Уромітексан

Розчин для ін'єкцій в ампулах по 2 і 4 мл в упаковці по 15 штук і по 10 мл в упаковці по 10 штук.

В 1 мл розчину міститься 0,1 г активної речовини.

Антидот (протиотруту) акролеина, метаболіти (продукту обміну в організмі) протипухлинних засобів з групи оксазофосфорінов (наприклад, циклофосфану), який подразнює слизову оболонку сечового міхура. Акролеїн блокується стабільним тіоефір препарату. Зменшуючи уротоксіческіе ефекти (шкідливу дію на сечовипускальний канал) оксазофосфорінов, месна не послабляє їх протипухлинну дію. При внутрішньовенному введенні препарат швидко транспортується в нирки та пік екскреції (виведення з організму) настає через 2-3 год після ін'єкції. Швидкість екскреції однакова при пероральному (через рот) і парентеральному (минаючи шлунково-кишковий тракт) введенні.

Локальна детоксикація (знешкодження) уротоксіческіх ефектів цитостатиків (засобів, що пригнічують ділення клітин).

Препарат слід вводити внутрішньовенно, зазвичай в дозах, що становлять 20% від дози цитостатиків, кожні 4 год 3 рази в день після сечовипускання. Причому перша ін'єкція проводиться разом з цитостатиком, а наступні -з 4-х годинним інтервалом. При безперервної інфузії (24 год) цитостатика, месна слід вводити одноразово разом з оксазофосфорінамі, або у вигляді тривалої інфузії (в кількості 100% від дози цитостатика). Після закінчення введення цитостатика рекомендується ще на 6-12 год продовжити лікування препаратом месна (в кількості до 50% від дози цитостатика).

Месна і цитостатики (циклофосфан і фосфамид) можуть вводитися в одному шприці, при цьому протипухлинна активність останніх не змінюється. В одному шприці несумісний з цисплатином. Амбулаторним (лікуються поза лікарнею) хворим рекомендується прийом препарату всередину.

Зазвичай переноситься добре, але можуть спостерігатися нудота, блювання, діарея (пронос) при дозі більше 60 мг/кг. Рідко - гематурія (кров у сечі), алергічні реакції на шкірі та слизових.

Підвищена чутливість до препарату.

Список Б. У захищеному від світла місці.