Упаковка / 30 шт.
блістер / 10 шт.
| Торгівельна назва | Берліприл |
| Діючі речовини | Гідрохлортіазид, Еналаприл |
| Кількість діючої речовини | 10 мг + 25 мг |
| Форма випуску | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
| Первинна упаковка | блістер |
| Спосіб застосування | Орально |
| Взаємодія з їжею | Не має значення |
| Температура зберігання | від 5°C до 30°C |
| Чутливість до світла | Не чутливий |
| Ознака | Імпортний |
| Походження | Хімічний |
| Ринковий статус | Брендований дженерик |
| Виробник | БЕРЛІН-ХЕМІ АГ |
| Країна виробництва | Німеччина |
| Заявник | Berlin-Chemie Menarini |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Код АТС |
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09B Комбіновані препарати інгібіторів апф C09BA Інгібітори апф та діуретики C09BA02 Еналаприл та діуретики |
Фармакологічні властивості
Берліприл ® плюс 10/25 - це комбінований препарат, до складу якого входять інгібітор апф - еналаприл та антигіпертензивний діуретичну засіб - гідрохлортіазид.
Фармакодинаміка. Еналаприл. Еналаприлу малеат - це сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного двох амінокислот - L-аланіну і L-проліну. АПФ є пептіділдіпептідазу і каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, який надає вазопресорну дію. Після всмоктування еналаприл гідролізується з утворенням еналаприлату, який, в свою чергу, пригнічує АПФ. Це призводить до зниження рівня ангіотензину II в плазмі крові та подальшого підвищення активності реніну в плазмі крові (внаслідок блокування механізму негативного зворотного зв'язку з вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону. Структура АПФ не відрізняється від кінінази II, таким чином, еналаприл може блокувати розпад брадикініну - потужного вазодилататора. Однак клінічна значимість цього ефекту ще не з'ясована. Антигіпертензивна дія еналаприлу, в першу чергу, пов'язано з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), але препарат знижує артеріальний тиск і у хворих з низькореніновою формою АГ. Застосування еналаприлу у хворих з АГ супроводжується зниженням артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положенні тіла без суттєвого підвищення ЧСС. У рідкісних випадках це супроводжується ортостатичну гіпотензію. У деяких пацієнтів оптимальне зниження артеріального тиску відзначають тільки через кілька тижнів лікування. Раптове припинення терапії еналаприлом не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску. Достатня пригнічення активності АПФ зазвичай відзначають через 2-4 год при застосуванні еналаприлу 1 раз на добу перорально. Антигіпертензивна дія проявляється вже протягом години після прийому, але максимально АТ знижується через 4-6 год. Тривалість дії препарату залежить від його дози. Однак при застосуванні в рекомендованих дозах гіпотензивний і гемодинамічний ефекти зберігаються не менше 24 ч. При оцінці гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу зниження АТ супроводжувалося зменшенням опору периферичних судин і збільшенням серцевого викиду з мінімальним зміною ЧСС. Після застосування еналаприлу відзначено посилення ниркового кровотоку, тоді як швидкість клубочкової фільтрації залишалася незмінною. Затримки натрію і води при застосуванні еналаприлу не відзначено. Однак у хворих з самого початку низькою швидкістю клубочкової фільтрації цей показник може підвищуватися на тлі лікування. У короткочасних клінічних дослідженнях, проведених за участю пацієнтів з порушенням функції нирок та супутнім цукровим діабетом або без нього, відзначали зменшення альбумінурії, протеїнурії і екскреції IgG з сечею після застосування еналаприлу. При одночасному застосуванні з діуретичними засобами Тіазидового групи антигіпертензивнудію еналаприлу посилюється. Еналаприл може запобігати або зменшувати прояви гіпокаліємії, пов'язаної із застосуванням діуретичних засобів Тіазидового групи.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину II досліджувався в двох широкомасштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone і в комбінації з Ramipril Global Endpoint Trial) і VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes).
Дослідження ONTARGET проводили серед пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярні захворювання в анамнезі або на цукровий діабет II типу, який супроводжувався ознаками ураження органу-мішені. Дослідження VA NEPHRON-D проводили у пацієнтів з цукровим діабетом II типу і діабетичною нефропатією. У даних дослідженнях не виявили значного позитивного впливу на результат ниркових і / або серцево-судинних захворювань і летальність, асоційовану з ними, в той час як в порівнянні з монотерапією відзначений підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок і / або гіпотензії. З огляду на схожість фармакодинамических властивостей, дані результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Дослідження ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints) проводили для виявлення позитивного ефекту від додавання аліскірен до стандартної терапії інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу і хронічними захворюваннями нирок, серцево- судинними захворюваннями або у мали обидва захворювання. Дане дослідження перервано раніше в зв'язку з підвищеним ризиком побічних реакцій. Летальність від серцево-судинних захворювань і випадки інсульту частіше реєстрували в групі застосування аліскірен, ніж в групі плацебо, а повідомлення про серйозні побічні реакції (гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нирок) з'являлися частіше в групі застосування аліскірен в порівнянні з групою плацебо.
Гідрохлортіазид. Гідрохлортіазид - це діуретичну засіб тіазидового ряду, що надає сечогінну дію за рахунок пригнічення реабсорбції натрію в кортикальному сегменті ниркових канальців. Він підсилює виведення натрію і хлору і в меншій мірі калію і магнію, збільшуючи об'єм сечі та сприяючи зниженню артеріального тиску. Сечогінний ефект препарату зазвичай проявляється через 2 години після перорального застосування, досягає максимального значення через 4 год і триває протягом 6-12 годин. При досягненні певної дози збільшення вираженості терапевтичного ефекту діуретичних засобів тіазидового ряду припиняється, тоді як тяжкість небажаних реакцій збільшується. При відсутності ефекту підвищення дози препарату вище рекомендованої не дає бажаного результату і супроводжується численними небажаними реакціями.
Еналаприл / гідрохлоротіазид. Проведені клінічні дослідження довели, що одночасне застосування еналаприлу та гідрохлоротіазиду надає більш виражену антигіпертензивну дію, ніж монотерапія компонентами препарату. Еналаприл може запобігати або зменшувати прояви гіпокаліємії, зумовленої гідрохлортіазидом.
Фармакокінетика. Еналаприл. Абсорбція. Після перорального застосування еналаприл швидко всмоктується, його C max в сироватці крові досягається протягом години. Виходячи зі змісту еналаприлу в сечі, ступінь його всмоктування після перорального застосування у формі таблетки становить близько 60%. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. Після всмоктування еналаприл швидко і в значних кількостях гідролізується до еналаприлату, потужного інгібітору АПФ. Максимальний рівень еналаприлату в сироватці крові досягається через 4 години після перорального застосування еналаприлу у формі таблетки. Ефективний Т ½ для еналаприлату після багаторазового застосування еналаприлу становить 11 годин. При нормальній функції нирок рівноважна концентрація еналаприлату в сироватці крові досягається через 4 доби після початку його застосування.
Розподіл. У діапазоні терапевтичних концентрацій ступінь зв'язування еналаприлату з білками плазми крові людини не перевищує 60%.
Біотрансформація. Еналаприл не береться істотним метаболічним перетворенням, за винятком конверсії в еналаприлат.
Екскреція. Еналапрілат виділяється головним чином нирками. У сечі визначаються еналаприлат, частка якого становить 40% застосованої дози, і незмінений еналаприл (близько 20%).
Порушення функції нирок. Експозиція еналаприлу і еналаприлату збільшується при нирковій недостатності. При легкої або помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) AUC еналаприлату в стані рівноваги при дозі 5 мг 1 раз на добу приблизно в 2 рази вище, ніж при нормальній функції нирок. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) AUC збільшується приблизно в 8 разів. У таких хворих при багаторазовому застосуванні еналаприлу малеату подовжується ефективний Т ½ еналаприлату і збільшується час досягнення рівноваги.
Лактація. Протягом 4-6 годин після перорального застосування в дозі 20 мг п'ятьма жінками в післяпологовий період C max еналаприлу малеату в молоці матері в середньому становив 1,7 мкг/л (діапазон піків 0,54-5,9 мкг/л). Середня C max еналаприлату - 1,7 мкг/л (1,2-2,3 мкг/л); C max фіксували в різний час протягом 24 год. Згідно з даними по C max в грудному молоці, вважається, що немовля, який вживає тільки молоко матері, отримує ≤0,16% речовини від прийнятої матір'ю дози та підібраною в розрахунку на 1 кг маси тіла. У жінки, яка застосовувала по 10 мг еналаприлу на добу протягом 11 міс, C max, що становить 2 мкг/л, відзначалася приблизно через 4 години після прийому препарату, а C max еналаприлу, що досягає 0,75 мкг/л, - приблизно через 9 год після прийому. Загальна добове утримання еналаприлу в молоці матері становило 0,63 мкг/л, а загальна добовий зміст еналаприлу - 1,44 мкг/л. Через 4 години після прийому разової дози 5 мг еналаприлу однієї пацієнткою і разової дози 10 мг еналаприлу двома пацієнтками рівень вмісту еналаприлату в молоці знаходився нижче межі виявлення (0,2 мкг/л); зміст еналаприлу не встановлено.
Гідрохлортіазид. Після перорального застосування гидрохлоротіазід досить швидко всмоктується в обсязі 80% прийнятої дози. Прийом їжі не впливає на його всмоктування. C max в плазмі крові досягається через 2-5 ч. Близько 50-60% гідрохлортіазиду зв'язується з альбуміном, але більша його частина накопичується в еритроцитах. Середній Т ½ становить 5-15 год. Гідрохлортіазид виділяється нирками практично в незміненому вигляді (95%).
Доклінічні дані з безпеки. Стандартні доклінічні дослідження фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому застосуванні, генотоксичності, канцерогенності та репродуктивної токсичності не виявили специфічного ризику для людини. Дані досліджень репродуктивної токсичності дозволяють припустити, що еналаприлу малеат не впливає на фертильність і функціонування репродуктивної системи у щурів і не має тератогенного ефекту. У дослідженні, в якому препарат вводили щурам до спарювання і в період вагітності, а також лактації, встановлено підвищену летальність потомства. Доведено, що препарат проходить через плаценту і виділяється з молоком. Також доведено фетотоксіческое дію (шкідливий вплив на плід і / або загибель плода) препаратів, що відносяться до класу інгібіторів АПФ, якщо їх призначати в II і III триместр вагітності.
Показання
Есенціальна аг.
Берліприл ® плюс 10/25 показаний тоді, коли зниження артеріального тиску недостатнє при застосуванні монотерапії еналаприлу малеатом.
Цей лікарський засіб можна застосовувати для заміни комбінованої терапії еналаприлу малеатом 10 мг і гідрохлортіазиду 25 мг при стабільному стані хворого при цих дозах.
Застосування
Даний лікарський засіб не показано для початкового лікування есенціальної аг. на перших етапах необхідно підбирати оптимальні дози його окремих компонентів. при необхідності хворому призначають комбінований препарат з фіксованими дозами діючих речовин замість монотерапії.
Стандартна добова доза препарату - 1 таблетка на добу. Таблетку приймають незалежно від їжі вранці та запивають достатньою кількістю рідини, наприклад, склянкою води.
При переведенні хворих з монотерапії еналаприлом на препарат Берліприл ® плюс 10/25, особливо пацієнтів з водно-електролітними порушеннями (наприклад після блювоти, діареї, лікування діуретичними засобами), з важкою серцевою недостатністю, тяжкою формою АГ, у тому числі ниркового походження, можливе значне зниження артеріального тиску, тому такі хворі повинні перебувати під наглядом протягом 8 годин після застосування першої дози.
Ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв). Берліприл ® плюс 10/25 протипоказаний хворим з тяжкою нирковою недостатністю. Його призначення можливе пацієнтам, у яких кліренс креатиніну 30, але 80 мл/хв, і тільки після підбору діючих речовин окремо. У таких хворих початкова рекомендована доза еналаприлу малеату при монотерапії становить 5-10 мг.
Хворі похилого віку. Дані про взаємозв'язок ефективності та безпеки препарату з віком пацієнта відсутні. При застосуванні препарату необхідно враховувати функцію нирок.
Протипоказання
Підвищена чутливість до еналаприлу або інших інгібіторів апф, тіазидних діуретиків, засобів групи сульфаніламідів / препаратам сульфонілсечовини або до інших компонентів препарату; ангіоневротичнийнабряк в результаті терапії інгібіторами апф в анамнезі, а також спадковий ангіоневротичний набряк; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) і проведення гемодіалізу, анурія; стеноз ниркових артерій; тяжкі порушення функції печінки; одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 60 мл/хв / 1,73 м2); вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. застосування в період вагітності та годування груддю); період годування груддю.
Побічні ефекти
Під час клінічних досліджень або після виходу препарату на ринок повідомляли про наступні побічні реакції препарату Берліприл ® плюс 10/25, окремо для еналаприлу або гідрохлортіазиду.
Для оцінки частоти виникнення побічних дій використовується така класифікація: дуже часто: 1/10; часто: 1/100, 1/10; іноді: 1/1000, 1/100; рідко: 1/10 000, 1/1000; дуже рідко: 1/10 000; частота невідома (за наявними даними частоту встановити неможливо).
Інфекції та інвазії: рідко - сіалоаденіт.
З боку крові та лімфатичної системи: іноді - анемія, в тому числі апластична і гемолітична; рідко - нейтропенія, зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання.
З боку ендокринної системи: частота невідома - синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку травної системи та обміну речовин: часто - гіпокаліємія, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, гіперурикемія; іноді - гіпоглікемія, гіпомагніємія, подагра; рідко - гіперглікемія, глюкозурія; дуже рідко - метаболічний алкалоз, гіперкальціємія.
З боку нервової системи та психічні порушення: часто - головний біль, депресія, втрата свідомості, зміни смакового сприйняття; іноді - сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, запаморочення, зниження лібідо; рідко - незвичайні сновидіння, порушення сну, парези (внаслідок гіпокаліємії).
З боку органу зору: дуже часто - нечіткість зору; іноді - ксантопсія; частота невідома - гострий напад глаукоми.
З боку органів слуху та лабіринту: іноді - шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - запаморочення; часто - артеріальна гіпотензія, в тому числі ортостатична, порушення ритму серця, стенокардія, тахікардія; іноді - припливи, посилене серцебиття, інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу, ймовірно, на тлі тяжкої гіпотензії у пацієнтів групи ризику; рідко - синдром Рейно, некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт).
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: дуже часто - кашель; часто - задишка; іноді - ринорея, біль в горлі або осиплість голосу, бронхоспазм / астма; рідко - легеневі інфільтрати, респіраторний дистрес-синдром (в тому числі пневмоніт і набряк легенів), риніт, алергічний альвеоліт / еозинофільна пневмонія.
З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - діарея, біль в животі; іноді - кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, диспепсичні порушення, запор, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні виразки, метеоризм; рідко - стоматит / афтозний стоматит, глосит; дуже рідко - ангіоневротичний набряк кишечника.
З боку гепатобіліарної системи: рідко - печінкова недостатність, некроз печінки (іноді з летальним результатом), гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит (зокрема у хворих з діагностованим холелітіазом).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висипання (висип), гіперчутливість / ангіоневротичний набряк (були повідомлення про ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника і / або гортані); іноді - посилене потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція, фотосенсибілізація; рідко - поліморфна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пурпура, шкірна форма системного червоного вовчака і волчаноподобние реакції, пухирчатка, еритродермія, анафілактичні реакції.
Описано сімптомокомлекс, який включає наступні явища: підвищення температури тіла, серозит, васкуліт, міалгію / міозит, артралгія / артрит, позитивний титр антиядерні антитіл, підвищення ШОЕ, еозинофілію, лейкоцитоз. Також можливі висипання, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.
З боку опорно-рухового апарату: часто - судоми м'язів; іноді - артралгії.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: іноді - порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко - олігурія, інтерстиціальний нефрит.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: іноді - імпотенція; рідко - гінекомастія.
Системні порушення та ускладнення в місці введення Дуже часто - астенія; часто - підвищена стомлюваність, біль у грудній клітці; іноді - загальне нездужання, підвищення температури тіла.
Додаткові методи дослідження: часто - гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові; іноді - підвищення рівня сечовини в крові, гіпонатріємія; рідко - підвищення активності печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.
Особливі вказівки
еналаприл
Стеноз гирла аорти та мітрального клапана / гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і інші судинорозширювальні засоби, інгібітори АПФ з обережністю слід застосовувати у хворих з порушенням відтоку крові з лівого шлуночка, а також при кардіогенному шоці та стенозі, який служить причиною істотного впливу на гемодинаміку.
Порушення функції нирок. Повідомлялося про розвиток ниркової недостатності на тлі лікування еналаприлом, головним чином у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. При своєчасному діагностуванні та адекватному лікуванні ця ниркова недостатність має оборотний характер.
Вазоренальна АГ. При застосуванні інгібіторів АПФ у хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або зі стенозом ниркової артерії єдиної функціонуючої нирки підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. В цьому випадку порушення функції нирок може супроводжуватися лише незначними змінами концентрації креатиніну в сироватці крові. Таким хворим препарат застосовують під постійним медичним наглядом в меншій дозі, яку поступово обережно підвищують під контролем функції нирок.
Трансплантація нирки. Клінічний досвід застосування препарату Берліприл ® плюс 10/25 у хворих, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, тому препарат не рекомендується для даної категорії пацієнтів.
Гемодіаліз. Пацієнтам з нирковою недостатністю, які потребують діалізі, застосування еналаприлу не показано. Були повідомлення про розвиток анафілактичних реакцій при проведенні гемодіалізу з мембранами високої пропускної здатності (наприклад, AN 69) у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. При необхідності такої процедури рекомендується використовувати діалізних мембрани іншого типу або застосовувати препарат іншого антигіпертензивного класу.
Печінкова недостатність. У рідкісних випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося синдромом, який починався з холестатичної жовтяниці або гепатиту і закінчувався блискавичним некрозом печінки, іноді з летальним результатом. Механізм розвитку такого синдрому не з'ясований. Хворим, у яких на фоні лікування інгібіторами АПФ розвивається жовтяниця або істотно підвищується рівень печінкових ферментів, треба припинити застосування інгібітору АПФ і розпочати відповідне лікування.
Нейтропенія / агранулоцитоз. Були повідомлення про розвиток нейтропенії / агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ. При нормальній функції нирок і відсутності інших провокуючих чинників нейтропенія виникає досить рідко. Еналаприл з обережністю застосовують у хворих з ураженням судин на тлі колагенових захворювань, при лікуванні імунодепресивними засобами, алопуринолом, прокаїнамідом або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням нирок. У деяких хворих розвивалися важкі інфекційні процеси, резистентні до антибіотикотерапії. Під час застосування еналаприлу у таких пацієнтів необхідно періодично контролювати лейкоцитарну формулу, при цьому всім пацієнтам рекомендують повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційного процесу.
Гіперкаліємія. У деяких хворих, які застосовують інгібітори АПФ, в тому числі еналаприл, відзначали підвищення рівня калію в сироватці крові. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік пацієнта (старше 70 років), цукровий діабет, інтеркурентних захворювання і стану, в тому числі такі, як зневоднення, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз і супутнє застосування калій діуретичних засобів ( наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен, амілорид), калієвих добавок або замінників солі, що містять калій, а також інших засобів, що призводять до підвищення рівня калію в крові (наприклад, гепарин). При застосуванні препаратів калію, калійзберігаючих діуретичних засобів, калієвих добавок або замінників солі, що містять калій, у хворих з порушенням функції нирок можливе значне підвищення рівня калію в крові. Гіперкаліємія здатна викликати розвиток важких аритмій, в тому числі з летальним результатом. Якщо застосування вищезазначених коштів з еналаприлом доцільно, лікування треба проводити з обережністю, регулярно контролюючи рівень калію в крові.
Подвійна блокада РААС. Дані клінічних досліджень свідчать, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС на тлі одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен не рекомендується. Якщо терапія з подвійною блокадою РААС абсолютно доцільна, то її слід проводити тільки під наглядом фахівця, а також на тлі ретельного спостереження за функцією нирок, змістом електролітів в крові та рівнем артеріального тиску. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Хворі на цукровий діабет. Пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ слід попередити про необхідність ретельного контролю рівня цукру в крові, щоб уникнути розвитку гіпоглікемії, особливо в перший місяць одночасного застосування.
Реакції гіперчутливості / ангіоневротичний набряк. При застосуванні інгібіторів АПФ, в тому числі еналаприлу, були повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника, гортані. Такий набряк може розвиватися в будь-який час на тлі лікування. В цьому випадку слід негайно припинити застосування препарату Берліприл ® плюс 10/25, хворий повинен перебувати під медичним наглядом до повного зникнення всіх симптомів. Навіть якщо ангіоневротичнийнабряк вражає тільки мову, без супутньої дихальної недостатності, необхідно тривале спостереження за станом пацієнтів, оскільки застосування антигістамінних препаратів та кортикостероїдних засобів може бути недостатньо. Рідко повідомлялося про летальний кінець через ангіоневротичногонабряку гортані та язика. При набряку язика, надгортанника або гортані підвищений ризик обструкції дихальних шляхів, особливо у хворих, які нещодавно перенесли операцію на дихальних шляхах. У таких випадках необхідно негайно вжити заходів, в тому числі можуть знадобитися п / к ін'єкція розчину епінефрину 1: 1000 (0,3-0,5 мл) і / або забезпечення прохідності дихальних шляхів.
У представників негроїдної раси частіше спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку по відношенню до пацієнтів європеоїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ. В цілому вважається, що у представників негроїдної раси існує більш високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку.
Пацієнти з набряком іншої етіології в анамнезі при призначенні інгібіторів АПФ потрапляють в іншу групу підвищеного ризику щодо даного ускладнення.
Анафілактичні реакції при десенсибілізації отрутою комах. Рідко у хворих, які отримували інгібітори АПФ, виявляли анафілактичніреакції, що загрожують життю, при проведенні десенсибілізації отрутою комах. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення застосування інгібітору АПФ перед кожною процедурою десенсибілізації.
Анафілактичні реакції при аферезу ліпопротеїнів низької щільності. Рідко у хворих, які отримували інгібітори АПФ, виявляли анафілактичніреакції, що загрожують життю, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрину сульфатом. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового припинення прийому інгібітору АПФ перед кожною процедурою аферезу.
Кашель. Повідомляли про появу стійкого непродуктивного кашлю при застосуванні інгібітора АПФ, який припинявся після його скасування, що слід враховувати при проведенні диференціальної діагностики причини кашлю.
Хірургічні втручання / анестезія. При виконанні хірургічних втручань або застосуванні наркозу з препаратами, що знижують артеріальний тиск, еналаприл блокує утворення ангіотензину II за рахунок компенсаторного вивільнення реніну. У разі розвитку артеріальної гіпотензії, викликаної цим механізмом, її усувають за допомогою інфузійної терапії.
Вагітність. Берліприл ® плюс 10/25 не слід застосовувати у вагітних або жінок, які планують вагітність. Якщо під час лікування лікарським засобом Берліприл ® плюс 10/25 підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Етнічні відмінності. Як і в випадку інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів негроїдної раси антигіпертензивний ефект еналаприлу може бути менш вираженим, ніж у інших пацієнтів, можливо, через більшу поширеність низького рівня реніну у осіб даної раси.
Гідрохлортіазид
Порушення функції нирок. Застосування діуретичних засобів групи тіазидів не завжди доцільно при лікуванні хворих з порушенням функції нирок. Вони неефективні при показниках кліренсу креатиніну ≤30 мл/хв (наприклад у пацієнтів з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня).
Печінкова недостатність. Препарати групи тіазидів слід з обережністю застосовувати у хворих з порушенням функції печінки або її прогресуючим захворюванням, оскільки незначні зміни вмісту рідини та водно-сольового балансу в організмі можуть бути причиною печінкової коми.
Метаболічні та ендокринні ефекти. Препарати групи тіазидів можуть порушувати толерантність до глюкози. У пацієнтів з цукровим діабетом допускається корекція дози цукрознижувальних засобів, включаючи інсулін. Застосування діуретиків групи тіазидів може призвести до підвищення рівня холестерину і тригліцеридів в сироватці крові, а у деяких пацієнтів може розвинутися гіперурикемія або подагра. Даний ефект гіперурикемії, ймовірно, залежить від дози. Крім того, еналаприл може підвищувати рівень сечової кислоти в крові та таким чином посилювати гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду. Як і в разі застосування будь-яких діуретиків, необхідний періодичний контроль рівня сироваткових електролітів.
Препарати групи тіазидів, в тому числі гідрохлоротіазид, можуть викликати порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз). Симптомами - провісниками появи водно-електролітного дисбалансу є сухість у роті, спрага, слабкість, сонливість, запаморочення, неспокій, біль або судоми в м'язах, слабкість в м'язах, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія і порушення з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота і блювота . Хоча при застосуванні гідрохлортіазиду може виникати гіпокаліємія, одночасний прийом еналаприлу зменшує цей ефект. Ризик гіпокаліємії більш достовірний у хворих на цироз печінки, зі значно підвищеним діурезом, з недостатнім надходженням в організм електролітів, у пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїдні засоби або АКТГ. У хворих з набряками в спекотну погоду може виникати гіпонатріємія. Дефіцит хлоридів зазвичай помірно виражений і не вимагає терапевтичного втручання. Препарати групи тіазидів можуть знижувати виведення кальцію з сечею і викликати оборотне і легке підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відповідних захворювань, що впливають на його метаболізм. При прихованому гиперпаратиреозе може виникати виражена гіперкальціємія. Застосування препаратів групи тіазидів треба припинити до проведення досліджень функції паращитовидних залоз. Препарати групи тіазидів можуть збільшувати виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.
Антидопінговий тест. Гідрохлортіазид, що міститься в цьому препараті, може зумовити хибно позитивний результат антидопінгового тесту.
Гіперчутливість. У хворих на бронхіальну астму в анамнезі або без неї можуть виникати реакції гіперчутливості. Також були повідомлення про підвищений ризик збільшення вираженості або активізації перебігу системного червоного вовчака.
Гострий приступ глаукоми. Гідрохлортіазид, що є сульфануламідом, пов'язували з реакцією ідіосинкразії, що приводить до гострої перехідною міопії і гострого приступу глаукоми. Симптоми включають в себе гостре зниження гостроти зору або поява болю в очах. Вони виникають звичайно протягом проміжку часу від декількох годин до 1 тижня після початку лікування. Напад гострої глаукоми може привести до стійкої втрати зору, якщо його не лікувати вчасно.
Першочергові заходи: якомога швидше скасувати гидрохлоротіазід. У разі, якщо внутрішньоочний тиск не контролюється, може виникнути необхідність прийняття рішення про негайне терапевтичному або хірургічному лікуванні. Фактором ризику в плані розвитку глаукоми може бути наявність в анамнезі алергії до сульфаніламідів або пеніцилінів.
Комбінований препарат еналаприлу та гідрохлоротіазиду
Артеріальна гіпотензія і порушення балансу електролітів / рідини в організмі. Симптоматична артеріальна гіпотензія рідко виникає у хворих з неускладненій АГ. При застосуванні еналаприлу ризик її розвитку підвищується при порушенні водно-електролітного обміну, дотриманні дієти з обмеженням вживання солі, діалізі, діареї або блювоті. У таких пацієнтів слід проводити регулярний контроль сироваткової концентрації електролітів. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця або ураженням судин головного мозку, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або розвитку гострого порушення мозкового кровообігу. Симптоматична артеріальна гіпотензія виявлена у хворих із серцевою недостатністю з супутньою нирковою недостатністю або без неї. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтальне положення і при необхідності провести інфузію фізіологічного розчину. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням до подальшого лікування, яке може бути продовжено після нормалізації артеріального тиску на тлі інфузійної терапії.
Порушення функції нирок. Дану комбінацію не слід призначати пацієнтам з печінковою недостатністю (кліренс креатиніну 30 і 80 мл/хв), поки в ході підбору дози еналаприлу не буде доведена необхідність застосування препарату з таким складом. У деяких пацієнтів без явної патології нирок відзначене підвищення концентрації сечовини та креатиніну в крові, особливо при одночасному застосуванні еналаприлу і діуретиків. У такому випадку лікування препаратом слід припинити. Слід врахувати можливість наявності стенозу ниркової артерії.
Одночасне застосування препарату Берліприл ® плюс 10/25 і аліскірен протипоказано пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 60 мл/хв / 1,73 м 2).
Гіперкаліємія. При застосуванні комбінації еналаприлу з діуретиками в низьких дозах неможливо виключити можливість гіперкаліємії.
Літій. Одночасне застосування еналаприлу і препаратів літію не рекомендується.
Лактоза. Берліприл ® плюс 10/25 містить лактозу, тому його не слід застосовувати у пацієнтів з рідкісними спадковими захворюваннями (непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози).
Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат не застосовують у вагітних або жінок, які планують вагітність. Якщо в період лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити та замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування у вагітних.
Інгібітори АПФ. Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ у вагітних в першому триместрі вагітності були непереконливими, проте такий ризик не може бути виключений. Крім випадків, коли терапія інгібіторами АПФ вважається необхідною, які планують вагітність пацієнткам рекомендовано замінити терапію інгібіторами АПФ на альтернативні антигіпертензивні препарати з встановленим профілем безпеки для застосування в період вагітності. Коли діагностується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та при необхідності почати терапію альтернативними засобами.
Терапія інгібіторами АПФ в період II і III триместру вагітності асоційована з фетотоксичності (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення окостеніння кісток черепа) та неонатальної токсичністю (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Може виникнути олігогідрамніон (ймовірно, як прояв зниженій функції нирок плода), що може призвести до контрактури кінцівок, краніоцефальним деформацій або гіпоплазії легенів. У разі появи ефектів фетотоксичності в період терапії інгібіторами АПФ у II і III триместр вагітності пацієнткам показано УЗД для перевірки функції нирок і стану кісток черепа. Немовлят, матері яких застосовували інгібітори АПФ, необхідно спостерігати щодо можливої гіпотензії.
Гідрохлортіазид. Досвід застосування гідрохлоротіазиду в період вагітності обмежений. Результатів експериментальних досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлортіазид проникає через плацентарний бар'єр. З огляду на механізм його дії, в II і III триместр він може порушувати фетоплацентарних кровотік і мати негативний вплив на плід, а як наслідок, і на немовля, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення і тромбоцитопенія. Гідрохлортіазид не призначений для лікування гестаційного набряку, АГ вагітних або прееклампсії, оскільки він може викликати зменшення обсягу плазми та гипоперфузию плаценти, але при цьому не надати позитивного впливу щодо лікування при захворюванні. Гідрохлортіазид також не рекомендується застосовувати для лікування первинної АГ у вагітних, крім рідкісних випадків, коли не можна застосовувати інші препарати.
Годування грудьми. Препарат протипоказаний в період годування груддю. У людини еналаприл та гідрохлоротіазид проникають в грудне молоко. Застосування тіазиднихдіуретиків в період годування груддю у годуючих матерів супроводжувалося зменшенням або припиненням вироблення молока. Зважаючи на можливі серйозних небажаних реакцій у дітей грудного віку на обидва активних компонента цього препарату його застосування припиняють в період годування груддю. В іншому випадку жінкам рекомендують відмовитися від годування грудьми.
Еналаприл. Дані з фармакокінетики підтверджують проникнення еналаприлу в дуже низьких концентраціях у грудне молоко. Хоча незначні концентрації інгібіторів АПФ не мають клінічного значення, через ризик виникнення побічних реакцій у немовлят (вплив на серцево-судинну систему і функцію нирок), а також у зв'язку з недостатністю досвіду клінічного застосування препарату не рекомендується проводити лікування еналаприлом пацієнток (в разі недоношеності дітей або в перші тижні їх життя), якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні. При грудному вигодовуванні в більш старшому віці застосування еналаприлу матір'ю допускається тільки в разі крайньої необхідності та за умови медичного спостереження за немовлям на предмет побічних реакцій.
Гідрохлортіазид в невеликих кількостях проникає в грудне молоко. У високих дозах тіазиди значно збільшують діурез і тим самим пригнічують лактацію.
Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату Берліприл ® плюс 10/25 на фертильність не проводили.
Еналаприл. Результати досліджень за токсичністю щодо репродуктивної функції, які проводили на щурах, дають можливість припустити, що еналаприл не впливає на фертильність і функцію репродуктивної системи.
Гідрохлортіазид. У дослідженнях токсичності гідрохлортіазиду на репродуктивну функцію, що проводилися на мишах і щурах, випадків негативного впливу на фертильність тварин обох статей не зафіксовано.
Діти. Застосовувати препарат не рекомендується через відсутність інформації щодо його ефективності та безпеки при застосуванні у дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У деяких хворих під час застосування цього препарату можлива зміна швидкості реакції, що перешкоджає керування транспортними засобами та роботі з іншими механізмами або в умовах нестійкої рівноваги. Це найбільш достовірно на початку лікування, при збільшенні дози або перехід на інший препарат, а також при вживанні алкоголю під час лікування. Слід пам'ятати, що застосування препарату Берліприл ® плюс 10/25 може супроводжуватися запамороченням і слабкістю.
Взаємодії
еналаприл
Калійзберігаючі діуретичні засоби або препарати калію. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену диуретическим засобом. Калійзберігаючі діуретичні засоби (наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен, амілорид), добавки, що містять калій, або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Якщо внаслідок гіпокаліємії показано одночасне застосування цих препаратів, то їх слід застосовувати з обережністю і регулярно контролювати рівень калію в крові.
Діуретичні засоби (групи тіазидів і петльові діуретичні засоби). Попереднє лікування діуретичними засобами у високих дозах може призвести до зневоднення і виникнення небезпеки артеріальної гіпотензії на перших етапах терапії еналаприлом. Виразність гіпотензивних ефектів можна зменшити шляхом скасування діуретичних засобів, збільшення кількості споживаної солі та рідини, застосування еналаприлу в низьких початкових дозах.
Трициклічні антідепрессантние / нейролептические / анестетические / наркотичні засоби. Можливе значне зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні зазначених вище коштів з інгібіторами АПФ.
Препарати золота. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, в тому числі еналаприлу, з препаратами золота, призначеними для ін'єкційного введення (натрію ауротіомалат), були повідомлення про виникнення рідкісних нітроідних реакцій, що супроводжуються такими симптомами, як припливи, нудота, блювота, артеріальна гіпотензія.
Симпатоміметичні засоби. Можливе зменшення дії інгібіторів АПФ.
Етанол. Етанол посилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні засоби. За даними епідеміологічних досліджень, одночасне застосування інгібіторів АПФ і протидіабетичних засобів (інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів) може супроводжуватися значним зниженням рівня глюкози в крові та підвищенням ризику розвитку гіпоглікемії. Це найбільш достовірно в перші тижні такого лікування і при порушенні функції нирок.
Ацетилсаліцилова кислота / тромболітичні засоби / засоби групи блокаторів β-адренорецепторів. Одночасне застосування еналаприлу з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах), тромболітичними засобами та блокаторами β-адренорецепторів небезпеки не представляє.
Гідрохлортіазид
Недеполяризуючі міорелаксанти. Можливе підвищення реакції на тубокурарин.
Антидіабетичні засоби (пероральні засоби, інсулін). Може виникнути необхідність корекції дози протидіабетичних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик розвитку лактоацидозу, викликаного функціональної нирковою недостатністю, яка іноді виникає в результаті застосування гідрохлоротіазиду.
Холестирамін і колестипол. У присутності даних іонообмінних смол всмоктування гідрохлортіазиду порушується. Після одноразового застосування холестираміну і колестипола відбувається зв'язування гідрохлортіазиду з одночасним зменшенням його всмоктування в шлунково-кишковому тракті до 85 і 43% відповідно.
Засоби, що призводять до подовження інтервалу Q-T (хінідин, прокаїнамід, аміодарон, солатол). Підвищує ризик розвитку двобічної веретеноподібної шлуночкової тахікардії (тахікардія типу пірует - torsades de pointes).
Серцеві глікозиди на основі наперстянки. Гіпокаліємія може призводити до підвищення чутливості серця до токсичних ефектів наперстянки або викликати його гіперреакцію на ці токсичні ефекти (наприклад підвищення шлуночкової збудливості).
Кортикостероїди, АКТГ, амфотерицин В (при парентеральному застосуванні). При одночасному застосуванні цих коштів з гідрохлортіазидом можливе виникнення електролітних порушень, зокрема гіпокаліємія.
Калійуретіческіе діуретики (наприклад фуросемід), карбеноксолон або зловживання проносними засобами. Гідрохлортіазид може посилювати втрату калію і / або магнію.
Вазопресорні аміни (наприклад норадреналін). Ефект вазопресорних амінів може знижуватись.
Солі кальцію. При одночасному застосуванні з препаратами Тіазидового групи можливе підвищення рівня кальцію в сироватці крові через зменшення його виведення.
Імунодепресивні засоби / кортикостероїдні засоби системної дії / прокаїнамід. Можливе зменшення кількості лейкоцитів, лейкопенія.
Цитостатичні засоби (наприклад, циклофосфамід, фторурацил, метотрексат). Тіазиди можуть знижувати виведення цитостатиків через нирки та посилювати їх гальмівну дію на кістковий мозок.
Засоби для лікування подагри (наприклад аллопуринол, бензбромарон). Може бути необхідне підвищення дози цих засобів, оскільки гідрохлоротіазид підвищує рівень сечової кислоти в крові.
Клінічні лабораторні дослідження. Гідрохлортіазид може впливати на результати проби з бентіромідом. Діуретичні засоби Тіазидового групи можуть знижувати концентрацію пов'язаного з білками йоду в сироватці крові при відсутності інших ознак ураження щитоподібної залози.
Комбінований препарат еналаприлу / гідрохлортіазиду
Інші антигіпертензивні засоби. При одночасному застосуванні можливе посилення гіпотензивних ефектів еналаприлу та гідрохлоротіазиду. При поєднанні з нітрогліцерином, іншими нитропрепаратами або судинорозширювальнимизасобами можливе подальше значне зниження артеріального тиску.
Літій. Повідомлялося про оборотне підвищення рівня літію в сироватці крові та його токсичності при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Діуретичні засоби Тіазидового групи можуть ще більше підвищувати ризик розвитку токсичної дії літію, яке вже відзначають на тлі застосування інгібіторів АПФ. Тому комбінований препарат еналаприлу / гідрохлортіазиду не рекомендується одночасно застосовувати з препаратами літію, а при необхідності такої терапії слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові.
НПЗП. При тривалому застосуванні НПЗП можливе зменшення вираженості антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Поєднання НПЗП (в тому числі інгібіторів ЦОГ-2) та інгібіторів АПФ супроводжується адитивним ефектом у вигляді підвищення рівня калію в сироватці крові та може призвести до погіршення функції нирок. Як правило, ці ефекти мають оборотний характер. У рідкісних випадках розвивається гостра ниркова недостатність, особливо у хворих з порушенням функції нирок, наприклад в літньому віці або при зменшенні ОЦК, в тому числі внаслідок інтенсивного застосування діуретичних засобів.
Подвійна блокада РААС. Дані клінічних досліджень свідчать, що подвійна блокада РААС, пов'язана з одночасним застосуванням інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірен, призводить до підвищення частоти побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності), в порівнянні із застосуванням одного засобу, що впливає на РААС.
Передозування
Спеціальних вказівок щодо лікування хворих з передозуванням препарату Берліприл ® плюс 10/25 немає. лікування носить симптоматичний і підтримуючий характер. в разі передозування слід припинити застосування препарату, хворий повинен перебувати під медичним наглядом.
Лікування. Можливими заходами щодо усунення передозування є штучна блювота, застосування активованого вугілля та проносних засобів в тому випадку, якщо препарат був прийнятий нещодавно, а також боротьба зі зневодненням, порушенням електролітного балансу і артеріальноюгіпотензією за допомогою загальноприйнятих методів.
Еналаприл. До теперішнього часу найбільш частою ознакою передозування є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається через 1 год після застосування таблеток і супроводжується блокадою РААС і ступором. При передозуванні інгібіторів АПФ можуть розвиватися такі симптоми: гостра судинна недостатність, порушення електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, відчуття тривоги та кашель. Були повідомлення про випадки перорального застосування 300 і 400 мг еналаприлу, що призвело до підвищення рівня еналаприлу в сироватці крові в 100 і 200 разів відповідно в порівнянні з рівнями, які зазвичай виявляють при застосуванні в терапевтичних дозах.
Лікування. Для лікування передозування рекомендується в / в інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. При розвитку артеріальної гіпотензії хворому слід надати горизонтальне положення. Можливе проведення в / в інфузії ангіотензину II і / або препаратів катехоламиновой групи. Якщо еналаприл застосовували недавно, показані такі заходи по його виведенню з організму: штучна блювота, промивання шлунка, застосування адсорбентів і сульфату натрію. Еналапрілат виводиться за допомогою гемодіалізу. При стійкої брадикардії показане застосування кардіостимулятора, при цьому слід проводити безперервний контроль життєвих показників організму і рівня електролітів в сироватці крові.
Гідрохлортіазид. Найбільш частими ознаками передозування є симптоми, обумовлені зниженням рівня електролітів в сироватці крові (гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія), а також зневоднення, що виникає внаслідок надмірного діурезу. При застосуванні серцевих глікозидів гіпокаліємія може призвести до підвищення частоти серцевих аритмій.
Умови зберігання
У сухому місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.
Зверніть увагу!
Опис лікарського засобу/медичного виробу Берліприл плюс табл.10мг/25мг №30 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
