Уромітексан

Розчин для ін'єкцій в ампулах по 2 і 4 мл в упаковці по 15 штук і по 10 мл в упаковці по 10 штук.

В 1 мл розчину міститься 0,1 г активної речовини.

Фармакодинаміка.

Механізм дії Уромітексану 400 мг спрямований на зменшення уротоксичних ефектів гідроксиметаболітів оксазафосфоринів, а також на формування нетоксичних адитивних сполук з акролеїном. Ці реакції сприяють регіональній детоксикації в нирках та еферентних сечовивідних шляхах.

Фармакокінетика.

У сироватці крові месна, яку застосовують у вигляді вільної тіолової сполуки, швидко перетворюється у метаболіт – дисульфід месни, значна частина якого після клубочкової фільтрації відновлюється до вільної тіолової сполуки. Майже все виведення препарату здійснюється нирками. Виведення препарату нирками починається одразу ж після його застосування. Протягом перших 4 годин після застосування одноразової дози препарат в основному виводиться у вигляді вільної SH-сполуки, а потім майже винятково у вигляді дисульфіду. Препарат майже повністю виводиться нирками приблизно через 8 годин.

Зважаючи на необхідність захисту сечового міхура під час лікування оксазафосфоринами, слід брати до уваги, що сеча являє собою відповідне середовище, де приблизно 30 % внутрішньовенної дози препарату біологічно доступно у вигляді вільної SH-месни.

Вплив препарату in vivo на кількість лімфоцитів

У дослідженнях фармакокінетики з участю здорових добровольців застосування разових доз месни зазвичай супроводжувалося швидким (протягом 24 годин) і в деяких випадках значним зниженням кількості лімфоцитів, яке було в цілому оборотним у межах 1-го тижня застосування препарату. Даних, отриманих у ході досліджень із застосуванням повторних доз препарату протягом декількох днів, недостатньо, щоб охарактеризувати динаміку зміни кількості лімфоцитів у таких умовах.

Вплив препарату in vivo на сироваткові рівні фосфору

У дослідженнях фармакокінетики з участю здорових добровольців застосування месни впродовж одного або декількох днів було у деяких випадках пов’язане з помірним транзиторним збільшенням концентрації фосфору в сироватці крові.

Крім того, значення сироваткових рівнів креатинфосфокінази (КФК) були нижчими у зразках, взятих через 24 години після застосування месни, ніж у зразках, що були взяті перед застосуванням препарату. Це може пояснюватися тим, що існує суттєва інтерференція у разі використання тіол (наприклад N-ацетилцистеїн)-залежних ферментативних тестів на визначення рівнів КФК.

Профілактика токсичної дії оксазафосфоринів (іфосфамід, циклофосфамід, трофосфамід) на сечовивідні шляхи, зокрема у пацієнтів групи високого ризику – після променевої терапії органів малого таза, з циститом після попереднього лікування оксазафосфоринами або розладами з боку сечовивідних шляхів в анамнезі.

Придбати Уромітексан можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на Уромітексан вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Препарат слід вводити внутрішньовенно, зазвичай в дозах, що становлять 20% від дози цитостатиків, кожні 4 год 3 рази в день після сечовипускання. Причому перша ін'єкція проводиться разом з цитостатиком, а наступні -з 4-х годинним інтервалом. При безперервної інфузії (24 год) цитостатика, месна слід вводити одноразово разом з оксазофосфорінамі, або у вигляді тривалої інфузії (в кількості 100% від дози цитостатика). Після закінчення введення цитостатика рекомендується ще на 6-12 год продовжити лікування препаратом месна (в кількості до 50% від дози цитостатика).

Месна і цитостатики (циклофосфан і фосфамид) можуть вводитися в одному шприці, при цьому протипухлинна активність останніх не змінюється. В одному шприці несумісний з цисплатином. Амбулаторним (лікуються поза лікарнею) хворим рекомендується прийом препарату всередину.

Дозування

Якщо інше не передбачене, Уромітексан® 400 мг зазвичай слід вводити шляхом внутрішньовенної ін’єкції дорослим у дозі, що становить 20 % від відповідної дози оксазафосфоринів, під час «0» (час введення оксазафосфорину), через 4 години і через 8 годин.

Таблиця 1

Приклад введення Уромітексану 400 мг з ін’єкцією оксазафосфорину

Якщо іфосфамід вводити шляхом тривалої інфузії, бажано додати Уромітексан 400 мг внутрішньовенно болюсно (20 % від дози іфосфаміду) в момент часу «0» (початок інфузії) з подальшим введенням препарату в дозах до 100 % від відповідної дози іфосфаміду у разі тривалої інфузії. Крім того, уропротекторний ефект слід підтримувати протягом ще 6–12 годин після завершення інфузії іфосфаміду шляхом застосування препарату в дозах до 50 % від відповідної дози іфосфаміду.

Таблиця 2

Приклад введення Уромітексану 400 мг з 24-годинною інфузією іфосфаміду

Доза залежить від того, чи

• іфосфамід або циклофосфамід вводяться у таблетках чи в ін’єкціях;
• має пацієнт інфекцію сечовивідних шляхів;
• є у пацієнта ознаки ураження сечового міхура внаслідок дії іфосфаміду, циклофосфаміду або трофосфаміду;
• переніс пацієнт променеву терапію у ділянці поблизу сечового міхура.

Повідомлення про ненавмисне передозування, а також дані спостережень, що були отримані у ході проведення досліджень переносимості високих доз препарату здоровими добровольцями, показали, що у дорослих разові дози месни в діапазоні приблизно від 4 г до 7 г можуть спричинити розвиток таких симптомів, як нудота, блювання, біль у животі/коліки, діарея, головний біль, втома, біль у кінцівках і суглобах, висипання, гіперемія, артеріальна гіпотензія, брадикардія, тахікардія, парестезія, лихоманка і бронхоспазм.

У пацієнтів, які отримували лікування оксазафосфоринами, також була виявлена значно підвищена частота випадків нудоти, блювання і діареї на тлі внутрішньовенного введення месни у дозі ≥ 80 мг/кг маси тіла на добу порівняно з пацієнтами, які отримували нижчі дози препарату або тільки гідратаційну терапію.

Специфічний антидот месни невідомий. У зв’язку з можливістю розвитку анафілактоїдних реакцій, описаних у розділах «Особливості застосування» і «Побічні реакції», слід забезпечити умови для надання екстреної медичної допомоги пацієнтам з аутоімунними порушеннями, якщо необхідно.

Оскільки Уромітексан застосовується в комбінації зоксазафосфоринами або у комплексній хіміотерапії, що включає оксазафосфорин, важко відрізнити побічні реакції, що можуть бути спричинені месною, від тих, що зумовлені введенням супутньої цитотоксичної речовини.

Деякі, побічні ефекти, про які часто повідомляється в клінічних дослідженнях, такі як лейкопенія, гранулоцит опенія, анемія, алопеція і пневмонія, не є обґрунтовано асоційованими із внутрішньо венним або пероральним введенням месни, а зумовлені дією супутніх цитотоксичних лікарських засобів.

Іншими побічними ефектами, які часто зустрічаються в клінічних дослідженнях і/або безпосередніх повідомленнях, і обґрунтованозв’язані з внутрішньо венним чи пероральним застосуванням месни, є нудота, блювання, метеоризм, діарея, запор, біль у животі, анорексія, грипоподібні реакції, пропасниця, озноб, припливи крові, кашель, фарингіт, запаморочення, сонливість, головний біль, біль у попереку, артралгія.

Повідомлялося про окремі, частково зв’язані зорганами, реакції підвищеної чутливості (гіперергічні реакції), такі як зменшення числа тромбоцитів, реакції на шкірі і слизовій оболонці різної локалізації і тяжкості (висипи, свербіж, почервоніння, утворення пухирців), місцевий набряк тканини (уртикарний набряк), кон’юнктивіт, окремі випадки падіння артеріального тиску, підвищення частоти пульсу понад 100 ударів ухвилину (тахікардія) і збільшення частоти дихання (тахіпное) внаслідок тяжких гострих реакцій підвищеної чутливості (анафілактоїдні реакції), гіпертензія, підвищення сегменту ST, міалгія, а також тимчасове підвищення функції печінки вдеяких пробах (трансамінази).

Мали місце окремі випадки подразнення вен у місці ін’єкції.

У здорових добровольців при разових внутрішньо венних дозах 60-70 мг/кг відзначалися такі побічні ефекти: нудота, блювання, біль у животі, діарея, головний біль, відчуття втоми, біль у кінцівках і суглобах, втрата енергії типу крайньої стомленості і слабості, депресія, роздратованість, висипи, гіпотензія і тахікардія.

У клінічних дослідженнях брали участь пацієнти віком 65 років і старше, але ні про які специфічні для даної вікової групи побічні реакції, не повідомлялося.

Підвищена чутливість до препарату.

Список Б. У захищеному від світла місці.