Глімерія-М

Діючі речовини: метформін, глімепірид;

1 таблетка містить гідрохлориду метформіну 500 мг, глімепіриду 2 мг;

інші складові: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію крохмальгліколят; кросповідон; повідон; магнію стеарат.

Комбінація пероральних гіпоглікемізуючих препаратів. Метформін і сульфонаміди. Код АТХ А10В D02.

Фармакодинаміка

Глімепірид – це речовина, що має гіпоглікемічну активність при пероральному застосуванні і належить до групи похідних сульфонілсечовини. Його можна застосовувати при інсулінонезалежному цукровому діабеті.

Вивільнення інсуліну

Сульфонілсечовина регулює секрецію інсуліну, закриваючи АТФ-чутливі калієві канали на β-клітинній мембрані. Таке закриття призводить до деполяризації клітинної мембрани, в результаті чого відкриваються кальцієві канали і в клітину надходить велика кількість кальцію. Це стимулює вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепірид з високою спорідненістю приєднується на мембрані β-клітин до білка, пов'язаного з АТФ-чутливим калієвим каналом, але не в тому місці, до якого зазвичай приєднується сульфонілсечовина.

Позапанкреатична активність

Позапанкреатична дія полягає, зокрема, у підвищенні чутливості периферичних тканин до інсуліну та зменшенні захоплення інсуліну печінкою.

Глімепірид підвищує активність фосфоліпази С, специфічної до глікозилфосфатидиллінозтолу; з цим може бути пов'язане посилення ліпогенезу і глікогенезу, що спостерігаються в ізольованих жирових і м'язових клітинах під дією даного лікарського засобу.

Глімепірид перешкоджає утворенню глюкози в печінці, збільшуючи внутрішньоклітинну концентрацію фруктозо-2,6-дифосфату, який, зі свого боку, інгібує глюконеогенез.

Метформін – бігуанід з гіпоглікемічною дією, що проявляється в зниженні як базального рівня глюкози в плазмі крові, так і її рівня в плазмі крові після їжі. Він не провокує секрецію інсуліну, тому не призводить до розвитку гіпоглікемії.

Глімепірид

Абсорбція. Біодоступність глімепіриду після перорального прийому є повною. Вживання їжі істотно не впливає на абсорбцію, лише дещо знижується її швидкість. Максимальна концентрація (C max ) досягається через 2,5 години після перорального застосування (в середньому 0,3 мкг/мл після багаторазового прийому препарату в добовій дозі 4 мг). Між дозою і C max та площею під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) існує лінійна залежність.

Розподіл. Глімепірид має дуже низький об'єм розподілу (приблизно 8,8 літра), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, має високий ступінь зв'язування з білками крові (> 99%) і низький кліренс (приблизно 48 мл/хв).

Біотрансформація та елімінація. Середній період напіввиведення, який залежить від концентрації в сироватці крові, при багаторазовому прийомі препарату становить 5-8 годин. Після отримання високих доз спостерігався дещо більш тривалий період напіввиведення.

Метформін

Абсорбція. Після прийому перорального метформіну час досягнення максимальної плазмової концентрації (t max ) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступність метформіну при застосуванні дози 500 мг перорально у здорових добровольців становить приблизно 50-60%. Після перорального застосування неабсорбована фракція, що виявляється у фекаліях, становила 20-30%.

Розподіл. Зв'язування з білками крові незначне. Метформін розподіляється в еритроцитах. C max в крові менше, ніж в плазмі крові, і досягається приблизно за такий же час. Еритроцити є, ймовірно, вторинним депо розподілу. Середнє значення Vd коливається в межах 63-276 л.

Біотрансформація та елімінація. Метформін виводиться в незміненому вигляді з сечею. Ніяких метаболітів у людей виявлено не було.

Нирковий кліренс метформіну становить 400 мл/хв, що свідчить про те, що метформін виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після прийому дози лікарського засобу всередину термінальний період напіввиведення становить близько 6,5 години. Якщо функція нирок погіршена, нирковий кліренс зменшується пропорційно кліренсу креатиніну, в результаті чого період напіввиведення подовжується, що призводить до збільшення рівня метформіну в плазмі крові.

Як доповнення до дієти та фізичних вправ для хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет (ІІ типу):

• якщо монотерапія глімепіридом або метформіном не забезпечує належного рівня глікемічного контролю;
• у разі заміни комбінованої терапії глімепіридом та метформіном.

• Інсулінозалежний цукровий діабет І типу, діабетична кетонемія, діабетична кома та прекома, гострий або хронічний метаболічний ацидоз.
• Гіперчутливість до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу, або до сульфонілсечовини, сульфаніламідів або бігуанідів.Печінкова недостатність, тяжкі порушення функції печінки.
• Cхильніcть до розвитку лактоацидозу, випадки лактоацидозу в анамнезі, ниркова недостатність або порушення функції нирок (про що свідчить, наприклад, показник креатиніну в плазмі крові 1,5 мг/дл у чоловіків та 1,4 мг/дл у жінок або порушення кліренсу креатиніну), також колапс (шок), гострий інфаркт міокарда та септицемія.
• Рентгенологічні дослідження із внутрішньосудинним введенням контрастних засобів, що містять йод.
• Тяжкі інфекції, стани до та після хірургічних втручань, серйозна травма.
• Недоїдання, голодування або виснаження пацієнта.
• Гіпофункція гіпофіза або надниркових залоз.
• Порушення функції печінки (оскільки спостерігалися випадки виникнення лактоацидозу при порушенні функції печінки, цей препарат зазвичай не призначають пацієнтам із клінічними або лабораторними ознаками захворювання печінки), інфаркт легенів, тяжке порушення легеневої функції та інші стани, які можуть супроводжуватися гіпоксемією (серцева або легенева недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок), надмірне зловживання алкоголем, дегідратація, шлунково-кишкові розлади, у тому числі діарея і блювання.
• Тяжкі інфекції.
• Застійна серцева недостатність, що вимагає медикаментозного лікування, та нещодавно перенесений інфаркт міокарда, тяжка серцево-судинна недостатність або порушення дихання.

Якщо пацієнт, який приймає цей препарат, одночасно отримує деякі інші лікарські засоби або припиняє їх прийом, це може призвести як до небажаного посилення, так і до зниження цукрознижувальної дії глімепіриду. Виходячи з досвіду застосування препарату та інших похідних сульфонілсечовини, слід враховувати можливість виникнення нижчеперелічених взаємодій препарату Глімерія-М з іншими лікарськими засобами.

Лікарські засоби, що підсилюють цукрознижувальний ефект: інсулін і пероральні протидіабетичні препарати, НПЗП, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), алопуринол, анаболічні стероїди, чоловічі статеві гормони, хлорамфенікол, антикоагулянти групи, фенфлурамін, фенірамідол, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, ізофосфамід, інгібітори моноаміноксидази (МАО), міконазол, флуконазол, парааміносаліцилова кислота, пентоксифілін (при парентеральному введенні у високих дозах, фен, пробенецид, хінолонові антибіотики, саліцилати, сульфінпіразон, кларитроміцин, сульфаніламіди, тетрацикліни, тритокваліни, трофосфаміди, симпатолітики.

Лікарські засоби, що зменшують цукрознижувальний ефект: ацетазоламід, барбітурати, кортикостероїди, діазоксид, діуретики, епінефрин (адреналін) або симпатоміметики, глюкагон, проносні засоби (при тривалому застосуванні), нікотинова кислота (у високих дозах). контрацептиви, фенотіазини, фенітоїн, рифампіцин, гормони щитовидної залози, хлорпромазин, ізоніазид.

Лікарські засоби, здатні як посилювати, так і зменшувати цукрознижувальний ефект: антагоністи Н2 - рецепторів, клонідин і резерпін.

Глібурид. У процесі дослідження взаємодій з одноразовим введенням дози препарату хворим на цукровий діабет II типу одночасне застосування метформіну та глібуриду не призводило до будь-яких змін ні у фармакокінетиці, ні у фармакодинаміці метформіну.

Фуросемід. У процесі дослідження взаємодій між метформіном і фуросемідом з одноразовим введенням дози здоровим добровольцям було продемонстровано, що одночасне застосування цих лікарських засобів впливає на їх фармакокінетичні параметри. Фуросемід збільшив С m ах метформіну в плазмі крові на 22%, а АUС крові – на 15% без будь-яких істотних змін ниркового кліренсу метформіну. При застосуванні з метформіном показники С m ах і АUС фуросеміду знизилися на 31% і 12% в порівнянні з цими показниками на тлі монотерапії фуросемідом, а термінальний період напіввиведення знизився на 32% без будь-яких істотних змін в нирковому кліренсі фуросеміду. Інформація про взаємодію між метформіном і фуросемідом при тривалому застосуванні відсутня.

Катіонні препарати. Катіонні препарати (наприклад, амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, триамтерен, триметоприм, ванкоміцин), що виводяться нирками шляхом канальцевої секреції, теоретично здатні до взаємодії з метформіном в результаті конкуренції.

При прийомі лікарського засобу:

• можливий розвиток гіпоглікемії або тяжкого лактоацидозу;
• зростає ризик смерті від серцево-судинних ускладнень.

Протягом першого тижня лікування необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта через підвищений ризик гіпоглікемії. Ризик виникнення гіпоглікемії існує у таких пацієнтів або при таких станах:

• небажання або нездатність пацієнта до співпраці з лікарем (частіше пацієнти похилого віку);
• недоїдання, нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
• дисбаланс між фізичним навантаженням і споживанням вуглеводів, важкий міокінез;
• вживання алкоголю;
• порушення функції нирок (може призвести до підвищеної чутливості до цукрознижувального ефекту глімепіриду);
• важке порушення функції печінки;
• передозування препарату;
• деякі декомпенсовані захворювання ендокринної системи (наприклад порушення функції щитовидної залози та аденогіпофізарна або адренокортикальна недостатність), які можуть впливати на вуглеводний обмін і контррегуляцію гіпоглікемії;
• одночасне застосування інших лікарських засобів.

Лактоацидоз

Лактоацидоз – рідкісне, але серйозне метаболічне ускладнення, яке розвивається внаслідок кумуляції метформіну під час лікування цим препаратом. Якщо цей стан виникає, то майже в 50% випадків він закінчується летально. Лактоацидоз може виникати при деяких патофізіологічних станах, у тому числі при цукровому діабеті, а також на тлі значної гіпоперфузії тканин і гіпоксемії.

Для лактоацидозу характерне підвищення рівня лактату в крові (>5 ммоль/л), зниження рН крові, порушення електролітного балансу зі збільшенням аніонного інтервалу і збільшення співвідношення лактат/піруват. Якщо лактоацидоз викликаний метформіном, рівень метформіну в плазмі крові зазвичай перевищує 5 мкг/мл.

Ризик виникнення лактоацидозу зростає пропорційно ступеню тяжкості ниркової дисфункції та віку пацієнта. Однак ризик виникнення лактоацидозу у пацієнтів, які приймають метформін, може значно знизитися шляхом постійного спостереження за функціонуванням нирок і застосування мінімальних ефективних доз метформіну. Крім того, при виникненні будь-якого стану, що супроводжується гіпоксемією, дегідратацією або септицемією, прийом препарату слід негайно припинити.

Зростання ризику смерті від серцево-судинних ускладнень

Призначення пероральних цукрознижуючих засобів у порівнянні з лікуванням за допомогою тільки контролю дієти пацієнтів або дієти з прийомом інсуліну призводить до зростання смертності від серцево-судинних ускладнень.

За даними дослідження Діабетичної програми університетської групи (UGDP) встановлено, що у пацієнтів, яких протягом 5-8 років лікували шляхом контролю дієти з прийомом фіксованої дози толбутаміду (1,5 г на добу) або фенформіну (100 мг на добу), спостерігалося зростання частоти смерті від серцево-судинних ускладнень в 2,5 рази в порівнянні з такою у пацієнтів, які приймали толбутамід або фенформін. Незважаючи на розбіжності в інтерпретації цих даних, результати дослідження UGDP дають істотну основу для застережень з точки зору безпеки і з огляду на схожість механізму дії можуть також стосуватися і інших цукрознижуючих лікарських засобів цих класів.

Пацієнта необхідно поінформувати про потенційну небезпеку і переваги застосування глімепіриду та альтернативних схем лікування.

Застосування дітям

Безпека та ефективність застосування препарату дітям (до 18 років) не встановлені. Дослідження застосування препарату при цукровому діабеті дорослого типу у молодих не проводилися.

Метформін як монотерапія

До початку лікування метформіном необхідно підтвердити, що пацієнт страждає на цукровий діабет II типу. Хоча в процесі клінічного дослідження було підтверджено, що метформін як монотерапія не чинить негативного впливу на ріст і статеве дозрівання пацієнтів, досі відсутні результати довгострокових досліджень з оцінки цих специфічних аспектів. У зв'язку з цим рекомендується ретельно контролювати вплив метформіну на ці параметри, коли препарат призначається дітям, особливо тим, які не досягли пубертатного віку.

Відомо, що в клінічному дослідженні застосування метформіну дітям, які перебувають у фазі росту, взяли участь пацієнти від 10 до 12 років. Хоча ефективність і безпека метформіну для дітей віком до 12 років не відрізнялися від таких для дітей віком до 12 років, необхідно дотримуватися обережності при призначенні метформіну дітям віком від 10 до 12 років.

Тривале лікування метформіном асоціюється зі зниженням рівня вітаміну В12 в сироватці крові, що може спричинити розвиток периферичної нейропатії. Рекомендується здійснювати контроль рівня вітаміну В12.

Інші ефекти

Вплив на масу тіла. Препарат Глімерія-М має більше переваг при застосуванні в порівнянні з іншими лікарськими засобами (похідні сульфонілсечовини, тіазоліндиони), які зазвичай призначають для зниження рівня глюкози, оскільки цей препарат не призводить до збільшення маси тіла у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет II типу. При тривалому застосуванні препарату досягається більш стабільний глікемічний контроль і зниження ризику діабетичних ускладнень.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Лікарський засіб Глімерія-М не можна приймати під час вагітності через існуючий ризик шкідливого впливу на розвиток дитини. Вагітні пацієнтки та пацієнтки, які планують вагітність, повинні повідомляти про це лікаря для зменшення ризику вроджених вад розвитку плода, спричиненого надмірним рівнем глюкози у крові. Таких пацієнток по можливості необхідно перевести на інсулін для підтримання нормального рівня глюкози в крові.

Годування груддю

Щоб уникнути потрапляння глімепіриду і метформіну разом із грудним молоком в організм дитини, його не слід приймати жінкам у період годування груддю. За необхідності пацієнтку слід перевести на інсулін або вона повинна повністю відмовитися від годування груддю.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дослідження застосування препарату при цукровому діабеті дорослого типу у молодих не проводилися.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтів слід попередити про необхідність бути обережними при керуванні транспортним засобом та під час роботи з іншими механізмами.

Лікування рекомендується починати з найменшої ефективної дози та збільшувати дозу з урахуванням препаратів, які наразі отримує пацієнт, а також залежно від рівня глюкози в крові пацієнта. Для цього необхідно проводити регулярне спостереження за рівнем глюкози в крові.

Початкова доза препарату у дослідженні становила 2 мг глімепіриду/500 мг метформіну, яка поступово збільшувалася до 8 мг глімепіриду/2000 мг метформіну, залежно від результатів контролю рівня цукру у крові. Хоча при монотерапії глімепіридом додаткові ефекти зазвичай були мінімальними, коли препарат застосовувався у дозах 4 мг на добу або вище, у деяких пацієнтів спостерігалося поліпшення метаболічного контролю при збільшенні дози до 6 мг (або 8 мг).

Препарат застосовують виключно дорослим пацієнтам.

Препарат слід застосовувати 1 або 2 рази на добу до або під час вживання їжі.

У разі переходу з комбінованої терапії глімепіридом та метформіном у вигляді окремих таблеток лікарський засіб Глімерія-М призначають з огляду на ті дози та спосіб введення глімепіриду та метформіну гідрохлориду, які вже отримує пацієнт.

У випадку пропуску попередньої дози не слід збільшувати чергову дозу цього препарату.

Купити Глімерія-М можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною вартістю. Актуальна ціна на таблетки Глімерія-М вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.

Оскільки препарат Глімерія містить глімепірид, передозування може призвести догіпоглікемії. Необхідно невідкладно звернутися до лікаря одразу ж після виявлення передозування глімепіридом. Пацієнт повинен негайно прийняти цукор, за можливості − у формі глюкози, за винятком випадків, коли лікар сам бере на себе відповідальність за лікування передозування. Легку гіпоглікемію без втрати свідомості та неврологічних порушень необхідно активно лікувати за допомогою перорального прийому глюкози та корекції дози препарату та/або дієти. Дуже важливо продовжувати ретельне спостереження безпосередньо до того моменту, коли лікар впевниться, що пацієнт знаходиться поза небезпекою. Лікування полягає головним чином у запобіганні адсорбції препарату шляхом індукції блювання з подальшим прийомом солодких неалкогольних напоїв або води, що містять активоване вугілля (адсорбент) і сульфат натрію (проносне). У разі абсорбції досить великої кількості препарату необхідно провести промивання шлунка з подальшим прийомом активованого вугілля і сульфату натрію. При передозуванні метформіну може розвинутися панкреатит.

Шлунково-кишкові симптоми (діарея, нудота, блювання, здуття живота, відсутність апетиту, диспепсія, запор, біль у животі) є найбільш частими реакціями на прийом метформіну та на тлі монотерапії метформіном зустрічалися частіше, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо, особливо на початку лікування. Ці симптоми переважно є транзиторними та минають самостійно при продовженні лікування. В окремих випадках може бути корисним тимчасове зниження дози. Відомо, що під час клінічних досліджень метформін довелося відмінити через виникнення реакцій з боку шлунково-кишкового тракту приблизно у 4 % пацієнтів.

Зберігати в оригінальній упаковці при температуріне вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.