Медокардил

табл. 6,25 мг, № 30

• Карведилол 6,25 мг

табл. 25 мг, № 30

• Карведилол 25 мг

Блокатори α- і β-адренорецепторів. Код АТХ C07A G02. 

фармакодинамика. Неселективний блокатор β-адренорецепторів з судинорозширювальну дію. Він також має антиоксидантні та антіпроліфератівнимі властивостями.

Активний інгредієнт, карведилол, є рацематом; енантіомери відрізняються за своїми ефектів і метаболізму. S (-) енантіомер має активністю, спрямованої на блокування α1 і β-блокатори, тоді як R (+) енантіомер проявляє активність, спрямовану тільки на блокування α1-адренорецепторів. Завдяки кардіонеселектівной блокаді β-блокатори він знижує артеріальний тиск, ЧСС і серцевий викид. Карведилол знижує тиск у легеневих артеріях і правому передсерді. Шляхом блокади α1-адренорецепторів він викликає розширення периферичних судин і знижує системний судинний опір. Завдяки цим ефектам зменшується навантаження на серцевий м'яз і попереджається розвиток нападів стенокардії. У пацієнтів з серцевою недостатністю це призводить до збільшення фракції викиду з лівого шлуночка і зменшення вираженості симптомів захворювання. Подібні ефекти спостерігались у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Карведилол не проявляє внутрішньоїсимпатоміметичної активності, і він, як і пропранолол, має мембраностабілізуючівластивості. Активність реніну в плазмі крові знижується, а затримка рідини в організмі відбувається рідко. Вплив на артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень проявляється через 1-2 години після застосування.

У хворих АГ на тлі нормальної функції нирок карведилол знижує нирковий судинний опір. При цьому не виникає істотних змін фільтрації, ниркового кровотоку і екскреції електролітів. Завдяки підтримці периферичного кровотоку дуже рідко відбувається охолодження кінцівок, характерне для лікування блокаторами β-адренорецепторів.

Карведилол, як правило, не впливає на рівень ліпопротеїдів в плазмі крові.

Фармакокінетика. Карведилол після перорального введення швидко і майже повністю всмоктується. Він майже повністю зв'язується з білками плазми крові. Обсяг розподілу становить близько 2 л/кг. Концентрація в плазмі крові пропорційна введеної дози.

Через значне метаболічного розпаду при першому проходженні через печінку (головним чином за допомогою печінкових ферментів CYP 2D6 і CYP 2C9) біодоступність карведилолу становить приблизно лише 30%. Утворюються 3 активних метаболіти, що проявляють β-блокуючу активність; один з них (4'-гідроксіфеніловое похідне з'єднання) проявляє в 13 разів більшу β-блокуючу активність, ніж карведилол. У порівнянні з карведилолом активні метаболіти чинять слабкий судинорозширювальний ефект. Метаболізм є стереоселективного, тому рівень R (+) карведилолу в плазмі крові в 2-3 рази перевищує рівень S (-) карведилолу.

Рівень активних метаболітів в плазмі крові приблизно в 10 разів нижче такого карведилолу. T½ дуже відрізняється: 5-9 ч для R (+) карведилолу і 7-11 год для S (-) карведилолу.

У пацієнтів похилого віку відзначають підвищення рівня карведилолу в плазмі крові приблизно на 50%. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність карведилолу підвищується в 4 рази, а Cmax в плазмі крові в 5 разів перевищує відповідні величини у здорових людей. У пацієнтів з порушеною функцією печінки біодоступність підвищується до 80% через зниженого метаболічного розпаду першого проходження. Оскільки карведилол виводиться переважно з калом, у пацієнтів з порушенням функції нирок малоймовірно істотне накопичення препарату.

Наявність їжі в шлунку уповільнює швидкість абсорбції, але це не впливає на його біодоступність.

Порушення функції нирок. Оскільки карведилол переважно виводиться з калом, значне накопичення у пацієнтів із порушенням функції нирок малоймовірне. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю площа під кривою рівень-час, період напіввиведення та максимальна концентрація у плазмі крові істотно не змінюються. Ниркова екскреція незміненого препарату знижується у пацієнтів з нирковою недостатністю; однак зміни фармакокінетичних параметрів є помірними. Карведилол не виводиться під час діалізу, оскільки він не перетинає діалізну мембрану, ймовірно, через високий рівень зв’язування з білками плазми крові.

Для дозування 6,25 мг

Допоміжна терапія симптоматичної застійної серцевої недостатності для зменшення захворюваності та покращання самопочуття.

Лікування гіпертензії.

Для дозування 25 мг

Допоміжна терапія симптоматичної застійної серцевої недостатності для зменшення захворюваності та покращання самопочуття.

Лікування гіпертензії.

Тривале лікування стабільної стенокардії.

Дозування

Симптоматична застійна серцева недостатність. Дозу слід титрувати відповідно до індивідуальних потреб і контролювати поступове підвищення дози. Пацієнтам, які отримують діуретики та/або дигоксин та/або інгібітори АПФ, дозування цих лікарських засобів слід стабілізувати до початку лікування карведилолом.

Дорослі. Рекомендована доза на початку лікування становить 3,125 мг (половина таблетки 6,25 мг) двічі на добу протягом 2 тижнів. За умови толерантності дозу можна повільно збільшувати з інтервалом не менше ніж 2 тижні до дози 6,25 мг двічі на добу, потім до 12,5 мг двічі на добу і зрештою до 25 мг двічі на добу. Дозу потрібно збільшувати до максимального рівня, який добре переноситься пацієнтом.

Максимальна рекомендована доза становить 25 мг двічі на добу для пацієнтів із тяжкою застійною серцевою недостатністю та для пацієнтів із застійною серцевою недостатністю від легкої до помірної з масою тіла до 85 кг. Для пацієнтів із застійною серцевою недостатністю від легкої до помірної з масою тіла понад 85 кг максимальна рекомендована доза карведилолу становить 50 мг двічі на добу.

Перед кожним збільшенням дози лікар повинен перевіряти пацієнта на наявність симптомів погіршення серцевої недостатності або вазодилатації. Перехідне погіршення серцевої недостатності, вазодилатацію або затримку рідини можна лікувати підвищеними дозами діуретики або інгібіторів АПФ або шляхом модифікації або тимчасового припинення лікування карведилолом. За цих обставин дозу карведилолу не слід збільшувати, поки не стабілізуються симптоми погіршення серцевої недостатності або вазодилатації.

Якщо лікування карведилолом припиняється більше ніж на один тиждень, терапію слід розпочинати з нижчого рівня дози (двічі на добу) та титрувати відповідно до наведених вище рекомендацій щодо дозування.

Якщо лікування карведилолом припиняється більше ніж на два тижні, терапію слід розпочинати з 3,125 мг двічі на добу та титрувати відповідно до наведених вище рекомендацій щодо дозування.

Пацієнти літнього віку. Як для дорослих.

Гіпертензія.

Дорослі. Рекомендована початкова доза у перші 2 дні лікування становить 12,5 мг 1 раз на добу. Потім лікування продовжувати у дозі 25 мг один раз на добу. Хоча це достатня доза для більшості пацієнтів, при необхідності дозу можна титрувати до рекомендованої добової максимальної дози 50 мг, що дається один раз на добу або розділеними дозами. Титрування дози повинно відбуватися з інтервалом не менше двох тижнів.

Пацієнти літнього віку. Рекомендована початкова доза становить 12,5 мг 1 раз на добу і може бути достатньою для подальшого лікування. Якщо терапевтичний ефект недостатній, дозу можна титрувати до рекомендованої добової максимальної дози 50 мг, що дається один раз на добу, або розділеними дозами.

Стенокардія

Дорослі. Рекомендована доза для початку терапії становить 12,5 мг двічі на добу протягом перших двох днів. Після цього рекомендована доза становить 25 мг двічі на добу. При необхідності дозу можна титрувати до 50 мг двічі на добу. Титрування дози повинно відбуватися з інтервалом не менше двох тижнів.

Пацієнти літнього віку. Рекомендована максимальна добова доза становить 50 мг, розділена на 2 прийоми.

Особливі вказівки щодо дозування. Як і для всіх бета-блокаторів, лікування не слід різко припиняти, а поступово зменшувати тижневими інтервалами. Це особливо важливо у випадку пацієнтів із супутньою ішемічною хворобою серця.

Порушення функції нирок. Фармакокінетичні дані та клінічні дослідження у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи ниркову недостатність) свідчать про необхідність коригування дози при помірній та важкій нирковій недостатності.

Діти. Безпека та ефективність карведилолу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.

Рекомендація до застосування. Препарат призначений тільки для перорального застосування.

Таблетки слід застосовувати, запиваючи водою. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю препарат слід застосовувати з їжею, щоб уповільнити швидкість всмоктування та зменшити частоту ортостатичних ефектів.

Діти. Препарат не рекомендується призначати дітям через відсутність даних щодо безпеки та ефективності його застосування цій категорії пацієнтів.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, тяжка гіпотензія (систолічний артеріальний тиск <85 мм рт. ст.), нестабільна або декомпенсована серцева недостатність; серцева недостатність, що вимагає введення позитивних інотропних засобів і / або діуретиків; тяжка брадикардія (<50 уд. / хв в стані спокою), AV-блокада II і III ступеня (за винятком пацієнтів з постійним кардіостимулятором), стенокардія Принцметала, синдром слабкості синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду), кардіогенний шок, обструктивні захворювання дихальних шляхів , БА або бронхоспазм в анамнезі, легенева гіпертензія, легеневе серце, виражена печінкова недостатність, метаболічний ацидоз і феохромоцитома (при відсутності адекватного контролю за допомогою блокатора α-адреноблокатори).

при застосуванні препаратів карведилола можуть виникати такі побічні реакції.

Інфекції та інвазії: бронхіт, пневмонія, інфекції верхнього відділу дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.

З боку імунної системи: підвищена чутливість (алергічні реакції), анафілактичні реакції.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, втрата свідомості (переважно на початку лікування), депресія, порушення сну, парестезії.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, брадикардія, АГ, стенокардія, тахікардія, периферичні порушення кровообігу (похолодання кінцівок, захворювання периферичних судин), кульгавість або хвороба Рейно, набряки (включаючи генералізований, периферичний, ортостатичний і набряк статевих органів і ніг ), гіперволемія, ортостатичнагіпотензія, AV-блокада, прогресування серцевої недостатності.

З боку дихальної системи: задишка, набряк легенів, бронхіальну астму (у чутливих пацієнтів), закладеність носа.

З боку травної системи: нудота, діарея, блювання, запор, біль в животі, сухість у роті, диспепсія, періодонтит, мелена.

З боку шкіри: висипання, свербіж, кропив'янка, червоний плоский лишай, підвищене потовиділення, псоріаз або загострення псоріазу, алергічна екзантема, дерматит, алопеція.

З боку органу зору: порушення зору, зниження сльозовиділення (сухість очей), подразнення очей.

Метаболічні та аліментарні розлади: збільшення маси тіла; порушення контролю глюкози в крові (гіперглікемія, гіпоглікемія) у пацієнтів з існуючим на цукровий діабет, гіперхолестеринемія.

З боку опорно-рухового апарату: біль у кінцівках, артралгія, судоми.

З боку сечостатевої системи: порушення сечовипускання, еректильна дисфункція; порушення функції нирок у хворих з дифузним порушенням периферичних артерій, ниркова недостатність, нетримання сечі у жінок, гематурія, альбумінурія, глюкозурія, гіперурикемія.

Лабораторні показники: підвищення рівня трансаміназ і гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) у плазмі крові, тромбоцитопенія, лейкопенія, зниження рівня протромбіну, анемія, гіперкаліємія, гіпертригліцеридемія, гіпонатріємія, підвищення рівня ЩФ, креатиніну, сечовини.

Інші: грипоподібні симптоми, біль, підвищення температури, астенія, можливі прояви латентного діабету, симптоми існуючого діабету можуть посилитися під час терапії.

За винятком запаморочення, порушень зору і брадикардії, жоден з описаних вище побічних ефектів не залежить від його дози. Запаморочення, втрата свідомості, головний біль і астенія зазвичай легкі та, найімовірніше, з'являються на початку лікування.

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю погіршення серцевої недостатності та затримка рідини можуть виникнути при підвищенні дози карведилолу шляхом титрування.

Клас-специфічним ефектом блокаторів бета-адренорецепторів є те, що вони можуть спричинити перехід латентної форми цукрового діабету в маніфестну, призвести до погіршення перебігу маніфестного цукрового діабету та порушення регулювання рівня глюкози в крові.

Хронічна застійна серцева недостатність. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю під час титрування карведилолу може спостерігатися погіршення серцевої недостатності або затримка рідини. Якщо виникають такі симптоми, слід збільшувати дозу діуретиків та не збільшувати дозу карведилолу до відновлення клінічної стабільності. Іноді може знадобитися зменшити дозу карведилолу або, у рідкісних випадках, тимчасово припинити застосування препарату. Такі епізоди не виключають подальшого успішного підвищення титрування карведилолу.

Карведилол слід застосовувати з обережністю у поєднанні з глікозидами наперстянки, оскільки обидва лікарські засоби уповільнюють атріовентрикулярну провідність.

Функція нирок при застійній серцевій недостатності. Оборотне погіршення функції нирок спостерігалося при терапії карведилолом у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю з низьким артеріальним тиском (систолічний АТ <100 мм рт. ст.), ішемічною хворобою серця та дифузною судинною недостатністю та/або нирковою недостатністю. У хворих на хронічну серцеву недостатність з цими факторами ризику слід контролювати функцію нирок під час підвищення дози карведилолу і припинити прийом препарату або зменшити дозування у разі погіршення ниркової недостатності.

Хронічна обструктивна хвороба легенів. Карведилол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із хронічною обструктивною хворобою легень із бронхоспастичним компонентом, які не приймають пероральний або інгаляційний препарат, та тільки якщо потенційна користь переважує потенційний ризик. За пацієнтами слід встановити ретельний догляд під час початку прийому та підвищення дози карведилолу шляхом титрування, та дозу карведилолу слід зменшити, якщо під час лікування спостерігається будь-який доказ бронхоспазму.

Діабет. Слід бути обережним при застосуванні карведилолу пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки це може бути пов’язано з погіршенням контролю рівня глюкози в крові. Крім того, ранні ознаки та симптоми гострої гіпоглікемії можуть бути замасковані або послаблені. Альтернативи бета-блокаторам, як правило, є кращими для інсулінозалежних пацієнтів. Тому регулярний моніторинг рівня глюкози в крові необхідний пацієнтам з діабетом, коли терапія карведилолом починається або здійснюється з переглядом дози, а гіпоглікемічна терапія відповідно коригується.

Захворювання периферичних судин та феномен Рейно. Карведилол слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями периферичних судин (наприклад, феномен Рейно), оскільки бета-адреноблокатори можуть спричинити або посилити симптоми артеріальної недостатності.

Тиреотоксикоз. Карведилол може маскувати симптоми тиреотоксикозу.

Брадикардія. Карведилол може спричинити брадикардію. Якщо ЧСС становить < 55 уд/хв і виникають симптоми, пов’язані з брадикардією, дозу препарату необхідно зменшити.

Гіперчутливість. Слід бути обережним при застосуванні карведилолу пацієнтам з наявністю в анамнезі серйозних реакцій гіперчутливості та пацієнтам, які проходять десенсибілізаційну терапію, оскільки β-блокатори можуть підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість реакцій гіперчутливості.

Тяжкі шкірні побічні реакції. Повідомляли про дуже рідкісні випадки тяжких шкірних побічних реакцій, таких як токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона під час лікування карведилолом. Слід припинити прийом препарату назавжди у пацієнтів, у яких спостерігаються важкі шкірні побічні реакції, які, можливо, пов’язані з карведилолом.

Псоріаз. Пацієнтам із псоріазом в анамнезі, пов’язаним із терапією бета-адреноблокаторами, слід приймати карведилол лише після оцінки співвідношення ризику та користі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Існує ряд важливих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій з іншими лікарськими засобами (наприклад, дигоксином, циклоспорином, рифампіцином, анестетиками, антиаритмічними засобами) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Феохромоцитома. У пацієнтів із феохромоцитомою прийом блокатора α-рецепторів слід розпочинати до застосування будь-якого блокатора β-рецепторів. Хоча карведилол і має фармакологічну блокуючу активність проти як α-, так і β-рецепторів, досвід застосування карведилолу при такому стані відсутній. Тому слід бути обережним при прийомі карведилолу пацієнтами з підозрою на феохромоцитому.

Стенокардія Принцметала. У хворих на стенокардію Принцметала неселективні бета-адреноблокатори можуть спричинити біль у грудях. Немає жодного клінічного досвіду з карведилолом у таких пацієнтів, хоча α-блокуюча активність карведилолу і може попередити такі симптоми, однак слід бути обережним при введенні карведилолу пацієнтам, у яких підозрюють наявність стенокардії Принцметала.

Контактні лінзи. Пацієнтів, які носять контактні лінзи, слід попередити, що карведилол зменшує продукування слізної рідини.

Синдром відміни. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, терапію карведилолом не слід різко припиняти. Це стосується, зокрема, пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Терапію карведилолом необхідно припиняти поступово протягом двох тижнів, наприклад зменшуючи добову дозу до половини кожні три дні.

Допоміжні речовини. До складу препарату входять сахароза і лактоза. Даний препарат не рекомендується приймати пацієнтам з наступними порушеннями: непереносимість фруктози, дефіцит лактази, галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози-галактози або дефіцит сахарази-ізомальтази.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає достатнього клінічного досвіду застосування карведилолу вагітним. Дослідження на тваринах продемонстрували вплив на вагітність, ембріональний/внутрішньоутробний розвиток, пологи, репродуктивну токсичність та постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини невідомий. Карведилол не слід застосовувати у період вагітності, якщо потенційна користь не перевищує потенційний ризик.

Бета-адреноблокатори зменшують перфузію плаценти, що може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода та передчасних пологів. Крім того, побічні реакції (особливо гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникати у плода та новонароджених. Існує підвищений ризик серцевих та легеневих ускладнень у новонароджених у постнатальному періоді. Дослідження на тваринах не показали суттєвих доказів тератогенності карведилолу.

Грудне годування. Дослідження на тваринах показали, що карведилол та/або його метаболіти виводяться з молоком щурів. Проникнення карведилолу у грудне молоко людини не встановлено. Однак більшість бета-адреноблокаторів, зокрема ліпофільні сполуки, проникають у грудне молоко людини, хоча і різною мірою. Тому грудне годування не рекомендується після прийому карведилолу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводили.

Пацієнтів, які приймають карведилол, слід попереджати, щоб вони не керували автомобілем та не працювали з механізмами, якщо вони відчувають запаморочення або пов'язані з застосуванням препарату симптоми. Особливо це стосується початку лікування, збільшення дози, зміни лікування та поєднання застосування препарату з алкоголем.

дігоксин. Концентрації дигоксину підвищуються приблизно на 15% при одночасному застосуванні дигоксину та карведилолу. Як дігоксин, так і карведилол уповільнюють AV-провідність. Рекомендується підвищений моніторинг рівня дигоксину на початку, при корекції дози або припинення прийому карведилолу.

Інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби. Препарати з β-блокуючими властивостями можуть посилити ефект зниження рівня глюкози крові інсуліну і пероральних гіпоглікемічних засобів. Прояви гіпоглікемії можуть бути замасковані або ослаблені (особливо тахікардія). Тому пацієнтам, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, рекомендується регулярний моніторинг рівня глюкози крові.

Стимулятори та інгібітори метаболізму в печінці. Рифампіцин знижує концентрацію карведилолу в плазмі крові приблизно на 70%. Циметидин збільшує AUC приблизно на 30%, але не викликає ніяких змін Сmax. Підвищена увага може знадобитися тим, хто приймає стимулятори оксидаз змішаної функції, наприклад, рифампіцин, оскільки рівень карведилолу в плазмі крові може бути знижений, або рівень інгібіторів оксидаз змішаної функції може бути підвищений. Однак, незважаючи на відносно незначний вплив циметидина на рівень карведилолу, існує мінімальна ймовірність будь-якого клінічно важливої взаємодії.

Препарати, що знижують рівень катехоламінів. Пацієнтів, які приймають препарати з β-блокуючими властивостями та препарати, які можуть знижувати рівень катехоламінів (наприклад резерпін, гуанетедін, метилдопа, гуанфацин і інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В), слід ретельно контролювати щодо проявів гіпотензії і / або тяжкої брадикардії.

Циклоспорин. Виявлено помірне підвищення середніх мінімальних концентрацій циклоспорину після початку лікування карведилолом пацієнтів з трансплантацією нирки з хронічним васкулярних відторгненням. Приблизно у 30% пацієнтів дозу циклоспорину слід знизити для підтримки концентрації циклоспорину в терапевтичному діапазоні, водночас як іншим не була потрібна корекція дози. В середньому у цих пацієнтів доза циклоспорину була знижена приблизно на 20%. Рекомендується ретельний контроль концентрації циклоспорину після початку терапії карведилолом через широкої індивідуальної варіабельності клінічної відповіді у пацієнтів.

Верапаміл, дилтіазем або інші антиаритмічні препарати. У комбінації з карведилолом можливе підвищення ризику порушення AV-провідності. Відзначали поодинокі випадки порушення провідності (рідко - з гемодинамічним порушенням), коли карведилол і дилтіазем застосовували одночасно. Як і при прийомі інших препаратів з β-блокуючими властивостями (якщо карведилол призначений перорально разом з блокаторами кальцієвих каналів (верапаміл або дилтіазем)), рекомендується проводити ЕКГ та моніторинг АТ. Дані препарати не слід вводити в / в. Необхідно проводити ретельний моніторинг стану пацієнта при одночасному застосуванні карведилолу та аміодарону (перорально) або антиаритмічнихпрепаратів I класу. Незабаром після початку лікування блокаторами β-адренорецепторів повідомлялося про розвиток брадикардії, зупинці серця, фібриляції шлуночків у пацієнтів, які одночасно приймають аміодарон. Існує ризик розвитку серцевої недостатності у разі проведення супутньої в / в терапії антиаритмічними препаратами класів Іа або Іс.

Колиндяни. Супутній прийом клонідину і препаратів з β-блокуючими властивостями може посилити ефекти зниження артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. При завершенні супутнього лікування препаратами з β-блокуючими властивостями та клонідином спочатку слід припинити прийом блокатора β-адренорецепторів. Потім, через кілька днів, можна припинити терапію клонідином шляхом поступового зниження дози.

Антигіпертензивні препарати. Як і інші препарати з β-блокуючою дією, карведилол може посилити ефект інших введених одночасно препаратів з антигіпертензивними властивостями (наприклад антагоністи α1-блокатори) або може привести до гіпотензії у відповідності зі своїм профілем побічних ефектів.

Анестетики. Слід дотримуватися обережності під час анестезії через синергических негативних інотропних і гіпертензивних ефектів карведилолу і анестетиків.

β-агоністи бронходилататорів. Некардіоселективні β-блокатори мають протидіяти ефектам β-агоністам бронходилататорів. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів.

Симптоми. Передозування може спричинити серйозну артеріальну гіпотензію, брадикардію, серцеву недостатність, кардіогенний шок, зупинку серця. Також можуть виникнути проблеми з боку дихальних шляхів, бронхоспазм, блювання, порушення свідомості та генералізовані судоми.

Лікування. Необхідно контролювати стан пацієнта і корегувати життєво важливі показники відповідно до стандартів з надання допомоги пацієнтам при передозуванні β-адреноблокаторами (наприклад, атропін, трансвенозна стимуляція ритму серця, глюкагон, інгібітор фосфодіестерази, такий як Амрінон або Мілринон, β-симпатоміметики). Протягом перших годин – викликати блювання та промити шлунок.

У випадку серйозного передозування, коли хворий знаходиться у стані кардіогенного шоку, підтримуюче лікування слід проводити достатньо довго, оскільки виведення або перерозподіл карведилолу може проходити повільніше, ніж зазвичай. 

Підтримуюча терапія: при вираженій брадикардії - атропін 0,5-2 мг в / в; для підтримки серцевої діяльності - глюкагон 1-5 мг (максимальна доза - 10 мг) в / в струменево, потім 2-5 мг / год у вигляді тривалих інфузій та / або адреноміметики (орципреналін, ізопреналін) 0,5-1 мг в / в. При необхідності позитивного інотропного ефекту слід вирішити питання про введення інгібіторів фосфодіестерази. При переважанні периферичного судинорозширювального дії призначати норадреналін в повторних дозах по 5-10 мкг або у вигляді інфузії 5 мкг/хв з титруванням відповідно до показника АТ. Для купірування бронхоспазму застосовувати β2-адреноміметики у формі аерозолю або, в разі неефективності - в / в; або амінофілін в / в у вигляді повільної ін'єкції або інфузії. При судомах - діазепам або клоназепам в / в повільно. У важких випадках інтоксикації при кардіогенному шоці підтримуючу терапію продовжувати до стабілізації стану хворого, враховуючи T½ карведилолу. При резистентної до лікування брадикардії показане застосування кардіостимулятора.

при температурі не вище 25 °C.

Купити ліки Медокардил можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на таблетки Медокардил вказано в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.

Повний опис препарату, спосіб застосування, дозування та запобіжні заходи містить інструкція Медокардил.