Цисплатин

діюча речовина: цисплатин;

1 мл розчину містить 1 мг цисплатину;

1 флакон містить 10 мг або 50 мг або 100 мг цисплатину;

допоміжні речовини : натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Концентрат для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору.

Антинеопластичні засоби. З'єднання платини. Протипухлинний засіб. Код ATX L01X A01.

Цисплатин застосовується як самостійно, так і в комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування поширених або метастазуючих злоякісних новоутворень, зокрема раку яєчка (як паліативного засобу і в комплексі лікувальної поліхіміотерапії), раку яєчника (iii і iv стадій), плоскоклітинної епітеліоми голови та шиї (як паліативний засіб). У вигляді монотерапії або у поєднанні з іншими антинеопластичними засобами. Поширений або метастатичний дрібноклітинний рак легень.

Цисплатин також ефективний при раку легені, уротелия, пухлинах шийки матки.

Цисплатин «Ебеве», концентрат для приготування розчину для інфузій перед застосуванням слід розводити.

Приготування розчину для інфузій.

Цисплатин "Ебеве" перед застосуванням необхідно розвести в асептичних умовах. При приготуванні та введенні розчину для інфузій не можна використовувати вироби медичного призначення, частини яких містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців).

Необхідну кількість концентрату для приготування розчину для інфузій, розраховану згідно з наведеними рекомендаціями, розвести 1-2 л 0,9% розчину натрію хлориду або сумішшю 0,9% розчину натрію хлориду та 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1 (у такому розчині натрію хлориду становить 0,45%, а глюкози – 2,5%).

У разі неможливості гідратації перед введенням цисплатину концентрат також може бути розведений сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1:1 (у такому розчині концентрація натрію хлориду становить 0,45%, а манітолу - 2,5% ).

Розчини для інфузій з концентрацією цисплатину 0,1 мг/мл, приготовані шляхом розведення цисплатин «Ебеве» 0,9% розчином натрію хлориду, сумішшю 0,9% розчину натрію хлориду та 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1 фізично та хімічно протягом 28 діб, а розведені сумішшю 0,9% розчину натрію хлориду і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1:1 - протягом 3 діб при зберіганні в захищеному від світла місці при температурі 2-8 °C. З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій необхідно вводити відразу після приготування. Якщо розчин не використовується негайно, за тривалість та умови його зберігання відповідає медичний персонал або лікар. Зазвичай час зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8 °C, якщо тільки розчин не готувався в контрольованих та атестованих асептичних умовах.

Можна застосовувати лише прозорі та безбарвні розчини без видимих механічних включень. Розчин для інфузій призначений лише для одноразового використання.

Розведений розчин можна вводити лише шляхом внутрішньовенного вливання.

Більше інформації про дозування та особливості застосування містить інструкція для Цисплатин.

Купити Цисплатин можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на препарат Цисплатин вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Препарат протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до цисплатину або до інших препаратів, що містять платину; з порушеннями функції нирок; в стані дегідратації (гідратація перед лікуванням і після нього необхідна для запобігання серйозних порушень функції нирок); з порушеною функцією кісткового мозку; з порушеннями слуху; з невропатією в анамнезі, викликаної цисплатином; в період вагітності та годування груддю.

Небажані побічні реакції залежать від доз цисплатину і можуть мати кумулятивний характер.

З боку нирок та сечовидільної системи. Незначні оборотні порушення функції нирок можуть спостерігатись після одноразового застосування цисплатину у середніх дозах (20-50 мг/м2 поверхні тіла). При введенні цисплатину у високих дозах (50-120 мг/м2 поверхні тіла) або щоденному застосуванні цисплатину може розвинутись ниркова недостатність з некрозом канальців, що проявляється уремією або анурією. Ниркова недостатність може виявитися незворотною.

Нефротоксичність має кумулятивний характер. Вона може виявлятись як через 2-3 дні, так і через 2 тижні після введення першої дози цисплатину. Концентрація креатиніну та сечовини у сироватці крові може підвищуватися. Через 2 тижні після введення першої дози може підвищуватись рівень остаточного азоту сечовини крові, сечової кислоти, може зменшуватися кліренс креатиніну. Гідратація до та після введення цисплатину та форсований діурез скорочують ризик нефротоксичних уражень. Після одноразового введення цисплатину в дозі 50 мг/м2 поверхні тіла, без достатньої гідратації, симптоми нефротоксичності спостерігалися у 28-36% пацієнтів.

Можлива гіперурикемія (безсимптомна або із симптомами подагри). Розвивається при вживанні більше ніж 50 мг/м2 препарату через 3-5 днів після дози. Гіперурикемія у поєднанні з нефротоксичними ураженнями відзначалася у 25-30% пацієнтів.

З боку крові. Цисплатин викликає дозозалежну та переважно оборотну лейкопенію, тромбоцитопенію та анемію. Мієлосупресія має кумулятивний характер. У пацієнтів з нейтропенією можуть виникнути лихоманка та інфекції. Хворі похилого віку сприятливіші до мієлосупресії. Відзначено поодинокі випадки розвитку кумбс-позитивної гемолітичної анемії (оборотної після закінчення терапії). Повідомлялося про гемоліз, який, можливо, був спричинений цисплатином. Після введення цисплатину у високих дозах можливе тяжке пригнічення функції кісткового мозку (включаючи агранулоцитоз та апластичну анемію). Приблизно через 14 діб після введення цисплатину кількість лейкоцитів у більшості пацієнтів значно знижується (5% пацієнтів - до 1,5'109/л і нижче). Мінімальна кількість тромбоцитів спостерігається приблизно через 21 добу (у 10% пацієнтів вона зменшується до 50109/л та нижче). Показники нормалізуються приблизно за 39 днів.

З боку дихальної системи. Пневмонія, дихальна недостатність.

З боку травного тракту. Часто відзначаються анорексія, нудота, блювання, біль у ділянці шлунка та діарея (зазвичай через 1-4 години після введення цисплатину). Вказані симптоми у більшості пацієнтів проходять протягом 24 годин. Менш виражені нудота та анорексія можуть тривати до 7 діб після введення препарату. У поодиноких випадках розвивається запалення слизових ротової порожнини.

З боку органів слуху. Порушення слуху спостерігається приблизно у 30% пацієнтів, яким цисплатин вводять у дозі 50 мг/м2 поверхні тіла. Ототоксичність цисплатину є кумулятивною. Втрата слуху може бути односторонньою або двосторонньою та збільшуватись при підвищенні повторної дози препарату. До початку лікування та при наступних призначеннях слід проводити аудіометрію. Ототоксичність збільшується у пацієнтів, які одержують препарати з потенційно нефротоксичним ефектом. Зазвичай спостерігається шум у вухах та/або порушення слуху в діапазоні високих частот (4000-8000 Гц). Порушення слуху у звичайному слуховому діапазоні (250-2000 Гц) спостерігаються у 10-15% пацієнтів. Також можливі глухота та порушення роботи вестибулярного апарату у поєднанні із системними запамороченнями (вертиго). Опромінення зони черепа до терапії цисплатином або одночасно з нею збільшує ризик втрати слуху. Однак лише в окремих випадках пацієнти втрачають здатність нормально спілкуватися після лікування цисплатином. У дітей ускладнення можуть бути серйознішими.

З боку органів зору. Після комбінованої хіміотерапії цисплатином та іншими препаратами спостерігалася розпливчастість зору, порушення відчуття кольору. Відзначено поодинокі випадки втрати зору, розвитку набряку диска зорового нерва з порушеннями зору, проте вони оборотні та після закінчення лікування зір відновлюється. Зафіксовано лише один випадок розвитку одностороннього ретробульбарного невриту зі втратою гостроти зору після поліхіміотерапії з подальшим лікуванням цисплатином.

З боку нервової системи. Лікування цисплатином може спричинити периферичну сенсорну невропатію (зазвичай двосторонню), у поодиноких випадках – втрату смакової або тактильної функції або ретробульбарний неврит із втратою зору та порушеннями церебральних функцій (сплутаністю свідомості, невиразною мовою, в окремих випадках паралічем). Відзначено випадки розвитку симптому Лермітта, автономної нейропатії та мієлопатії спинного мозку. Повідомлялося про тяжкі ураження головного мозку (зокрема про один випадок гострих цереброваскулярних ускладнень, церебральний артерій, оклюзії сонної артерії, енцефалопатії). Якщо у пацієнта відмічено один із вищезгаданих церебральних симптомів, лікування цисплатином необхідно негайно припинити. Нейротоксична дія цисплатину може бути оборотною, проте у 30-50% пацієнтів порушені функції не відновлюються навіть після закінчення лікування цисплатином. Прояви нейротоксичної дії цисплатину можуть бути відмічені як після тривалої терапії, і після введення першої дози. Хворі похилого віку більш сприятливі у розвиток периферичної нейропатії.

Електроліти сироватки. В окремих випадках розвиваються гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія та гіпокаліємія з м'язовими спазмами та/або змінами ЕКГ внаслідок пошкодження нирок цисплатином (при цьому реабсорбція зазначених катіонів у ниркових канальцях зменшується).

Алергічні реакції. У поодиноких випадках розвиваються анафілактичні реакції (з такими проявами як висипання, кропив'янка, еритема, свербіж), ангіоневротичний набряк. Були окремі повідомлення про артеріальну гіпотензію, тахікардію, задишку, бронхоспазму, набряки обличчя та пропасницю. У таких випадках може знадобитися лікування антигістамінними препаратами, епінефрином (адреналіном) та стероїдами.

З боку гепатобіліарної системи. У поодиноких випадках розвиваються порушення функції печінки з підвищенням рівнів сироваткових трансаміназ, проте ці зміни оборотні. Дуже рідко відзначається зниження рівня альбуміну та підвищення рівня білірубіну, можливо пов'язане з лікуванням цисплатином.

З боку серцево-судинної системи. У поодиноких випадках розвиваються інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, зокрема брадикардія, тахікардія та інші аритмії. Іноді спостерігаються зміни ЕКГ. Повідомлялося про зупинку серця при лікуванні цисплатином у поєднанні з іншими цитостатиками, проте це трапляється дуже рідко.

З боку імунної системи. Можлива імуносупресія.

Інші побічні ефекти. Можливі локальні набряки та болі, еритема, виразки на шкірі та флебіт у місцях ін'єкцій після введення препарату. Також можуть спостерігатися гикавка, нездужання, слабкість, дегідратація.

Можливі металеві відкладення на яснах.

Можливі алопеція, порушення сперматогенезу та овуляції, а також хвороблива гінекомастія.

Є інформація про зв'язок між застосуванням цисплатину та розвитком вторинного нелімфатичного лейкозу.

Є інформація про існування зв'язку між комбінованою хіміотерапією цисплатином та іншими препаратами та розвитком васкулярних розладів (церебральної та коронарної ішемії, порушення периферичної циркуляції крові на кшталт синдрому Рейно).

Теоретично препарат канцерогенний (виходячи із механізму дії цисплатину), проте практичних доказів цього немає.

При лікуванні цисплатином у поодиноких випадках також було зафіксовано гіперхолестеринемію, неадекватну секрецію антидіуретичного гормону, підвищення концентрації амілази у сироватці крові, тромботичну мікроангіопатію у поєднанні з гемолітично-уремічним синдромом.

Іноді реєструється підвищення концентрації заліза у крові.

Лікування цисплатином слід проводити під контролем кваліфікованого лікаря-онколога. Для цисплатину характерна кумулятивна ототоксическое, нефротоксичний і нейротоксическое дію. Його токсичність посилюється при одночасному застосуванні інших лікарських препаратів з токсичною дією на зазначені органи та системи.

Перед початком лікування цисплатином і перед початком кожного наступного курсу терапії необхідно проводити аудіографіі. Нефротоксичність цисплатину послаблюється у разі адекватної гідратації перед, під час і після в / в вливання препарату.

Перед лікуванням, в процесі терапії і після лікування цисплатином необхідно контролювати функцію нирок і печінки, системи кровотворення (кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів в периферичної крові), рівні електролітів в сироватці крові (концентрації кальцію, натрію, калію, магнію). Аналізи треба повторювати щотижня протягом усього періоду лікування цисплатином.

Слід запобігати попаданню розчинів цисплатину на шкіру та/або слизові. Якщо це все ж таки сталося, уражене місце промити великою кількістю води і змастити кремом при появі подразнення (у деяких чутливих до платини осіб можуть спостерігатися реакції шкіри).

Наступні курси терапії препаратом не можна починати до нормалізації основних показників, а саме (у дорослих):

креатинін в сироватці крові - 130 мкмоль/л (1,5 мг/дл); сечовина 25 мг/дл; кількість лейкоцитів 4000 / мкл (4,0 × '10 ⁹ / л); кількість тромбоцитів 100 000 / мкл (100 × '10 ⁹ / л);

аудиограмма - результати в межах нормальних значень.

У дітей перед початком наступного курсу лікування основні показники (креатинін сироватки крові, сечовина, кількість лейкоцитів і тромбоцитів, параметри аудіограми) повинні повертатися до відповідних вікових меж норми.

Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів з периферичної нейропатією, що не викликаної цисплатином, а також у пацієнтів з гострими інфекціями бактеріальної і вірусної етіології.

У разі екстравазації розчину препарату необхідно: негайно припинити вливання цисплатину; НЕзміщена голки, виконати аспірацію екстравазату з тканин і промити їх 0,9% розчином натрію хлориду, особливо якщо застосовувалися розчини цисплатину в концентраціях, що перевищують рекомендовані.

Введення цисплатину часто спричиняє нудоти, блювоти, діареї. Профілактичне застосування антиеметики здатне запобігти нудоту і блювоту або знизити їх інтенсивність.

Втрати рідини внаслідок блювання і діареї слід компенсувати.

Нефротоксичність. Цисплатин викликає тяжкі кумулятивні нефротоксичні ефекти. Для зниження нефротоксичності необхідно проводити адекватну гідратацію хворих до, під час та після введення цисплатину. Діурез 100 мл/год або більше має мінімізувати нефротоксичну дію цисплатину. Належний діурез може бути забезпечений за допомогою попередньої гідратації шляхом введення 2 л відповідного розчину або аналогічної гідратації після введення цисплатину (рекомендується введення розчину об'ємом 2500 мл/м протягом 24 годин). Якщо активної гідратації недостатньо для підтримки належного діурезу, можуть бути призначені осмотичні діуретики (наприклад, манітол).

Протягом трьох місяців після закінчення лікування цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами. Застосування вакцини проти жовтої лихоманки суворо протипоказане через ризик розвитку летального захворювання. Враховуючи виникнення ризику системного захворювання, рекомендується застосовувати інактивовані вакцини.

Функціонування кісткового мозку

Необхідно часто моніторити рівень формених елементів крові у пацієнтів, які отримують цисплатин. Хоча гематотоксичність зазвичай середньої та зворотної, можуть виникати важка тромбоцитопенія та лейкопенія. У пацієнтів, у яких розвинулася тромбоцитопенія, рекомендовані спеціальні запобіжні заходи: пильність при проведенні інвазивних процедур; перевірка на ознаки кровотечі або поява синців; дослідження сечі, калу та блювання на наявність крові; уникнення аспірину та інших НПЗЗ. Пацієнтам, у яких розвинулася лейкопенія, слід ретельно оглянути ознаки інфекції і вони можуть потребувати підтримки антибіотиками та переливу крові.

Реакції у місці введення

При введенні цисплатину можуть виникати реакції у місці введення. Враховуючи можливість екстравазації, при введенні препарату слід уважно спостерігати за місцем інфузії щодо можливої ​​інфільтрації. Специфічна терапія у разі виникнення реакцій екстравазації нині невідома.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Контрацепція у чоловіків та жінок. У зв'язку з генотоксичним потенціалом цисплатину жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції у період лікування цисплатином та протягом 7 місяців після завершення лікування. Чоловікам рекомендується застосовувати ефективні засоби контрацепції та уникати зачаття в період застосування цисплатину та протягом 4 місяців після завершення лікування.

Вагітність. Відсутня достатня інформація про використання цисплатину вагітними жінками, але, ґрунтуючись на фармакологічних властивостях цисплатину, можна очікувати на серйозні вади при народженні. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Цисплатин не слід застосовувати вагітним, якщо для цього немає життєвих показань.

Годування груддю. Цисплатин проникає у грудне молоко, тому годування груддю під час терапії цисплатином протипоказано (див. розділ "Протипоказання").

фертильність. Оскільки цисплатин може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які в майбутньому бажають стати батьками, необхідно порадити кріоконсервацію сперми до початку терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами не проводилося. Однак, профіль побічних реакцій (наприклад, нефротоксичність) може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

Мієлосупресивна дія Цисплатину посилюється при супутньому застосуванні інших препаратів, які пригнічують функцію кісткового мозку або променевої терапії.

Нефротоксична дія Цисплатину може посилюватися при супутньому лікуванні гіпотензивними засобами, що містять фуросемід, гідралазин, діазоксид та пропранолол.

При супутньому застосуванні алопуринолу, колхіцину, пробенециду або сульфінпіразону дози цих препаратів іноді доводиться коригувати, оскільки Цисплатин спричиняє підвищення концентрації сечової кислоти в крові.

За винятком пацієнтів, яким Цисплатин вводять у дозах понад 60 мг/м2 поверхні тіла та у яких сечовиділення не перевищує 1000 мл за 24 години, хворим не слід проводити форсований діурез із застосуванням канальцевих діуретиків, оскільки це може призвести до пошкодження нирок та посилення ототоксичності.

Симптоми ототоксичної дії Цисплатину (наприклад, запаморочення, шум у вухах) можуть маскуватися при супутньому застосуванні антигістамінних препаратів, буклізину, циклізину, локсапіну, меклозину, фенотіазинів, тіоксантинів або триметобензамідів.

Нефротоксичні препарати (наприклад, цефалоспорини, аміноглікозиди) та ототоксичні лікарські засоби (наприклад, аміноглікозиди) потенціюють токсичну дію цисплатину на відповідні органи. Під час або після лікування Цисплатином слід обережно призначати препарати, які переважно виводяться нирками (наприклад, блеоміцин та метотрексат), оскільки Цисплатин може знижувати ниркову елімінацію.

При комбінованому застосуванні іфосфаміду та цисплатину спостерігається посилена екскреція білка. Іфосфамід також потенціює ототоксичну дію Цисплатину, хоча сам собою іфосфамід не ототоксичний.

Є інформація, що відповідь на терапію Цисплатином у пацієнток з прогресуючим раком яєчника гірша при супутньому застосуванні піридоксину та гексаметилмеламіну.

Є дані, що при введенні паклітакселу після Цисплатину кліренс паклітакселу може знижуватись на 70-75%.

При комбінованій терапії Цисплатином, блеоміцином та етопозидом у ряді випадків було зафіксовано зниження концентрації літію в крові. Тому під час лікування рекомендується контролювати рівень літію. Цисплатин може знижувати абсорбцію фенітоїну і таким чином знижувати ефективність протиепілептичної терапії. Хелатні сполуки, зокрема пеніциламін, можуть знижувати ефективність лікування Цисплатином.

Протягом трьох місяців після закінчення лікування Цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.

При передозуванні інтенсивність токсичних ефектів підвищується. Ефективна гідратація і осмотичний діурез відразу ж після передозування можуть знизити прояви токсичності цисплатину.

У разі значного передозування (≥200 мг / м ² поверхні тіла) внаслідок проходження цисплатину через гематоенцефалічний бар'єр може спостерігатися безпосередній вплив на дихальний центр з виникненням загрозливих для життя респіраторних розладів і порушення КОР. Терапія симптоматична.

В упаковці виробника (для захисту від світла) при температурі не вище 25 °C. Чи не охолоджувати та не заморожувати!

Після розведення концентрату Цисплатин "Ебеве" 0,5 мг/мл 0,9% розчином натрію хлориду, сумішшю 0,9% розчину натрію хлориду і 5% розчину глюкози в співвідношенні 1: 1 або сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1: 1 отриманий інфузійний розчин з концентрацією цисплатину 0,1 мг/мл фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі його зберігання при температурі 25 °C в скляному посуді.

З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо р-р для інфузій не використовується відразу ж, терміни та умови його зберігання повинні контролюватися відповідальною особою. З мікробіологічної точки зору, період зберігання розчину звичайно не повинен перевищувати 24 год при температурі 2-8 °C.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару.