Фармакодинаміка
Механізм дії
Емпагліфлозин є оборотним сильнодіючим (IC50 1,3 нмоль) і селективним конкурентним інгібітором натрій-залежного ко-транспортера глюкози 2 (НЗКТГ-2). Емпагліфлозин не інгібує інші транспортери глюкози, які відіграють важливу роль у доставці глюкози у периферичні тканини, і є в 5000 разів більш селективним відносно НЗКТГ-2 порівняно з НЗКТГ-1, основним транспортером, відповідальним за поглинання глюкози в кишечнику. НЗКТГ-2 експресується на високому рівні в нирках, тоді як експресія в інших тканинах відсутня або дуже низька. Як основний транспортер він відповідає за реабсорбцію глюкози з просвіту канальців назад до кровотоку. У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та гіперглікемією фільтрується і поглинається більша кількість глюкози.
Емпагліфлозин покращує глікемічний контроль у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу за рахунок зниження реабсорбції глюкози нирками. Кількість глюкози, що виводиться нирками шляхом цього глюкуретичного механізму, залежить від концентрації глюкози в крові і швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Інгібування НЗКТГ-2 у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та гіперглікемією призводить до підвищеної екскреції глюкози з сечею. Крім того, емпагліфлозин збільшує екскрецію натрію, що призводить до осмотичного діурезу та зменшує інтраваскулярний об’єм.
У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу екскреція глюкози збільшувалась одразу після першої дози емпагліфлозину і зберігалась протягом 24-годинного інтервалу дозування. Збільшення екскреції глюкози з сечею зберігалось в кінці 4-тижневого періоду лікування і в середньому становило близько 78 г/добу. Збільшення екскреції глюкози з сечею призводило до негайного зниження рівнів глюкози в плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.
Емпагліфлозин покращує рівні глюкози в плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. Механізм дії емпагліфлозину не залежить від функції β-клітин та шляху дії інсуліну, що сприяє зниженню ризику гіпоглікемії. Було відзначено покращення маркерів функції β-клітин, в тому числі гомеостатичної моделі оцінки функції β-клітин (HOMA-β). Крім того, виділення глюкози з сечею спричиняє втрату калорій, пов’язану зі зниженням жирів і зменшенням маси тіла. Глюкозурія, що спостерігалась при застосуванні емпагліфлозину, супроводжується діурезом, що може сприяти довготривалому і помірному зниженню артеріального тиску.
Емпагліфлозин також зменшує реабсорбцію натрію і збільшує доставку натрію до дистальних канальців. Це може впливати на декілька фізіологічних функцій, включаючи збільшення канальцево-клубочкового зворотного зв’язку та зниження внутрішньоклубочкового тиску, зниження перед/постнавантаження серця та попередження симпатичної активності, а також зниження навантаження на стінки лівого шлуночка, про що свідчать нижчі значення NT-proBNP та сприятливий вплив на ремоделювання серця, тиск наповнення та діастолічну функцію.
Клінічна ефективність та безпека
Цукровий діабет 2 типу
Покращення глікемічного контролю і зниження рівня серцево-судинних захворювань та смертності є невід’ємною частиною лікування цукрового діабету 2 типу.
Лікування емпагліфлозином окремо та в комбінації з метформіном, піоглітазоном, сульфонілсечовиною, інгібіторами ДПП-4 та інсуліном призводило до клінічно значущого покращення рівнів HbAlc, глюкози в плазмі крові натще, маси тіла, систолічного та діастолічного артеріального тиску. При застосуванні емпагліфлозину в дозі 25 мг підвищилася частка пацієнтів, які досягли цільового рівня HbA1c менше ніж 7%, і знизилася кількість пацієнтів, які потребували глікемічної терапії, у порівнянні із застосуванням емпагліфлозину в дозі 10 мг і плацебо. Чим вищим був рівень HbA1c на вихідному рівні, тим більшим було його зниження під дією препарату.
Крім того, емпагліфлозин як доповнення до стандартної терапії знижує рівень серцево-судинної смертності та серцево-судинних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу.
Серцево-судинні прогнози
Подвійне сліпе плацебо - контрольоване дослідження EMPA-REG OUTCOME порівнювало ефективність застосування емпагліфлозину у дозах 10 мг та 25 мг та застосування плацебо, як доповнення до стандартної терапії пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу та встановленими серцево-судинними захворюваннями.
Емпагліфлозин переважав плацебо у запобіганні смертності внаслідок серцево-судинних захворювань, нелетального інфаркту міокарда або нелетального інсульту. Ефект був обумовлений значним зниженням ризику серцево-судинної смертності без суттєвих змін щодо нелетального інфаркту міокарда або нелетального інсульту. Зниження смертності при серцево-судинних захворюваннях було порівнянним для емпагліфлозину 10 мг та 25 мг (див. графік нижче) і підтверджено покращенням загального виживання (табл. 1).
Вплив емпагліфлозину на первинну комбіновану кінцеву точку смерть внаслідок серцево-судинних захворювань, нелетального інфаркту міокарда або нелетального інсульту значною мірою не залежить від глікемічного контролю або функцій нирок, яка, як правило, у всіх категорій пацієнтів характеризувалася показником рШКФ від 30 мл/хв/1,73 м2 та вище в досліджені EMPA-REG OUTCOME.
Ефективність запобігання серцево-судинній смертності не була остаточно встановлена у пацієнтів, які застосовували емпагліфлозин одночасно з інгібіторами ДПП-4, та у пацієнтів негроїдної раси, оскільки представлення цих груп у дослідженні EMPA-REG OUTCOME було обмеженим.
Таблиця 1
Ефект лікування за основними критеріями оцінки, їх компонентами та смертністюа
Показник ефективності
|
Плацебо
N=2333
|
Емпагліфлозинb
N=4687
|
Час до виникнення першого летального випадку внаслідок серцево-судинних захворювань, нелетального інфаркту міокарда або нелетального інсульту), N (%)
|
282 (12,1)
|
490 (10,5)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95,02% довірчий інтервал (ДІ))*
|
,86 (0,74; ,99)
|
p-значення для переваги
|
,0382
|
Смерть внаслідок серцево-судинних захворювань, N (%)
|
137 (5,9)
|
172 (3,7)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
,62 (0,49; ,77)
|
p-значення
|
Нелетальний інфаркт міокарда, N (%)
|
121 (5,2)
|
213 (4,5)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
,87 (0,70; 1,09)
|
p-значення
|
,2189
|
Нелетальний інсульт, N (%)
|
60 (2,6)
|
150 (3,2)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
1,24 (0,92; 1,67)
|
p-значення
|
,1638
|
Загальна смертність, N (%)
|
194 (8,3)
|
269 (5,7)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
,68 (0,57; ,82)
|
p-значення
|
Смертність, не пов’язана із серцево-судинними захворюваннями, N (%)
|
57 (2,4)
|
97 (2,1)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
,84 (0,60; 1,16)
|
a Дані, отримані у пацієнтів, що проходили лікування (тобто пацієнтів, які отримали щонайменше одну дозу досліджуваного лікарського засобу).
b Об’єднані дози емпагліфлозину 10 мг і 25 мг.
* Оскільки результати дослідження були включені в проміжний аналіз, застосовується двосторонній довірчий інтервал 95,02%, який відповідає значенням p
Рис. 1. Час до настання смерті внаслідок серцево-судинних захворювань у дослідженні EMPA-REG OUTCOME.
Серцева недостатність, що вимагає госпіталізації
В ході дослідження EMPA-REG OUTCOME емпагліфлозин знижував ризик розвитку серцевої недостатності, яка потребувала госпіталізації, порівняно з плацебо (група емпагліфлозину – 2,7 %; група плацебо – 4,1 %; ВР 0,65, 95 % ДІ 0,50; 0,85).
Нефропатія
В ході дослідження EMPA-REG OUTCOME при визначенні часу до настання першого епізоду нефропатії ВР становив 0,61 (95 % ДІ 0,53; 0,70) в групі емпагліфлозину (12,7 %) порівняно з групою плацебо (18,8 %).
Крім цього, емпагліфлозин підвищував ризик (ВР 1,82; 95 % ДІ 1,40; 2,37) розвитку стійкої нормо- або мікроальбумінурії (49,7 %) у пацієнтів з макроальбумінурією на початку дослідження порівняно з плацебо (28,8 %).
Серцева недостатність
Застосування емпагліфлозину пацієнтам із серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду
Рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження (EMPEROR-reduced) було проведено за участю 3730 пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (клас II-IV за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA)) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ ≤40%) з метою оцінки ефективності та безпеки застосування емпагліфлозину 10 мг 1 раз на добу як доповнення до стандартної терапії серцевої недостатності. Первинною кінцевою точкою був час до першого епізоду підтвердженої серцево-судинної (СС) смерті або госпіталізації з приводу серцевої недостатності (ГСН). Виникнення нахилу зміни підтвердженої ГСН (першої та повторної) та рШКФ (ХХН-EPI) відносно вихідних значень були включені до підтверджуючого випробування. Лікування серцевої недостатності на початку дослідження включало застосування інгібіторів АПФ/ блокаторів рецепторів ангіотензину II/інгібіторів рецепторів ангіотензину-непрілізіну (88,3%), бета-блокаторів (94,7%), антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів (71,3%) та діуретиків (95,0%).
1863 пацієнтів було рандомізовано в групу емпагліфлозину 10 мг (плацебо: 1867). Медіана тривалості лікування становила 15,7 місяців. Досліджувана популяція включала 76,1% чоловіків та 23,9% жінок, середній вік яких становив 66,8 років (діапазон: 25-94 років); 26,8% пацієнтів були віком старше 75 років. 70,5% досліджуваної популяції становили пацієнти європеоїдної раси, 18,0% - монголоїдної раси та 6,9% - негроїдної раси/афро-американці. На момент рандомізації 75,1% пацієнтів мали серцеву недостатність II класу за класифікацією NYHA, 24,4% серцеву недостатність ІII класу за класифікацією NYHA та 0,5% - серцеву недостатність IV класу за класифікацією NYHA. Середнє значення ФВЛШ становило 27,5%. На початку дослідження середня рШКФ становила 62,0 мл/хв./1,73 м2, а середнє співвідношення альбумін/креатинін сечі (UACR) - 22 мг/г. Близько у половини пацієнтів (51,7%) рШКФ становила ≥60 мл/хв./1,73 м2, у 24,1% - від 45 до 2, у 18,6% - від 30 до 2 та у 5,3% - від 20 до 2.
Емпагліфлозин продемонстрував найбільшу ефективність щодо зниження ризику первинної комбінованої кінцевої точки - СС смерті або госпіталізації з приводу серцевої недостатності порівняно з плацебо. Крім того, емпагліфлозин значно знижував ризик ГСН (першої та повторної), а також значно знижував швидкість зменшення рШКФ (Таблиця 2).
Таблиця 2
Ефект лікування щодо первинної комбінованої кінцевої точки, її компонентів та двох ключових вторинних кінцевих точок, включених до попередньо визначеного підтверджуючого випробування
Плацебо
|
Емпагліфлозин 10 мг
|
N
|
1867
|
1863
|
Час до підтвердженого першого епізоду СС смерті або ГСН, N (%)
|
462 (24,7)
|
361 (19,4)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95.04% ДІ)*
|
0,75 (0,65, 0,86)
|
p−значення для найбільшої ефективності
|
СС смерть, N (%)*
|
202 (10,8)
|
187 (10,0)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
0,92 (0,75, 1,12)
|
ГСН (перший епізод), N (%)
|
342 (18,3)
|
246 (13,2)
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95% ДІ)
|
0,69 (0,59, 0,81)
|
ГСН (перша та повторна), кількість подій
|
553
|
388
|
Співвідношення ризиків у порівнянні з плацебо (95,04% ДІ)*
|
0,70 (0,58, 0,85)
|
p−значення
|
0,0003
|
Нахил зміни рШКФ (ХХН EPI)cr, швидкість зниження (мл/хв./1.73м2/рік)
|
-2,28
|
-0,55
|
Різниця між методами лікування порівняно з плацебо (99,9% ДІ)
|
1,73 (1,10, 2,37 )
|
p-значення
|
p
|
СС = серцево-судинний, ГСН = госпіталізація з приводу серцевої недостатності, рШКФ = розрахункова швидкість клубочкової фільтрації, ХХН EPI = епідеміологічне вирівнювання при хронічній хворобі нирок
* смерть від серцево-судинного захворювання та госпіталізація з приводу серцевої недостатності визначались незалежним комітетом з клінічних подій та контролювались на основі рандомізованого набору
** розрахункова швидкість клубочкової фільтрації проаналізована на основі обробленого набору. Затримка становила -0,95 мл/хв/1,73 м2 для плацебо та -3,02 мл/хв/1,73 м2 для емпагліфлозину. Затримка являє собою гострий ефект на розрахункову швидкість клубочкової фільтрації тоді, як нахил являє собою довгостроковий ефект.
Рис. 2 Час до першої підтвердженої події серцево-судинної смерті або госпіталізації через серцеву недостатність
Результати щодо первинної об’єднаної кінцевої точки загалом відповідали відношенню ризиків (ВР) нижче 1 у всіх попередньо визначених підгрупах, включаючи пацієнтів з серцевою недостатністю, з цукровим діабетом 2 типу або без нього та з порушенням функції нирок або без порушення функції нирок (не нижче розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ) 20 мл/хв/1,73 м2).
Застосування емпагліфлозину пацієнтам із серцевою недостатністю та збереженою фракцією викиду
Рандомізоване сліпе плацебо-контрольоване дослідження (EMPEROR-Preserved) було проведено за участю 5 988 пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (NYHA II-IV) і збереженою фракцією викиду (ФВЛШ > 40 %) для оцінки ефективності та безпеки застосування емпагліфлозину у дозі 10 мг 1 раз на добу як доповнення до стандартної терапії. Первинною кінцевою точкою був час до першого випадку смерті від серцево-судинного захворювання або підтвердженої госпіталізації з приводу серцевої недостатності (СН). Підтверджена госпіталізація з приводу СН (перша та повторна) та нахил зміни рШКФ (CKD-EPI) від вихідного рівня були включені в підтверджувальне тестування. Базова терапія включала інгібітори АПФ/блокатори рецепторів ангіотензину/інгібітор рецепторів ангіотензину/неприлізину (80,7 %), бета-блокатори (86,3 %), антагоністи мінералокортикоїд-них рецепторів (37,5 %) та діуретики (86,2 %).
Емпагліфлозин продемонстрував найбільшу ефективність щодо зниження ризику первинної кінцевої точки смерті від серцево-судинного захворювання або госпіталізації з приводу серцевої недостатності порівняно з плацебо. Крім того, емпагліфлозин значно знижував ризик виникнення госпіталізації з приводу СН (первинної та повторної) та значно уповільнював швидкість зниження рШКФ.
Таблиця 3
Ефект лікування щодо первинної комбінованої кінцевої точки, її компонентів та двох ключових вторинних кінцевих точок, включених до попередньо визначеного підтвердженого випробування
Показник
|
Плацебо
|
Емпагліфлозин, 10 мг
|
N
|
2991
|
2997
|
Час до підтвердженого першого епізоду СС смерті або госпіталізації з приводу СН, N (%)
|
511 (17,1)
|
415 (13,8)
|
Співвідношення ризиків порівнянно з таким при застосуванні плацебо (95,04 % ДІ)*
|
0,79 (0,69, 0,90)
|
p-значення для найбільшої ефективності
|
СС смерть, N (%)*
|
244 (8,2)
|
219 (7,3)
|
Співвідношення ризиків порівняно з такими при застосуванні плацебо (95 % ДІ)
|
0,92 (0,75, 1,12)
|
Госпіталізація з приводу СН (перший епізод), N (%)
|
352 (18,3)
|
259 (8,6)
|
Співвідношення ризиків порівняно з такими при застосуванні плацебо (95 % ДІ)
|
0,71 (0,60, 0,83)
|
Госпіталізація з приводу СН (перша та повторна), кількість подій
|
541
|
407
|
Співвідношення ризиків у порівняно з такими при застосуванні плацебо (95,04 % ДІ)*
|
0,73 (0,61, 0,88)
|
p-значення
|
0,0009
|
Нахил зміни рШКФ (ХХН EPI)cr, швидкість зниження (мл/хв/1,73 м2/рік)
|
-2,62
|
-1,25
|
Різниця між методами лікування порівняно з плацебо (99,9 % ДІ)
|
1,36 (1,06, 1,66 )
|
p-значення
|
р
|
СС – серцево-судинний, СН – серцевої недостатності, рШКФ – розрахункова швидкість клубочкової фільтрації, ХХН EPI – епідеміологічне вирівнювання при хронічній хворобі нирок.
* Смерть від серцево-судинного захворювання та госпіталізація з приводу серцевої недостатності визначались незалежним комітетом з клінічних подій та контролювались на основі рандомізованого набору.
** Розрахункову швидкість клубочкової фільтрації проаналізовано на основі обробленого набору. Затримка становила - 0,95 мл/хв/1,73 м2 при застосуванні для плацебо та - 3,02 мл/хв/1,73 м2 при застосуванні емпагліфлозину. Затримка являє собою гострий ефект на розрахункову швидкість клубочкової фільтрації тоді, як нахил являє собою довгостроковий ефект.
Рис. 3 Час до першої підтвердженої події серцево-судинної смерті або госпіталізації через серцеву недостатність.
Результати первинної комбінованої кінцевої точки були узгоджені в кожній із попередньо визначених підгруп, класифікованих, наприклад, за ФВЛШ, статусом цукрового діабету або функцією нирок (до 20 мл/хв/1,73 м2).
Під час лікування зниження рШКФ з часом було повільнішим в групі емпагліфлозину порівняно з групою плацебо. Лікування емпагліфлозином у дозі 10 мг суттєво уповільнювало швидкість зниження рШКФ, а ефект був однаковий у всіх попередньо визначених підгрупах. У пацієнтів, які отримували емпагліфлозин, відзначалося початкове зниження показника рШКФ, який повернувся до вихідного рівня після припинення лікування, що підтверджує роль гемодинамічних змін у гострому впливі емпагліфлозину на рШКФ.
Емпагліфлозин у госпіталізованих пацієнтів з приводу гострої серцевої недостатності
Рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження (EMPULSE) було проведено за участю 530 пацієнтів госпіталізованих з приводу гострої серцевої недостатності незалежно від ФВЛШ (33,0% з de novo та 67,0 % з декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю), які були стабілізовані. У дослідженні оцінювали клінічну ефективність і безпеку емпагліфлозину 10 мг 1 раз на добу, як доповнення до стандартної терапії. Лікування було розпочато в стаціонарі і тривало 90 днів. Основною кінцевою точкою були клінічна користь, сукупність випадків смерті, кількість випадків серцевої недотатності (включаючи госпіталізації з приводу серцевої недостатності, термінові відвідування серцевої недостатності та незаплановані амбулаторні візити), час до першої події серцевої недостатності та зміна від вихідного рівня в Опитувальнику кардіоміопатії Канзас-Сіті. Підсумкова оцінка ЗПБ-ОККЗ (Загальний підсумковий бал опитувальника кардіоміопатії Канзас-Сіті) після 90 днів лікування оцінюється за коефіцієнтом перемог. Базова терапія включала інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ)/блокатори рецепторів ангіотензину/інгібітор рецепторів ангіотензину-неприлізину (70,0%), бета-блокатори (79,4%) та діуретики (90,6%).
Загалом 265 пацієнтів були рандомізовані для прийому емпагліфлозину 10 мг або плацебо та спостерігалися протягом 98 днів. Досліджуване населення складалося з 66,2 % чоловіків і 33,8 % жінок із середнім віком 68,5 років (діапазон: 22-98 років); 37,2 % були у віці 75 років і старше. 77,9 % досліджуваного населення були білими, 10,8 % азіатами і 10,2 % чорношкірими/афроамериканцями. При рандомізації 2,6 % пацієнтів належали до класу I за NYHA, 35,1 % до класу II, 52,6 % до класу III, 9,2 % до класу IV і 45,3% пацієнтів мали ЦД2. Популяція дослідження EMPULSE включала 66,8% пацієнтів з ФВЛШ ≤40% і 31,9% з ФВЛШ >40 %. На початку 36,6 % пацієнтів мали ШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2, 22,8 % від 45 до 2.
У первинному аналізі кожного пацієнта в групі емпагліфлозину порівнювали з кожним пацієнтом у групі плацебо в кожній страті (de novo або декомпенсована хронічна СН). Парні порівняння проводилися в ієрархічній послідовності з використанням часу до смерті, за яким слідувала кількість випадків серцевої недостатності, час до першої серцевої недостатності та різниця ≥5 балів у зміні від вихідного рівня в ЗПБ-ОККЗ, що визначало тягар і частоту симптомів СН. Потім розраховували стратифікований співвідношення переваг, поєднуючи кількість перемог у групі емпагліфлозину, поділену на кількість втрат між стратами. Пацієнти, які отримували емпагліфлозин, мали на 36% більше шансів відчути клінічну користь порівняно з плацебо (співвідношення перемог 1,36, 95% ДІ 1,09, 1,68; p = 0,0054.
Пацієнти, які приймали емпагліфлозин мали на 36% більше шансів отримати клінічну користь порівняно з плацебо (співвідношення переваг 1,36, 95% ДІ 1,09, 1,68; p = 0,0054 (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Співвідношення переваг клінічної користі
Плацебо
|
Емпагліфлозин, 10 мг
|
Кількість порівнянь1 (100 %)
|
39162
|
Переваги обумовлені часом до смерті (%)
|
4,01
|
7,15
|
Переваги обумовлені частотою УСН2 (%)
|
7,65
|
10,59
|
Переваги обумовлені часом УСН (%)
|
0,57
|
0,24
|
Переваги обумовлені ≥5 різницею в балах у зміні від вихідного рівня в ЗПБ-ОККЗ3 на 90 день (%)
|
27,48
|
35,91
|
Співпадіння (%)
|
6,41
|
Співвідношення переваг порівнянно з плацебо (Емпагліфлозин переваги/Плацебо переваги) (95% ДІ)4
|
1,36 (1,09, 1,68)
|
р-значення переваги
|
0,0054
|
УСН – ускладнення серцевої недостатності. ЗПБ-ОККЗ - Загальний підсумковий бал опитувальника кардіоміопатії Канзас-Сіті.
1 Пари пацієнтів були аналізовані в межах співвідношення переваг, застосовуючи вагові коефіцієнти, аналогічні підходу Мантеля-Гензеля.
2 Частота обумовлена ускладненнями у цензурованих пацієнтів.
3 На основі підстановки даних, що відсутні з 100 ітераціями.
4 Дисперсія, розрахована за допомогою підходу асимптотичної нормальної статистики.
Результати первинної кінцевої точки були загалом узгодженими для попередньо визначених підгруп, включаючи серцеву недостатність de novo та декомпенсовану хронічну серцеву недостатність, і не залежали від ФВЛШ.
Дані щодо безпеки, отримані в цьому дослідженні, відповідали попередньому відомому профілю безпеки емпагліфлозину.
Фармакокінетика
Всмоктування
Фармакокінетика емпагліфлозину широко описана у здорових добровольців та пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Після прийому перорально емпагліфлозин швидко поглинався, пікова концентрація в плазмі крові відзначалася при середньому tmax 1,5 години після прийому препарату. Після цього концентрація в плазмі знижувалась двофазно, зі швидкою фазою розподілу та відносно повільною кінцевою фазою. Середні показники площі під кривою «концентрація-час» (AUC) та максимальної концентрації (Cmax) в плазмі крові у стані спокою становили 1870 нмоль/год та 259 нмоль/л для емпагліфлозину 10 мг та 4740 нмоль/год та 687 нмоль/л для емпагліфлозину 25 мг 1 раз на добу. Системна дія емпагліфлозину збільшувалась пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри емпагліфлозину у стані спокою після введення одноразової дози були подібними, що вказує на лінійну фармакокінетику відносно часу. Клінічно достовірної різниці щодо фармакокінетики емпагліфлозину між здоровими добровольцями та пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу не було.
Введення емпагліфлозину 25 мг після прийому висококалорійної їжі з високим вмістом жирів обумовило деяке зниження його впливу: AUC знизилась приблизно на 16 %, а Cmax – приблизно на 37 % порівняно з прийомом натще. Цей вплив прийому їжі на фармакокінетику емпагліфлозину не вважається клінічно значущим. Емпагліфлозин можна приймати незалежно від прийому їжі.
Розподіл
Об’єм розподілу у стані спокою становить 73,8 л. Після введення перорального розчину [14C]-емпагліфлозину здоровим добровольцям розподіл еритроцитів становив приблизно 37 %, а зв’язування з білками плазми – 86 %.
Біотрансформація
Істотні метаболіти емпагліфлозину у плазмі крові людини не виявлялись. Найбільш поширеними метаболітами були три кон’югати глюкуроніду (2-, 3- та 6-O глюкуронід). Системна експозиція кожного метаболіту складала менше ніж 10% від загальної експозиції препарату. Дослідження іn vitro вказують на те, що основним шляхом метаболізму емпагліфлозину у людини є глюкуронідація уридин-5’-дифосфоглюкуроносилтрансферазами UGT2B7, UGT1A3, UGT1A8 та UGT1A9.
Виведення
Термінальний період напіввиведення емпагліфлозину становить 12,4 години, а очевидний пероральний кліренс – 10,6 л/год. Міжсуб’єктна та залишкова варіабельність для кліренсу перорального емпагліфлозину складала 39,1% та 35,8% відповідно. При застосуванні один раз на добу концентрації емпагліфлозину в плазмі крові у стані спокою досягались до 5-ї дози. Узгоджується з періодом напіввиведення, до 22 % накопичення (відносно AUC у плазмі крові) спостерігалось у стані спокою. Після введення перорального розчину [14C]-емпагліфлозину здоровим добровольцям приблизно 96 % міченої речовини виводилося з калом (41 %) та сечею (54 %). Більша частина міченої речовини у незміненому вигляді виводилася з калом та близько половини міченої речовини у незміненому вигляді виводилося з сечею.
Спеціальні категорії пацієнтів
Пацієнти з нирковою недостатністю
У пацієнтів з легкими, помірними або тяжкими порушеннями функцій нирок (рШКФ 2) та пацієнтів з нирковою недостатністю/термінальною стадією хронічної ниркової недостатності (ТСХНН) AUC емпагліфлозину збільшилась приблизно на 18 %, 20 %, 66 % та 48 % відповідно, порівняно з суб’єктами з нормальною нирковою функцією. Пікові рівні емпагліфлозину у плазмі крові були подібними у пацієнтів з помірними порушеннями функцій нирок та нирковою недостатністю / ТСХНН, порівняно з суб’єктами з нормальною функцією нирок. Пікові рівні емпагліфлозину у плазмі крові були приблизно на 20% вищими у пацієнтів з легкими та тяжкими порушеннями функцій нирок, порівняно з суб’єктами з нормальною функцією нирок. З огляду на фармакокінетику у суб’єктів, очевидний пероральний кліренс емпагліфлозину зменшувався зі зниженням рШКФ, що обумовлює підсилення дії препарату.
Пацієнти з печінковою недостатністю
У пацієнтів з легкою, помірною та тяжкою печінковою недостатністю відповідно до класифікації Чайлда – П’ю AUC емпагліфлозину збільшилась приблизно на 23 %, 47 % та 75 %, а Cmax − приблизно на 4 %, 23 % та 48 % відповідно, порівняно з суб’єктами з нормальною функцією печінки.
Індекс маси тіла
Індекс маси тіла не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику емпагліфлозину. AUC була на 5,82 %, 10,4 % та 17,3 % меншою у пацієнтів з ІМТ 30, 35 та 45 кг/м2 відповідно, порівняно з пацієнтами з індексом маси тіла 25 кг/м2.
Стать
Стать не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику емпагліфлозину.
Раса
AUC була на 13,5 % більшою у пацієнтів монголоїдної раси з індексом маси тіла 25 кг/м2 порівняно з пацієнтами інших рас з індексом маси тіла 25 кг/м2.
Пацієнти літнього віку
Вік не мав клінічно значущого впливу на фармакокінетику емпагліфлозину.
Діти
Розпочато клінічні дослідження застосування емпагліфлозину дітям віком 10–18 років з цукровим діабетом 2 типу. Отримані на сьогодні дані з фармакокінетики та фармакодинаміки є порівнянними з такими у дорослих.