Берліприл

БЕРЛІПРИЛ® 10

Склад:

діюча речовина: enalapril;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий, натрію крохмальгліколят (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, заліза оксид (Е 172): коричневий.

БЕРЛІПРИЛ® ПЛЮС 10/25

Склад:

діюча речовина: еналаприлу малеат, гідрохлортіазид;

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг та гідрохлортіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; магнію карбонат легкий; желатин; заліза оксиду гідрат жовтий (Е 172), натрію крохмальгліколят (тип А); кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

Таблетки.

Інгібітор АПФ, антигіпертензивний препарат. Еналаприл є проліками: в результаті його гідролізу утворюється еналаприлат, який пригнічує АПФ, в результаті відбувається зменшення утворення ангіотензину II, що призводить до зменшення виділення альдостерону. При цьому знижується ОПСС, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, пост- і переднавантаження на міокард.

Еналапрілат розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного підвищення ЧСС не відзначається. Лікарський препарат підсилює коронарний і нирковий кровообіг, зменшує розпад брадикініну, збільшує синтез простагландину.

Антигіпертензивний ефект berlipril більш виражений при високому рівні реніну плазми крові, ніж при нормальному або зниженому його рівні. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг, кровотік в судинах мозку підтримується на достатньому рівні та на фоні зниженого АТ.

При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистивного типу. Застосування препарату запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда, знижує агрегацію тромбоцитів.

Дослідження гемодинаміки у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію довели, що зниження артеріального тиску супроводжувалося зменшенням периферичного опору в артеріях та збільшенням хвилинного об’єму крові, але частота серцевих скорочень незначно змінювалася або не змінювалася. Після застосування Берліприлу кровообіг у нирках збільшувався; ступінь клубочкової фільтрації залишався незміненим. Ознаки затримки натрію та води не спостерігалися. Проте у пацієнтів, у яких швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) до початку терапії була низькою, цей показник, зазвичай, підвищувався.

Час настання антигіпертензивної дії при прийомі всередину - 1 ч, максимум його спостерігається через 4-6 год, дія зберігається протягом 24 год.

У деяких хворих для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевої недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому лікуванні - 6 місяців і більше.

Не виявлено ніяких серйозних відмінностей у фармакокінетиці еналаприлату у дітей порівняно з дорослими. Результати свідчать про збільшення AUC (при нормуванні доз у розрахунку на масу тіла) з віком, однак таке збільшення AUC не спостерігалося, якщо дози нормувалися у розрахунку на площу тіла.

Фармакокінетика

всмоктування. При прийомі всередину абсорбується 60% препарату. Прийом їжі не впливає на абсорбцію еналаприлу.

розподіл. Зв'язування з білками плазми становить 50%. Cmax в плазмі крові досягається через 1 год, еналаприлату - через 3-4 годин. Еналапрілат легко проходить крізь гістогематичні бар'єри, виключаючи гематоенцефалічний бар'єр; невелика кількість проникає через плацентарний бар'єр і в грудне молоко.

метаболізм. Еналаприл швидко метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту еналаприлату, який є більш активним інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Біодоступністьпрепарату 40%.

виведення. T1/2 еналаприлату - близько 11 год. Виводиться з організму переважно нирками - 60% (20% - у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді еналаприлату), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу та 27% - в вигляді еналаприлату).

Видаляється при гемодіалізі (швидкість 62 мл/хв) і перитонеального діалізу.

• артеріальна гіпертензія (симптоматична, реноваскулярна, в т.ч. при склеродермії);
• хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
• безсимптомний порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда.

Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування») та від дії препарату на артеріальний тиск.

Прийом їжі не впливає на процес всмоктування Берліприлу^®.

Артеріальна гіпертензія.

Початкова доза Берліприлу^® становить від 5 мг до 20 мг залежно від ступеня тяжкості гіпертензії та стану пацієнта (див. далі). Препарат Берліприл^® приймати 1 раз на добу.

При артеріальній гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза препарату становить 5-10 мг.

У пацієнтів із вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад при реноваскулярній гіпертензії, порушенням сольового та/або рідинного балансу, декомпенсації серцевої діяльності або тяжкій артеріальній гіпертензії) після прийому початкової дози може мати місце значне зниження артеріального тиску. У таких пацієнтів лікування треба розпочинати з дози 5 мг або з меншої дози та під ретельним наглядом лікаря.

При попередній терапії діуретиками у високих дозах може розвиватися дефіцит рідини та виникати ризик розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування еналаприлом. Для таких пацієнтів рекомендується початкова доза 5 мг або нижче. За можливості лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування Берліприлом^®. Слід перевіряти функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.

Звичайна підтримуюча доза – 20 мг один раз на добу. Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг на добу.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.

При лікуванні симптоматичної серцевої недостатності (СН) Берліприл^® призначати додатково до діуретиків, а за необхідності до препаратів наперстянки або бета-адреноблокаторів. Початкова доза Берліприл^® для пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (БДЛШ) становить 2,5 мг, та для того щоб встановити первинний вплив препарату на артеріальний тиск, терапію треба розпочинати під ретельним наглядом лікаря. Якщо після початку лікування Берліприл^® при серцевій недостатності симптоматична гіпотензія не виникає або усувається, дозу препарату слід поступово підвищувати до загальноприйнятої підтримуючої дози 20 мг, яку приймати одноразово або, залежно від переносимості пацієнта, розподіляти на 2 прийоми. Таке титрування дози рекомендується проводити протягом 2-4 тижнів терапії. Максимальна доза становить 40 мг еналаприлу на добу, яку слід ділити на два прийоми.

Рекомендоване титрування дози препарату Берліприл^® у пацієнтів із серцевою недостатністю/безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка.

* Слід дотримуватися особливої обережності щодо пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів, які приймають діуретичні лікарські засоби (див. розділ «Особливості застосування»).

Перед і після початку терапії препаратом Берліприл^® слід провести ретельний контроль артеріального тиску і ниркової функції (див. розділ «Особливості застосування»), оскільки були зареєстровані повідомлення про гіпотензію та (рідше) як наслідок ниркову недостатність. Перед початком лікування препаратом Берліприл^®, у разі можливості, зменшувати дозу діуретиків, що застосовують пацієнти. Прояв гіпотензії на початку лікування Берліприлом^®  не є ознакою її розвитку при тривалому лікуванні, і не виключає подальше застосування лікарського засобу. Також слід проводити контроль рівня калію сироватки та ниркової функції.

Дозування при нирковій недостатності.

Як правило, слід збільшити інтервали між прийомами препарату та/або зменшити його дозу.

*див. розділ «Особливості застосування». Пацієнти, які лікуються методом гемодіалізу.

Еналаприлат піддається діалізу. Дозу в дні, в які діаліз не проводиться, корегувати залежно від ступеня зниження артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку.

Дозу слід підбирати відповідно до ниркового стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти з артеріальною гіпертензією віком > 6 років.

Клінічні дані щодо застосування Берліприлу^® у хворих педіатричного профілю з артеріальною гіпертензією обмежені (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Якщо пацієнт здатний ковтати таблетки, дозу слід підбирати індивідуально залежно від його стану, ступеня зниження артеріального тиску та маси тіла. Дітям з масою тіла від 20 до < 50 кг рекомендована початкова доза становить 2,5 мг, а для пацієнтів з масою тіла ≥ 50 кг – 5 мг. Берліприл^® призначати 1 раз на добу. Дозу слід підбирати залежно від потреб пацієнта. Не слід перевищувати максимальну добову 20 мг для пацієнтів із масою тіла від 20 кг до < 50 кг та 40 мг для пацієнтів з масою тіла більше 50 кг (див. розділ «Особливості застосування»).

Берліприл^® не рекомендується дітям із показником клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м² через відсутність відповідної інформації.

Спосіб застосування: для орального застосування.

Діти.

Берліприл^® протипоказаний дітям віком молодших 6 років. Дані щодо ефективності та безпеки застосування еналаприлу малеату у дітей старших 6 років, які страждають на артеріальну гіпертензію, обмежені, а досвід застосування при інших показаннях відсутній. Фармакокінетичні дані щодо застосування препарату у дітей віком старших 2 місяців обмежені. Берліприл^® призначений тільки дітям з артеріальною гіпертензією, але він не рекомендується для застосування при інших показаннях.

Через відсутність відповідної інформації не рекомендується застосовувати Берліприл^® дітям із показником клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м².

Берліприл® плюс 10/25 не показаний для початкового лікування ессенціальної гіпертензії. На перших етапах слід підбирати оптимальні дози його окремих компонентів. У разі необхідності пацієнту слід призначити застосування комбінованого препарату з фіксованими дозами діючих речовин замість монотерапії.

Стандартна доза препарату становить 1 таблетку на добу. Таблетку приймати незалежно від вживання їжі, вранці, і запивати достатньою кількістю рідини, наприклад 1 склянкою води.

При переведенні пацієнтів з монотерапії еналаприлу малеатом на препарат Берліприл® плюс 10/25, особливо пацієнтів з водно-електролітними порушеннями (наприклад після блювання, діареї, лікування діуретичними засобами), з тяжкою серцевою недостатністю, тяжкою формою артеріальної гіпертензії, у тому числі ниркового походження, можливе значне зниження артеріального тиску, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом приблизно 8 годин після застосування першої дози.

Дозування при порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну – 30-80 мл/хв)

Берліприл® плюс 10/25 протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю. Його призначення можливе пацієнтам, у яких кліренс креатиніну становить > 30 та < 80 мл/хв, але тільки після підбору діючих речовин окремо. У таких пацієнтів рекомендована початкова доза еналаприлу малеату при монотерапії становить 5-10 мг.

Пацієнти літнього віку. Дані про взаємозв’язок ефективності та безпеку препарату з віком пацієнта відсутні. При застосуванні препарату треба враховувати функцію нирок.

Ліки Берліприл від тиску можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. Актуальна ціна таблетки Берліприл від підвищеного тиску вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, ортостатичний колапс; рідко - болі за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда (звичайно пов'язані з вираженим зниженням АТ), аритмії (передсердна бради- або тахікардія, мерехтіння передсердь), серцебиття, тромбоемболія гілок легеневої артерії, болі в області серця, непритомність.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - запаморочення, часто - головний біль, слабкість, безсоння, тривога, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, сонливість (2-3%); дуже рідко при прийомі високих доз - нервозність, депресія, парестезії.

З боку органів чуття: дуже рідко - вестибулярні порушення, порушення слуху і зору, шум у вухах.

З боку травної системи: сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, запор, діарея; рідко - болі в області живота, кишкова непрохідність, панкреатит, порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів, гепатит, жовтяниця.

З боку дихальної системи: непродуктивний сухий кашель, інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм, задишка, ринорея, фарингіт (менш ніж у 2%).

Алергічні реакції: може виникати шкірний висип, ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, голосової щілини та / або гортані, кінцівок, дисфонія, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кропив'янка, фотосенсибілізація, серозит, васкуліт, міозит, артралгія, артрит, стоматит, глосит.

З боку лабораторних показників: гіперкреатинінемія, підвищення вмісту сечовини, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія, гіперкаліємія, гіпонатріємія; в окремих випадках - зниження гематокриту і вмісту гемоглобіну, підвищення ШОЕ, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз (у хворих з аутоімунними захворюваннями), еозинофілія.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, протеїнурія.

Інші: алопеція, зниження лібідо, припливи.

Препарат в цілому переноситься добре і в більшості випадків не викликає побічних реакцій, що вимагають відміни терапії.

• ангіоневротичнийнабряк, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, в анамнезі;
• порфірія;
• вагітність;
• період годування груддю;
• дитячий та підлітковий вік до 18 років;
• підвищення чутливості до еналаприлу або інших інгібіторів АПФ.

З обережністю слід призначати Берліприл ® при первинному гіперальдостеронізм, двосторонньому стенозі ниркових артерій, стенозі артерії єдиної нирки, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, мітральному стенозі з порушеннями гемодинаміки, идиопатическом гіпертрофічному субаортальному стенозі, захворюваннях сполучної тканини, ІХС, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, нирковій недостатності (протеїнурія понад 1 г/добу), печінкової недостатності, при одночасному прийомі з імунодепресантами та салуретиками, у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).

Слід здійснювати ретельний лікарський контроль при призначенні Берліприлу ® пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю, ІХС та захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда, інсульту або порушення функції нирок.

З обережністю призначають Берліприл ® пацієнтам зі зниженим ОЦК (в результаті терапії діуретиками, при обмеженні споживання кухонної солі, проведенні гемодіалізу, діареї і блювоті), тому що підвищений ризик раптового і вираженого зниження артеріального тиску після застосування навіть мінімальної дози інгібітору АПФ.

Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування Берліпрілом після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу або відмінити препарат.

При призначенні Берліприлу ® пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, слід враховувати, що застосування високопроточних діалізних мембран підвищує ризик розвитку анафілактичної реакції. Корекція режиму дозування у дні, вільні від діалізу, повинна здійснюватися в залежності від рівня артеріального тиску. До і після прийому Берліприлу ® необхідний контроль артеріального тиску, рівня гемоглобіну, калію, креатиніну, сечовини, активності печінкових ферментів, наявності білка в сечі.

У хворих із зазначенням на розвиток ангіоневротичного набряку в анамнезі є підвищений ризик його розвитку при прийомі інгібіторів АПФ.

Раптове припинення прийому Берліприлу ® не призводить до синдрому відміни (різкого підйому артеріального тиску).

За новонародженими та грудними дітьми, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії і неврологічних розладів, можливих внаслідок зменшення ниркового і мозкового кровотоку при зниженні артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів.

Перед дослідженням функції паращитовидних залоз Берліприл ® слід скасувати.

В період лікування Берліпрілом слід дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ при спекотній погоді, тому що існує ризик розвитку дегідратації і надмірного зниження артеріального тиску через зниження об'єму циркулюючої крові.

В період лікування Берліпрілом не рекомендується вживати алкогольні напої.

Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря (хірурга/анестезіолога) про застосування інгібіторів АПФ.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

В період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можливо запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ і у хворих, які приймають діуретичні засоби.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень, судоми, ступор.

Лікування: перевести хворого в горизонтальне положення на низьку подушку; промивання шлунка і призначення сольового проносного; заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: в / в введення фізіологічного розчину, плазмозамінних препаратів, при необхідності - введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення еналаприлату - 62 мл/хв).

Препарати, що підвищують ризик виникнення ангіоотеку: інгібітори неприлізину, рацекадотрил, інгібітори mTOR (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) та віллдагліптин.

При одночасному застосуванні Берліприлу з НПЗЗ можливе зменшення його антигіпертензивної дії.

При одночасному застосуванні Берліприлу з калійзберігаючимидіуретиками можливий розвиток гіперкаліємії.

При одночасному застосуванні етанолу з Берліпрілом можливий розвиток вираженої гіпотензії.

Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітора АПФ до антагоніста рецептора ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися тільки окремими випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок і рівнів електролітів. Під час декількох досліджень повідомляли, що у пацієнтів зі встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або діабетом з кінцевим ураженням органів, подвійна блокада РAAС пов’язана з вищою частотою артеріальної гіпотензії, непритомних станів, гіперкаліємії і погіршення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності) порівняно з такою при застосуванні одного препарату, діючого на РAAС.

Еналаприл послаблює дію препаратів, що містять теофілін.

При одночасному застосуванні Берліприлу з солями літію можливе уповільнення виведення літію.

Одночасне застосування циметидину підвищує концентрацію еналаприлу в плазмі крові.

Список Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C. Термін придатності - 3 роки.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Enalapril / nhs.uk;
• Enalapril / ncbi.nlm.nih.gov.