Вальцит

Фармакодинаміка

Валганцикловір являє собою L-валіловий ефір (пролік) ганцикловіру, який після прийому внутрішньо швидко перетворюється на ганцикловір під дією кишкових і печінкових естераз. Ганцикловір - синтетичний аналог 2'-дезоксигуанозину, який пригнічує розмноження вірусів герпес-групи in vitro та in vivo. До вірусів людини, чутливих до ганцикловіру, відносять цитомегаловірус (ЦМВ), віруси простого герпесу типу 1 і типу 2 (Herpes simplex), вірус герпесу людини типів 6, 7 та 8 (HHV-6, HHV-7, HHV-8), вірус Епштейна-Барра, вірус вітряної віспи (Varicella zoster) та вірус гепатиту Ст.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні характеристики валганцикловіру вивчалися у ВІЛ– та ЦМВ–сіропозитивних пацієнтів та у хворих на СНІД та ЦМВ ретинітом та після трансплантації органів.
Біодоступність та функція нирок обумовлюють експозицію ганцикловіру після прийому валганцикловіру. Біодоступність ганцикловіру була подібною у всіх пацієнтів, які отримували валганцикловір. Системна експозиція ганцикловіру для реципієнтів трансплантату серця, нирки, печінки була подібною до такої після перорального прийому валганцикловіру відповідно до режиму дозування залежно від функції нирок.

• Індукція і підтримувальне лікування цитомегаловірусного ретиніту у пацієнтів з синдромом набутого імунодефіциту (СНІД).
• Профілактика ЦМВ-інфекції у ЦМВ-негативних пацієнтів, яким проведено трансплантацію паренхіматозних органів від ЦМВ-позитивних донорів.

щоб уникнути передозування, необхідно суворо дотримуватися рекомендацій щодо дозування.
Стандартний режим дозування
Вальцит слід приймати внутрішньо під час їди. Препарат швидко і великою мірою перетворюється на ганцикловір. Біодоступність ганцикловіру з Вальциту в 10 разів вища, ніж із капсул ганцикловіру, тому необхідно суворо дотримуватись описаного нижче режиму дозування Вальциту.
Індукційна терапія
У хворих з активним цитомегаловірусним ретинітом рекомендована доза Вальциту становить 900 мг (2 таб по 450 мг) 2 рази на добу протягом 21 дня. Тривала індукційна терапія збільшує ризик мієлотоксичності.
Підтримуюча терапія
Після індукційної терапії або у хворих з неактивним цитомегаловірусним ретинітом рекомендована доза становить 900 мг (2 таб по 450 мг) 1 раз на добу. Якщо перебіг ретиніту погіршується, курс індукційної терапії можна повторити.
Профілактики цитомегаловірусної інфекції після трансплантації органів. Рекомендована доза становить 900 мг (2 таб по 450 мг) 1 раз на добу з 10-го дня до 100-ї доби після трансплантації.

• Підвищена чутливість до валганцикловіру, ганцикловіру або до будь-якої з допоміжних речовин;
• період годування груддю.

• Інфекції та інвазії: кандидозні інфекції, зокрема кандидоз слизової оболонки рота, інфекції верхніх відділів респіраторного тракту, сепсис, грип, інфекції сечовивідних шляхів, запалення підшкірної клітковини (целюліт);
• з боку системи крові та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія; 
• з боку імунної системи: підвищена чутливість; 
• з боку обміну речовин і харчування: зниження апетиту, зниження маси тіла;
• психічні розлади: депресія, тривога, сплутаність свідомості; 
• з боку нервової системи: головний біль, безсоння, периферична невропатія, запаморочення, парестезія, гіпестезія, судоми, дисгевзія (порушення смаку); 
• з боку органів зору: порушення зору, відшарування сітківки, плаваючі утворення у склистому тілі, біль в очах, кон'юнктивіт, набряк макули;
• з боку органів слуху і рівноваги: біль у вухах;
• з боку органів чуття: амбліопія, сліпота, крововиливи в око, біль у очних яблуках, глухота, глаукома, порушення смакового сприйняття, несистемне запаморочення, зміни у склоподібному тілі, біль у вусі;
• з боку системи кровотворення: еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, спленомегалія, кровотечі; 
• з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: задишка, кашель;
• з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, біль у верхній частині живота, диспепсія, запор, метеоризм, дисфагія, здуття живота, виразки у роті, панкреатит;
• з боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня лужної фосфатази у крові, порушення функції печінки, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази;
• з боку шкіри та підшкірної клітковини: дерматит, нічне потіння, свербіж, висип, алопеція;
• з боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: біль у спині, міалгія, артралгія, м'язові спазми;
• з боку нирок і сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, зниження кліренсу креатиніну, підвищення рівня креатиніну в крові; 
• загальні розлади та реакції у місці введення: гіпертермія, втома, біль, озноб, нездужання, астенія.

Дані клінічних досліджень
Усі небажані явища, зареєстровані у клінічних дослідженнях Вальцита, раніше спостерігалися під час лікування ганцикловіром. Найчастіші небажані явища, які зустрічалися при прийомі валганцикловіру у хворих з цитомегаловірусним ретинітом та СНІДом: діарея, нейтропенія, лихоманка, кандидоз порожнини рота, головний біль та слабкість.
Найбільш часті небажані ефекти незалежно від їх серйозності та зв'язку з прийомом препарату у пацієнтів після трансплантації органів: діарея, тремор, відторгнення трансплантату, нудота, головний біль, набряки нижніх кінцівок, запор, безсоння, біль у спині, артеріальна гіпертензія, блювання. Більшість із них були слабо або помірно виражені. Найчастішими побічними ефектами незалежно від серйозності, але пов'язаними з прийомом препарату (імовірний або можливий зв'язок) у пацієнтів після трансплантації солідних органів були: лейкопенія, діарея, нудота, нейтропенія.
Побічні ефекти, які зустрічалися у хворих після трансплантації з частотою 2% і не були відзначені у групі хворих з цитомегаловірусним ретинітом: артеріальна гіпертензія, гіперкреатинінемія, гіперкаліємія, порушення функції печінки.

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв), не рекомендується призначати вальцит.
У пацієнтів з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією, тромбоцитопенією, панцитопенією, пригніченням кісткового мозку, апластичною анемією лікування не слід починати, якщо абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл або число тромбоцитів менше 25 000 клітин/мкл 80 г/л.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вальцит не слід застосовувати під час вагітності. Грудне вигодовування під час застосування препарату Вальцит 450 мг слід припинити.

Діти

Препарат можна застосовувати дітям віком від 16 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час застосування препарату були зареєстровані судоми, запаморочення та сплутаність свідомості. Якщо виникають такі прояви, вони можуть вплинути на здатність виконувати роботу, що вимагає пильності, в тому числі на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами. Вальцит можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Вальцит ціна вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

У ході клінічних дослідженнь у більшості пацієнтів розвинулись один або декілька з нижченаведених побічних ефектів:

• гематологічна токсичність: мієлосупресія, зокрема панцитопенія, недостатність кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія;
• гепатотоксичність: гепатит, розлад функції печінки;
• ниркова токсичність: посилення гематурії у пацієнтів з раніше існуючим порушенням функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищений рівень креатиніну;
• шлунково-кишкова токсичність: біль у животі, діарея, блювання;
• нейротоксичність: генералізований тремор, судоми.

Гемодіаліз та гідратація можуть бути корисними для зменшення плазмової концентрації у пацієнтів, які отримали надмірну дозу валганцикловіру.

на моделі in situ кишкової проникності у щурів взаємодії валганцикловіру з валацикловіром, диданозином, нелфінавіром, циклоспорином, омепразолом та мікофенолату мофетилом не виявлено.
Вальцит перетворюється на ганцикловір, тому взаємодії, характерні для ганцикловіру, можуть очікуватись і при використанні Вальцита.
Зв'язування ганцикловіру з білками плазми становить лише 1-2%, тому реакцій, пов'язаних із заміщенням білкового зв'язування, не слід очікувати.
Іміпенем/циластатин. У хворих, які одночасно отримували ганцикловір та іміпенем/циластатин, відзначалися судоми. Спільного призначення цих препаратів слід уникати, якщо потенційні переваги не перевищують можливий ризик.

Пробенецид. Одночасний пероральний прийом пробенециду може приблизно на 20% зменшувати нирковий кліренс ганцикловіру та статистично достовірно (40%) збільшувати його AUC. Це механізмом взаємодії — конкуренцією за канальцевую ниркову екскрецію. Хворих, які одночасно приймають пробенецид та Вальцит, необхідно спостерігати на предмет токсичності ганцикловіру.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.