Депіофен

таблетки п / полон. оболонкою 25 мг блістер, № 10

• Декскетопрофен 25 мг

розчин д / ін. 50 мг / 2 мл амп. 2 мл, № 5

• Декскетопрофен 25 мг/мл

фармакодинамика. Декскетопрофену трометамол - це сіль пропіонової кислоти, виявляє аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і відноситься до класу нестероїдних протизапальних засобів. Механізм її дії заснований на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення ЦОГ. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти в циклічні ендопероксідов PGG2 і PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклін PGI2 і тромбоксани ТхА2 і ТХВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату. Гнітюче дію декскетопрофену трометамол на ізоензими ЦОГ-1 і -2 виявлено у тварин і людей. Декскетопрофену трометамол має виражену знеболюючу дію, яке розвивається через 30 хв після застосування препарату і триває 4-6 ч.

Знеболююче вплив декскетопрофену трометамол при в / м і в / в введенні пацієнтам з болем середньої та важкої інтенсивності вивчено при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті ( гострий біль в попереку) і ниркової кольки. Аналгетичний ефект препарату настає швидко і досягає максимуму протягом перших 45 хв. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамол, як правило, становить 8 год. Застосування препарату Депіофен дозволяє значно знизити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким застосовували з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, контрольованого хворим, призначали та декскетопрофену трометамол, то їм потрібно значно менше морфію (на 35-45%), ніж хворим, які отримували плацебо.

Фармакокінетика. Після перорального застосування декскетопрофену трометамол Cmax в плазмі крові досягається в середньому через 30 хв (15-60 хв). Розподіл і Т½ декскетопрофену трометамол становлять 0,35 і 1,65 год відповідно.

Після в / м введення декскетопрофену трометамол Cmax досягається через 20 хв (10-45 хв). Доведено, що при одноразовому в / м або в / в введенні 25-50 мг площа під кривою AUC (концентрація - час) пропорційна дозі. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC і Cmax (середнє максимальне значення) після в / м і в / в введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

За рахунок високого ступеня зв'язування з білками плазми крові (99%) середній обсяг розподілу декскетопрофену трометамол становить <0,25 л/кг маси тіла. Виведення декскетопрофену трометамол відбувається в основному за рахунок глюкуронізації і подальшого виділення нирками. Після застосування декскетопрофену трометамол в сечі визначається тільки S - (+) - енантіомер, що доводить відсутність його інверсії в R - (+) - енантіомер в організмі людини.

При дослідженні фармакокінетики при багаторазовому застосуванні показано, що після останнього застосування декскетопрофену трометамол значення AUC було не вище, ніж після його одноразового застосування, що доводить відсутність накопичення лікарського засобу. При застосуванні декскетопрофену трометамол з їжею значення AUC не змінюється, однак значення Cmax знижується, а також зменшується швидкість всмоктування (збільшується tmax).

Після введення одноразових і багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь в дослідженні, була значно вище (до 55%), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці в Cmax і часу її досягнення не знайдено. Середній Т½ збільшувався (до 48%), а певний сумарний кліренс скорочувався.

таблетки

Симптоматична терапія при болю легкої та середньої ступені, такий як м'язово-скелетна біль, біль під час менструації (дисменорея), зубний біль і ін.

Р-р для ін'єкцій

Симптоматичне лікування при гострого болю середньої та високої інтенсивності в випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільно, наприклад при післяопераційної болі, ниркової кольки та при болю в поперековій області.

таблетки

Дорослі. Залежно від виду та інтенсивності болю рекомендована доза становить 12,5 мг кожні 4-6 год або 25 мг кожні 8 год. Добова доза не повинна перевищувати 75 мг. Небажані явища препарату можна звести до мінімуму шляхом застосування мінімально ефективних доз протягом якомога більш короткого проміжку часу, необхідного для усунення симптомів. Депіофен не передбачений для тривалої терапії; лікування повинно бути обмежена часом наявності симптомів. Одночасний прийом їжі зменшує швидкість всмоктування діючої речовини, тому його рекомендується приймати мінімум за 30 хв до прийому їжі.

Пацієнти похилого віку. Рекомендується починати лікування з низьких доз. Добова доза становить 50 мг. При гарній переносимості препарату дозу можна підвищити до звичайної.

Порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості. Лікування слід починати з мінімальної рекомендованої дози та під наглядом лікаря. Добова доза становить 50 мг.

Порушення функції нирок легкого ступеня тяжкості. Добова доза - 50 мг.

Р-р для ін'єкцій

Дорослі. Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності уколи Депіофен повторно вводять через 6 ч. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки в період гострого болю (не більше 2 діб). При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному ін'єкційному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули.

Хворих слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, коли це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога більш короткого часу, необхідного для поліпшення стану. При післяопераційного болю середньої або сильної ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями в тих же самих рекомендованих дозах в комбінації з опіоїдними анальгетиками.

Пацієнти похилого віку. Корекції дози звичайно не потрібна. Однак через фізіологічного зниження функції нирок рекомендується більш низька доза, а саме: максимальна добова доза - 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Захворювання печінки. Для хворих з патологією печінки з легким або середнім ступенем тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) слід знизити максимальну добову дозу до 50 мг і ретельно контролювати функцію печінки. При важких захворюваннях печінки препарат протипоказаний (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю).

Дисфункція нирок. Для хворих з порушенням функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) максимальну добову дозу слід знизити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або важкого ступеня (кліренс креатиніну <50 мл/хв) препарат протипоказаний.

В / м введення. Р-р для ін'єкцій слід повільно вводити глибоко в м'яз.

В / в інфузія. Для проведення в / в інфузії вміст ампули 2 мл розвести в 30-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду, розчину глюкози або розчину Рінгера лактату. Р-р для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Приготований розчин має бути прозорим. Інфузію необхідно проводити протягом 10-30 хв. Не допускати впливу природного денного світла на приготовлений розчин.

Депіофен, розведений в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або в розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизину, лідокаїном, морфіном, петидином і теофіліном.

Депіофен не можна змішувати в розчині для інфузій з прометазином і пентазоцином.

В / в ін'єкція (болюсне введення). При необхідності вміст 1 ампули (2 мл розчину для ін'єкцій) вводять в / в протягом не менше 15 с.

Препарат можна змішувати в малих обсягах (наприклад в шприці) з розчинами для ін'єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну.

Депіофен не можна змішувати в малих обсягах (наприклад в шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцина, петидину і гідрокортизону, оскільки утворюється білий осад.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, зазначеними вище.

При в / м або в / в ін'єкційному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Р-р для інфузії слід застосовувати відразу після його приготування. Надалі відповідальність за умови та тривалість зберігання несе медичний працівник. Приготований розчин зберігає свої властивості протягом 24 годин при температурі 25 °C за умови, що він захищений від впливу денного світла.

При зберіганні розбавлених розчинів препарату в поліетиленових пакетах або в призначених для введення ємностях з етилвинилацетата, пропионата целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін змісту діючої речовини внаслідок сорбції не відзначено.

Препарат Депіофен призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід вилити. Перед введенням препарату необхідно переконатися, що розчин прозорий і безбарвний. Р-р, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Лікарський препарат можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальну ціну на Депіофен у таблетках та Депіофен в ампулах можна дізнатися в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

підвищена чутливість до декскетопрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів або допоміжних речовин препарату. Застосування у хворих, у яких речовини з подібним механізмом дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні засоби, викликають напади бронхіальної астми, бронхоспазм, гострий риніт або призводять до розвитку поліпів у носі, кропив'янки або ангіоневротичного набряку. Застосування у пацієнтів:

• на бронхіальну астму в анамнезі;
• з активними пептичнимивиразками / кровотечею в травному тракті або при підозрі на їх наявність, а також у хворих з рецидивуючими пептичнимивиразками / кровотечею в травному тракті (≥2 не пов'язаних один з одним епізоду, що підтверджують це) або хронічної диспепсією в анамнезі;
• з наявністю в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі або перфорації, пов'язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів;
• з кровотечею в травному тракті, іншими активними кровотечами та при порушеннях згортання крові;
• з хворобою Крона або неспецифічним виразковим колітом;
• з тяжкою серцевою недостатністю;
• з помірним або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <50 мл/хв);
• з тяжкими порушеннями функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю);
• з геморагічним діатезом або іншими порушеннями згортання крові;
• в III триместр вагітності та в період годування грудьми;
• застосування з метою нейроаксиальної введення (інтратекального або епідурального введення) (через вміст в розчині для ін'єкцій етанолу).

в таблиці наведені побічні реакції, які можуть виникати при прийомі декскетопрофену трометамол, розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення.

При застосуванні декскетопрофену, як і інших НПЗП, також можуть мати місце такі побічні ефекти: асептичнийменінгіт, що розвивається переважно у хворих на системний червоний вовчак або змішані колагенози; гематологічні реакції (пурпура, апластична і гемолітична анемія, рідше - агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку).

Можливий розвиток виразки травного тракту, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним результатом, особливо в осіб похилого віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсичні явища, біль в животі, мелена, блювання з домішкою крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше виникає гастрит. Також відзначалися набряки, АГ і серцева недостатність, які можуть бути викликані застосуванням НПЗП. Можливі бульозні реакції, в тому числі синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Згідно з результатами клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах і протягом тривалого часу, супроводжується деяким підвищенням ризику розвитку патології, викликаної тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Депіофен застосовують з обережністю у хворих з алергічними реакціями в анамнезі. Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими НПЗП, у тому числі з інгібіторами ЦОГ-2. При застосуванні препаратів класу НПЗП в травному тракті можуть виникати пептичні виразки з / без перфорації і кровотечі (навіть зі смертельним результатом). Ці небажані явища можуть виникнути в будь-який період лікування як з симптомами-провісниками, так і без них і не залежать від наявності в анамнезі тяжких порушень з боку травного тракту. Якщо при застосуванні декскетопрофену розвинулися шлунково-кишкова кровотеча або виразка, терапію препаратом слід негайно припинити. Ризик розвитку вищевказаних небажаних явищ підвищується пропорційно підвищенню дози НПЗП, також підвищений ризик мають хворі з виразкою шлунка або дванадцятипалої кишки в анамнезі та особи похилого віку. Під час застосування препарату лікар повинен ретельно спостерігати за станом пацієнтів, незважаючи на можливу появу шлунково-кишкових кровотеч. Для зниження ризику розвитку небажаних побічних реакцій з боку травного тракту лікар може призначити лікарські засоби, які надають захисну дію на слизову оболонку травного тракту (мізопростол, інгібітори протонного насоса). Це також стосується хворих, які потребують супутньому призначенні низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик розвитку ускладнень з боку травної системи. Хворих слід поінформувати, що в разі появи дискомфорту в області живота (в першу чергу шлунково-кишкових кровотеч), особливо на початку лікування, вони повинні повідомляти лікаря. Декскетопрофен може підвищувати в крові рівень азоту сечовини, креатиніну, АСТ і АЛТ. При значному підвищенні рівня АСТ і АЛТ застосування препарату слід припинити. Декскетопрофен може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Пацієнтам з порушенням функції нирок і / або печінки, АГ, серцевою недостатністю препарат слід призначати з обережністю і під наглядом лікаря, оскільки препарат може викликати появу набряків. Слід дотримуватися обережності, застосовуючи декскетопрофен у хворих, які приймають діуретики, і схильних до гіповолемії, оскільки існує ризик нефротоксичної дії препарату. Особлива обережність потрібна при призначенні препарату особам із захворюваннями серця в анамнезі, особливо з епізодами серцевої недостатності, оскільки декскетопрофен може викликати загострення перебігу захворювання. Дуже рідко повідомлялося про шкірні реакції (деякі з летальним результатом), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найчастіше побічні реакції розвиваються на початку лікування, в більшості випадків - в 1-й місяць лікування. При перших проявах шкірного висипу, ураженні слизової оболонки або інших проявах гіперчутливості препарат слід негайно відмінити.

Жінки, які планують вагітність, можуть застосовувати препарат лише в разі крайньої необхідності, застосовуючи мінімально можливі дози протягом найкоротшого періоду. Це стосується жінок, які не можуть завагітніти або проходять обстеження репродуктивної функції. Треба пам'ятати, що при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (це також може стосуватися і декскетопрофену), особливо у високих дозах і при тривалому лікуванні, незначно підвищується ризик розвитку артеріальної тромбоемболії (наприклад інфаркт міокарда, інсульт). Хворим із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, декомпенсованою серцевою недостатністю, маніфестной ІХС, облітеруючий ендартеріїтом, цереброваскулярні порушеннями декскетопрофен призначають тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі та можливого ризику такої терапії. За таким же принципом оцінюють доцільність призначення тривалої терапії декскетопрофеном хворим з факторами ризику виникнення серцево-судинних захворювань, такими як гіперліпідемія, АГ, цукровий діабет, і в разі якщо пацієнт курить.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Застосування препарату в III триместр вагітності та в період годування груддю протипоказане. Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність і / або розвиток плода. Згідно з результатами епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності підвищує ризик викидня, виникнення у плода вад серця і незарощення передньої черевної стінки. Так, абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи підвищувався з <1 до ≈1,5%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає з підвищенням дози препарату і тривалості терапії. Призначення декскетопрофену трометамол в I і II триместр вагітності можливо тільки в разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамол жінкам, які планують вагітність, або в I і II триместр вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога більш короткого терміну лікування.

У III триместр все інгібітори синтезу простагландинів викликають такі ризики для плода:

• кардіопульмональний токсичний синдром (з закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя;

для матері та дитини:

• подовження часу кровотечі (ефект придушення агрегації тромбоцитів), що можливо навіть при застосуванні препарату в низьких дозах;
• затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів і затяжними пологами.

Даних про проникнення декскетопрофену в грудне молоко немає.

Діти. Застосування препарату у дітей не вивчалась, тому пацієнтам цього віку призначати декскетопрофен не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. На тлі застосування препарату Депіофен можливі запаморочення і сонливість, тому не виключено слабке або помірне вплив на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати інші механізми. Хворі повинні це враховувати та об'єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт.

такі взаємодії лікарських засобів в цілому характеризують препарати класу НПЗП.

Комбінації, які не рекомендують для застосування з препаратом Депіофен

Інші НПЗП, в тому числі високі дози саліцилатів (> 3 г/добу): підвищується ризик виникнення пептичних виразок за рахунок синергічної дії.

Гепарин та антикоагулянти непрямої дії (наприклад варфарин): посилюється дія антикоагулянтів, що може привести до збільшення часу кровотечі; якщо уникнути такої комбінації немає можливості, необхідний ретельний контроль за станом хворого з відповідним контролем лабораторних показників.

ГКС: підвищується ризик виникнення пептичних виразок і кровотеч у шлунково-кишковому тракті.

Препарати літію: підвищується рівень літію в крові до токсичних значень за рахунок зменшення його виділення нирками.

Метотрексат у високих дозах (≥15 мг/тиждень): підвищується рівень метотрексату в крові за рахунок зменшення його виділення нирками, що призводить до токсичної дії на систему крові.

Гидантоин і сульфаніламіди: підвищується токсичність цих речовин.

Комбінації, що вимагають обережного застосування з препаратом Депіофен

Діуретики, інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II: послаблюється сечогінний і антигіпертензивнудію препаратів; подальше погіршення функції нирок аж до порушення їх функції (особливо у зневоднених хворих та осіб похилого віку).

Метотрексат в низьких дозах (<15 мг/тиждень): можливе підвищення токсичної дії на систему крові за рахунок зменшення його виділення нирками; при необхідності застосування такої комбінації потрібно щотижневий контроль картини крові, особливо при наявності навіть незначного зниження функції нирок, а також у осіб похилого віку.

Пентоксифілін: підвищується ризик розвитку кровотеч, тому необхідно спостереження за станом здоров'я хворого і контроль часу кровотечі.

Зидовудин: існує ризик підвищення токсичної дії зидовудину на еритропоез (токсичну дію на ретикулоцити), аж до розвитку важкої анемії через 1 тиждень після застосування НПЗП, тому в перші 1-2 тижні після початку терапії НПЗП потрібно проводити контроль аналізу крові з підрахунком кількості ретикулоцитів.

Похідні сульфонілсечовини: НПЗЗ можуть посилювати гіпоглікемічну дію препаратів сульфонілсечовини за рахунок їх витіснення зі зв'язків з білками крові.

Блокатори β-адренорецепторів може знижуватись їх антигіпертензивнудію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.

Циклоспорин і такролімус: посилення токсичної дії цих препаратів на нирки за рахунок впливу НПЗП на синтез простагландинів; при застосуванні такої комбінації слід проводити регулярний контроль функції нирок.

Тромболітичні препарати: підвищений ризик кровотеч.

Інгібітори агрегації тромбоцитів і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик розвитку пептичних виразок і кровотеч у шлунково-кишковому тракті.

Пробенецид: підвищення концентрації декскетопрофену в плазмі крові за рахунок зниження рівня його ренальної канальцевої секреції і глюкуронізації; в такому випадку необхідно проводити корекцію дози декскетопрофену.

Серцеві глікозиди: може підвищуватися їх концентрація в плазмі крові.

Мифепристон: зниження його ефективності за рахунок зменшення синтезу простагландинів, тому НПЗП не слід застосовувати протягом 8-12 діб після застосування міфепристону.

Хіноліни: застосування в високих дозах в комбінації з нестероїдними протизапальними засобами підвищує ризик розвитку судом.

Несумісність. Депіофен не можна змішувати в розчині для інфузій з прометазином і пентазоцином. Депіофен не можна змішувати в малих обсягах (наприклад в шприці) з розчинами допаміну, прометазину, пентазоцина, петидину і гідрокортизону, оскільки утворюється білий осад.

симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби викликають порушення з боку шлунково-кишкового тракту (блювота, анорексія, біль в животі) і нервової системи (сонливість, вертиго, дезорієнтація, головний біль).

Слід негайно розпочати симптоматичну терапію, відповідну клінічного стану пацієнта.

Якщо прийнята доза перевищує 5 мг/кг маси тіла, протягом 1 год необхідно прийняти активоване вугілля. Виведення декскетопрофену може бути прискорене шляхом гемодіалізу.

таблетки - в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 30 °C.

Р-р - не вимагає особливих умов зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Після розведення розчин зберігають протягом 24 год при температурі від 2 до 8 °C в захищеному від світла місці.