Торікард

Склад

• діюча речовина: торасемід;
• 1 таблетка містить торасеміду 5 мг або 10 мг;
• допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна кросповідон; повідон, магнію стеарат вода очищена.

Форма випуску

Таблетки (по 10 таблеток в блістері, по 3 блістери в картонній коробці).

Основні фізико-хімічні властивості

• Торікард, таблетки по 5 мг: від білого до майже білого кольору, овальної форми таблетки з рискою і тисненням "5" і "6" з одного боку, тисненням Н, з іншого.
• Торікард, таблетки по 10 мг: від білого до майже білого кольору, овальної форми таблетки з рискою і тисненням "5" і "7" з одного боку, тисненням Н, з іншого.

Фармакодинаміка

Торасемід є петльовим диуретиком; при низьких дозах, що застосовуються для антигіпертензивного лікування, має слабку діуретичну і салуретичну дію. При більш високих дозах торасемід викликає посилений діурез, що залежить від його дози. Торасемід виявляє максимальну діуретичну активність через 2-3 години після прийому всередину, яка залишається незмінною протягом майже 12 годин.

Фармакокінетика

Після перорального застосування торасеміду швидко і майже повністю абсорбується; максимальний рівень у сироватці крові досягається через 1-2 години після прийому. Системна біодоступність становить 80-90% і не залежить від прийому їжі. Зв'язування торасеміду з білками плазми крові становить 99%, метаболітів М _1, М ₃ і М ₅ - 86%, 95% і 97% відповідно. Обсяг розподілу становить 16 л. Торасемід метаболізується шляхом окислення та гідроксилювання з утворенням трьох метаболітів: М _1, М ₃ і М _5.

Есенціальна гіпертензія, в якості монотерапії або в комплексній терапії з іншими гіпотензивними засобами.

Лікування набряків, викликаних застійною серцевою недостатністю, захворюваннями нирок або печінки.

• Підвищена чутливість до діючої речовини, інших препаратів сульфонілсечовини та до допоміжних речовин препарату.
• Ниркова недостатність з анурією.
• Печінкова кома або прекома.
• Артеріальна гіпотензія.
• Гіповолемія. Гипонатриемия. Гіпокаліємія.
• Значне порушення сечовипускання, наприклад, внаслідок гіпертрофії передміхурової залози.
• Період годування груддю.
• Дитячий вік (до 18 років).

Таблетки слід приймати вранці, незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби.

Есенціальна гіпертензія. Рекомендована доза для дорослих становить 2,5 мг на добу. Якщо після двомісячної терапії діуретиком в дозі 2,5 мг на добу нормалізація артеріального тиску не досягається, дозу можна збільшити до 5 мг (1 раз на добу). Максимальний ефект зазвичай спостерігається через 3 місяці після початку лікування. Застосування доз 5 мг не призводить до посилення антигіпертензивного ефекту.

Набряки. Терапію починати з дози 5 мг на добу. Зазвичай ця доза вважається підтримуючою. Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, слід призначати добову дозу 10 мг, яку слід застосовувати щодня. Залежно від тяжкості стану хворого добову дозу можна бути поступово збільшити до 20 мг торасеміду (1 раз на добу).

Типова симптоматика невідома. Передозування може викликати сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм порушення свідомості), симптоматична артеріальна гіпотензія, серцево-судинну недостатність і порушення з боку травного тракту.

Лікування. Специфічний антидот не відомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зменшенні дозування, скасування лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (необхідний контроль!). Торасемід не виводиться з крові з

допомогою гемодіалізу. Лікування в разі гіповолемії: заміщення об'єму рідини. Лікування в разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Анафілактичний шок (негайні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив'янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу проводять катетеризацію вени; хворого кладуть у горизонтальне положення, забезпечують вільне надходження повітря, призначають кисень. При необхідності вводять адреналін, розчини, що заміщають обсяг рідини, ГКС гормони.

З боку метаболізму: посилення метаболічного алкалозу; спазми м'язів (особливо на початку лікування) підвищення концентрації сечової кислоти, глюкози та ліпідів (холестерину, тригліцеридів) в плазмі крові гіпокаліємія при супутньої дієті з низьким вмістом калію, при блювоті, діареї, після надмірного застосування проносних засобів, а також у хворих з хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування та тривалості лікування можливі порушення водного та електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія. При значних втратах рідини та електролітів внаслідок посиленого сечовипускання можливі артеріальна гіпотензія, головний біль, астенія, сонливість, особливо на початку лікування і у пацієнтів літнього віку.

З боку серцево-судинної системи: тромбоз, артеріальна гіпотензія, кардіальна та церебральна ішемія з можливим розвитком порушень серцевого ритму, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе.

Шлунково-кишковий тракт: втрата апетиту, нудота, блювота, біль у шлунку, розлад шлунка і діарея, запор, метеоризм, панкреатит.

З боку сечовидільної системи: можливе підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові; у пацієнтів з розладами сечовипускання, наприклад при гіпертрофії передміхурової залози, можлива затримка сечі та надмірне розтягнення сечового міхура; позиви до сечовипускання.

З боку травної системи: підвищення рівня деяких печінкових ферментів (γ-глутамілтранспептидази) в плазмі крові.

З боку крові та лімфатичної системи: зменшення кількості тромбоцитів, еритроцитів і / чи лейкоцитів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічні реакції (наприклад свербіж, висип, екзантема, фоточутливість).

Загальні порушення: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена стомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування), сухість у роті, парестезії кінцівок, розлади зору, шум у вухах, втрата слуху.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Достатнього досвіду клінічного застосування препарату в період вагітності немає, тому препарат можна призначати в період вагітності тільки в разі, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плоду (за життєвими показаннями та в мінімально можливої ефективної дозі). Невідомо, чи проникає торасемід у материнське молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Діти

Клінічні дані про ефективність та безпеку застосування препарату у дітей відсутні, тому не рекомендується призначати пацієнтам цієї вікової категорії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат може змінювати швидкість реакції людини, знижуючи її під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами. Тому під час лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

При одночасному застосуванні торасеміду з серцевими глікозидами може підвищуватися чутливість серцевого м'яза до цих лікарських засобів внаслідок дефіциту калію або магнію. При одночасному застосуванні з минерало- і ГКС, проносними засобами підвищується ризик виникнення дефіциту калію.

Торасемід підсилює дію інших лікарських антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів АПФ (АПФ). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призвести до тяжкої гіпотензії. Цього можна уникнути, якщо зменшити початкову дозу інгібітора АПФ або зменшити дозу торасеміду за 2-3 дня до початку застосування інгібіторів АПФ.

Торасемід може послаблювати судинозвужувальний ефект адреналіну і норадреналіну.

Торасемід послаблює дію протидіабетичних засобів.

Торасемід, особливо у великих дозах, може посилювати нефротоксичні та ототоксичні ефекти аміноглікозидних антибіотиків (наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину), токсичні ефекти препаратів платини та нефротоксичні ефекти цефалоспоринів.

Торасемід підсилює дію теофіліну та курареподібних міорелаксантів.

Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин, похідні пропіонової кислоти) послаблюють діуретичну та гіпотензивну дію торасеміду.

При одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію може підвищуватися концентрація літію в крові та посилюватися кардіо- та нейротоксичність останнього.

При терапії саліцилатами у високих дозах торасемід може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему.

При одночасному застосуванні з холестираміном всмоктування торасеміду може знижуватись, в результаті чого послаблюється його дія.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.