозливих для життя інфекцій, викликаних Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність цефтриаксону й аміноглікозидів їх слід вводити окремо в рекомендованих дозах.

Дозування в особливих випадках

При бактеріальному менінгіті у новонароджених і дітей до 12 років лікування починають з дози 100 мг/кг маси тіла (але не більше 4 г в цефтріаксоном) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника і визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Для новонароджених до 2 тижнів не слід перевищувати дозу 50 мг/кг / добу (по цефтріаксоном).

Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Для лікування гонореї (викликаної утворюючими та пеніцілліназонеобразующімі штамами) рекомендується призначати разову дозу 250 мг внутрішньом'язово (по цефтріаксоном).

Для профілактики післяопераційних ускладнень вводять одноразово за 30-90 хвилин до початку операції 1,5-3 г Цефтрактама (1-2 г цефтриаксону) в залежності від ступеня небезпеки зараження. При операціях на товстій і прямій кишці одночасно (але роздільно) вводять препарат одного з 5-нітроімідазолів (наприклад, орнідазол).

Тривалість лікування Цефтрактамом залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу, даних бактеріологічних досліджень і зазвичай становить 4-14 діб, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. Застосування препарату повинно тривати (як і будь-яка антибіотикотерапія) як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту лікування результатами бактеріологічного аналізу.

Приготування розчинів

Розчини готують безпосередньо перед застосуванням. Після додавання розчинника потрібно візуально оцінити повноту розчинення. Свіжоприготовані розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6:00 при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2-8 °C). Залежно від концентрації і тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового. Ця властивість активної речовини не впливає на ефективність або переносимість препарату.

Лікарський препарат Цефтрактам застосовують внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Для ін'єкції вміст флакона розчиняють в 5 мл стерильної води для ін'єкцій або в 3,5 мл 1% розчину лідокаїну (після попередньо проведеної проби на чутливість до лідокаїну).

Розчин вводять глибоко в сідничний м'яз, не більше 1 г (в перерахунку на цефтриаксон) в одну сідницю.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити!

Для внутрішньовенних ін'єкцій вміст флакона розчиняють в 10 мл води для ін'єкцій і повільно вводять (2-4 хвилини).

Інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину вміст флакона розчиняють в 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію:

• 5% розчин глюкози
• 0,9% розчин натрію хлориду
• 0,45% розчин натрію хлориду
• 5% розчин глюкози + 0,225% розчин натрію хлориду
• 5% розчин глюкози + 0,9% розчин натрію хлориду
• вода для ін'єкцій.

Діти

Препарат застосовують в педіатричній практиці.

Не застосовувати лідокаїн як розчинник дітям до 12 років.

Симптоми. Існує обмежена інформація про випадки передозування. У разі передозування можливі нудота, блювота, діарея, посилення проявів побічних реакцій. Високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть викликати неврологічні реакції, зокрема судоми.

Лікування. Проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні. Специфічного антидоту немає.

Травний тракт: рідкий стілець / діарея, дисбіоз, диспепсія, нудота, блювання, стоматит, глосит, дисгевзія, біль в животі, метеоризм, зниження апетиту (зазвичай помірні, проходять протягом / після припинення лікування); панкреатит (можливо, через обструкції жовчних шляхів), шлунково-кишкова кровотеча.

Гепатобіліарні порушення: преципитация кальцієвих солей цефтриаксону в жовчному міхурі *; білірубіну, активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази в плазмі крові, дисфункція печінки, гепатит і / або холестатична жовтяниця, ядерна жовтяниця.

Система кровотворення: еозинофілія, лейкопенія, лейкоцитоз, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гранулоцитопенія, базофилия, анемія, включаючи гемолітичну анемію, епістаксис, подовження / скорочення ПВ, коагулопатії (гіпопротромбінемія, зниження рівня плазмових факторів згортання крові (II, VII, IX , X)), агранулоцитоз (як правило після 10 днів лікування і сумарною дози цефтриаксону ≥ 20 г).

Нервова система: головний біль, запаморочення, можливі судомні напади.

Органи слуху і рівноваги: вертиго.

Сечовидільної системи: підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові, циліндрурія, глюкозурія, гематурія, олігурія, інтерстиціальний нефрит, освіти преципитатов цефтриаксона в нирках (зазвичай зворотне) *, анурія, ниркова недостатність, гострий тубулярний некроз.

Шкіра і підшкірна клітковина: шкірні висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив'янка, набряки, включаючи ангіоневротичний набряк, висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

Імунна система: реакції гіперчутливості, в т.ч. анафілактичні реакції (в т.ч. анафілактичний шок), анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба.

Серцево-судинної системи: підвищення / пониження артеріального тиску, серцебиття, припливи.

Порушення: задишка, бронхоспазм, алергічні пневмоніти.

Загальні порушення і реакції в місці введення препарату: озноб, лихоманка, слабкість, підвищене потовиділення, біль або інфільтрат у місці введення флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні. При внутрішньом'язовому введенні - болючість у місці введення.

Інфекції та інвазії: можливий розвиток суперінфекції (вторинні грибкові інфекції, в т.ч. кандидомікоз, мікоз статевих органів та інфекції, викликані резистентними мікроорганізмами), псевдомембранозний ентероколіт.

Вплив на результати лабораторних аналізів: гиперазотемия, можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами.

Інфекції та інвазії.

Випадки діареї після застосування цефтриаксону / сульбактаму можуть бути пов'язані з надмірним зростанням Clostridium difficile.

Тактика лікування повинна включати введення адекватної кількості рідини та електролітів.

Рідкісні випадки тяжких побічних реакцій, іноді з летальним результатом, зареєстровані у недоношених і доношених новонароджених (у віці <28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон і препарати кальцію. При аутопсії в легенях і нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком малого об'єму крові в них і збільшення, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону.

Зареєстровані випадки освіти преципитатов в нирках, переважно у віці від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг / добу), або при кумулятивній дозі

10 г і мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, дегідратація, обмеження рухливості, постільний режим). Освіта преципитатов може супроводжуватися симптомами або бути безсимптомним, може призводити до ниркової недостатності та анурії, що зазвичай зникають після припинення застосування цефтриаксону.

Зареєстровані випадки освіти преципитатов кальцієвої солі цефтриаксону в жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили в дозах, що перевищують стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень цефтриаксона, частота освіти преципитатов при внутрішньовенному введенні була різною, в деяких дослідженнях - більше 30%. При повільному введенні препарату (протягом 20-30 хвилин) частота освіти преципитатов, очевидно, нижче. Освіта преципитатов зазвичай не супроводжується симптомами, але в рідкісних випадках виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювота. У таких випадках рекомендується симптоматичне лікування. Після скасування цефтриаксона преципітати зазвичай зникають.

Реакції гіперчутливості.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки важких гострих реакцій гіперчутливості, іноді з летальним результатом, навіть якщо в докладному анамнезі не було відповідних вказівок. При розвитку таких реакцій застосування препарату слід негайно припинити та ввести адреналін (адреналін), глюкокортикоїди, вжити інших відповідних невідкладних заходів.

Перед початком лікування пацієнта слід розпитати про наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтриаксону, інших цефалоспоринів, інших бета-лактамних антибіотиків. Існує можливість перехресних алергічних реакцій між пеніцилінами та цефалоспоринами. З обережністю слід застосовувати цефтриаксон пацієнтам з наявністю в анамнезі нетяжких гіперчутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки таких важких побічних реакцій з боку шкіри, синдром Стівенса-Джонсона або синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз) проте частота цих явищ невідома.

Взаємодія з кальцийсодержащих препаратами.

Описані випадки освіти преципитатов кальцієвої солі цефтриаксону в легенях і нирках з летальним результатом у недоношених і доношених немовлят у віці до 1 місяця. Щонайменше одному з цих пацієнтів цефтриаксон і кальцій вводили в різний час і з різних внутрішньовенні інфузійні системи. Згідно з наявними науковими даними, не з'являлися підтверджених випадків освіти внутрішньосудинних преципітатів, крім як у новонароджених, яким вводили цефтриаксон і кальцій розчини або будь-які інші кальцій препарати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонароджені мають підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в порівнянні з пацієнтами інших вікових груп.

Пацієнтам будь-якого віку цефтриаксон не слід змішувати або одночасно вводити разом з будь-якими кальцийсодержащих внутрішньовенними розчинами, навіть при використанні різних інфузійних систем або при введенні препаратів в різні інфузійні ділянки.

Однак пацієнтам у віці від 28 днів цефтриаксон і кальцій розчини можна вводити послідовно, один після одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи в різні ділянки тіла або заміни / ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих коштів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворенню преципитатов . Пацієнтам, які потребують безперервних інфузій містять кальцій, розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), лікар може призначити альтернативне антибактеріальне лікування, не пов'язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують ППХ, визнано за необхідне, розчини для ППХ і цефтриаксон можна вводити одночасно, але в силу різних інфузійні системи та в різні ділянки тіла. Крім того, введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксона і промити інфузійні системи між введенням розчинів.

Діти

Цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним і доношеним новонародженим з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії.

Іммуноопосредованних гемолітична анемія.

Повідомлялося про випадки іммуноопосредованних гемолітичної анемії у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтриаксон. Важкі випадки гемолітичної анемії (в тому числі з летальним результатом) були зареєстровані протягом лікування цефтріаксоном як у дорослих, так і у дітей. У разі розвитку анемії під час лікування слід розглянути можливість даного діагнозу і скасувати антибіотик до визначення етіології анемії.

Тривале лікування.

Протягом тривалого лікування рекомендується регулярно контролювати розгорнутий аналіз крові.

Коліт / надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Про випадки антибіотик-асоційованого коліту / псевдомембранозного коліту повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтриаксон / сульбактам. Тяжкість проявів може коливатися від легкого до загрожує життю, тому важливо розглядати можливість даного діагнозу у всіх пацієнтів, у яких під час або після застосування цефтриаксону виникла діарея. Слід розглянути необхідність припинення терапії цефтріаксоном і застосування специфічної терапії проти Clostridium difficile. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можливий розвиток суперінфекції, викликаної нечутливими мікроорганізмами.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність.

У випадку тяжкої ниркової і печінкової недостатності рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Вплив на результати серологічних досліджень.

При застосуванні цефтриаксону тест Кумбса може давати хибно позитивні результати. Також цефтриаксон може викликати хибнопозитивні результати при проведенні проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами. Тому в процесі лікування цефтріаксоном рівні глюкози в сечі слід визначати за допомогою ферментативних методів аналізу.

Натрій.

Цефтріаксона натрієва сіль і сульбактаму натрієва сіль містять натрій, що необхідно врахувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати вміст натрію в плазмі крові.

Антибактеріальний спектр.

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності та може бути неприйнятним для застосування в якості монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випадків, коли збудник уже підтверджений. У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентні до цефтриаксону, слід розглянути необхідність застосування додаткових антибіотиків.

Застосування лідокаїну.

Якщо в якості розчинника застосовують розчин лідокаїну, препарат можна вводити тільки внутрішньом'язово. Перед введенням препарату слід обов'язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну. Розчин лідокаїну в якому разі не можна вводити внутрішньовенно.

Жовчнокам'яна хвороба.

У разі наявності на сонограмі тіней слід враховувати можливість утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Тіні, які були помилково прийняті за жовчні камені, спостерігалися на сонограмі жовчного міхура і виявлялися частіше при застосуванні цефтриаксону в дозі 1 г/добу і вище. Особливу обережність слід дотримуватися при застосуванні препарату у дітей. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтріаксоном. У рідкісних випадках освіти преципитатов кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. Ризик утворення преципітатів зростає при тривалості лікування, перевищує 14 днів, при нирковій недостатності, зневодненні або парентеральномухарчуванні. При наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування. Лікар повинен розглянути питання про припинення застосування препарату, враховуючи результати оцінки співвідношення користь / ризик у кожному конкретному випадку.

Жовчний стаз.

При застосуванні цефтриаксону були зареєстровані випадки панкреатиту, можливо викликані обструкцією жовчних шляхів. Більшість пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу і біліарного сладжа, такі як попередня значна терапія, важка хвороба, повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що тригером або кофактором цього ускладнення може бути освіту в жовчних шляхах преципитатов в результаті застосування цефтриаксону.

Нирковокам'яна хвороба.

Зареєстровані випадки утворення ниркових каменів, зникали після відміни цефтриаксона. При наявності симптомів слід зробити ультразвукове обстеження. Рішення про застосування препарату пацієнтам з наявністю в анамнезі ниркових каменів або гиперкальциурии приймає лікар, враховуючи результати оцінки співвідношення користь / ризик у кожному конкретному випадку.

Протромбіновий час.

Цефтриаксон може збільшувати протромбіновий час, тому пацієнтам з порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, в разі хронічних захворювань печінки, якщо пацієнт похилого віку, внаслідок недоїдання), а також пацієнтам, які отримували тривалу терапію антикоагулянтами, що передувала призначенню Цефтрактама, слід контролювати протромбіновий час і при його збільшенні до початку або під час терапії препаратом призначати вітамін до (10 мг/тиждень).

Утилізація лікарського засобу.

Надходження лікарського засобу в навколишнє середовище слід звести до мінімуму. Слід уникати потрапляння лікарського засобу в каналізаційну систему або домашні відходи. Будь-який невикористаний препарат після закінчення лікування або терміну придатності слід повернути в оригінальній упаковці постачальника (лікаря або фармацевта) для правильної утилізації.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування в період вагітності можливо у виняткових випадках за життєвими показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях проникає у грудне молоко. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Діти

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним і доношеним новонародженим з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Відповідні дослідження цефтриаксона / сульбактаму не проводилися. У зв'язку з можливістю виникнення побічних реакцій, як запаморочення, препарат може впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами.

Препарати кальцію. Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону не слід застосовувати кальцій розчини, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для відновлення препарату у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення.

Преципітати цефтриаксона-кальцію також можуть утворюватися при змішуванні цефтріаксону з кальцийсодержащих розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з внутрішньовенними кальцийсодержащих розчинами, в т.ч. з кальцийсодержащих розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак, за винятком новонароджених, цефтриаксон і кальцій розчини можна вводити послідовно, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити інфузійну систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro з використанням плазми крові дорослих і плазми пуповинної крові новонароджених було показано, що у новонароджених підвищений ризик утворення преципітатів цефтриаксону-кальцію.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном і оральними кальцийсодержащих препаратами, про взаємодію між цефтриаксоном при в застосуванні та кальцийсодержащих препаратами, застосовують внутрішньовенно або перорально.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин). Підвищення ризику кровотеч. Посилення ефекту антагоністів вітаміну К. Рекомендується часто перевіряти міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) і відповідне коригування доз антагоністів вітаміну К під час і після застосування цефтриаксону.

Аміноглікозиди. Існують суперечливі дані щодо потенційного посилення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні з цефалоспоринами. У таких випадках в клінічній практиці слід ретельно моніторити рівень аміноглікозидів і функцію нирок.

При необхідності комбінованого лікування слід вводити їх окремо в різні місця і не змішувати в одному шприці або в одному розчині для інфузій через фізико-хімічну несумісність.

Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрациклін). Можливе зниження бактерицидного ефекту цефтриаксону.

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу в комбінації з цефтріаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідома.

Інші бета-лактамні антибіотики. Можливий розвиток перехресних алергічних реакцій.

Петльові діуретики. При одночасному застосуванні високих доз цефтриаксону і потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду) порушень функції нирок не спостерігалося.

Пробенецид. Чи не впливає на канальцеву секрецію цефтріаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Гормональні контрацептиви. Як і при застосуванні інших антибіотиків знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування і протягом 1 місяця після його завершення.

Етанол. Не виявлено ефектів, схожих на дію дисульфіраму. Цефтриаксон не містить

N-метілтіотетразольну групу, яка могла викликати непереносимість етанолу або кровотеча, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Як і інші антибіотики, цефтриаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект поширюється тільки на ослаблений штам Ty21.

Речовини, що використовуються при лабораторних аналізах. Можливий хибнопозитивний результат реакції на глюкозу в сечі при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

Розчин Цефтрактама несумісний і його не слід змішувати в одній ємності або одночасно вводити з амсакрин, ванкоміцином, флуконазолом, аміноглікозидами.

Не змішувати в одному шприці або системі для внутрішньовенного введення з іншими лікарськими засобами.

Фармацевтично несумісний з іншими антимікробними засобами. Не допускається змішувати розчин препарату в одній ємності з іншими антибіотиками, з розчинами, що містять кальцій (такими як розчини Гартмана і Рінгера).

Несумісний з амсакрин, ванкоміцином, флуконазолом, Лабеталол, аміноглікозидами, антибіотиками.

В оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності - 2 роки.

Свіжоприготовані розчини зберігають свою фізичну і хімічну стабільність протягом 6:00 при кімнатній температурі або протягом 24 годин при температурі 2-8 °C.