Аналоги
З цим товаром купують
Діюча речовина: paracetamol;
1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг;
допоміжні речовини: пропіленгліколь; кислота лимонна, моногідрат; натрію метабісульфіт (Е 223); натрію гідрофосфат, дигідрат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.
Розчин для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або жовтуватого кольору розчин без видимих механічних включень.
Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.
Блімол - це препарат, який застосовується для короткочасного лікування больового синдрому середньої інтенсивності та зниження високої температури, особливо в післяопераційному періоді. Він може підвищитись у ефективності, якщо використовується за призначенням лікаря та строго за показаннями.
Препарат особливо показаний у випадках, коли потрібне виключно внутрішньовенне введення, наприклад, при стані, що не дозволяє прийом ліків перорально. У дітей Блімол використовується для симптоматичного лікування болю та гіпертермії у післяопераційному періоді.
Препарат містить активні речовини з жарознижувальними та аналгетичними властивостями, що підтверджено клінічними дослідженнями. Його призначення може бути виправдане за наявності таких ознак, як підвищення температури тіла та біль після хірургічних втручань.
Результатом застосування Блімолу стає покращення загального функціонального стану пацієнта та зниження тяжкості симптомів.
Парацетамол чинить болезаспокійливу та жарознижувальну дію, блокує ЦОГ (ЦОГ) I і II тільки в центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю і терморегуляції. У збуджених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову травного тракту.
Час максимальної концентрації в плазмі крові досягається через 15 хвилин максимальна концентрація - 15-30 мкг/мл. Обсяг розподілу становить 1 л/кг. Парацетамол слабо зв'язується з білками плазми крові. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуронідів і сульфатів. Невелика частина (4%) метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжного метаболіту (N-ацетилбензохіноніміну), що в нормальних умовах швидко знешкоджується відновленим глютатіоном і виводиться з сечею після зв'язування з цистеїном і меркаптопуріновою кислотою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає. Період напіввиведення у дорослих - 2,7 години, у дітей - 1,5-2 години, у новонароджених - 3,5 години, загальний кліренс - 18 л / год. Парацетамол виводиться з сечею; 90% прийнятої дози виводиться нирками протягом 24 годин, в основному у вигляді глюкуроніду (60-80%) і сульфату (20-30%). Менше 5% виводиться в незміненому вигляді. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 10-30 мл/хв) виведення парацетамолу трохи сповільнюється, а період напіввиведення - 2-5,3 години. Швидкість виведення глюкуроніду і сульфату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю в 3 рази менше, ніж у здорових осіб. Фармакокінетика у дітей практично не відрізняється від дорослих за винятком короткого періоду напіввиведення крові (1,5-2 години). У віці до 10 років істотно знижена кон'югація з глюкуроновою кислотою і більш підвищена - з сульфатами порівняно з дорослими.
Дорослі: короткочасне лікування больового синдрому середньої інтенсивності, особливо у післяопераційному періоді.
Короткотривале лікування гіпертермічних реакцій, коли необхідним є винятково внутрішньовенний шлях введення препарату.
Діти: симптоматичне лікування болю та гіпертермії у післяопераційних хворих.
Блімол застосовувати для швидкого зняття больового та / або гипертермического синдрому, коли необхідно виключно внутрішньовенний шлях введення препарату.
Тривалість інфузії повинна становити 15 хвилин.
Дорослі та діти з масою тіла від 50 кг.
Максимальна разова доза становить 1 г парацетамолу, тобто 1 флакон (100 мл). Максимальна добова доза - 4 г. Для пацієнтів з додатковим фактором ризику гепатоксичності максимальна добова доза становить 3 г Інтервал між введенням препарату повинен становити не менше 4 годин. Звичайна доза від 1 до 4 інфузій протягом першої доби від початку больового синдрому (післяопераційний період), в разі необхідності тривалість лікування може бути збільшена, однак вона не повинна перевищувати 72 годин (3 діб) і загальна кількість в 12 інфузій.
Дорослі та діти з масою тіла від 33 кг до 50 кг.
За 15 мг/кг парацетамолу на введення, тобто 1,5 мл/кг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла, але не більше 3 г Мінімальний інтервал між прийомами повинен становити 4 години. Тривалість лікування звичайно не перевищує 4 інфузій протягом доби.
Діти з масою тіла від 10 кг до 33 кг.
За 15 мг/кг парацетамолу на введення, тобто 1,5 мл/кг. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 60 мг/кг маси тіла, але не більше 2 г Мінімальний інтервал між прийомами повинен становити 4 години. Тривалість лікування звичайно не перевищує 4 інфузій протягом доби.
При застосуванні препарату дітям перед початком інфузії з флакона відбирати надлишок препарату і залишати обсяг розчину відповідає разовій дозі.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну £ 30 мл/хв.) Інтервал між прийомами повинен зрости до 6 годин. Тривалість лікування не повинна перевищувати 48 годин.
Для дорослих пацієнтів з гепатоцелюлярної недостатністю, хронічним алкоголізмом, хронічними порушеннями харчування (низьким запасом печінкового глютатіону), дегідратацією максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 м
Ризик токсичної дії препарату (зокрема фульмінантного гепатиту, печінкової недостатності, холестатичного гепатиту, цитолітичного гепатиту) зростає в осіб літнього віку, у дітей, пацієнтів з печінковою недостатністю, у випадках хронічного алкоголізму, при наявності аліментарної дистрофії та в осіб зі зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може бути летальним.
Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.
Передозування у дорослих може бути при одноразовому введенні в дозі 7,5 г та більше, у дітей –140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, печінкова недостатність, метаболічний ацидоз, енцефалопатія, що може призвести до коми та летального наслідку пацієнта. Протягом 12-48 годин зростає рівень печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну. Клінічні симптоми ушкодження печінки проявляються після двох діб та досягають максимуму після 4-6 днів.
У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад неправильне харчування, СНІД, голодування, муковісцидоз, кахексія) прийняття 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалась також серцева аритмія і панкреатит. При застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку ЦНС можливі запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи – нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); з боку системи травлення – гепатонекроз.
Лікування:
З боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), гемолітична анемія, синці або кровотечі.
З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк.
Шлунково-кишковий тракт: нудота, біль в епігастрії.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня печінкових трансаміназ, підвищення активності «печінкових» ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: мультиформна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку серця: задишка, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку метаболізму: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
Загальні: нездужання, слабкість, біль і печія в місці введення, почервоніння шкіри, реакції гіперчутливості, анафілактичний шок.
Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення простих або уртикарний висипань на шкірі.
Можливе виникнення бронхоспазму у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ.
Профілактика помилок дозування:
Суворо уникайте плутанини між міліграмами (мг) і мілілітрами (мл), щоб запобігти випадковому передозуванню та летальним наслідкам.
Завжди вказуйте у рецепті як загальну дозу в міліграмах (мг), так і об'єм у мілілітрах (мл).
За можливості віддавайте перевагу пероральним формам парацетамолу.
Категорично заборонено одночасне застосування з іншими препаратами, що містять парацетамол або пропацетамол.
Ризик ураження печінки:
Перевищення рекомендованих доз значно підвищує ризик гепатотоксичності. Клінічні ознаки ушкодження печінки (гепатит, печінкова недостатність) зазвичай проявляються з 2-ї доби і досягають максимуму на 4–6-ту добу.
Потребує негайної антидотної терапії при передозуванні.
Групи підвищеного ризику (потребують обережності / зниження дози до 3 г/добу):
Гепатоцелюлярна недостатність, хронічний алкоголізм, алкогольний гепатоз.
Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
Аліментарне виснаження, голодування, дегідратація (знижений резерв глутатіону в печінці).
Синдром Жильбера.
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик гемолітичної анемії).
Пацієнти з масою тіла менше 50 кг.
Ризик метаболічного ацидозу:
У пацієнтів із тяжкими інфекціями (сепсис) або станами зі зниженим рівнем глутатіону (включаючи хронічний алкоголізм і неправильне харчування), які приймають парацетамол тривалий час або комбінують його з флуклоксациліном, підвищується ризик піроглутамінового ацидозу.
Симптоми: глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. У разі підозри прийом препарату негайно припиняють.
Інші важливі застереження:
Препарат може викликати серйозні шкірні реакції (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз). При першій появі висипу або реакцій гіперчутності лікування слід негайно зупинити.
Може впливати на результати лабораторних аналізів рівня глюкози та сечової кислоти у плазмі крові.
При тривалому лікуванні необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки.
Вміст натрію: препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто є практично вільним від натрію.
Даних щодо негативного впливу парацетамолу для внутрішньовенного застосування на розвиток плода або фетотоксичні ефекти немає, проте перед застосуванням препарату слід уважно оцінити співвідношення користь / ризик і протягом застосування препарату за вагітною жінкою слід встановити ретельне спостереження.
Годування грудьми.
Парацетамол здатний в невеликих кількостях проникати в грудне молоко. На час лікування слід припинити годування груддю.
Не застосовувати дітям віком до 1 року і з масою тіла менше 10 кг.
Застосовувати дітям у віці від 1 року з масою тіла більше 10 кг тільки для симптоматичного лікування болю і гіпертермії у післяопераційних хворих.
Не впливає.
Пробенецид вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв'язування з глюкуроновою кислотою, тому при комбінованої терапії з пробенецидом доза парацетамолу повинна бути знижена.
Саліцилати можуть збільшувати період напіввиведення парацетамолу з організму.
Індуктори мікросомального окислення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) можуть сприяти розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликій передозуванні.
Барбітурати зменшують жарознижуючий ефект парацетамолу.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичної синдрому.
Пероральніантикоагулянти. Одночасне застосування парацетамолу (4 г на добу протягом 4 діб) з пероральними антикоагулянтами може призвести до невеликих варіацій міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Необхідний моніторинг показників МНВ протягом одночасного застосування препаратів, а також протягом тижня після закінчення лікування парацетамолом.
Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Парацетамол не можна застосовувати одночасно з алкоголем.
Зберігати в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 2 роки.
Вартість на Блімол вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1, де його можна купити за найвигіднішими цінами в Україні.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Блімол на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Повідомлення про побічну реакцію на лікарські засоби, вакцини, туберкулін, та/або відсутність ефективності лікарських засобів, та/або несприятливу подію після імунізації/туберкулінодіагностики в режимі on-line надається через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду (АІСФ) за посиланням https://aisf.dec.gov.ua.
Форма випуску: розчин для інфузій, 10 мг/мл по 50 мл або 100 мл у флаконі; по 1 флакону в картонній упаковці
Склад: 1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг
Виробник: Індія
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
