Феварин

• Таблетки, вкриті оболонкою, по 15 штук в алюмінієвій блістері, по 1 або 2 блістерів в картонній пачці.
• Таблетки, вкриті оболонкою, по 20 штук в алюмінієвій блістері, по 3 контурні чарункові упаковки в картонній пачці.

1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Феварин 50 містить:

• Флувоксаміну малеата - 50мг;
• Допоміжні речовини.

1 таблетка, вкрита оболонкою, препарату Феварин 100 мг містить:

• Флувоксаміну малеата - 100мг;
• Допоміжні речовини.

Купити Феварин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Феварин ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Актуальна ціна на таблетки Феварин, а також рекомендація до застосування вказані в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг: круглі, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку - з насічкою та маркуванням «291» по обидва боки від неї; діаметр – приблизно 9 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Таблетки, вкриті оболонкою 100 мг: овальні, опуклі з обох боків, білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з одного боку - з насічкою та маркуванням «313» по обидва боки від неї; довжина – приблизно 15 мм, ширина – близько 8 мм; таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Фармакодинаміка

Дослідження зв'язування з рецепторами показали, що флувоксамін є потужним інгібітором зворотного захоплення серотоніну як in vitro, так і in vivo і має мінімальну спорідненість із підтипами серотонінових рецепторів. Препарат має незначну здатність зв'язуватися з α-адренергічними, ß-адренергічними, гістамінергічними, мускариновими, холінергічними або допамінергічними рецепторами.

Флувоксамін має високу спорідненість до сигма-1 рецепторів, щодо яких у терапевтичних дозах він діє як агоніст.

Фармакокінетика

Всмоктування.

Флувоксамін повністю абсорбується після перорального прийому. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 3 – 8 годин після прийому. Через механізм першого проходження середня абсолютна біодоступність становить 53 %.

На фармакокінетику препарату Феварин® не впливає одночасний прийом їжі.

Розподіл.

In vitro 80 % флувоксаміну зв’язується з білками плазми. Об’єм розподілу у людини становить 25 л/кг.

Метаболізм.

Флувоксамін екстенсивно метаболізується у печінці. Хоча іn vitro головним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі флувоксаміну, є CYP2D6, плазмові концентрації в осіб зі зниженою активністю CYP2D6 не набагато вищі, ніж в осіб із добрим метаболізмом.

Середній період напіввиведення з плазми становить приблизно 13 – 15 годин після одноразового прийому і трохи подовжується (17 –22 години) при багаторазовому прийомі. Рівноважна концентрація у плазмі крові зазвичай досягається протягом 10 – 14 днів.

Флувоксамін екстенсивно трансформується у печінці, головним чином шляхом окислювального диметилювання, у результаті чого утворюється щонайменше дев'ять метаболітів, які виводяться нирками. Два основні метаболіти демонструють незначну фармакологічну активність. Інші метаболіти фармакологічно неактивні. Флувоксамін є потужним інгібітором CYP1А2 та CYP2С19, помірно інгібує CYP2С9, CYP2D6 і CYРЗА4.

Флувоксамін демонструє лінійну фармакокінетику при прийомі разової дози. Рівноважні концентрації у плазмі є більшими, ніж розраховані за даними для разової дози, і це диспропорційне збільшення найбільш виражене при прийомі вищих добових доз.

Особливі групи пацієнтів.

Фармакокінетика флувоксаміну є однаковою у здорових дорослих, осіб літнього віку та пацієнтів із нирковою недостатністю. Метаболізм флувоксаміну порушується у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Рівноважні концентрації флувоксаміну у плазмі крові вдвічі більші у дітей віком від 6 до 11 років, ніж у дітей віком від 12 до 17 років. Плазмові концентрації у дітей віком від 12 до 17 років такі ж, як і в дорослих.

Препарат застосовується для терапії пацієнтів з депресією різної етіології, а також обсесивно-компульсивними розладами.

Феварин для сну (Феварин від безсоння). У хворих, які приймали Феварин, достовірне покращення показників сну відмічено після 2-го тижня лікування. При цьому характеристики нічного сну у цих пацієнтів достовірно уступали таким у хворих, які приймали вальдоксан, аж до 5-го тижня лікування. Часто приймають Феварин при ДКР і Феварин при панічних атаках. Також добре допомагає Феварин при тривожному розладі. Прийом Феварину допомагає захистити нервову систему від надмірного стресу та тривожності.

Антидепресант Феварин призначений для перорального застосування. Таблетку, вкриту оболонкою, рекомендується ковтати цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Препарат приймають незалежно від прийому їжі. Добову дозу, яка не перевищує 150мг, зазвичай призначають на 1 прийом, у разі якщо добова доза перевищує 150 мг, рекомендується розділити її на кілька прийомів. Препарат рекомендується приймати ввечері, в разі поділу добової дози рекомендується приймати препарат вранці та ввечері. Тривалість курсу лікування і дози препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта.

Дорослим для терапії депресії зазвичай призначають препарат у добовій дозі 50 або 100 мг. У разі якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений дозу препарату поступово збільшують. Максимальна добова доза препарату становить 300 мг.

Після досягнення позитивних результатів терапію препаратом слід продовжувати не менше 6 місяців з метою запобігання рецидиву.

Дорослим з метою профілактики рецидивів депресивних епізодів зазвичай призначають препарат у добовій дозі 100мг.

Дорослим для терапії обсесивно-компульсивних розладів зазвичай призначають препарат у добовій дозі 50мг. У разі якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений через 3-4 дні після початку терапії дозу препарату поступово збільшують. Максимальна добова доза препарату становить 300 мг.

Дітям у віці від 8 до 18 років для терапії обсесивно-компульсивних розладів зазвичай призначають препарат у добовій дозі 25мг. У разі якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений через 3-4 дні після початку терапії дозу препарату поступово збільшують. Максимальна добова доза препарату становить 200 мг. У разі якщо протягом 10 тижнів терапії препаратом не відзначається значного поліпшення стану пацієнта, препарат слід відмінити.

Пацієнтам з порушенням функції нирок і / або печінки слід призначати Феварин при тривозі у мінімальній ефективній дозі, при підвищенні дози пацієнт повинен протягом декількох днів перебувати під контролем лікаря.

Побічні явища, які спостерігалися під час клінічних випробувань з указаною нижче частотою, часто були пов'язані із захворюванням і не обов’язково мали відношення до лікування.

При застосуванні препарату у пацієнтів відзначали розвиток таких побічних ефектів:

• З боку шлунково-кишкового тракту і печінки: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, зниження апетиту, порушення стільця, сухість слизової оболонки рота, підвищення рівня печінкових ферментів. У поодиноких випадках відзначали розвиток шлунково-кишкової кровотечі.
• З боку центральної і периферичної нервової системи: слабкість, головний біль, запаморочення, підвищена тривожність, ажитація, порушення режиму сну і неспання, тремор, атаксія, екстрапірамідні порушення. Вкрай рідко відзначали розвиток судом, галюцинацій, маніакального синдрому, парестезій, серотонінового синдрому і порушень смакових відчуттів.
• З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму, незначне зниження частоти серцевих скорочень, відчуття серцебиття, постуральна гіпотензія.
• Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, набряк Квінке.
• Інші: болі в м'язах і суглобах, підвищене потовиділення, порушення еякуляції, аноргазмія, галакторея, пурпура, зміна маси тіла, порушення сечовипускання.

При різкому припиненні прийому препарату можливий розвиток синдрому відміни, який супроводжується запамороченням, парестезією, підвищеною тривожністю, нудотою та головним болем. При необхідності відміни препарату слід поступово знижувати дозу флувоксаміну.

Суїцидальні думки, якими супроводжуються депресивні стани, можуть зберігатися до настання достатньої ремісії. Пацієнти з суїцидальними думками повинні перебувати під регулярним контролем.

У пацієнтів, які отримують терапію препаратом Феварин, можливий розвиток гіпонатріємії, яка проходить після відміни препарату.

Нечасто: Галюцинації, сплутаність свідомості, агресія.

Часто: Біль у животі, запор, діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

Порушення: часто астенія, загальне нездужання.

Нечасто: Артралгія, міалгія.

Частота невідома: розлади сечовипускання (включаючи затримку сечі, нетримання сечі, півлакіурію, ніктурію та енурез).

Вкрай рідко можливий розвиток серотонінового синдрому, внаслідок якого можуть розвинутися підвищення температури тіла, ригідність м'язів, лабільність вегетативної нервової системи, зміни в психіці та кома.

При розвитку побічних ефектів слід відмінити прийом препарату і звернутися до лікаря, який вирішить питання про можливість подальшого прийому препарату.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.

Препарат не призначають пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами групи інгібіторів моноаміноксидази, а також тизанідином.

Препарат не слід призначати пацієнтам, що страждають на алкоголізм.

Препарат не застосовують для лікування дітей віком молодше 18 років у зв'язку з відсутністю достовірних даних про безпеку та ефективність застосування препарату в цій віковій категорії (діти віком від 8 років препарат призначають в мінімальних ефективних дозах і

тільки при обсесивно-компульсивних розладах).

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, що страждають порушенням функції нирок і / або печінки, епілепсією, схильністю до кровотеч і розвитку судомного синдрому.

Препарат слід з обережністю призначати жінкам в період вагітності та лактації, а також пацієнтам у віці старше 65 років.

Обережність слід дотримувати при призначенні препарату пацієнтам, робота яких пов'язана з управлінням потенційно небезпечними механізмами та водінням автомобіля.

В інструкції не вказана інформація про Феварин для схуднення.
Феварин впливає на серце. Перед застосуванням препарату краще проконсультуватися з лікарем.

Метаболізм та розлади харчування
Як і при застосуванні інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, при прийомі флувоксаміну рідко повідомлялося про гіпонатріємію, що зникає після відміни препарату. Деякі випадки, можливо, були пов'язані із синдромом порушення секреції АДГ. Більшість повідомлень були пов'язані з особами похилого віку.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, самоушкодження та суїцидів (пов'язані з суїцидом події). Цей ризик зберігається до ремісії. Оскільки покращення протягом перших кількох тижнів лікування або навіть протягом більш тривалого періоду може не настати, пацієнти повинні перебувати під пильним контролем лікаря, доки не буде зафіксовано поліпшення стану. Загальний клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може підвищуватись на початкових етапах одужання.

Інші психічні стани, на лікування яких застосовується флувоксамін, також можуть асоціюватися з підвищеним ризиком пов'язаних із суїцидом подій.

Крім того, такі стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Тому, при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами, потрібно уважно за ними спостерігати.

Відомо, що пацієнти, які мають пов'язані із суїцидом події в анамнезі, та пацієнти, які демонструють високий рівень суїцидальної ідеації до початку терапії, мають більший ризик суїцидальних думок чи суїцидальних спроб, тому вони потребують ретельного моніторингу під час лікування.

Пильний нагляд за пацієнтами, у тому числі тими, хто належить до групи високого ризику, необхідний при медикаментозній терапії, особливо на початку лікування та після змін у дозуванні.

Пацієнти (а також ті, хто про них піклується/доглядає) повинні бути попереджені про необхідність спостерігати за будь-якими клінічними погіршеннями, суїцидальною поведінкою чи думками та незвичайними змінами у поведінці та негайно звернутися до лікаря за наявності цих симптомів.

Акатізія/психомоторне збудження

Прийом флувоксаміну може бути пов'язаний з розвитком акатизії, яка характеризується суб'єктивно неприємним або виснажливим занепокоєнням та потребою рухатися, часто супроводжується нездатністю нерухомо сидіти або стояти. Поява таких явищ є найімовірнішою протягом перших кількох тижнів лікування. Для пацієнтів, які мають ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.

Порушення функції печінки та нирок

У хворих з печінковою або нирковою недостатністю лікування слід розпочинати з низьких доз під ретельним наглядом лікаря.

Рідко лікування флувоксаміном було пов'язане з підвищенням активності печінкових ферментів, що зазвичай супроводжувалося відповідними клінічними симптомами. У таких випадках лікування препаратом слід припинити.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) можуть підвищувати ризик виникнення післяродової кровотечі (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).

Рідко на тлі прийому Феваріна (як і інших селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну) виникає гіпонатріємія. Рівень натрію в плазмі крові повинен нормалізуватися після припинення прийому препарату.

Зафіксовано окремі випадки виникнення серотонінового синдрому або подібних до злоякісного нейролептичного синдрому явищ у зв'язку з лікуванням флувоксаміном, особливо при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними та/або нейролептичними засобами. Оскільки ці синдроми можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів, лікування флувоксаміном слід припинити, якщо такі дії (що характеризуються виникненням групи симптомів, таких як гіпертермія, ригідність, міоклонус, нестабільність функцій вегетативної нервової системи з можливими швидкими змінами життєво важливих параметрів, змінами псих , включаючи сплутаність свідомості, дратівливість, надмірну ажитацію, що прогресує до розвитку делірію і коми) виникають, і почати підтримуюче симптоматичне лікування.

Реакції відміни препарату

Існує можливість появи реакцій відміни препарату при припиненні лікування флувоксаміном, але наявні доклінічні та клінічні дані не дають підстав вважати, що цей препарат викликає залежність. Найчастіші симптоми відміни флувоксаміну: запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію, порушення зору та електричні відчуття), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сни), збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, емоційна нестабільність, головний біль, нудота. , діарея, пітливість, серцебиття, тремор та занепокоєння (див. Побічні реакції). В основному ці явища слабкі або помірно виражені і проходять самостійно, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або тривалими. Вони зазвичай спостерігаються протягом перших днів після припинення лікування. Тому рекомендується поступово зменшувати дозу флувоксаміну для припинення лікування відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вагітність

Досвід обмежений про дію препарату на плід, проте в ході ряду досліджень не було виявлено негативного дії флувоксаміну на плід. Препарат може бути призначений в період вагітності в разі, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційні ризики для плода. Якщо жінка отримувала терапію препаратом Феварин в третьому триместрі вагітності, слід ретельно контролювати стан новонародженого, оскільки можливий розвиток синдрому відміни у новонародженого. Жінкам дітородного віку перед початком прийому препарату слід виключити вагітність і протягом всього курсу лікування користуватися надійними засобами контрацепції.

Були описані поодинокі випадки синдрому відміни у новонародженого після застосування флувоксаміну наприкінці вагітності. Після застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну протягом III триместру вагітності у деяких новонароджених спостерігалися утруднення годування та/або дихання, судоми, нестабільність температури, гіпоглікемія, тремор, порушення тонусу м'язів, нервозність, ціаноз, дратівливість, летаргія, сонливість та постійний плач, що може вимагати продовження госпіталізації.

При необхідності застосування препарату в період лактації слід проконсультуватися з лікарем і вирішити питання про можливе переривання грудного вигодовування.

Інгібітори моноаміноксидази.

Препарат не можна призначати у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази, включаючи лінезолід, через ризик виникнення серотонінового синдрому (див. розділ «Протипоказання»).

При одночасному застосуванні препарату з пероральними гіпоглікемічними засобами може знадобитися корекція доз останніх.

Протипоказано одночасне застосування препарату з лікарськими засобами ингибирующими моноаміноксидази. Препарат може бути призначений не раніше ніж через 2 тижні після закінчення курсу прийому інгібіторів моноаміноксидази. Лікарські засоби групи інгібіторів моноаміноксидази можуть бути призначені не раніше ніж через 7 днів після закінчення прийому препарату Феварин.

Препарат при одночасному застосуванні збільшує плазмові концентрації терфенадину, астемізолу і цизаприду. Не слід призначати одночасний прийом даних препаратів.

Препарат може змінювати фармакокінетику лікарських засобів, метаболізм яких відбувається за участю CYP1A2, CYP2C і CYP3A4. При необхідності одночасного застосування даних препаратів слід ретельно підбирати дозу, зокрема може знадобитися зниження дози трициклічнихантидепресантів, такрину, теофіліну, метадону, мексилетину, фенітоїну, карбамазепіну і циклоспорину.

Препарат при одночасному застосуванні сприяє підвищенню плазмових концентрацій варфарину, пропранололу, кофеїну, ропініролу, триазолама, мідазоламу, алпразоламу і діазепаму. При необхідності одночасного застосування даних препаратів слід коригувати їх дозування.

Препарат не впливає на плазмові концентрації атенололу і дигоксину.

Інгібітори зворотного захоплення серотоніну, тріптанс і трамадол при одночасному застосуванні підсилюють терапевтичні ефекти препарату Феварин.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які отримують терапію препаратами літію.

При одночасному застосуванні препарату з пероральними антикоагулянтами у пацієнтів відзначається підвищення ризику кровотечі.

Протипоказано одночасне застосування препарату з етанолом.

Підвищення концентрації у плазмі крові.

При прийомі ропініролу у поєднанні з флувоксаміном може підвищуватися його концентрація в плазмі, що збільшує ризик передозування. З огляду на це потрібне спостереження за пацієнтами, а в разі потреби – зменшення дози ропініролу (як під час лікування флувоксаміном, так і після його відміни).

При застосуванні з флувоксаміном концентрація у плазмі варфарину значно збільшується та протромбіновий час збільшується.

Збільшення ймовірності виникнення побічної реакції.

Зафіксовано окремі випадки кардіологічних порушень (кардіотоксичного ефекту) при одночасному застосуванні флувоксаміну з тіоридазином.

Рамелтеон.

При застосуванні флувоксаміну малеат, негайного вивільнення в таблетках по 100 мг двічі на добу протягом 3 днів, а потім при прийомі однієї дози 16 мг рамелтеону одночасно з флувоксаміну малеатом у таблетках негайного вивільнення AUC рамелтеону збільшилася приблизно в 190 у 70 разів у порівнянні з тим, коли рамелтеон призначали як монотерапію.

Фармакодинамічна взаємодія.

Серотонінергічні ефекти можуть посилюватися у разі призначення флувоксаміну одночасно з іншими серотонінергічними препаратами (у т.ч. з триптанами, трамадолом, бупренорфіном, бупренорфіном/налоксоном, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і препаратами звіробою) та можуть призвести до потенційно небезпечних для життя станів (див. також розділ «Особливості застосування»).

Вплив флувоксаміну на окисний метаболізм інших препаратів. Флувоксамін може пригнічувати метаболізм препаратів, що метаболізуються за участю певних ензимів цитохрому Р450 (CYP). In vitro та in vivo дослідження показують потужний інгібуючий вплив флувоксаміну на CYP1А2 та 2С19, проте CYP2С9, CYP2D6 та CYP3A4 інгібуються меншою мірою.

Препарати, які метаболізуються переважно за участю цих ізоферментів, можуть мати більш високі, а в деяких випадках нижче (наприклад клопідогрел, що відноситься до проліків) концентрації активної речовини/метаболітів у плазмі при одночасному застосуванні з флувоксаміном.

Лікування флувоксаміном одночасно з такими препаратами слід починати або коригувати відповідно до маленької, а не вищої дози їх терапевтичного діапазону. При цьому слід ретельно спостерігати за плазмовою концентрацією, ефективністю або побічною дією препаратів супутньої терапії та за необхідності зменшити або збільшити їх дозу. Це особливо важливо враховувати при застосуванні лікарських засобів із вузьким терапевтичним індексом.

При застосуванні завищених доз препарату у пацієнтів відзначали розвиток нудоти, блювоти, порушень стільця, слабкість, порушення режиму сну і неспання, а також запаморочення. При застосуванні препарату в дозах, які значно перевищують рекомендовані, можливий розвиток порушень серцевого ритму, зниження артеріального тиску, судоми, печінкової недостатності та коми. На даний момент зареєстровано кілька випадків летального результату після навмисного прийому завищених доз препарату.

Специфічного антидоту немає. При передозуванні показано промивання шлунка, прийом ентеросорбентів і проведення симптоматичної терапії. У разі необхідності призначають осмотичні проносні. Проведення гемодіалізу та форсованого діурезу при передозуванні флувоксаміну неефективне.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару.

Препарат рекомендується зберігати в сухому місці далеко від прямих сонячних променів при температурі від 15 до 25 градусів Цельсія.

Термін придатності - 3 роки.

Феварин за рецептом чи ні? Препарат відпускається за рецептом.

Рецепт на Феварин відпускається суворо лікарем, і тільки фахівець може підібрати дозування та перевірити протипоказання.

Флувоксамін.