Іломедін

Склад:

Концентрат для приготування розчину для інфузій 1 мл

• илопроста трометамол 27 мкг (відповідає 20 мкг илопроста)
• допоміжні речовини: трометамол; етанол 96%; натрію хлорид; розчин кислоти соляної 1М; вода для ін'єкцій
• в ампулах по 1 мл; в упаковці контурній чарунковій 1, 5 або 20 ампул; в пачці картонній 1 упаковка.

Концентрат для приготування розчину для інфузій 2,5 мл

• илопроста трометамол 67 мкг (відповідає 50 мкг илопроста)
• допоміжні речовини: трометамол; етанол 96%; натрію хлорид; розчин кислоти соляної 1М; вода для ін'єкцій
• в ампулах по 2,5 мл; в упаковці контурній чарунковій 1, 5 або 20 ампул.

Форма випуску:

• концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл; ампула 2,5 мл, упаковка контурна чарункова 5, пачка картонна 1;
• концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл; ампула 1 мл, упаковка контурна чарункова 1, пачка картонна 1;
• концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл; ампула 1 мл, упаковка контурна чарункова 5, пачка картонна 1;
• концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл; ампула 1 мл, упаковка контурна чарункова 5, пачка картонна 4;
• концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл; ампула 2,5 мл, упаковка контурна чарункова 1, пачка картонна 1;
• концентрат для приготування розчину для інфузій 20 мкг/мл; ампула 2,5 мл, упаковка контурна чарункова 5, пачка картонна 4.

Ілопрост є синтетичним аналогом простацикліну, пригнічує агрегацію, адгезію і реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли та венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодатаціі, гальмування активації тромбоцитів, відновлення і захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу і коригування дисбалансу в системі цитокінів) і знижує підвищену судинну проникність, обумовлену медіаторами, такими як серотонін або гістамін, в системі мікроциркуляції; активує ендогенний фібриноліз; проявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію і міграцію лейкоцитів після ушкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів в пошкодженої тканини, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНП альфа).

Фармакодинаміка

Ілопрост є синтетичним аналогом простацикліну, пригнічує агрегацію, адгезію і реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли та венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодатаціі, гальмування активації тромбоцитів, відновлення і захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу і коригування дисбалансу в системі цитокінів) і знижує підвищену судинну проникність, обумовлену медіаторами, такими як серотонін або гістамін, в системі мікроциркуляції; активує ендогенний фібриноліз; проявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію і міграцію лейкоцитів після ушкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів в пошкодженої тканини, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНП альфа).

Фармакокінетика

Розподіл

Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається дуже швидко, через 10-20 хв після початку в / в інфузій. Час її досягнення лінійно залежить від швидкості інфузій, при швидкості інфузій 3 нг / кг / хв досягається концентрація, приблизно рівна 135 ± 24 пг / мл. Після закінчення інфузій концентрація илопроста в плазмі дуже швидко знижується (це обумовлено дуже високою інтенсивністю його метаболізму). Метаболічний кліренс становить приблизно 20 ± 5 мл/кг / хв. Період напіввиведення (T1/2) з плазми крові в термінальній фазі розподілу становить близько 0.5 ч. Через 2 години після завершення інфузій вміст лікарської речовини становить менше 10% від рівноважної концентрації. Зв'язування з альбумінами плазми крові становить 60%.

Метаболізм

Ілопрост метаболізіруетея, головним чином, шляхом Р-окислення бокового карбоксильної ланцюга. У незміненому вигляді речовина з організму не виділяється. Головний метаболіт - тетранорілопрост, виявляється в сечі у вільному вигляді та в чотирьох кон'югованих формах діастереоізомерів. Як показали експерименти на тваринах, тетранорілопрост фармакологічно неактивний. Результати досліджень in vitro вказують на подібний характер метаболізму илопроста в легенях після в / в введення або вдихання.

Виведення

Виведення илопроста після в / в інфузій у суб'єктів з нормальною функцією нирок і печінки в більшості випадків характеризується двофазним профілем із середніми T1 / 2 тривалістю, відповідно, 3-5 хв і 15-30 хв. Загальний кліренс илопроста дорівнює приблизно 20 мл/кг / хв, вказуючи на те, що метаболізм илопроста відбувається частково поза печінки.

Було проведено дослідження балансу маси з використанням илопроста, міченого 3Н, у здорових суб'єктів. Після в / в інфузій виведення загальної радіоактивності склало 81%, при цьому 68% було виведено з сечею, а 12% - з калом. Елімінація метаболітів з плазми та виведення їх з сечею мають двофазний характер, причому T1 / 2 з плазми становить у першу фазу близько 2 ч, в другу - близько 5 год, а для сечі - відповідно 2 і 18 ч.

При нирковій недостатності

У дослідженні з використанням в / в інфузій илопроста було показано, що у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, періодично отримують лікування діалізом, кліренс значно нижче (середній кліренс = 5 ± 2 мл/хв / кг), ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю, які не отримують лікування діалізом (середній кліренс = 18 ± 2 мл/хв / кг).

При дисфункції печінки

Оскільки ілопрост інтенсивно метаболізіруетея в печінці, зміни печінкової функції впливають на концентрацію препарату в плазмі крові. Результати дослідження з в / в введенням препарату включали дані 8 пацієнтів, які страждають на цироз печінки. Середній кліренс илопроста склав за розрахунками 10 мл/хв / кг.

Вік і стать

Фармакокінетика илопроста не залежить від віку і статі хворого.

Використання під час вагітності

Іломедін не слід призначати жінкам при вагітності та в період лактації. Дані про застосування илопроста у вагітних жінок відсутні.

Згідно доклінічних досліджень ілопрост токсично діє на плід у щурів, але не у кроликів і мавп.

Оскільки потенційний ризик терапевтичного застосування илопроста при вагітності ніхто не знає, при лікуванні ілопростом жінки фертильного віку повинні використовувати надійні засоби контрацепції.

Нині відсутні відомості про проникнення илопроста в грудне молоко у людини, однак, оскільки є відомості про те, що ілопрост може в невеликій кількості проникати в молоко у щурів, його не слід вводити годуючим матерям.

Використання при порушенням функції нирок

При нирковій недостатності, що вимагає діалізу виведення илопроста знижується. У цих випадках необхідно знизити рекомендовану дозу в 2 рази.

Інші особливі випадки при прийомі

При цирозі печінки виведення илопроста знижується. У цих випадках необхідно знизити рекомендовану дозу в 2 рази.

• облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації;
• важкі форми окклюзионного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики;
• важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, який не піддається терапії іншими лікарськими засобами.

• патологічні стани, при яких дія илопроста на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча);
• важка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність II-IV стадії (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації); важкі порушення ритму серцевих скорочень;
• підозра на застійні явища в малому колі кровообігу;
• період лактації;
• вагітність;
• підвищена чутливість до ілопрост або інших компонентів препарату

З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі та ризику лікування.

При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопроста знижується.

Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження артеріального тиску у пацієнтів з початково (до початку терапії Іломедіну) низькими цифрами АТ; пацієнти з важкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем.

Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів з горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Іломедіну.

Через можливу взаємодію не можна змішувати Іломедін в одному розчині з іншими лікарськими препаратами.

Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-блокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів і всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо ж виникає значна артеріальна гіпотензія, АТ вдасться скоригувати, зменшивши дозу илопроста.

Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування в комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліциловою кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами, інгібіторами фосфодіестерази та вазодилататорами з групи нітратів, наприклад, молсидоміном), може підвищити ризик кровотечі. У подібному випадку інфузію Іломедіну слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі до 300 мг/добу курсом 8 днів, що передує застосуванню Іломедіну, не робило ніякого впливу на фармакокінетику илопроста.

Дослідження на тваринах було виявлено, що ілопрост може викликати зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) в плазмі. Результати досліджень у людини показують, що інфузії илопроста не зачіпають фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, і що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не впливає на його фармакокінетику.

В експериментах на тваринах судинорозширювальну дію илопроста послаблювалося, якщо піддослідні тварини попередньо отримували глюкокортикостероїди, проте інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалося. Значення цих даних для клініки поки не встановлено.

Проведення премедикації ацетилсаліциловою кислотою у дозі до 300 мг на добу протягом 8 днів не чинило жодного впливу на фармакокінетичні властивості ілопросту.

Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався ингибирующий потенціал илопроста щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що істотне придушення метаболізму лікарських засобів цими ферментами в результаті впливу на них илопроста малоймовірно.

У надії на успіх консервативної терапії ілопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газової гангрени).

Пацієнтам слід настійно рекомендувати відмовитися від куріння.

Випадкове введення нерозведеного розчину Іломедіну в довколишні тканини може привести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіння, відчуття жару).

Слід уникати прийому препарату всередину і його попадання на слизові оболонки. Потрапляючи па шкіру, ілопрост може привести до тривалої, хоча і безболісною, еритеми. Тому необхідно дотримуватися обережності та уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопроста на яку-небудь ділянку шкіри його слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином натрію хлориду.

Нині є лише окремі повідомлення про застосування дітям та підліткам.

Введення нерозведеного розчину Іломедіну в навколосудинні тканини може призвести до виникнення реакцій у місці ін'єкції. Слід уникати контакту Іломедіна зі шкірою та очима, також необхідно уникати застосування препарату всередину та його потрапляння на слизові оболонки. Потрапляючи на шкіру, Іломедин може призвести до тривалої, хоч і безболісної, еритеми. При попаданні препарату Іломедин на її шкіру слід негайно промити великою кількістю води або ізотонічного розчину натрію хлориду.

Важлива інформація щодо окремих допоміжних речовин.

Препарат Іломедін містить спирт (менше 100 мг в одній дозі).

Препарат Іломедін містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) у мл, тобто практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дані про застосування ілопросту вагітним жінкам відсутні. Згідно з результатами доклінічних досліджень, ілопрост демонструє репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Іломедін протипоказаний жінкам у період вагітності.

Годування груддю. Невелика кількість ілопросту проникає у молоко щурів. Невідомо, чи проникає ілопрост у грудне молоко людини. Застосування ілопросту протипоказано жінкам, які годують груддю.

Фертильність. Дослідження на тваринах не показали впливу на фертильність чоловіків або жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Невідома.

Розчин для інфузії слід готувати щодня, щоб забезпечити його стерильність. Вміст ампули і розчинник необхідно ретельно змішати. Лікування препаратом Іломедин слід проводити тільки за умови дотримання умов ретельного моніторингу в лікарнях загального профілю або в хірургічних відділеннях, відповідно обладнаних, і лише лікарями, які мають досвід в ангіології та ознайомлені з сучасними можливостями для постійного моніторингу серцевої та судинної систем.

Дозування

Після розведення відповідно до інструкції з медичного застосування препарату Іломедин вводити у вигляді 6-годинної інфузії щодня у периферичну вену або у катетер, що встановлений у центральній вені. Доза препарату, що вводиться в одиницю часу, залежить від індивідуальної переносимості та становить 0,5-2,0 нг илопросту/кг за 1 хвилину.

Протягом перших 2-3 днів слід визначити індивідуальну переносимість препарату – лікування починати з дози 0,5 нг/кг/хв протягом 30 хвилин. Після цього дозу поступово збільшити на 0,5 нг/кг/хв приблизно через кожні 30 хвилин до досягнення максимальної дози 2,0 нг/кг/хв. Точну швидкість інфузії розраховувати, виходячи з маси тіла в межах від 0,5 до 2,0 нг/кг/хв (див. нижче таблиці швидкості інфузії при використанні інфузійного насоса або автоматичного шприца).

У разі виникнення побічних явищ як головний біль, нудота або небажане зниження артеріального тиску швидкість інфузії необхідно зменшувати, доки не буде підібрана доза, що добре переноситься. При розвитку тяжких побічних реакцій інфузію слід припинити. Як правило, дозу, що добре переноситься, підібрану протягом перших 2-3 днів, призначають для лікування на 4 тижні.

Тривалість лікування – до 4 тижнів.

Не рекомендується проводити інфузію безперервно протягом кількох днів через можливість розвитку тахіфілаксії щодо впливу на тромбоцити. Після завершення курсу терапії у таких пацієнтів може виникнути підвищення схильності до агрегації тромбоцитів. Водночас повідомлення про будь-які клінічні ускладнення, пов'язані з цими явищами, відсутні.

Пацієнти з порушеннями функції нирок або печінки

При нирковій недостатності, що потребує діалізу, та при цирозі печінки виведення илопросту з організму знижується. У цих випадках необхідно зменшити рекомендовану дозу (наприклад, у 2 рази).

Визначення швидкості інфузії (мл / год) при використанні інфузійного насосу (наприклад інфузоматів): вміст ампули розчиняють в стерильному 0,9% розчині NaCl або 5% розчині глюкози та кінцевий об'єм розчину доводять для вмісту ампули (2,5 мл) 50 мкг - до 250 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг - до 100 мл. Отримують розчин в концентрації 0.2 мкг/мл, швидкість його інфузії визначають відповідно до схеми залежності від дози та маси тіла (в межах 0.5-2 нг / кг / хв): при масі тіла 40 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв швидкість інфузії - 6 мл / год, 1 нг / кг / хв - 12 мл / год, 1.5 нг / мл/хв - 18 мл / год, 2 нг / мл/хв - 24 мл / год; при масі тіла 50 кг і дозі о.5 нг / кг / хв - 7.5 мл / год, 1 нг / кг / хв - 15 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 22.5 мл / год, 2 нг / кг / хв - 30 мл / год; при масі тіла 60 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 9 мл / год, 1 нг / кг / хв - 18 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 27 мл / год, 2 нг / кг / хв - 36 мл / год; при масі тіла 70 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 10.5 мл / год, 1 нг / кг / хв - 21 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 31.5 мл / год, 2 нг / кг / хв - 42 мл / год; при масі тіла 80 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 12 мл / год, 1 нг / кг / хв - 24 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 36 мл / год, 2 нг / кг / хв - 48 мл / год; при масі тіла 90 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 13.5 мл / год, 1 нг / кг / хв - 27 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 40.5 мл / год, 2 нг / кг / хв - 54 мл / год; при масі тіла 100 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 16 мл / год, 1 нг / кг / хв - 30 мл / год, 1.5 нг / кг / хв 45 мл / год, 2 нг / кг / хв - 60 мл / год; при масі тіла 110 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 16.5 мл / год, 1 нг / кг / хв - 33 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 49.5 мл / год, 2 нг / кг / хв - 66 мл / год.

Визначення швидкості інфузії (мл / год) при використанні автоматичного шприца (наприклад Перфузори): вміст ампул розводять в стерильному 0,9% розчині NaCl або 5% розчині глюкози та кінцевий об'єм розчину доводять для вмісту ампули (2,5 мл) 50 мкг - до 25 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг - до 10 мл. Отримують розчин в концентрації 2 мкг/мл, швидкість його інфузії визначають відповідно до схеми залежності від дози та маси тіла (в межах 0.5-2.0 нг / кг / хв): при масі тіла 40 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв швидкість інфузії - 0,6 мл / год, 1 нг / кг / хв - 1.2 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 1.8 мл / год, 2 нг / кг / хв - 2.4 мл / год; при масі тіла 50 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 0.75 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 1.5 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 2.25 мл / год, 2 нг / кг / хв - 3 мл / год; при масі тіла 60 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 0.9 мл / год, 1 нг / кг / хв - 1.8 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 2.7 мл / год, 2 нг / кг / хв - 3.6 мл / год; при масі тіла 70 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 1.05 мл/хв, 1 нг / кг / хв - 2.1 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 3.15 мл / год, 2 нг / кг / хв - 4.2 мл / год; при масі тіла 80 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 1.2 мл / год, 1 нг / кг / хв - 2.4 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 3.6 мл / год, 2 нг / кг / хв - 4.8 мл / год; при масі тіла 90 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 1.35 мл / год, 1 нг / кг / хв - 2.7 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 4.05 мл / год, 2 нг / кг / хв - 5.4 мл / год; при масі тіла 100 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 1.5 мл / год, 1 нг / кг / хв - 3 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 1.5 мл / год, 2 нг / кг / хв - 6 мл / год; при масі тіла 110 кг і дозі 0.5 нг / кг / хв - 1.65 мл / год, 1 нг / кг / хв - 3.3 мл / год, 1.5 нг / кг / хв - 4.95 мл / год, 2 нг / кг / хв - 6.6 мл / год. Тривалість лікування - до 4 тижнів.

У хворих, які страждають синдромом Рейно, для досягнення нетривалого ремісії (кілька тижнів) часто досить коротших курсів лікування - 3-5 днів. У разі виникнення таких побічних дій, як головний біль, нудота або зниження артеріального тиску, швидкість інфузії слід зменшувати до максимальної яку переносять. При розвитку тяжких побічних ефектів інфузію необхідно перервати. Лікування відновлюють зазвичай через 4 тижні в дозах, які хворий добре переносив у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки рекомендовану дозу зменшують в 2 рази.

Готовий до вживання розчин може бути використаний тільки для одного пацієнта і тільки однієї інфузії. Невикористані вміст ампули та/або розчин для інфузії необхідно утилізувати. Будь-який невикористаний лікарський засіб або матеріали слід утилізувати відповідно до локальних вимог.

Купити Іломедін можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на уколи Іломедін вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.

Симптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювота і діарея, брадикардія або тахікардія, біль в гомілках або в спині.

Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів і симптоматична терапія. Специфічні антидоти не відомі.

Загальний профіль безпеки лікарського засобу Іломедін базується на результатах постмаркетингового спостереження та на об’єднаних результатах клінічних досліджень. Зареєстровані випадки базуються на сукупній базі даних від 3325 пацієнтів, яким застосовували ілопрост у ході контрольованих та неконтрольованих клінічних досліджень чи під час реалізації благодійної програми, в основному – пацієнтів літнього віку з поліморбідними станами та оклюзивними захворюваннями периферичних артерій у стадії виражених змін (ΙΙΙ та ΙV стадії) та пацієнтів з облітеруючим тромбангіїтом. Загалом найбільш серйозними побічними реакціями у пацієнтів, які отримували ілопрост, були цереброваскулярні події (наприклад інсульт), інфаркт міокарда, емболія легеневої артерії, серцева недостатність, судоми, артеріальна гіпотензія, тахікардія, астма, стенокардія, диспное та набряк легень. Інша група побічних реакцій пов’язана з місцевими реакціями у ділянці інфузії. Так, у місці введення може виникнути почервоніння та біль, а дилатація шкірних судин іноді призводить до виникнення еритеми у вигляді смужки над місцем пункції вени. Небажані явища, зареєстровані в ході клінічних досліджень розподілені за частотою виникнення.

З боку органів зору: нечасто (≥1/1000, <1/100) - порушення гостроти зору, подразнення очей, біль в очах.

З боку нервової системи та органів чуття: часто (більше 1%, але менше 10%) - запаморочення, головний біль, парестезії, гіперестезія, дзвін у вухах, занепокоєння, збудження, загальмованість, апатія, сонливість; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - тремор, цереброваскулярні розлади, депресія, галюцинації, мігрень, непритомність, тривала втрата свідомості, порушення чіткості зорового сприйняття, роздратування і біль в очах; рідко (більше 0.01%, але менше 0.1%) - вестибулярні порушення; частота невідома - сплутаність свідомості.

З боку серцево-судинної системи: часто (більше 1%, але менше 10%) - зниження артеріального тиску, брадикардія, припливи крові до шкіри та відчуття жару; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - аритмія (в т.ч. екстрасистолія), ішемія міокарда, інфаркт міокарда, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії; частота невідома - підвищення артеріального тиску, тахікардія; в одиничних випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) - набряк легенів.

З боку дихальної системи: менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - бронхіальна астма; рідко (більше 0.01%, але менше 0.1%) - кашель; в одиничних випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) - серцева недостатність.

З боку травної системи: більш часто (більше 10%) - нудота, блювота; часто (більше 1%, але менше 10%) - анорексія, діарея, дискомфорт у животі, абдомінальний біль; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - сухість у роті, зміна смаку, тенезми, запор, відрижка, дисфагія, діарея, мелена, ректальна кровотеча, жовтяниця. З боку опорно-рухового апарату: часто (більше 1%, але менше 10%) - біль в жувальних м'язах, тризм, міалгія, артралгія, м'язова слабкість; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - тетанія, судомні посмикування м'язів, гіпертонус.

З боку сечовидільної системи: біль у попереку, ниркова колька, зміна клітинного складу сечі, дизурія. Місцеві реакції: часто (більше 1%, але менше 10%) - гіперемія шкіри, біль, флебіт у місці введення. Інші: більш часто (більше 10%) - пітливість; часто (більше 1%, але менше 10%) - локальні болі, генералізований біль, гіпертермія, свербіж шкіри, підвищена стомлюваність, спрага; частота невідома - алергічні реакції.

При необхідності лікар може розглянути Іломедін аналоги, що мають судинорозширювальну та ангіопротекторну дію, для поліпшення мікроциркуляції при облітеруючих захворюваннях артерій та синдромі Рейно.

Важливо! Детальніша інформація, показання, дозування та побічні дії описані в документі Іломедін інструкція, який обов'язково додається до кожної упаковки.

У звичайних умовах.