Парестезія

Парестезія

Парестезією називають різновид порушення чутливості, коли в тій чи іншій частині тіла раптово виникають поколювання та інші неприємні відчуття.

Види і причини парестезій

Парестезія кінцівок знайома, напевно, кожній людині. Коли після сну або тривалого сидіння в незручній позі в нозі або руці відчуваються поколювання — від легких до досить сильних. Цей стан, як правило, минає протягом кількох хвилин і не спричинює сильного дискомфорту. В такому випадку причина криється в тимчасовому механічному подразненні нерва, розташованого близько до поверхні шкіри, або порушенні кровопостачання.

Але іноді парестезія виникає без видимої причини і зберігається протягом тривалого періоду часу. Причому турбувати можуть не тільки руки і ноги, можливе оніміння обличчя, губ, підборіддя та інших частин тіла. В цьому випадку етіологія залежить від виду і місця ураження.

Парестезія ніг може бути наслідком:

• остеохондрозу нижнього відділу хребта;
• розсіяного склерозу;
• травми спинного мозку;
• поперекової радикулопатії;
• облітеруючого ендартеріїту;
• полінейропатії;
• захворювання нирок або печінки;
• патології сполучної тканини;
• операції на хребті та ін.

Парестезія рук і пальців часто зумовлюють:

• остеохондроз;
• ураження периферичних нервів, наприклад, тунельний синдром зап'ястка;
• запалення м'язів шиї;
• розсіяний склероз;
• травми шиї;
• хвороба Рейно;
• сирингомієлія;
• новоутворення;
• інсульт та ін.

Парестезії язика виникають через неправильний прикус, носіння протезів або гострі краї зубів. Однак порушення чутливості відбувається при одночасній наявності внутрішніх факторів, наприклад, захворювань ЛОР-органів або травної системи.

Причинами парестезії обличчя, голови, губ можуть бути:

• вплив високих температур;
• неврит лицьового нерва;
• мігрень;
• ішемія головного мозку;
• шийний остеохондроз;
• запальні ураження ротової порожнини;
• гіпертонічний криз.

Інші ймовірні причини будь-якого виду парестезій: тривалий стрес, дефіцит магнію, інтоксикація організму важкими металами або отруйними речовинами.

Парестезії — один із побічних ефектів цілої низки медикаментів (антибіотиків, гіпотензивних, протитуберкульозних та протиепілептичних препаратів).

Хронічна парестезія зазвичай є ознакою ураження нервової системи. До першопричин належать пухлини, інфекційні захворювання (наприклад, ВІЛ-інфекція), автоімунні патології та ін. Вторинні ураження розвиваються за наявності у хворого атеросклерозу, цукрового діабету, гіповітамінозу, алкогольної полінейропатії та ін.

Симптоми

Парестезія м'язів проявляється трьома класичними ознаками: оніміння різного ступеня інтенсивності, відчуття «повзання мурашок» по шкірі та поколювання.

Іноді шкіра блідне, з'являється відчуття печіння, знижується місцева температура.

Ці симптоми можуть виникати епізодично. Але якщо є серйозна причина, інтенсивність проявів може наростати, аж до появи больового синдрому. Загострення змінюються періодами затишшя, потім хвороба турбує знову. Але в деяких випадках (наприклад, при розсіяному склерозі) парестезія непокоїть постійно.

Діагностика

Для попереднього діагнозу лікарю вистачає опитування пацієнта, уточнення характеру неприємних відчуттів і частоти їхнього виникнення, збору анамнезу.

Основна мета діагностики — встановити безпосередню причину, що сприяє виникненню парестезії. Нерідко саме завдяки цьому порушенню медикам вдається діагностувати серйозні захворювання, наприклад, цукровий діабет.

За необхідності проводять:

• аналізи крові (біохімічний, на рівень цукру та вміст токсинів);
• доплерографію судин;
• електроенцефалографію;
• УЗД серця;
• рентгенографію хребта;
• комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію головного і/або спинного мозку.

Нерідко пацієнтам призначають електронейроміографію — цей метод дає змогу встановити швидкість поширення імпульсу нервовим волокном, а отже, виявити порушення нервової провідності.

Лікування

Якщо порушення чутливості турбує часто, цей стан майже завжди свідчить про наявність серйозної патології, тому лікування парестезії насамперед спрямоване на усунення її причини.

Пацієнтам із цукровим діабетом слід скорегувати терапію для нормалізації рівня цукру в крові.

При отруєнні отрутами або хімречовинами проводять дезінтоксикаційну терапію.

У разі виявлення механічного стиснення нервових закінчень потрібне хірургічне втручання.

Необхідні від парестезії таблетки для кожного пацієнта лікар визначає індивідуально. Залежно від обставин це можуть бути такі медикаменти:

• Вазоніт, Флекситал — засоби, що поліпшують мікроциркуляцію у зонах порушеного кровопостачання;
• Магне B6 і Магнерот — препарати магнію, які гальмують процеси збудження в центральній нервовій системі і знижують чутливість організму до зовнішніх подразників;
• Фінлепсин — протисудомні ліки, що стабілізують мембрани перезбуджених нейронів;
• Цинаризин — блокатор кальцієвих каналів, який впливає переважно на судини головного мозку.

Для поліпшення місцевого кровотоку можуть бути призначені антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота).

Якщо причина криється у порушенні провідності імпульсу, необхідно приймати вітаміни групи B (тіамін, ціанокобаламін).

Швидко усунути неприємні симптоми допомагають фізіотерапевтичні методи: голковколювання, масажі, грязьові аплікації, електрофорез та ін.

Профілактика

Профілактичні заходи включають нормалізацію режиму роботи і відпочинку, відмову від шкідливих звичок, збалансоване харчування, помірні фізичні навантаження, контроль хронічних захворювань.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про парестезію