Мембрал

Склад:

• діюча речовина: memantine;
• 1 таблетка містить мемантина гідрохлориду 10 мг;
• допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна кремнію діоксид колоїдний тальк магнію стеарат;
• оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White (лактоза моногідрат, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь, титану діоксид (Е 171)).

Форма випуску:

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою (по 10 таблеток в блістері, по 3 або 6 блістерів в пачці).

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми з двоопуклою поверхнею з рискою з одного боку.

Купити таблетки Мембрал 10 мг можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна на Мембрал ціна вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Засіб для лікування деменції. Код АТХ N06D X01.

Мембрал – це препарат у формі таблеток Мембрал, що застосовується для лікування хронічних неврологічних розладів, таких як когнітивні порушення та деменція. Згідно з інструкцією Мембрала препарат приймається перорально, що забезпечує зручність використання. Активна речовина, мемантин, піддається біотрансформації в організмі, сприяючи зниженню симптомів та запобіганню виникнення подальших порушень мозкової діяльності. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, щоб забезпечити оптимальний терапевтичний ефект за хронічних станів.

Фармакодинаміка

У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутаматергіческой нейротрансмиссии, особливо за участю NMDA (N-метил-D-аспартат) рецепторів.

Мемантин є потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин модулює ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може привести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика

Біодоступність мемантина становить приблизно 100%, час досягнення піка концентрації в плазмі крові - від 3 до 8:00. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Розподіл.

Добова доза 20 мг обумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг / мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг співвідношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Обсяг розподілу становить близько 10 л/кг. Приблизно 45% мемантину зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм.

В організмі людини близько 80% мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основні метаболіти не мають NMDA-антагоністичних властивостей. Участю цитохрому Р450 в метаболізмі in vitro не виявлено. Основними метаболітами є N-3,5-диметил-глюдантан, ізомерна суміш 4- і 6-гідроксімемантіну і 1-нитрозо-3,5-диметил-адамантан.

Виведення.

Мемантин елімінується (виводиться) моноекспоненціально з проміжком t 1/2 від 60 до 100 годин. У добровольців з нормальною функцією нирок загальний кліренс дорівнює 170 мл/хв / 1,7Зм 2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися в 7-9 разів. Подщелачивание сечі можливо в результаті суттєвих змін дієти, наприклад заміни багатого м'ясні страви раціону на вегетаріанський або внаслідок інтенсивного прийому антацидних шлункових засобів.

Лінійність.

Фармакокінетика має лінійний характер в діапазоні доз 10-40 мг.

Фармакодинамічний / фармакокінетичний зв'язок.

При дозі мемантину 20 мг рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині k і (константа гальмування) мемантина, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Мембрал для чого призначається? Препарат застосовується при деменції альцгеймерівського типу, від легкого ступеня до важких форм.

• гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату;
• виражені порушення функції нирок;
• період вагітності та годування груддю;
• дитячий вік (до 18 років).

Слід уникати одночасного застосування мемантину і амантадин через ризик фармакотоксичного психозу. Обидва сполуки є хімічно пов'язаними NMDA-антагоністами. Те ж саме може бути вірним для кетаміну та декстрометорфану. Повідомлялося про можливий ризик комбінації мемантину і фенітоїну.

Механізм дії передбачає можливе посилення ефектів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів при одночасному застосуванні таких NMDA-антагоністів як мемантін. Можливо ослаблення ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Поєднане застосування мемантину та спазмолітичних засобів, дантролена або баклофена може модифікувати їх ефекти, може зумовити необхідність корекції доз.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, і амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі крові.

При спільному призначенні мемантину з гідрохлортіазидом (ГХТ) або будь-якою комбінацією з ГХТ можливе зниження рівня ГХТ в сироватці крові.

Були повідомлення про окремі випадки підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) при застосуванні мемантину пацієнтам, які приймають варфарин. Хоча причинний зв'язок не встановлений, необхідний ретельний моніторинг протромбінового часу або МНС у пацієнтів, які одночасно приймають оральні антикоагулянти.

В ході фармакокінетичних досліджень серед здорових добровольців істотних ефектів взаємодії мемантина з глібуридом / метформіном, донепезилом або галантамін не виявили.

Мемантин in vitro не є інгібітором CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавіновмісноі монооксигенази, епоксидгідролази або сульфатіону.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсіі.Следует уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат (NMDA) антагоністів, як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну і ту ж систему рецепторів, і мемантін, тому побічні ефекти (переважно пов'язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими чи більш вираженими. Деякі фактори, що викликають збільшення рН сечі, можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Зазначені фактори включають глибокі зміни дієти, наприклад, заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський або інтенсивний прийом антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стан тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) чи тяжкі інфекції сечових шляхів, спричинені Proteus bacteria. Під час більшості клінічних досліджень пацієнти, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, і пацієнти з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III-IV ступеня), а також з неконтрольованою артеріальною гіпертензією виключалися з числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Глибокі зміни дієти, наприклад заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивне застосування антацидних шлункових засобів, можуть спричиняти підвищення рН сечі. Крім того, рН сечі може підвищуватися через стани тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) або тяжкі інфекції сечовидільного тракту, спричинені Proteus bacteria.

Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкими спадковими хворобами як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не слід його застосовувати.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування препарату протипоказано. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при впливі концентрацій, ідентичних або дещо більших за ті, що застосовують для людини.

Жінкам, які застосовують Мемантин, слід утриматися від годування грудьми.

Не спостерігалося негативного впливу Мемантину на фертильність чоловіків і жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

У пацієнтів з хворобою Альцгеймера на стадії помірною та важкою деменції зазвичай порушена здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Крім того, мемантін може викликати зміну швидкості реакції, тому пацієнтам, які отримують лікування в амбулаторних умовах, слід дотримуватися особливої обережності при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Діти

Препарат не призначають дітям (віком до 18 років) у зв'язку з недостатністю даних з безпеки та ефективності.

Всередину. Режим дозування встановлює лікар індивідуально.

Лікування слід починати та проводити під наглядом лікаря. Терапію слід починати тільки за умови наявності опікуна, який буде регулярно контролювати прийом медикаменту пацієнтом.

Таблетки слід приймати 1 раз на добу щодня в один і той же час. Таблетки можна приймати разом з їжею або незалежно від прийому їжі.

Дорослі.

Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового збільшення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тижнів наступним чином:

• 1-й тиждень (1-7 день): приймати ½ таблетки (5 мг на добу) протягом тижня;
• 2-й тиждень (8-14 день): приймати 1 таблетку (10 мг на добу) протягом тижня;
• 3-й тиждень (15-21 день): приймати 1½ таблетки (15 мг на добу) протягом тижня;
• починаючи з 4-го тижня: приймати 2 таблетки (20 мг на добу) щодня.

Рекомендована підтримуюча доза становить 20 мг на добу.

Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностування та лікування деменції при хворобі Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість та дозування мемантина, краще протягом 3 місяців від початку лікування. Надалі клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до діючих клінічних рекомендацій.

Підтримуючу терапію можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантина пацієнтом - хорошою. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.

Пацієнти похилого віку.

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів у віці від 65 років становить 20 мг на добу (2 таблетки по 10 мг 1 раз на добу), як зазначено вище.

Порушення функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) зниження дози препарату не потрібна. Пацієнтам з порушенням функції нирок середнього ступеня (кліренс креатиніну 30-49 мл/хв) добову дозу слід знизити до 10 мг. Дозу можна підвищити до 20 мг на добу за стандартною схемою, якщо негативних реакцій на форумі принаймні після 7 днів лікування. Пацієнтам з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 5-29 мл/хв) добову дозу слід зменшити до 10 мг.

Порушення функції печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції печінки легкого або середнього ступеня (за шкалою Чайлд-П'ю А, B) корекція дози не потрібна. Застосування мемантину пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки не рекомендується.

Діти.

Препарат не призначають дітям (віком до 18 років) у зв'язку з недостатністю даних з безпеки та ефективності.

Досвід обмежений.

Симптоми.

Передозування в порівняно великих обсягах (200 мг і 105 мг/добу протягом 3 днів) пов'язувалося або тільки з такими симптомами, як підвищена стомлюваність, слабкість і / або діарея, або повною відсутністю будь-яких симптомів. При прийомі доз менше 140 мг або невідомих доз у пацієнтів спостерігалися розлади з боку центральної нервової системи (сплутаність свідомості, сонливість, вертиго, збудження, агресивність, галюцинації і порушення ходи) і / або з боку травного тракту (блювота і діарея).

У важкому відомому випадку передозування пацієнт після перорального прийому загальної дози 2000 міліграма мемантина вижив і у нього спостерігалися порушення з боку центральної нервової системи (кома протягом 10 діб, пізніше - диплопія і збудження). Пацієнту проводили симптоматичне лікування і плазмаферез. Пацієнт повністю видужав без будь-яких перманентних залишкових явищ.

Лікування.

При передозуванні проводять симптоматичне лікування. Специфічний антидот відсутній. У разі необхідності проводять стандартні клінічні процедури для видалення з організму діючої речовини, як то промивання шлунка, прийом активованого вугілля (для збудження можливої шлунково-печінкової рециркуляції), підкислення сечі, форсований діурез.

В ході досліджень за участю пацієнтів з недоумством від легкої до важкого ступеня, які лікувалися мемантином, і за ефектом плацебо було встановлено, що загальна частота побічних ефектів з мемантином не відрізнялася від такої у пацієнтів, які отримували плацебо; відзначалися побічні реакції легкого та середнього ступеня. Найчастіше спостерігалися такі побічні реакції, як запаморочення, головний біль, запор, сонливість і артеріальна гіпертензія.

• Інфекції та інвазії: грибкові інфекції.
• З боку імунної системи: гіперчутливість.
• З боку психіки: сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації (переважно спостерігалися у пацієнтів з важкою формою хвороби Альцгеймера), психотичні реакції (окремі повідомлення).
• З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, венозний тромбоз / тромбоемболія, серцева недостатність.
• З боку дихальної системи: задишка.
• Шлунково-кишковий тракт: запор, нудота, блювання, панкреатит (окремі повідомлення).
• З боку нервової системи: запаморочення, порушення ходи, порушення рівноваги, судоми.
• З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функції печінки, гепатит.
• Загальні порушення: головний біль, підвищена стомлюваність.

Може виникнути дисфункція печінки та / або жовтяниця з підвищенням рівня аспартатамінотрансферази (глутамат оксалоацетат трансамінази), аланінамінотрансферази (глутамат піруват трансамінази), лужної фосфатази, білірубіну. Слід проводити ретельний моніторинг стану здоров'я пацієнтів. Якщо спостерігаються будь-які нетипові показники, прийом препарату слід припинити та вжити відповідних заходів.

Хвороба Альцгеймера пов'язана з депресією, суїцидальними ідеями та суїцидом. Такі випадки відомі при застосуванні мемантину.

Повідомлення про підозру на побічні реакції.

Під час застосування препарату важливо повідомляти про підозру на будь-які побічні реакції. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення користь / ризик застосування препарату.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності 2 роки.