Парієт

Лікарський засіб Парієт використовується для терапії шлунково-кишкових захворювань, що супроводжуються порушенням кислотності. Його застосовують також як противиразкові ліки. Пригнічує утворення соляної кислоти у шлунку, за рахунок чого відбувається нормалізація рН шлункового соку.

Ліки належать до групи інгібіторів помпи протонів водню у шлунку, які широко використовуються у клінічній практиці лікарів-гастроентерологів.

Медикамент містить рабепразол натрію. Парієт 10 мг і 20 мг можна купити в мережі аптек-партнерів МІС Аптека 9-1-1 або замовити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. В одній упаковці міститься 14 таблеток незалежно від дозування.

Парієт має такі ефекти:

• знижує утворення соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунка;
• пригнічує стимульовану та базальну секрецію НСL;
• збільшує концентрацію гастрину в крові.

Рабепразол належить до групи антисекреторних антибіотиків. Такий ефект він має за рахунок блокади специфічного ферменту Н+/К+-АТФази, який відповідає за роботу протонного насоса у секреторних клітинах слизової оболонки шлунка. Парієт таблетки не впливають на холінергічну систему, тобто не порушують іннервацію шлунка. Також препарат не блокує Н2-гістамінові рецептори, за рахунок чого має менш виражені побічні ефекти.

Пригнічення синтезу соляної кислоти настає вже через 1 годину після вживання, а максимальний ефект спостерігається через 2–4 години. Базальна та стимульована секреція зменшується через 23 години. Дія зберігається до 48 годин.

Також було зазначено, що антисекреторна активність досягає максимуму через 2–3 дні регулярного прийому. Нормалізація видільної функції шлунка відбувається через 2–3 доби.

За результатами багатоцентрових рандомізованих досліджень було помічено, що під час тривалого прийому рабепразолу у початкові 2–8 тижнів відбувалося збільшення рівня гастрину у кровотоку. Це ще раз підтверджує пригнічувальну дію на секреторну функцію шлунка. Після закінчення прийому через 1–2 тижні концентрація гастрину приходила в норму. При цьому не було помічено впливу ліків на гістологічну будову слизової оболонки, перебіг гастриту або на поширеність запального процесу, зумовленого H. pylori.

Показання до застосування рабепразолу:

• виразка дванадцятипалого відділу тонкої кишки (ДПК) або/і шлунка, стравоходу;
• хвороба, пов'язана зі зворотним током харчової грудки зі шлунка в стравохід (ГЕРХ);
• у комплексному лікуванні виразкової патології шлунка або ДПК, спровокованої хелікобактером пілорі, а також при панкреатиті;
• хронічний гастрит;
• ерозивний езофагіт;
• тривалий прийом НПЗП.

Усі вони можуть проявлятися характерними симптомами:

• болем у животі;
• печією;
• відрижкою кислим;
• порушенням травлення, яке супроводжується тяжкістю в шлунку після їди, порушенням стільця, нудотою, блюванням та ін.

Але самостійно приймати Парієт від печії або при гастриті не можна. Медикамент належить до рецептурних лікарських препаратів і має призначатися лише лікарем.

Парієт не застосовується при:

• алергічній реакції на діючу речовину або компоненти складу;
• лактації;
• вагітності.

Найчастіше п'ють таблетки Парієт один раз на день уранці, за 30 хвилин до сніданку. Медикамент ковтають цілим, не порушуючи його цілісність, запивають великою кількістю води.

Іноді кількість препарату на один прийом збільшують до 40 мг і більше, у таких ситуаціях дозу поділяють на два прийоми (вранці та ввечері до їди).

У медичній практиці використовуються такі схеми:

Хворим із порушенням функції печінки та нирок коригувати дозу рабепразолу немає необхідності.

Перед початком лікування обов'язково ознайомтеся з анотацією до препарату Парієт. Не приймайте препарат без попередньої консультації з лікарем, тільки фахівець може підібрати відповідну схему та зробити пацієнта здоровим.

Метаболізм рабепразолу відбувається у печінці, з віком інтоксикаційна функція цього органу знижується. Пацієнтам похилого віку необхідно призначати Парієт під контролем та ретельно підбирати дозування. Але загалом зменшення дози не потрібне. 

З цієї причини хворим із тяжкими порушеннями функціонування печінки призначати медикамент потрібно обережно.

Під час досліджень було також відзначено, що лікарський засіб може підвищувати ризик інфекцій травного тракту: кампілобактеріальна, сальмонельозна та клостридіальна інфекції.

Прийом будь-яких інгібіторів протонної помпи протягом тривалого періоду (більше 1 року) збільшує ризик переломів. Особливо чутливі до цього побічного ефекту пацієнти з остеопорозом. Тому, якщо є необхідність тривалого лікування, потрібно паралельно призначати вітамін Д та препарати кальцію.

Також тривалий прийом може спровокувати гіпомагніємію, для якої характерні такі симптоми: судоми, аритмії, запаморочення, тетанія та ін.

На тлі лікування ІПП у поодиноких випадках виникає підгострий шкірний червоний вовчак. Тому при появі висипки потрібно обов'язково звернутися до лікаря і припинити прийом медикаменту.

У дослідженнях не було виявлено негативного впливу препарату на плід тварин. Достовірних результатів щодо безпеки речовини рабепразолу на вагітність у жінок немає — прийом у цей період протипоказаний.

Немає даних, що ліки проникають у молоко, тому не рекомендується його застосування під час лактації.

Діти

Дітям медикамент не призначають, оскільки немає переконливих даних щодо безпеки прийому у цій групі пацієнтів.

Серед побічних ефектів найважливішими є:

• порушення зору;
• анафілактичні реакції різного ступеня інтенсивності;
• гемолітична анемія;
• гіпомагніємія;
• збільшення ймовірності переломів кісток при тривалому прийомі;
• зниження рівня лейкоцитів;
• порушення функції печінки;
• ниркова недостатність;
• зниження концентрації натрію у крові;
• сплутаність свідомості;
• рабдоміоліз;
• інтерстиційна пневмонія.

Також можливі:

• головний біль;
• блювання;
• нудота;
• еритема шкіри;
• запаморочення;
• астенія;
• безсоння;
• алергічні реакції та ін.

Повний перелік побічних реакцій наведено в описі Паріету в офіційній інструкції.

Передозування не описане. Максимальна зафіксована доза прийому — 160 мг. При цьому не спостерігалося незвичайних реакцій, які не входили до переліку небажаних явищ.

Вказано на коробці препарату. Виробник розміщує цю інформацію на блістері та упаковці. Стандартний термін придатності становить два роки від дати виробництва.

В упаковці від виробника, недоступному для маленьких дітей. Температура зберігання Парієту — не вище 25 градусів за Цельсієм.

Ліки з аптек відпускаються лише за рецептом лікаря.

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. Державний реєстр лікарських засобів;
3. JAMA.

Як довго можна приймати Парієт?

Тривалість застосування визначає лікар. Найчастіше вона становить 4–8 тижнів, але є стани, коли прийом повинен бути подовжений на більш тривалий термін.

При яких захворюваннях призначають Парієт?

Медикамент використовують при гастритах різного генезу, виразковій патології дванадцятипалої кишки та/або шлунка, та ще одній поширеній гастроентерологічній проблемі — гастроезофагеальній рефлюксній хворобі.

Як швидко діє Парієт?

Через 60 хвилин починає знижуватись утворення соляної кислоти, через 2–4 години спостерігається максимальний ефект. Також було зазначено, що на 2–3 день прийому дія препарату стає ще більш вираженою.