Фармацитрон порошок для орального розчину в пакетах по 23 г 10 шт

Фармацитрон - популярний препарат, який застосовується для полегшення симптомів застуди або грипу. в його склад входять парацетамол, фенілефрину гідрохлорид, феніраміну малеат і вітамін с (аскорбінова кислота).

Діючі речовини препарату підібрані таким чином, що Фармацитрон володіє знеболюючими, Антипіретичний і деякими протизапальними властивостями. Також Фармацитрон покращує носове дихання (зменшує набряк слизової оболонки носової порожнини та навколоносових синусів), зменшує вираженість відчуття свербіння в очах і носі, а також сльозотечі. За рахунок вмісту аскорбінової кислоти Фармацитрон сприяє підвищенню неспецифічної резистентності організму до інфекційних агентів.

Аскорбінова кислота бере участь у багатьох метаболічних процесах в організмі, є антиоксидантом. Цей вітамін необхідний для підтримки нормального стану сполучної тканини (зв'язок, стінок судин і ін). Популярно застосування аскорбінової кислоти у високих дозах, однак доведено, що в міру підвищення добової пероральної дози концентрація аскорбінової кислоти в плазмі даху і інших рідинах організму не збільшується пропорційно. Наприклад, коли добова доза аскорбінової кислоти підвищується з 200 до 2500 мг (з 1,1 до 14,2 ммоль), її середня стаціонарна концентрація в плазмі крові збільшується лише приблизно з 12 до 15 мг/л (з 68,1 до 85, 2 ммоль / л). Це пов'язано з так званим насичує транспортом вітаміну С в шлунково-кишковому тракті та його нелінійним нирковим кліренсом. Внаслідок цього ефекту немає фармакокинетического обґрунтування для застосування високих доз аскорбінової кислоти (Blanchard J. et al., 1997).

Розщеплення аскорбінової кислоти є неферментативним і призводить до утворення оксалатів. У людей в організмі кожен день метаболізується приблизно 60 мг вітаміну С. Всмоктування аскорбінової кислоти неповне (80-90%). Виходячи з цього, добова потреба в заповненні вітаміну С з їжею, необхідна для підтримки оптимального здоров'я і гомеостазу, становить 70 мг у жінок і 90 мг у чоловіків. Відомо, що у курців рівень аскорбату в плазмі крові знижений (Hornig D., 1981). Результати досліджень підтверджують збільшення потреби в аскорбінової кислоти у даної групи населення: вважається, що кращим чоловікам необхідно щоденне споживання 140 мг аскорбінової кислоти, кращим жінкам - 100 мг.

Також проведені дослідження безпеки аскорбінової кислоти. Було вивчено вплив даного вітаміну на ДНК-аддукти, активність природних кілерів (NK-клітин), запрограмовану загибель клітин і проведено аналіз клітинного циклу лейкоцитів периферичної крові людини. 20 здорових добровольців були розділені на 4 групи, які отримували плацебо або добову дозу 500; 1000 або 5000 мг аскорбінової кислоти протягом 2 тижнів. За результатами дослідження, виявлене підвищення клітинної концентрації аскорбінової кислоти не приводило до статистично значущих змін рівня 8-гідроксігуанозіна, підвищенню цитотоксичної активності NK-клітин, зниження числа клітин, які піддаються апоптозу, і переключення фаз клітинного циклу. Через 1 тиждень вміст аскорбінової кислоти та показники аналізів крові повернулися до початкового рівня і стали еквівалентними групі плацебо.

Феніраміну малеат є антигістамінним засобом, блокатором _{Н1-рецепторів} гістаміну. До його ефектів належать зменшення набряку за рахунок зниження проникності судин, а також зменшення вираженості пов'язаних з набряком слизової оболонки порожнини носа сльозотечі та відчуття свербіння в носі та очах. Незважаючи на позитивні ефекти та безрецептурний відпуск, феніраміну малеат, однак, вимагає обережності в застосуванні. Відомо багато випадків його передозування. Феніраміну малеат проявляє Антімускаріновие ефект, викликаючи тахікардію, розширення зіниць, затримку сечі, сухість і почервоніння шкіри, а також порушення моторики кишечника (запор, здуття кишечника внаслідок ослаблення моторики), сплутаність свідомості, незначне підвищення температури тіла, порушення ритму серця і судоми при введенні в летальних дозах. Він не є частою причиною рабдоміолізу і гострого пошкодження нирок (ОПП). Проте, в літературі є повідомлення про випадки викликаного застосуванням феніраміну малеату нетравматичного рабдоміолізу, який привів до розвитку ОПП з подальшим проведенням гемодіалізу. Оскільки специфічний антидот відсутній, лікування передозування або гострого отруєння феніраміну малеатом в основному симптоматичне і підтримуюче. Зафіксовано випадок летального результату, викликаного прийомом високої дози (4,077 г) феніраміну малеату: у молодого чоловіка виникли судоми, пригнічення дихання, нетравматичний рабдоміоліз і ОПП. Незважаючи на проведення гемодіалізу, респіраторної підтримки (штучна вентиляція легенів) і інший інтенсивної підтримуючої терапії, пацієнта врятувати не вдалося. Причиною смерті стала поліорганна недостатність (Venugopal K. et al., 2014 року).

Безрецептурний препарат фенілефрину гідрохлорид широко застосовується в якості монопрепарата або в складі популярних засобів від застуди для полегшення носового дихання, порушеного при ГРВІ або алергічних станах. Фенілефринугідрохлорид - α-адреноміметик, якому притаманні судинозвужувальний і протинабряковий ефекти (зменшує набряк слизової оболонки носової порожнини та придаткових пазух).

Однак дані, що підтверджують ефективність його перорального застосування при алергії, є недостатніми.

У недавньому дослідженні була оцінена ефективність фенілефрину гідрохлориду для полегшення симптомів алергічного риніту. У дослідженні взяли участь 575 пацієнтів у віці старше 18 років, 288 з них отримували фенілефрину гідрохлорид в дозі 30 мг кожні 12 год, 287 - плацебо. Згідно з отриманими даними ефективність фенілефрину гідрохлориду для усунення закладеності носа, викликаної на алергічний риніт, не перевищувала таку плацебо (Meltzer EO et al., 2016).

В іншому дослідженні, проведеному на рік раніше, також вивчалися ефективність і безпеку фенілефрину гідрохлориду для полегшення носового дихання у пацієнтів із сезонним алергічним ринітом. Дослідження включало 539 дорослих пацієнтів з вказаним захворюванням, які протягом 7 днів брали фенілефрину гідрохлорид в дозі відповідно 10; 20; 30; 40 мг або плацебо. Первинною кінцевою точкою була обрана суб'єктивна оцінка відчуття закладеності носа пацієнтом протягом періоду лікування. За результатами дослідження, в жодній з груп лікування фенілефрину гідрохлориду не виявлено статистично значущої зміни показників закладеності носа в порівнянні з групою плацебо. У високих дозах (40 мг кожні 4 год) фенілефрину гідрохлорид показав незначно кращі результати в порівнянні з плацебо. Даний препарат добре переносився в дозах до 30 мг. Принаймні один небажаний побічний ефект спостерігався у 18,4% учасників, найбільш частим побічним ефектом був головний біль (3,0%) (Meltzer EO et al., 2015).

Парацетамол є широко використовуваним знеболюючим засобом, доступним без рецепта в більшості країн світу. Він застосовується при багатьох захворюваннях, що супроводжуються больовим синдромом.

Наприклад, парацетамол в дозі 1000 мг може застосовуватися для полегшення нападу мігрені у пацієнтів, які не переносять нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) або ацетилсаліцилову кислоту, а також у пацієнтів, у яких виникли побічні ефекти від прийому триптанов. Парацетамол чинить менший вплив при мігрені, ніж перераховані вище препарати. Однак з урахуванням низької вартості та широкої доступності він може бути препаратом першого вибору для лікування нападів мігрені у пацієнтів, що мають протипоказання до прийому препаратів інших груп або при їх непереносимості. Так, одноразова пероральна доза парацетамолу 1000 мг в дослідженні зменшувала через 2 ч вираженість цефалгії від помірної або сильної ступеня до нульової у 19% пацієнтів в порівнянні з 10% осіб, які беруть плацебо. При цьому побічні ефекти в групі пацієнтів, що приймали парацетамол, виникали не частіше, ніж в групі плацебо. Серйозні та / або важкі побічні ефекти виникають значно частіше при прийомі суматриптану в порівнянні з парацетамолом (Derry S., Moore R., 2013).

Іншим захворюванням, при якому може бути показано застосування парацетамолу, є остеоартроз. Дослідження показують, що пацієнти, що приймають парацетамол, відчувають менший біль (в процесі відпочинку, руху, в період сну і денний час) і відчувають себе краще в цілому в порівнянні з учасниками, які отримували плацебо. Наявні на сьогодні дані свідчать про те, що НПЗП перевершують парацетамол в послабленні артралгії (наприклад в тазостегнових і колінних суглобах) у осіб з остеоартрозом. Однак при непереносимості НПЗП або протипоказання до їх прийому парацетамол є альтернативним препаратом (Towheed T. et al., 2006).

Післяопераційний біль - ще одна область можливого застосування парацетамолу. Так, в дослідженнях продемонстровано, що одноразова доза парацетамолу забезпечує ефективне знеболення протягом 4 ч приблизно у половини хворих після операцій, включаючи стоматологічні. Також в дослідженнях показано, що застосування парацетамолу одноразово не викликає яких-небудь серйозних побічних ефектів (Toms L. et al., 2008).

У дорослих зазвичай відзначають 2-4 застуди на рік (ГРЗ / ГРВІ), симптоми яких зазвичай включають закладеність носа, головний біль, біль в горлі, чхання, кашель, нездужання і виділення з носа. Ефективною етіотропної терапії застуди не існує, і більшість медикаментів, які застосовуються для лікування ГРЗ / ГРВІ, надає симптоматичне дію. Парацетамол широко застосовується в якості активного фармацевтичного інгредієнта в багатьох комбінованих препаратах від застуди, до яких зараховується і Фармацитрон. До основних властивостей, властивим парацетамолу, відносяться антипіретична і знеболююче (останнє реалізується за рахунок блокування проведення больових імпульсів в ЦНС). Пригнічення парацетамолом синтезу простагландинів обумовлює деякий протизапальний ефект. Парацетамол також полегшує носове дихання і зменшує ринорею при застуді.

У відносно недавньому дослідженні безпеки та ефективності парацетамолу при ГРЗ взяли участь 758 дорослих пацієнтів. Згідно з отриманими даними парацетамол може сприяти полегшенню носового дихання і зменшення ринореї, а також загальної слабкості, але, мабуть, не повинні зменшувати вираженість деяких інших симптомів застуди (включаючи біль у горлі, нездужання, чхання і кашель). Дослідники підкреслюють, що необхідні подальші великомасштабні дослідження, присвячені ефективності парацетамолу при застуді, оскільки не досліджувалося скорочення тривалості її проявів на тлі прийому препарату. Також при застосуванні парацетамолу у деяких учасників дослідження відзначали розвиток незначних побічних ефектів (включаючи небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту, запаморочення, сухість у роті, сонливість і підвищене потовиділення) (Li S. et al., 2013).

При застосуванні препаратів, що містять парацетамол, необхідно пам'ятати, що його максимальна доза на добу не повинна перевищувати 4 м Рекомендованими засобами для лікування передозування або отруєння парацетамолом є активоване вугілля і ацетилцистеїн - антидот парацетамолу (Chiew AL et al., 2018).

Фармацитрон є ефективним безрецептурних препаратом для полегшення симптомів застуди, проте не впливає на етіологічний фактор захворювання. Перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем, яку також слід провести в разі збереження симптомів захворювання (насамперед - підвищеної температури тіла) більше 3 днів. Потрібно враховувати можливу передозування і розвиток побічних ефектів. Крім того, категорично не рекомендується прийом Фармацитрон одночасно з алкоголем.

діючі речовини: парацетамол (ацетамінофен), фенілефрину гідрохлорид, феніраміну малеат, кислота аскорбінова;

1 пакет містить парацетамолу (ацетамінофену) 500 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг, феніраміну малеату 20 мг, кислоти аскорбінової 50 мг;

допоміжні речовини: натрію цитрат, кислота лимонна безводна, ароматизатор лимонний штучний, барвник жовтий D&C № 10 (Е 104), барвник червоний FD&C № 40 (Е 129), кремнію діоксид колоїдний, сахароза, цукор.

Порошок для орального розчину.

Основні фізико-хімічні властивості: гранульований, сипучий порошок, суміш білого, блідо-жовтого та/або оранжевого кольору гранул зі смаком та запахом лимона. Можлива агломерація гранул у більші з’єднання (наявність грудок).

Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків.

Код АТХ N02B Е51.

Фармакодинаміка

Парацетамол має жарознижувальну, болезаспокійливу та слабковиражену протизапальну дію. Пригнічує синтез простагландинів у центральній нервовій системі (ЦНС) і блокує проведення больових імпульсів.

Феніраміну малеат – блокатор гістамінових Н1-рецепторів, зменшує проникність судин, усуває сльозотечу, свербіж очей та носа.

Фенілефрину гідрохлорид – α-адреноміметик, має судинозвужувальну дію, зменшує набряк слизової оболонки носа і придаткових пазух.

Аскорбінова кислота посилює неспецифічну резистентність організму.

Фармакокінетика

Парацетамол добре абсорбується, проникає через плацентарний бар'єр, незначною мірою проникає у грудне молоко, метаболізується системою цитохрому Р450, виводиться нирками, період напіввиведення – 1-4 години. Тривалість дії – 3-4 години.

Феніраміну малеат добре абсорбується із травного тракту. Метаболізується у печінці системою цитохрому Р450, період напіввиведення – 16-18 годин, 70-83 % виводиться нирками.

Дія фенілефрину гідрохлориду настає швидко і подовжується близько 20 хвилин. Метаболізується у печінці або у шлунково-кишковому тракті, виводиться нирками.

Аскорбінова кислота швидко абсорбується із травного тракту, метаболізується у печінці, виводиться нирками.

Симптоматичне лікування гострих респіраторних інфекцій та грипу:

• підвищеної температури тіла,
• головного болю,
• закладеності носа,
• нежитю,
• болю та ломоти у м’язах.

Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; вроджена гіпербілірубінемія; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; фенілкетонурія, алкоголізм; захворювання крові; лейкопенія; анемія; тяжкі форми аритмії, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця; гіпертиреоз; гострий панкреатит; гіпертрофія простати з затримкою сечі; обструкція шийки сечового міхура; пілородуоденальна обструкція; бронхіальна астма; закритокутова глаукома; феохромоцитома; тромбоз; тромбофлебіт; цукровий діабет; епілепсія; стани підвищеного збудження; порушення сну, супутнє лікування трициклічними антидепресантами, β-блокаторами, іншими симпатоміметиками, препаратами, що пригнічують або підвищують апетит та амфетаміноподібними психостимуляторами; супутнє лікування та 2 тижні після застосування інгібіторів МАО.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні з метоклопрамідом та домперидоном і зменшуватися – з холестираміном (цей ефект є незначним, якщо холестирамін застосовувати через 1 годину). При тривалому прийомі парацетамолу може посилюватися антикоагуляційний ефект варфарину та інших похідних кумарину і збільшуватися – ризик кровотечі. При епізодичному застосуванні парацетамолу такий ефект не виражений. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Гепатотоксичні препарати збільшують імовірність кумуляції парацетамолу та передозування. Ризик гепатотоксичності парацетамолу зростає при прийомі препаратів, що індукують мікросомальні ферменти печінки (барбітурати; протисудомні – фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін та протитуберкульозні – рифампіцин, ізоніазид). Парацетамол: знижує ефективність діуретиків, може подовжувати період напіввиведення хлорамфеніколу; може індукувати метаболізм ламотриджину у печінці у зв’язку з чим знижується його біодоступність і ефективність. При регулярному прийомі парацетамолу та зидовудину можлива нейтропенія і підвищення ризику ураження печінки. При прийомі пробенециду дозу парацетамолу слід зменшити, тому що він впливає на метаболізм парацетамолу. Парацетамол може впливати на результати визначення рівнів сечової кислоти фосфоро-вольфрамовокислим методом. Гепатотоксичність парацетамолу може посилюватися при тривалому або надмірному вживанні алкоголю. Не застосовувати одночасно з алкоголем.

Взаємодія фенілефрину з інгібіторами МАО спричиняє гіпертензивний ефект, з трициклічними антидепресантами (амітриптиліном) – підвищує ризик серцево-судинних побічних ефектів, з дігоксином і серцевими глікозидами – призводить до аритмій та інфаркту, з іншими симпатоміметиками збільшує ризик побічних серцево-судинних реакцій та гіпертензії, може знижувати ефективність β-блокаторів та інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи, дебризохіну, гуанетидину) з підвищенням ризику артеріальної гіпертензії та побічних серцево-судинних реакцій. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може збільшити ризик ерготизму.

Аскорбінова кислота при пероральному прийомі посилює всмоктування заліза; підвищує рівень етинілестрадіолу, пеніцилінів, тетрациклінів; знижує рівень антипсихотичних препаратів, фенотіазинових похідних у крові; знижує ефективність гепарину та непрямих антикоагулянтів; підвищує ризик кристалурії при лікуванні саліцилатами та ризик глаукоми при лікуванні глюкокортикостероїдами; великі дози зменшують ефективність трициклічних антидепресантів. Аскорбінову кислоту можна приймати лише через 2 години після ін’єкції дефероксаміну, оскільки їх одночасний прийом підвищує токсичність заліза, особливо у міокарді, що може призвести до серцевої декомпенсації. Тривалий прийом великих доз при лікуванні дисульфірамом гальмує реакцію дисульфірам-алкоголь. Абсорбція аскорбінової кислоти знижується при прийомі пероральних контрацептивів, вживанні фруктових або овочевих соків, лужного пиття.

Фенірамін посилює антихолінергічну дію атропіну, спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, протипаркінсонічних препаратів, інгібує дію антикоагулянтів. Одночасне застосування феніраміну зі снодійними, барбітуратами, заспокійливими, нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками, алкоголем може значно збільшити його пригнічувану дію.

Не можна перевищувати рекомендованих доз. Якщо симптоми не поліпшуються протягом 5 днів або супроводжуються високою температурою, пропасницею тривалістю більше 3 днів, висипом або тривалим головним болем, слід порадитися з лікарем, оскільки ці явища можуть бути симптомами більш серйозного захворювання.

У зв’язку з ризиком тяжкого ураження печінки при передозуванні не застосовувати одночасно з іншими препаратами для симптоматичного лікування застуди та нежитю (судинозвужувальними, парацетамолвмісними). З обережністю призначати при хворобі Рейно, артеріальній гіпертензії, захворюваннях серця, аритміях, брадикардії, захворюваннях щитовидної залози, печінки та нирок, гострому гепатиті, глаукомі, хронічних хворобах легенів, гіпертрофії простати (оскільки є ризик затримки сечі), особам літнього віку, при підвищеному зсіданні крові, гемолітичної анемії, при хронічному недоїданні, зневодненні, стенозуючій пептичній виразці. Ризик гепатотоксичності підвищується в осіб з алкогольними ураженнями печінки та які зловживають алкоголем.

Препарат містить: фенілефрин, який може спричинити напади стенокардії; cахарозу, яка протипоказана пацієнтам з непереносимістю та порушенням всмоктування фруктози, глюкози-галактози або сахарози-ізомальтози. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб, з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет. Може бути шкідливим для зубів.

Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем при: захворюваннях печінки, нирок; прийомі варфарину або подібних антикоагулянтів; прийомі аналгетиків кожен день при артритах легкої форми; бронхолегеневих захворюваннях (астма, емфізема, хронічний бронхіт).

Препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози, сечової кислоти, креатиніну, неорганічних фосфатів. Може бути негативним результат дослідження прихованої крові у калі.

У пацієнтів з тяжкими інфекціями (сепсис), при яких знижується рівень глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик метаболічного ацидозу, його симптоми – глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту, в такому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

Не рекомендується приймати цей препарат наприкінці дня, оскільки аскорбінова кислота у великих дозах має легку стимулювальну дію. У зв’язку зі стимулювальним впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів потрібен контроль функції нирок і артеріального тиску.

З особливою обережністю призначати пацієнтам з порушенням метаболізму заліза (гемосидероз, гемохроматоз, таласемія), з нефролітіазом в анамнезі (ризик гіпероксалурії та осаду оксалатів у сечовому тракті після прийому великих доз аскорбінової кислоти).

Довготривале застосування великих доз аскорбінової кислоти може прискорювати її власний метаболізм, через що після відміни лікування можливий парадоксальний гіповітаміноз. Не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які містять вітамін С. Всмоктування аскорбінової кислоти може змінюватися при порушенні моторики кишечнику, ентериті або зниженої шлункової секреції.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю. Вплив препарату на фертильність спеціально не досліджувався. Доклінічні дослідження не виявили будь-якого особливого впливу парацетамолу на фертильність при застосуванні його у терапевтичних дозах. Належних досліджень впливу фенілефрину та феніраміну на репродуктивну токсичність у тварин не проводили.

Оскільки препарат може спричинити сонливість та інші побічні реакції з боку нервової системи та органів зору, при його застосуванні не рекомендовано керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами.

Вміст пакета розчинити у склянці гарячої води (не окропу) та випити. Прийом препарату можна повторювати кожні 3-4 години, але не більше 3 пакетів на добу.

Максимальний термін застосування – 5 днів.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.

Парацетамол: у перші 24 години з’являються блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. При прийомі великих доз можуть спостерігатися порушення орієнтації, психомоторне збудження, запаморочення, порушення сну, серцевого ритму, панкреатит, гепатонекроз. Першою ознакою ураження печінки може бути біль у животі, який не завжди проявляється у перші 12-48 годин, а може виникати пізніше, до 4-6 днів після застосування препарату. Ураження печінки, як правило, виникає максимум через 72-96 годин після прийому препарату. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз, крововиливи. При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

У поодиноких випадках повідомлялося про гостру ниркову недостатність із некрозом канальців, яка можлива навіть при відсутності тяжкого ураження печінки, що проявляється сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією. Можлива нефротоксичність: ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз.

Вживання дорослим 10 г або більше парацетамолу та понад 150 мг/кг маси тіла дитиною, особливо з алкоголем, може призвести до гепатоцелюлярного некрозу з розвитком енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, печінкової коми та летального наслідку. У пацієнтів з факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими препаратами, що індукують ферменти печінки; зловживання алкоголем; глутатіонова кахексія (розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. У першу годину після передозування слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу у крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є не достовірними). Лікування N-ацетилцистеїном можна застосовувати протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний ефект настає при застосуванні у перші 8 годин, після чого його ефективність різко знижується. При необхідності внутрішньовенного введення N-ацетилцистеїну його слід вводити згідно зі встановленим переліком доз. Як альтернативу, при відсутності блювання у віддалені від лікарні можна застосовувати перорально метіонін.

Фенілефрин: виникають гіпергідроз, психомоторне збудження або пригнічення ЦНС, головний біль, запаморочення, сонливість, порушення свідомості, аритмії, тремор, гіперрефлексія, судоми, нудота, блювання, дратівливість, неспокій, артеріальна гіпертензія; у тяжких випадках – кома. Для усунення гіпертензивних ефектів можна застосовувати внутрішньовенно блокатор альфа-рецепторів; судом – діазепам.

Фенірамін: виникають атропіноподібні симптоми: мідріаз, фотофобія, сухість шкіри та слизових, гіпертермія, атонія кишечнику. Пригнічення ЦНС призводить до порушення роботи дихальної та серцево-судинної систем (брадикардії, артеріальної гіпотонії, колапсу). Симптоми, зумовлені взаємним потенціюванням парасимпатолітичного ефекту феніраміну та симпатоміметичного ефекту фенілефрину: сонливість, за якою може розвиватися збудження (особливо у дітей) або пригнічення ЦНС, порушення зору, висипання, стійкий головний біль, нервозність, безсоння, гіперрефлексія, дратівливість, порушення кровообігу, брадикардія. Специфічного антидоту для лікування передозування антигістамінними засобами не існує. Слід надати пацієнтові звичайну невідкладну допомогу, у тому числі дати активоване вугілля, сольовий послаблювальний засіб та вжити стандартні заходи для підтримки кардіореспіраторної системи. Не дозволяється застосовувати стимулятори; для лікування артеріальної гіпотензії можна використати судинозвужувальні засоби.

Аскорбінова кислота: виникають нудота, блювання або діарея (які зникають після її відміни); здуття та біль у животі, свербіж, шкірні висипання, підвищена збудливість. Дози понад 3000 мг можуть спричинити тимчасову осмотичну діарею та шлунково-кишкові розлади, порушення обміну цинку, міді, дистрофію міокарда, при тривалому застосуванні у великих дозах можливе пригнічення функції інсулярного апарату підшлункової залози та глюкозурія. Передозування може призвести до змін ниркової екскреції аскорбінової та сечової кислот під час ацетилювання сечі з випаданням в осад оксалатних конкрементів.

Лікування симптоматичне: протягом перших 6 годин необхідно промити шлунок, а протягом перших 8 годин – перорально ввести метіонін або внутрішньовенно – цистеамін або N-ацетилцистеїн.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: висипання, свербіж, дерматит, кропив’янка, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк.

Неврологічні розлади: головний біль, запаморочення, тремор, занепокоєність, нервозність, дратівливість, відчуття страху, безсоння, сонливість, сплутаність свідомості, галюцинації, психомоторне збудження, порушення орієнтації, депресивні стани, парестезії, шум у вухах, в окремих випадках – кома, судоми, дискінезія, зміни поведінки.

З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та НПЗЗ.

З боку органів зору: порушення зору та акомодації, мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість очей.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, печія, сухість у роті, дискомфорт і біль у животі, запор, діарея, метеоризм, анорексія, афти, гіперсалівація, геморагії, подразнення слизових оболонок.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гіпертрансаміназемія, як правило, без жовтяниці, гепатонекроз (при застосуванні високих доз).

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, у т. ч. гемолітична, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі у ділянці серця), синці або кровотечі, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія,

З боку нирок та сечовидільної системи: нефротоксичність, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз, дизурія, затримка сечі та утруднення сечовипускання, ниркова коліка, ниркова недостатність.

Кардіальні розлади: артеріальна гіпертензія, тахікардія, брадикардія, посилене серцебиття, аритмія, задишка, біль у серці, напади стенокардії.

Інші: загальна слабкість, нездужання.

На відміну від антигістамінних препаратів другого покоління, застосування феніраміну не асоціюється з пролонгацією QT інтервалу і серцевою аритмією.

3 роки.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30 °C.

По 23 г порошку у пакеті № 1. По 23 г порошку у пакеті, по 10 пакетів у картонній коробці.

Без рецепта.

Фармасайнс Інк. (виробництво нерозфасованого продукту, первинне та вторинне пакування, контроль якості, випуск серії).

Адреса

6111 Роялмаунт Авеню, 100, Монреаль, Квебек Н4Р 2Т4, Канада.