Упаковка / 30 шт.
блістер / 10 шт.
| Торгівельна назва | Аккупро |
| Діючі речовини | Квінаприл |
| Кількість діючої речовини | 20 мг |
| Форма випуску | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
| Первинна упаковка | блістер |
| Спосіб застосування | Орально |
| Взаємодія з їжею | Не має значення |
| Температура зберігання | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла | Не чутливий |
| Ознака | Імпортний |
| Походження | Хімічний |
| Ринковий статус | Оригінал |
| Виробник | ПФАЙЗЕР МЕНЮФЕКЧУРІНГ ДОЙЧЛЕНД ГМБХ |
| Країна виробництва | Німеччина |
| Заявник | Pfizer |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Код АТС |
C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C09 Засоби для зниження артеріального тиску (Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему) C09A Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (апф) C09AA Інгібітори апф монокомпонентні C09AA06 Хінаприл |
АККУПРО ® (ACCUPRO ®)
QUINAPRILUM C09A A06
Pfizer Inc.
Склад лікарського засобу:
табл. п / полон. оболонкою 5 мг, № 30
1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду еквівалентно 5 мг квінаприлу.
Допоміжні речовини: магнію карбонат, желатин, лактоза, кросповідон, магнію стеарат, Opadry білий OY-S-7331, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, віск канделильский.
№ UA / 1570/01/01 від 13.05.2009 до 13.05.2014
табл. п / полон. оболонкою 10 мг, № 30
1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду еквівалентно 10 мг квінаприлу.
Допоміжні речовини: магнію карбонат, желатин, лактоза, кросповідон, магнію стеарат, Opadry білий OY-S-7331, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, віск канделильский.
№ UA / 1570/01/02 від 13.05.2009 до 13.05.2014
табл. п / полон. оболонкою 20 мг, № 30
1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду еквівалентно 20 мг квінаприлу.
Допоміжні речовини: магнію карбонат, желатин, лактоза, кросповідон, магнію стеарат, Opadry білий OY-S-7331, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, віск канделильский.
№ UA / 1 570/01/03 від 13.05.2009 до 13.05.2014
табл. п / полон. оболонкою 40 мг, № 28
1 таблетка містить квінаприлу гідрохлориду еквівалентно 40 мг квінаприлу.
Допоміжні речовини: магнію карбонат, желатин, лактоза, кросповідон, магнію стеарат, Opadry крічневий Y-5-9020G, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид, заліза оксид, макрогол 400, віск канделильский.
№ UA / 1570/01/04 від 13.05.2009 до 13.05.2014
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Квінаприлу гідрохлорид (INN - quinaprilum) являє собою сіль квінаприлу - етилового ефіру інгібітору АПФ квінаприлату, який не містить сульфидную групу. При прийомі препарату внутрішньо відбувається швидка деетеріфікація квінаприлу до квінаприлату (дикислоти квінаприлу, основного метаболіту), який в дослідженнях на людях і тваринах виявився ефективним інгібітором АПФ. АПФ є пептіділдіпептідазу, яка каталізує перетворення ангіотензину I в вазоконстриктор ангіотензин II, який бере участь в регуляції судинного тонусу і реалізує свій вплив різними шляхами, в тому числі за допомогою стимуляції секреції альдостерону корою наднирників. Механізм дії квінаприлу полягає в інгібуванні циркуляції і тканинної активності АПФ, тим самим він зменшує вазопресорну активність і секрецію альдостерону. Зниження рівня ангіотензину II за механізмом зворотного зв'язку призводить до підвищення секреції реніну і його активності в плазмі крові.
Хоча вважають, що основний механізм антигіпертензивного ефекту проявляється через ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, квінаприл виявляє антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з низькою реніновою АГ.
Монотерапія квінаприлом була ефективною при дослідженні у пацієнтів різних рас, хоча вона була дещо менш ефективною у негроїдної раси (група зазвичай з переважно низьким рівнем реніну), ніж у інших хворих. АПФ схожий з кінази II, ензимом, що викликають деградацію брадикініну, потужного вазодилататорного пептиду; який, підвищуючи рівень брадикініну, відіграє роль в реалізації терапевтичного ефекту квінаприлу, що потребує подальшого дослідження.
Інгібітори АПФ, в тому числі квінаприл, можуть підвищувати чутливість до інсуліну.
Введення пацієнтам з гіпертензією, від помірної до важкої, від 10 до 40 мг квінаприлу призводить до зниження артеріального тиску як у положенні сидячи, так і стоячи, з мінімальним впливом на серцевий ритм. Антигіпертензивна активність розвивається в межах 1 ч з максимальним ефектом, який зазвичай реєструють через 2-4 години після прийому препарату. Деяким пацієнтам для досягнення стабільного ефекту зниження артеріального тиску може знадобитися 2 тижні лікування. При застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія препарату підтримується у більшості пацієнтів протягом 24-годинного інтервалу між дозами та зберігається протягом тривалого часу лікування.
Гемодинамическая оцінка у пацієнтів з гіпертензією показала, що зниження артеріального тиску, викликане квінаприлом, супроводжується зменшенням ОПСС і опором судин нирок з незначними змінами або відсутністю змін у серцевому ритмі, серцевому індексі, нирковому кровотоці, швидкості клубочкової фільтрації або фільтраційної фракції.
Супутня терапія діуретиками тіазидного типу і / або додаткове застосування бета-блокаторів посилювало антигіпертензивний ефект квінаприлу, забезпечуючи більш виражений гіпотензивний ефект, ніж при застосуванні кожного з препаратів окремо.
При застосуванні однакових добових доз препарат має схожу вираженість терапевтичного ефекту у хворих похилого віку (≥65 років) з відсутністю підвищення частоти побічних ефектів у порівнянні з іншими дорослими хворими.
Застосування квінаприлу у хворих із застійною серцевою недостатністю знижує периферичний судинний опір, середнє, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, тиск «заклинювання» у легеневих капілярах і збільшує серцевий викид.
У 149 хворих, яких Ви отримували доступ шунтування коронарних судин, застосування добової дози 40 мг зменшило кількість нападів ішемії в післяопераційний період в порівнянні з плацебо протягом 1 року спостереження.
У хворих з діагностованим ураженням коронарних артерій, але без проявів гіпертензії або серцевої недостатності застосування квінаприлу покращило порушену ендотеліальну функцію, яка визначалася в коронарних брахіального артеріях.
Квінаприл покращує функцію ендотелію за рахунок механізмів, які покращують доступність окису азоту. Дисфункція ендотелію вважається провідним патофизиологическим механізмом у розвитку ураження коронарних артерій.
Фармакокінетика. Після прийому препарату всередину C max квінаприлу в плазмі крові досягаються в межах 1 ч. Грунтуючись на виявленні квінаприлу та його метаболітів в сечі, обсяг абсорбції становить приблизно 60%. Приблизно 38% перорально введеного квінаприлу є системно доступним у вигляді квінаприлату. Квінаприл має очевидний T ½ в плазмі крові - приблизно 1 ч. C max квінаприлату в плазмі крові спостерігаються приблизно через 2 години після пероральної дози квінаприлу. Квінаприлат видаляється, головним чином, через нирки та має напівперіод ефективної акумуляції приблизно 3 год. Приблизно 97% квінаприлу або квінаприлату, що циркулюють в плазмі крові, пов'язані з білками. У пацієнтів з нирковою недостатністю очевидний T ½ квінаприлату збільшується зі зменшенням кліренсу креатиніну. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на постійному гемодіалізі або на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі, вказують на те, що діаліз має незначний вплив на видалення квінаприлу та квінаприлату. Існує лінійна кореляція між кліренсом квінаприлату в плазмі крові та кліренсом креатиніну. Виділення квінаприлату також знижене у пацієнтів похилого віку (≥65 років). Концентрація квінаприлату знижена у пацієнтів з алкогольним цирозом через порушену деетеріфікаціі квінаприлу. Дослідження на щурах показали, що квінаприл та його метаболіти не проникають через гематоенцефалічний бар'єр.
Фармакокінетика у людей похилого віку. У хворих похилого віку AUC і C max квінаприлату більше, ніж у інших пацієнтів; що пов'язано зі зниженням функції нирок. У контрольованих і неконтрольованих дослідженнях у хворих, 21% яких були старше 65 років, які не знайдено жодної різниці в ефективності та безпеки застосування препарату в осіб похилого віку та інших пацієнтів. Однак не можна виключити більшу чутливість до препарату у деяких людей похилого віку.
Показання
АГ
Квінаприлу показаний для лікування пацієнтів з АГ. Квінаприл ефективний в монотерапії або в поєднанні з тіазиднимидіуретиками та бета-блокаторами.
Застійна серцева недостатність
Квінаприлу є ефективним в лікуванні пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (в комбінації з діуретиками та / або серцевими глікозидами).
Спосіб застосування
АГ
Монотерапія: рекомендована початкова доза квінаприлу для пацієнтів, які не приймають діуретики, становить 10-20 мг 1 раз на добу. Залежно від клінічної реакції доза може бути підвищена до 20-40 мг/добу. Рекомендовану дозу застосовують 1 раз на добу або ділять на 2 прийоми. При необхідності корекція дози може проводитися з інтервалами у 4 тижні. Тривалий контроль підтримується у більшості пацієнтів з режимом дозування 1 раз на добу. Максимальна доза квінаприлу становить 80 мг/добу.
Одночасне введення діуретиків: у пацієнтів, які повинні продовжувати лікування діуретиками, початкова рекомендована доза квінаприлу становить 5 мг і пізніше вона може бути титрувати до оптимальної відповіді (див. Взаємодія з іншими лікарськими).
Застійна серцева недостатність
Квінаприлу застосовують як доповнення до терапії діуретиками та / або серцевими глікозидами. Рекомендована початкова доза у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю становить 5 мг 1 або 2 рази на добу. Якщо початкова доза препарату переноситься добре, у пацієнтів можна проводити титрування до ефективної дози, звичайно від 10 до 40 мг/добу, яку приймають, розділивши на 2 рівні дози.
Зниження функції нирок: кінетичні дані показують, що виведення квінаприлу залежить від рівня функціонування нирок. Рекомендована початкова доза квінаприлу у пацієнтів з кліренсом креатиніну> 30 мл/хв становить 5 мг і у пацієнтів з кліренсом креатиніну <30 мл/хв - 2,5 мг. Якщо початкова доза переноситься добре, квінаприл можна приймати наступного дня при режимі дозування 2 рази на добу. При відсутності надмірної гіпотензії або суттєвого погіршення функції нирок дозу можна підвищувати через тижневі проміжки часу, ґрунтуючись на клінічному і гемодинамическом відповіді.
Протипоказання:
підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату; наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попередньою терапією інгібітором АПФ; період вагітності та годування груддю; дитячий вік. Перехресна чутливість до інших інгібіторів АПФ була оцінена.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:
побічні реакції були звичайно незначними та транзиторними. Найчастіше в контрольованих випробуваннях відзначалися такі клінічні побічні реакції: головний біль (7,2%), запаморочення (5,5%), кашель (3,9%), відчуття втоми (3,5%), риніт (3,2 %), нудота і / або блювота (2,8%) і біль у м'язах (2,2%). Слід зазначити, що кашель зазвичай непродуктивний, стійкий і зникає після припинення терапії. В припинення терапії в зв'язку з побічними реакціями потребували 5,3% пацієнтів у дослідженнях. Клінічно побічні реакції ймовірно, можливо або визначено пов'язані або невизначено пов'язані з терапією квінаприлом (с / без супутньої терапії діуретиками) у контрольованих і неконтрольованих дослідженнях і з меншою частотою виявлені в клінічних дослідженнях або після реєстраційного досвіду (позначені *) включають.
Порушення з боку органів кровотворення і лімфатичної системи: гемолітична анемія *, тромбоцитопенія *.
Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції *.
Неврологічні / психічні порушення: вертиго, нервозність, депресія, сонливість.
З боку органу зору: амбліопія.
З боку серцево-судинної системи: стенокардія, відчуття серцебиття, тахікардія, постуральна гіпотензія *, синкопе *, вазодилатація.
З боку травної системи: сухість у роті або горлі, метеоризм, панкреатит *.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція *, ексфоліативний дерматит *, підвищена пітливість, пухирчатка *, реакції фотосенсибілізації *, свербіж, висип.
З боку опорно-рухової системи: артралгія.
З боку сечостатевої системи: інфекції сечових шляхів, імпотенція.
Загальні розлади та реакції в місці введення: набряки (периферичні та генералізовані).
Поодинокі побічні прояви. Ангіоедема * спостерігалася у 0,1% пацієнтів, які застосовують квінаприл. Іноді, як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, при застосуванні квінаприлу відзначалися еозинофільний пневмоніт * і гепатит.
Результати клінічних лабораторних досліджень. Рідко повідомлялося про агранулоцитоз і нейтропенію, але їх причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням квінаприлу неясна (див. Особливості застосування).
Гіперкаліємія (див. Особливості застосування)
Креатинін і азот сечовини крові. Підвищення (> 1,25 рази вище верхньої межі норми) креатиніну сироватки крові та азоту сечовини крові відзначалося у 2 і 2% пацієнтів відповідно, які отримували тільки квінаприл. Підвищення більш імовірно може спостерігатися у пацієнтів, які отримують супутню терапію діуретиками, ніж у тих, які отримують виключно квінаприл. Така зміна показників часто нормалізувалася при продовженні терапії квінаприлом.
Ангіоневротичний набряк. Про ангіоневротичний набряк повідомлялося у осіб, які отримували інгібітори АПФ, включаючи 0,1% пацієнтів, які отримували квінаприл. При наявності ларингеального стридора або ангіоневротичного набряку обличчя, язика або голосової щілини застосування квінаприлу слід негайно припинити; пацієнту необхідно провести належну терапію, відповідно до загальноприйнятих правил медичної допомоги, і уважно спостерігати за його станом здоров'я до зникнення набряку. Якщо набряк обмежується обличчям і губами, специфічне лікування у більшості випадків непотрібне; для усунення симптомів корисними можуть бути антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з ураженням гортані, може бути смертельним. У разі поразки язика, голосової щілини або гортані, яке, ймовірно, може викликати обструкцію дихальних шляхів, відразу ж необхідно призначити відповідну невідкладну терапію, включаючи, але не обмежуючись цим, п / к введення розчину адреналіну 1: 1000 (від 0, 3 до 0,5 мл). У пацієнтів з наявністю в анамнезі ангіоневротичного набряку, не пов'язаного з терапією інгібітором АПФ, може бути підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час лікування інгібітором АПФ.
У хворих негроїдної раси, у яких застосовували інгібітори АПФ, випадки розвитку ангіоедеми відзначалися частіше, ніж у хворих інших рас. У хворих негроїдної раси відзначали також кілька менший вплив інгібіторів АПФ на артеріальний тиск у порівнянні з іншими.
Інтестинальна ангіоедема. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися прояви інтестинального ангіоедеми. Такі пацієнти скаржилися на біль у животі (з / без проявів нудоти чи блювоти); в деяких випадках не було жодних анамнестичних даних про розвиток ангіоедеми особи та реєстрували нормальний рівень С-1-естерази. Діагноз ангіоедеми встановлювали за допомогою комп'ютерної томографії органів черевної порожнини або УЗД або під час хірургічного втручання, такі прояви зникали після припинення застосування препаратів. Интестинальную ангіоедема необхідно включати в диференціальну діагностику у пацієнтів з болем у животі, у яких застосовують інгібітори АПФ. У пацієнтів з наявністю в анамнезі ангіоневротичного набряку, не пов'язаного з терапією інгібітором АПФ, може бути підвищений ризик ангіоневротичного набряку під час лікування інгібітором АПФ.
анафілактоїдні реакції
Десенсибілізація. У осіб, які отримували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, спостерігалися тривалі небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. У деяких пацієнтів не виникали ці реакції при тимчасовому утриманні від застосування інгібіторів АПФ, але вони виникали знову при випадковій повторної провокації.
Аферез ЛПНЩ. У пацієнтів, яким проводили процедуру аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстран-сульфатною абсорбцією, при супутньої терапії інгібітором АПФ відзначалися анафілактоїдні реакції.
Гемодіаліз. Клінічні дані показали, що пацієнти, які проходили гемодіаліз з використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (таких як поліакрилонітрильні мембрани) можуть, імовірно, зазнавати анафілактоїдних реакцій при одночасному лікуванні інгібітором АПФ. Слід уникати цього поєднання, застосовуючи альтернативні антигіпертензивні препарати або альтернативні мембрани для гемодіалізу.
Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з неускладненій АГ, які отримували квінаприл, гіпотензія спостерігалася рідко, але вона була можливим наслідком терапії інгібіторами АПФ в осіб зі зниженим водно-сольовим балансом, які раніше приймали діуретики, дотримувалися низькосольової дієти, перебували на діалізі (див. Взаємодія з іншими лікарськими та Побічна дія) .
У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, для яких існує ризик розвитку надмірної гіпотензії, лікування квінаприлом слід починати в рекомендованій дозі під ретельним медичним наглядом; за станом здоров'я цих пацієнтів слід уважно спостерігати протягом перших 2 тижнів лікування і кожен раз при підвищенні дозування квінаприлу.
Якщо має місце симптоматична гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину і при необхідності провести в / в інфузію фізіологічним розчином. Короткочасна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого лікування; однак, якщо така реакція виникла, слід розглянути питання про застосування нижчих доз квінаприлу або будь-якого супутнього лікування діуретиками.
У пацієнтів, які вже отримували діуретик на початку лікування квінаприлом, може розвинутися симптоматична гіпотензія. Для пацієнтів, які отримують діуретик, важливо, якщо це можливо, припинення прийому діуретика за 2-3 дні до початку лікування квінаприлом. Якщо АТ не контролюється винятково квінаприлом, приймання діуретиків слід відновити. Якщо від застосування діуретиків неможливо відмовитися, введення квінаприлу слід починати з низької початкової дози.
Нейтропенія / агранулоцитоз. Застосування АПФ іноді може супроводжуватися агранулоцитозом і депресією кісткового мозку і у хворих з неускладненій АГ, але частіше виникає у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також з колагеновими захворюваннями. Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів з колагеновими захворюваннями та / або нирковою недостатністю потрібен регулярний контроль кількості лейкоцитів.
Кашель. У хворих, у яких застосовували інгібітори АПФ, включаючи квінаприл, інколи виникав кашель. Зазвичай кашель був непродуктивний, постійний і зникав після припинення терапії. Кашель, індукований застосуванням інгібіторів АПФ, повинен розглядатися при проведенні диференціального діагнозу кашлю.
ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:
зниження функції нирок: Т ½ квінаприлату збільшується при зниженні кліренсу креатиніну. Рекомендовані початкові дози для пацієнтів з порушенням функції нирок, такі:
| Кліренс креатиніну, мл/хв | Рекомендована максимальна початкова доза, мг |
|---|---|
| > 60 | 10 |
| 30-60 | 5 |
| 10-30 | 2,5 |
| <10 | * |
* На сьогодні немає досвіду, що дозволяє дати специфічні рекомендації щодо дозування цим пацієнтам.
У чутливих осіб як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можуть очікуватися зміни в функціонуванні нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, терапія інгібіторами АПФ, включаючи квінаприл, може бути пов'язана з олігурією та / або прогресуючою азотемією і рідко - з гострою нирковою недостатністю та / або смертю.
Період виведення квінаприлату є подовженим через зниження кліренсу креатиніну. Пацієнти з кліренсом креатиніну <60 мл/хв вимагають меншої дози квінаприлу (див. Спосіб застосування). Дозу для таких пацієнтів слід титрувати від нижчої до вищої, грунтуючись на терапевтичному ефекті, і необхідно ретельно контролювати функцію нирок, хоча початкові дослідження не показали, що квінаприл викликає подальше погіршення функції нирок.
У деяких пацієнтів з АГ або серцевою недостатністю без явних ознак ураження судин нирок при лікуванні квінаприлом, особливо в поєднанні з діуретиком, спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини та креатиніну сироватки крові, яке зазвичай було незначним і оборотним. Ризик таких змін вищий у хворих з порушеннями функції нирок. У таких випадках може знадобитися зниження дози та відміна діуретиків та / або квінаприлу.
У клінічних дослідженнях гіпертензивних пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії після терапії з інгібітором АПФ спостерігалося підвищення азоту сечовини крові та креатиніну сироватки крові. Це підвищення було майже завжди оборотним при відміні терапії інгібітором АПФ та / або діуретиками. У таких випадках слід спостерігати за функціонуванням нирок пацієнтів протягом перших кількох тижнів терапії.
Порушення функції печінки. Квінаприл в комбінації з діуретиком слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки невеликі зміни водно-електролітного балансу можуть зумовити розвиток печінкової коми.
Метаболізм квінаприлу до квінаприлату в нормі відбувається за рахунок печінкової естерази. Концентрації квінаприлату знижуються у осіб з алкогольним цирозом печінки внаслідок порушення деетеріфікаціі квінаприлу.
Гіперкаліємія і калійзберігаючі діуретики. Як при застосуванні інших інгібіторів АПФ, так і при застосуванні квінаприлу може зростати рівень іонів калію в сироватці крові. При одночасному введенні квінаприл може зменшувати гіпокаліємію, викликану тіазиднимидіуретиками. Дослідження поєднаного застосування квінаприлу і калійзберігаючих діуретиків не проводили. Оскільки існує ризик підвищення концентрації калію в сироватці крові, важливо, щоб комбінована терапія у цих хворих з калійзберігаючимидіуретиками починалася обережно під ретельним контролем рівня калію в сироватці крові.
Гіпоглікемія і цукровий діабет. Застосування інгібіторів АПФ може супроводжуватися гіпоглікемією у хворих на цукровий діабет, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби. Тому слід ретельно спостерігати за станом здоров'я таких хворих.
Хірургія / анестезіологія. У разі хірургічного втручання необхідно проінформувати анестезіолога про прийом квінаприлу, оскільки можливий розвиток вираженої гіпотензії / колапсу.
Застосування у людей літнього віку. Вік не впливає на ефективність або профіль безпеки препарату. Рекомендована початкова доза квінаприлу у пацієнтів похилого віку становить 10 мг 1 раз на добу, при необхідності вона може бути скоригована відповідно реакції АТ.
Інформація для пацієнтів
Період вагітності. Квінаприл не застосовують у вагітних, у жінок, які планують завагітніти, можуть завагітніти або не застосовувати адекватних контрацептивних засобів, через потенційну можливість пошкодження або смерті плоду, викликаної впливом препарату.
Ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані, може відбутися при першому прийомі квінаприлу. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що якщо виникнуть ознаки чи симптоми, характерні для ангіоневротичногонабряку (наприклад набряк обличчя, кінцівок, очей, губ, язика, утруднення ковтання або дихання), вони повинні негайно припинити застосування квінаприлу і проконсультуватися зі своїм лікарем.
Гіпотензія. Пацієнти повинні бути попереджені про появу запаморочення, особливо протягом перших днів терапії квінаприлом. Якщо у хворого виникла втрата свідомості, він не повинен приймати препарат, поки не проконсультується з лікарем.
Всі пацієнти повинні бути попереджені, що недостатній прийом рідини, надмірне потовиділення або дегідратація може призвести до надмірного падіння артеріального тиску у зв'язку зі зменшенням об'єму рідини. Інші причини зменшення об'єму рідини (такі як блювота або діарея) також можуть призводити до падіння артеріального тиску. З цього приводу пацієнту необхідно порадити проконсультуватися з лікарем.
Гіперкаліємія. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що не можна застосовувати разом препарати калію або замісну терапію сіллю, яка містить калій, без консультації з лікарем.
Нейтропенія. Пацієнти повинні повідомити негайно про будь-яких проявах інфекції (запалення глотки, лихоманка), оскільки це можуть бути ознаки нейтропенії.
Хірургія / анестезія. Пацієнти, які планують хірургічне втручання і / або анестезію, повинні попередити лікаря, що вони застосовують АПФ-інгібітори.
Примітка. Як для багатьох інших препаратів, так і щодо квінаприлу, надані поради пацієнтам виправдані. Ця інформація направлена на забезпечення безпечного і ефективного застосування препарату. Ця інформація не вичерпує всіх можливих побічні ефекти.
Застосування в період вагітності та годування груддю
У вагітних інгібітори АПФ можуть викликати фетальний і неонатальну захворюваність і смертність при застосуванні. Перед використанням квінаприлу в період вагітності слід розглянути його можливий несприятливий вплив на плід. Якщо жінка завагітніла під час прийому квінаприлу, препарат слід відмінити.
При застосуванні інгібіторів АПФ у II і III триместр вагітності були повідомлення про гіпотензію, ниркову недостатність, гіпоплазії черепа і / або смерті новонароджених. Також повідомлялося про олігогідроамніон, який виникає, ймовірно, в результаті зниженої функції нирок у плода; в зв'язку з олігогідроамніон відзначалися контрактури кінцівок, черепно-лицьові деформації, гіпопластичний розвиток легень і затримка внутрішньоутробного росту. Ще протягом I триместру слід поінформувати матерів про можливість подібного впливу на ембріон і плід, якщо протягом I триместру вони піддавалися впливу препарату, навіть якщо не діагностовано виникнення побічних проявів. Якщо вагітність виникла під час лікування квінаприлом, слід якнайшвидше припинити застосування препарату.
Хворих, у яких в II і III триместр вагітності застосовували інгібітори АПФ, слід повідомити про потенційний ризик для плоду; для діагностики олігоамніону слід виконувати часте УЗД. Хворі та лікарі повинні розуміти, що олігогідроамніон може не виникнути навіть після тривалого необоротного ушкодження. Якщо олігогідроамніон діагностований, застосування квінаприлу слід припинити, як виняток використання препарату може бути продовжено лише за умови, що він застосовується для збереження життя матері.
Інший потенційний ризик для плоду та новонародженого при застосуванні інгібіторів АПФ становить затримка внутрішньоутробного росту, недоношеність і незарощення артеріальної протоки; можливо також настання смерті плоду. Однак залишається невідомим, що викликає розвиток таких побічних ефектів - застосування препарату або супутні захворювання матері. Невідомо також, який фактор в I триместр може викликати пошкодження плоду.
Немовлят, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, слід ретельно спостерігати на наявність гіпотензії, олігурії і гіперкаліємії. Якщо має місце олігурія, слід звернути увагу на підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії.
Інгібітори АПФ, включаючи квінаприл, в обмеженій кількості виділяються з грудним молоком. Тому в період лікування квінаприлу рекомендовано припинити грудне вигодовування.
Діти. Безпека і ефективність застосування квінаприлу у пацієнтів дитячого віку не дослідили.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами. Швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами на початку лікування квінаприлу може бути порушена.
Взаємодія з іншими лікарськими
Тетрациклін та інші препарати, які взаємодіють з магнезією. Введення тетрацикліну разом з квінаприлом зменшує абсорбцію тетрацикліну у пацієнтів приблизно на 28-37%. Зменшена абсорбція обумовлена присутністю карбонату магнію як наповнювача у препараті квінаприлу. Слід мати на увазі можливість такої взаємодії при одночасному призначенні квінаприлу і тетрацикліну.
Літій. Підвищені рівні літію в сироватці крові та симптоми літієвої токсичності спостерігалися у пацієнтів, які одночасно застосовували літієвий терапію та інгібітори АПФ, через натрійвиводящего ефекту цих речовин. Одночасне призначення цих препаратів має проводитися з обережністю; рекомендовано частий контроль рівнів літію в сироватці крові. Використання також діуретика може збільшити ризик виникнення літієвої токсичності.
Інші препарати. При призначенні квінаприлу з пропранололом, гідрохлортіазидом, дигоксином або циметидином не спостерігалося ніяких клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій. Антикоагулянтний ефект одноразової дози варфарину (оцінений за протромбіновим часом) суттєво не змінився при одночасному введенні квінаприлу 2 рази в день.
Одночасне застосування багаторазових доз аторвастатину по 10 мг разом з квінаприлом 80 мг не призводило до значних змін в рівноважних фармакокінетичних параметрах аторвастатину.
Супутня діуретичний терапія. Супутня терапія діуретиками тіазидного типу і / або приєднанням бета-блокаторів посилює антигіпертензивні ефекти квінаприлу, даючи більший ефект зниження артеріального тиску, ніж при застосуванні будь-якого з препаратів окремо. Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів, які приймають діуретики, особливо у тих, які недавно почали діуретичну терапію, може іноді виникати надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування квінаприлом. Гіпотензивні ефекти після першої дози квінаприлу можна мінімізувати, відмінивши діуретик за кілька днів перед початком терапії. Якщо скасувати діуретик неможливо, початкова доза квінаприлу повинна бути знижена. Для пацієнтів, які продовжують приймати діуретики, необхідно забезпечити медичне спостереження протягом 2 годин після прийому початкової дози квінаприлу.
Препарати, що підвищують рівень калію в сироватці крові. Якщо призначена супутня терапія квінаприлом з калійзберігаючимидіуретиками (наприклад спіронолактоном, триамтереном або амілоридом), калієвими додатками або калійвмісними солями-замінниками, їх слід застосовувати з обережністю і з відповідним контролем калію в сироватці крові. Як і для інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів, що приймають виключно квінаприл, може підвищуватися рівень калію в сироватці крові. При одночасному введенні квінаприл може зменшувати гіпокаліємію, спричинену тіазиднимидіуретиками. Квінаприл не вивчалася в якості супутньої терапії з калійзберігаючимидіуретиками. Через ризик подальшого потенціювання зростання калію в сироватці крові рекомендується комбіновану терапію з калійзберігаючимидіуретиками починати обережно і ретельно контролювати рівень калію в сироватці крові пацієнта.
Умови та термін зберігання
інформація про лікування при передозуванні відсутня. Найбільш вірогідним клінічним проявом передозування може бути тяжка артеріальна гіпотензія, що вимагає в / в введення плазмозамінників. Проводять симптоматичну і підтримуючу терапію відповідно до загальноприйнятих принципів медичної допомоги. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на виведення квінаприлу і квінаприлату.
УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:
в темному сухому місці при температурі не вище 25 °C.
Опис товару завірено виробником Пфайзер.
Зверніть увагу!
Опис препарату Аккупро табл. в/о 20мг №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
