Амписид пор. д/ин.фл. 750мг+0,5% р-р лидок. амп. 1,8мл

АМПІСІД ™ (AMPISID)

Mustafa Nevzat J01C R01

Склад лікарського засобу:

пір. д / п ін. р-ра 375 мг фл., + 0,5% р-р лідок. амп. 1 мл, № 1

№ UA / 6405/01/01 від 30.05.2012 до 30.05.2017

пір. д / п ін. р-ра 750 мг фл., + 0,5% р-р лідок. амп. 1,8 мл, № 1

№ UA / 6405/01/02 від 30.05.2012 до 30.05.2017

пір. д / п ін. р-ра 1500 мг фл., + 0,5% р-р лідок. амп. 3,5 мл, № 1

№ UA / 6405/01/03 від 30.05.2012 до 30.05.2017

пір. д / п ін. р-ра 1500 мг фл., + вода д / ін. амп. 3,5 мл, № 1

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Препарат містить комбінацію β-лактамних інгібітора сульбактаму і бактерицидного β-лактами ампіциліну.
Ампіцилін відноситься до групи пеніцилінів широкого спектра дії і активний відносно грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Ампіцилін проявляє бактерицидну дію, пригнічуючи біосинтез оболонок клітин мікроорганізмів.
Сульбактам пригнічує β-лактамази бактерій, які інактивують пеніциліни, таким чином підсилює дію ампіциліну по відношенню до стійких до пеніциліну мікроорганізмам. Сульбактам демонструє антибактеріальну активність лише до Neisseriaceae, Acinetobacter calcoaceticus, Bacteroides spp., Moraxella (Branhamella) catarrhalis і Burkholderias cepacia.
Стійкість до сульбактаму / ампіциліну може базуватися на наступних механізмах:

• інактивація β-лактамаз, внаслідок чого сульбактам / ампіцилін недостатньо впливає на бактерії, які продукують β-лактамази;
• зниження афінності пеніцилінзв'язуючих білків (ПСБ) у зв'язку з мутацією існуючих ПСБ або в зв'язку з виробництвом додаткових ПСБ зі зниженою афінності до ампіциліну;
• недостатнє пригнічення ПСБ через слабку пенетрации ампіциліну в зовнішнє стінку клітини.

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів:

• аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метицилін штами); Streprococcus pneumoniae та інші види Streptococcus;
• аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae і parainfluenzae (штами, які продукують і не продукують бета-лактамази); Moraxella catarrhalis; Neisseria meningitidis і gonorrhoeae;
• анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis і інші види цього роду.

Види, які набувають резистентності в поодиноких випадках:

• аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis;
• аеробні грамнегативні бактерії: Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus spp.

Мікроорганізми з вродженою резистентністю:

• аеробні грампозитивні бактерії: Staphylococcus aureus (метіцілліннечувствітельние штами);
• аеробні грамнегативні бактерії: Pseudomonas aeruginosa, Morganella morganii, Serratia, Enterobacter cloacae, види Citrobacter і все ентеробактерії, що продукують бета-лактамази типу I.

Фармакокінетика
контрольні показники
Для препарату рекомендують наступні контрольні показники мінімальної інгібуючої концентрації (МІК, мкг/мл відповідно EUCAST): чутливий ≤2, резітентний ≥8. При призначенні терапії необхідно враховувати рівні чутливості конкретного збудника до препарату.
Всмоктування / розподіл
Як після в / в, так і після в / м введення досягаються високі концентрації ампіциліну / сульбактаму в сироватці крові. Після в / в введення ампіциліну / сульбактаму досягаються більш високі концентрації, ніж після в / м введення, але біодоступність ампіциліну / сульбактаму після в / м введення є майже повною. Сульбактам / ампіцилін добре розподіляється в більшості тканин, рідин організму і секреціях.
метаболізм
Ще не визначено метаболіти сульбактаму та ампіциліну.
виведення
Т _½ як сульбактаму, так і ампіциліну у дорослих становить близько 1 год. У пацієнтів у віці старше 65 років Т _½ коливається між 2 і 3 ч. У дітей у віці 1-1,5 року Т _½ дещо коротший (близько 50 хв) , тоді як він набагато довше (8-9 ч) у новонароджених і недоношених дітей. Близько 80% обох речовин виводиться в незміненому вигляді з сечею протягом 8 годин після введення разової дози сульбактаму / ампіциліну.
Одночасне призначення сульбактаму та ампіциліну не призводить до клінічно важливим відхиленням від кінетичних параметрів, які відзначали при введенні разової дози окремих субстанцій.

Показання

• інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, у тому числі синусит, середній отит, епіглотит і бактеріальна пневмонія;
• інфекції сечовивідних шляхів і пієлонефрит;
• внутрішньочеревні інфекції, у тому числі перитоніт, холецистит, ендометрит та запалення органів таза;
• бактеріальна септицемія;
• інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів;
• гонококові інфекції.

Профілактика післяопераційних хірургічних інфекцій: при абдомінальних операціях та операціях в тазової порожнини з метою зниження частоти виникнення післяопераційних інфекцій у пацієнтів, у яких можливе інфікування органів черевної порожнини.
Слід враховувати, що ампіцилін / сульбактам неефективний проти Pseudomonas aeruginosa.

Спосіб застосування

препарат з розчинником 0,5% стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін'єкцій застосовують тільки в / м (у вигляді болюсної ін'єкції).
Для підготовки до застосування препарат розводять 0,5% стерильним розчином лідокаїну гідрохлориду. Після додавання розчинника до порошку слід почекати кілька хвилин до повного зникнення піни, після чого оцінити повноту розчинення. Приготований розчин слід використати протягом 1 години після розчинення.
Для підготовки до застосування препарату рекомендується використовувати такі обсяги розчинників:

Вводять в / м у вигляді болюсної ін'єкції (мінімум 3 хв) глибоко в м'яз.
Якщо препарат необхідно застосовувати одночасно з аміноглікозидами, розчини слід готувати окремо і вводити в різні місця.
Лікування інфекцій, спричинених чутливими до ампіциліну і сульбактаму мікроорганізмами:
Застосування у дорослих
Перед початком терапії препаратом необхідно визначити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до компонентів препарату, зробивши шкірну пробу.
Залежно від тяжкості інфекцій, добову дозу від 1,5 г/добу (0,5 г сульбактаму і 1 г ампіциліну) до 12 г/добу (4 г сульбактаму і 8 г ампіциліну) слід застосувати в кілька прийомів кожні 6-8 год . При менш тяжких інфекціях препарат можна вводити через 12 год. Максимальна загальна добова доза не повинна перевищувати 12 г (4 г для сульбактаму).

Застосування у дітей
Новонародженим в 1-й тиждень життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, призначають у дозі 75 мг/кг / добу (що відповідає 25 мг/кг/добу сульбактаму і 50 мг/кг/добу ампіциліну) в розділених дозах кожні 12 год .
Новонародженим від 1 тижня і дітям у віці до 1 року добова доза становить 150 мг/кг / добу (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму і 100 мг/кг/добу ампіциліну) в розділених дозах кожні 12 год.
Дітям у віці від 1 року добова доза становить 150 мг/кг / добу (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму і 100 мг/кг/добу ампіциліну) в розподілених дозах кожні 6-8 год.
Для профілактики хірургічних інфекцій доза становить 1,5-3 м Її слід вводити під час вступного наркозу, щоб забезпечити достатній час для досягнення ефективних концентрацій у сироватці крові та тканинах під час операцій. Дозу можна вводити повторно через кожні 6-8 год. Введення препарату, як правило, припиняють через 24 години після операції, за винятком тих випадків, коли застосування препарату продовжено з терапевтичною метою.
Для лікування неускладненої гонореї можна вводити 1 раз в дозі 1,5 г (сумарна доза сульбактаму та ампіциліну в співвідношенні 1: 2). З метою збільшення тривалості наявності сульбактаму та ампіциліну в плазмі крові слід одночасно призначити пробенецид у дозі 1 г перорально.
Застосування у хворих з порушенням функції нирок
У хворих з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤30 мл/хв) виведення сульбактаму та ампіциліну сповільнюється однаково, тому співвідношення їх у плазмі крові не змінюється. Таким пацієнтам інтервали між дозами препарату повинні бути збільшені відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.

Пацієнти, що знаходяться на діалізі
Як сульбактам, так і ампіцилін в рівній мірі елімінуються шляхом гемодіалізу. Тому препарат починають застосовувати негайно після діалізу, потім на початку наступного діалізу, препарат слід застосовувати з інтервалом 48 год.
Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки
Для пацієнтів з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна.
Застосування у пацієнтів похилого віку
При відсутності ниркової недостатності корекція дози препарату у пацієнтів літнього віку не потрібна.
Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції і зазвичай становить 5-14 днів, однак у більш тяжких випадках її можна збільшити або додатково призначити ампіцилін. Як правило, лікування продовжують ще протягом 48 годин після нормалізації температури тіла і зникнення ознак симптомів бактеріальної інфекції.
Тривалість лікування інфекцій, викликаних гемолітичним стрептококом, повинна становити не менше 10 днів, щоб уникнути ревматичної лихоманки та гломерулонефриту.

Протипоказання:

гіперчутливість до компонентів препарату. Алергія на будь-який пеніцилін в анамнезі. Також повинна бути врахована можливість виникнення перехресної алергічної реакції з цефалоспоринами. Інфекційний мононуклеоз і лімфатична лейкемія через схильність до розвитку реакцій шкіри, подібних кору.
Розчинник лідокаїну гідрохлорид не можна вводити пацієнтам з підвищеною чутливістю до місцевих знеболюючих засобів амідного типу або з блокадою серця.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

препарат містить ампіцилін і сульбактам, тому вигляд і частота можливих побічних реакцій схожі з вивченими для обох речовин.
Побічні реакції класифіковані за частотою їх виникнення з використанням наступних критеріїв: дуже часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, <1/10), іноді (≥1 / 1000, <1/100), рідко (≥ 1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення.
З боку крові та лімфатичної системи: рідко - оборотні зміни в складі крові, такі як анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. Ці реакції зникають при відміні лікування. Дуже рідко - зміни показників згортання крові.
З боку нервової системи: рідко - запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, сонливість, нейротоксические реакції (судоми).
З боку шлунково-кишкового тракту: часто - діарея, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, метеоризм, нудота, блювота, анорексія, здуття живота, дуже рідко - ентероколіт і псевдомембранозний коліт, гастрит.
З боку сечовидільної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит; невідомо - затримка сечі, дизурія, наявність еритроцитів і гіалінових циліндрів в сечі.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: іноді - висип, свербіж, інші шкірні реакції, запалення слизових оболонок (глосит, стоматит, чорний волосатий мову).
З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: рідко - біль в суглобах; невідомо - незначні та тимчасові підвищення рівня КФК.
Інфекції та інвазії: невідомо - занадто швидке зростання стійких мікроорганізмів, кандидоз.
Загальні порушення і порушення в місці введення: рідко - біль в місці ін'єкції, флебіт або реакція в місці ін'єкції після в / в застосування; невідомо - біль в грудній клітці, субстернальная біль, еритема, носова кровотеча, кровотеча із слизових оболонок.
З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості, такі як синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз і мультиформна еритема, анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, агранулоцитоз, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит; невідомо - набряки, набряк обличчя, озноб.
З боку гепатобіліарної системи: рідко - оборотне незначне підвищення рівня трансаміназ (АлАТ, АсАT), білірубінемія, відхилення показників функції печінки, жовтяниця; невідомо - гепатит (іноді з летальним результатом), холестатичний гепатит.
Діти: доступні дані про безпеку щодо застосування у дітей демонструють побічні реакції, подібні до таких у дорослих. Атиповий лімфоцитоз був зареєстрований в однієї дитини.
Лабораторні зміни: підвищення рівня ЛФ, ЛДГ, азоту сечовини крові, зниження сироваткового рівня альбуміну та загального білка, лімфоцитів, моноцитів, базофілів, еозинофілів, тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, лімфоцитів, еритроцитів і гіалінових циліндрів, хибнопозитивні результати реакції Кумбса.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:

у пацієнтів з встановленими алергічними реакціями, такими як сінна лихоманка, кропив'янка або БА, ризик розвитку реакцій гіперчутливості підвищений. Така реакція частіше відзначається у пацієнтів, в анамнезі яких є алергічні реакції на пеніциліни або інші алергічні реакції. Під час лікування пеніцилінами, включаючи сульбактам натрію / ампіцилін натрію, були описані серйозні (а іноді - летальні) алергічні (анафілактичні) реакції. Перед призначенням препарату слід детально розпитати хворого про наявність у анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів. У разі розвитку алергічної реакції слід відмінити застосування препарату та призначити відповідне лікування. Розчинник, що містить лідокаїн, не слід застосовувати при підвищеній чутливості до місцевих анестетиків і при будь-яких формах серцевих блокад. Серйозні анафілактичні реакції потребують лікування адреналіном. У разі необхідності слід призначити кисень (можливо після інтубації), а глюкокортикоїди - в / в.
Як і при застосуванні будь-якого антибіотика, важливе значення має постійне спостереження з метою виявлення ознак надмірного зростання нечутливих організмів, включаючи гриби. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні антибіотика в комбінації з глюкокортикоїдами, оскільки існує можливість розвитку суперінфекції за допомогою зниження стійкості до інфекцій. Якщо розвивається суперінфекція, препарат слід відмінити та / або призначити відповідну терапію.
При застосуванні антибактеріальних препаратів, включаючи сульбактам / ампіцилін, повідомлялося про розвиток діареї, викликаної Clostridium difficile (СDАD), зі ступенем тяжкості від легкої діареї до коліту з летальним результатом.
Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки розвиток СDАD можливо через 2 міс після закінчення антибактеріальної терапії. У разі сильної і тривалої діареї слід негайно припинити прийом препарату і почати відповідну терапію (наприклад, призначити ванкоміцин для перорального застосування 4 х 250 мг щодня). Протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.
Перед початком лікування гонореї при підозрі на одночасне наявність сифілісу необхідно попередньо провести обстеження в темному полі. Далі протягом не менше 4 місяців необхідно проводити серологічні тести з частотою 1 раз на місяць.
При тривалій терапії рекомендується контролювати функцію печінки, нирок і системи кровотворення, особливо при застосуванні у новонароджених (перш за все недоношених) і дітей грудного віку.
Щоб уникнути розвитку резистентності та проявів побічних ефектів комбінація ампіциліну і сульбактаму повинна бути застосована тільки в тих випадках, коли ефективності тільки ампіциліну недостатньо.
У багатьох хворих на мононуклеоз, які застосовували ампіцилін, розвивалася шкірний висип, оскільки інфекційний мононуклеоз має вірусне походження, тому для його лікування не слід застосовувати препарат.
При призначенні ампіциліну в період вагітності повідомлялося про тимчасове зниження рівнів в плазмі крові кон'югованих естрогенів, естріолглюкуроніду, кон'югованого естрону і естрадіолу.
Пацієнтам з обмеженим надходженням натрію в організм слід враховувати, що:

• Ампісід 375 мг містить близько 28,75 мг натрію;
• Ампісід 750 мг містить близько 57,5 мг натрію;
• Ампісід 1,5 г містить близько 115 мг натрію.

Період вагітності та годування груддю. Недостатньо даних щодо застосування сульбактаму / ампіциліну в період вагітності. Сульбактам проникає через плацентарний бар'єр. Незважаючи на те що тератогенного і мутагенного впливу на плід не виявлено, препарат слід застосовувати тільки в тих випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.
Недостатньо даних щодо застосування сульбактаму / ампіциліну в період годування груддю. Невелика кількість ампіциліну і сульбактаму проникає в грудне молоко, тому слід припинити годування груддю на період терапії препаратом.
Діти. Препарат застосовують у дітей від народження (див. Спосіб застосування).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та роботі з механізмами не досліджувався. Однак пацієнти повинні бути проінформовані про можливий вплив на швидкість реакції таких рідкісних побічних реакцій, як запаморочення, підвищена стомлюваність або сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими

ацетилсаліцилова кислота, індометацин і фенілбутазон затримують елімінацію пеніцилінів.
Алопуринол - при одночасному застосуванні алопуринолу та ампіциліну частота виникнення висипу у пацієнтів, які отримують обидва препарати, істотно підвищується в порівнянні з відповідною частотою у пацієнтів, які отримують тільки ампіцилін.
Аміноглікозиди - змішування ампіциліну з аміноглікозидами in vitro призводить до взаємної інактивації: якщо ці групи антибактеріальних препаратів застосовуються одночасно, то вводити їх слід в різні місця з інтервалом мінімум в 1 ч.
Антикоагулянти - парентеральні пеніциліни можуть порушити функцію агрегації тромбоцитів і показники коагуляції. Ці ефекти можуть посилитися при одночасному застосуванні антикоагулянтів.
Бактеріостатичні препарати (хлорамфенікол, еритроміцин, сульфаніламіди та тетрацикліни) можуть впливати на бактерицидну дію пеніцилінів, тому краще уникати їх одночасного застосування.
Естрогени (оральні контрацептиви) - є повідомлення про зниження ефективності пероральних контрацептивів у жінок, які застосовували ампіцилін, наслідком чого стала незапланована вагітність. Хоча цей вплив слабке, пацієнткам необхідно застосовувати інший або додатковий метод контрацепції в період застосування ампіциліну.
Метотрексат - одночасне застосування з пеніцилінами призводило до зниження кліренсу метотрексату та інтоксикації метотрексатом.
Пробенецид зменшує ниркову екскрецію ампіциліну і сульбактаму, при одночасному застосуванні підвищуються концентрації активних речовин в сироватці крові, подовжується Т _½ і підвищується ризик виникнення токсичності. Цей ефект може бути застосований при лікуванні деяких захворювань (наприклад гонорея) з метою забезпечення концентрації препарату в сироватці крові протягом більш тривалого часу.
Вплив на лабораторні показники - хибнопозитивний результат на глюкозурию може бути виявлений при визначенні глюкози в сечі (за допомогою реактиву Бенедикта, Фелінга та Клінітесту), тому визначення глюкози слід проводити ферментативним шляхом. Може впливати на показники уробилиногена.

Умови та термін зберігання

інформація про гострої токсичності сульбактаму натрію / ампіциліну натрію обмежена. Очікуваними проявами передозування лікарським засобом є перш за все збільшення кількості проявів побічних реакцій. Високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть викликати нейрологические ефекти, включаючи судоми. У разі судом рекомендовано лікування із застосуванням діазепаму. Якщо передозування відзначена у пацієнтів з нирковою недостатністю, виведення препарату з організму можна прискорити за допомогою діалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °C в захищеному від світла місці.