Уреаплазмоз

Уреаплазмоз

Уреаплазмоз у жінок та чоловіків — поширена інфекція, яка передається статевим шляхом. Після потрапляння в організм людини мікроорганізми закріплюються на клітинах слизової оболонки урогенітального тракту за допомогою цитоадгезинових протеїнів.

У чоловіків патологічний процес може зачіпати уретру, яєчка, передміхурову залозу, сечовий міхур, у жінок — піхву, маткові труби, матку, яєчники.

Збудник хвороби виявлений і вивчений досить давно, але фахівці досі не впевнені, чи є уреаплазмоз самостійним захворюванням, чи збільшення чисельності уреаплазм (більше 104 КУО/мл) — наслідок інших процесів в організмі. Ці сумніви зумовлені останніми дослідженнями, під час яких встановлено, що бактерії є майже у 80% здорових жінок. Більше того, вони виявляються приблизно в 30% новонароджених дівчаток. У здорових чоловіків уреаплазми виявляються дещо рідше, але регулярно, і до жодних наслідків не призводять. Ці дані ставлять під сумнів теорію, за якою уреаплазми небезпечні для здоров'я людини.

Уреаплазмоз: причини

Збудник хвороби — мікоплазми Ureaplasma urealyticum та Ureaplasma parvum. Оскільки вони є у багатьох людей, їх відносять до групи умовно-патогенних мікроорганізмів, чисельність яких починає збільшуватися за певних умов. Як правило, це відбувається при потраплянні до організму іншої інфекції — хламідій, трихомонад, вірусу герпесу, гонококів тощо. Основні шляхи зараження часто залежать від віку людини.

Фактори ризику

• Ранній початок статевого життя.
• Часта зміна статевих партнерів.
• Незахищені сексуальні контакти.
• Гінекологічні захворювання, вагітність та пологи.
• Гормональні порушення.
• Проведення хіміотерапії чи променевої терапії.
• Оперативні втручання.
• Порушення ендокринної системи.

Безсимптомний уреаплазмоз проявляється при переохолодженні, ослабленні імунітету, загостренні хронічної хвороби на тлі стресу. Гостра фаза захворювання розвивається до 2 місяців, понад - перебіг захворювання стає хронічним.

Симптоми уреаплазмозу

Перші ознаки захворювання проявляються через 2-3 тижні після інфікування або активуватись під впливом несприятливих факторів.

Уреаплазмоз у чоловіків і жінок має низку загальних ознак:

• часті позиви до сечовипускання;
• біль та печіння при сечовипусканні;
• свербіж зовнішніх статевих органів;
• болючі відчуття при статевому акті;
• каламутні виділення зі статевих органів.

Жінки часто скаржаться на дискомфорт у нижній частині живота, чоловіки — біль у паху, почервоніння мошонки, ущільнення яєчка.

При прогресуванні запального процесу можливі підвищення температури тіла, зниження працездатності, млявість, слабкість. Під час вагітності уреаплазма призводить до багатьох ризиків для плода, серед яких і внутрішньоутробне зараження з ураженням легень.

Діагностика

Насамперед проводять ПЛР-аналіз (зішкріб або мазок). Цей лабораторний спосіб дослідження дає змогу лише підтвердити (або виключити) наявність уреаплазми. Далі проводять кількісний аналіз. Якщо кількість бактерій перевищує 104 КУО/мл і не виявляються інші мікроорганізми, здатні викликати інфекційне захворювання з такими ж симптомами, ставлять діагноз «уреаплазмоз». Але в більшості випадків у пацієнта виявляють інші патогенні бактерії.

Додатково визначають чутливість збудника до антибіотиків.

Диференціальну діагностику проводять із сифілісом, піодермією, шанкроїдом, іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом, а також простатитом та уретритом у чоловіків, у жінок — із бактеріальним вагінозом та кандидозом.

Лікування

Виявлення уреаплазми не є основою для проведення терапії. Медикаментозне лікування призначають у тому випадку, якщо у хворого є запальний процес в органах малого таза.

Ureaplasma — мікроорганізми, які є чимось середнім між бактерією і вірусом. Вони не мають ДНК та клітинної оболонки, тому стійкі або слабко чутливі до більшості антибактеріальних препаратів. Тому зазвичай при уреаплазмозі застосовують антибіотики з різних груп — тетрациклін або доксициклін (група тетрацикліну) і кларитроміцин або азитроміцин (група макролідів).

Для усунення неприємних симптомів та придушення росту бактерії використовують місцеві антисептичні препарати при уреаплазмі — Бетадин, Вагінорм-С, Флуомізин. Зовнішні статеві органи промивають антисептичними засобами — хлоргексидином, слабким розчином марганцівки, настоєм череди чи ромашки.

Жінкам для відновлення піхвової мікрофлори рекомендується прийом еубіотиків, як-от Біфіліз, Біфідумбактерин, Ацилакт, Лактобактерин.

Якщо захворювання має хронічний характер, лікар може порекомендувати пацієнтові фізіотерапевтичні процедури — магнітотерапію, електрофорез, грязелікування, гінекологічний масаж або масаж передміхурової залози.

Паралельно курс лікування слід пройти і статевому партнеру, оскільки препарати від уреаплазми у чоловіків та жінок однакові.

Вартість на ліки від уреаплазми вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1, де можна купити медикаменти за вигідними цінами в Україні.

Профілактика

Щоб не допустити розвитку захворювань, які передаються статевим шляхом, рекомендується:

• уникати випадкових статевих контактів;
• з епізодичними партнерами завжди користуватись презервативами;
• регулярно відвідувати гінеколога/уролога.

У разі підозри на наявність інфекції слід негайно звертатися до лікаря.

Ускладнення

Уреаплазмоз може набувати хронічного характеру і періодично рецидивувати, спричинюючи дискомфортні відчуття в ділянці сечостатевих органів. Захворювання в хронічній формі може викликати стриктуру (звуження) сечівника, спайки у фалопієвих трубах, запалення яєчників, ерозію шийки матки.

Раніше вважалося, що уреаплазмоз здатний зумовлювати такі серйозні ускладнення, як розвиток безпліддя, вагітність, що завмерла, передчасні пологи. Однак після публікації результатів останніх зарубіжних досліджень ця інформація вважається сумнівною.

У чоловіків уреаплазми — одна з причин уретриту та простатиту.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про уреаплазмоз