Метресса

склад:

• діюча речовина: метронідазол;
• 100 мл розчину містять метронідазолу 500 мг
• допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску:

По 100 мл препарату в контейнерах. По 1 контейнеру в полівінілхлоридної плівці разом з інструкцією із застосування в коробці.

Метресса - це препарат з основною діючою речовиною метронідазол, який застосовується для лікування та профілактики інфекцій, викликаних чутливими анаеробними бактеріями. Препарат ефективний при інфекціях центральної нервової системи, легень, плеври, ендокардиті, гнійних ураженнях черевної та тазової порожнин, а також при гінекологічних інфекціях, ЛОР-захворюваннях, остеомієліті та септицемії.

Призначення Метресса потребує ретельного дотримання дозування та схеми лікування, оскільки порушення режиму може призвести до зниження ефективності та розвитку резистентності. Важливо враховувати особливості фармакодинаміки препарату, що забезпечує активну дію на анаеробні мікроорганізми.

При поєднанні з іншими лікарськими засобами необхідно враховувати можливі лікарські взаємодії та можливі відхилення у переносимості. Препарат відпускається за рецептом, і вартість його залежить від дозування та форми випуску.
Пацієнтам рекомендується суворо дотримуватися вказівок лікаря, щоб забезпечити максимальну ефективність лікування та мінімізувати ризик побічних ефектів. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару. Актуальна ціна на Метресса розчин або Метресса крапельницю вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Метресса інструкція, а також інформація «Метресса від чого» знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

Фармакологічні.

Активний компонент препарату - метронідазол - являє собою синтетичний (похідне 5-нітроімідазолу), антипротозойний і антибактеріальний засіб. Механізм його дії полягає в біохімічному відновленні 5-нітрогрупи метронідазолу внутрішньоклітинними транспортними протеїнами анаеробних мікроорганізмів і найпростіших. Відновлена 5-нітрогрупа метронідазолу взаємодіє з ДНК мікроорганізмів, пригнічуючи її синтез, що призводить до загибелі мікроорганізмів.

Метронідазол ефективний відносно Trichomonas vaginalis, Giardia intestinalis, Gardnerella vaginalis, Entamoeba histolytica, Balantidium coli, Lamblia spp., А також облігатних анаеробів: Bacteroides spp. (B. fragilis, B. distasonis, B. thetaiotaomicron, B. vulgatus, B. ovatus), Fusobacterium spp., Veillonella spp., Prevotella spp. (P.bivia, P.buccae, P.disins) і деяких грампозитивних мікроорганізмів: Eubacterium spp., Clostridium spp., Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp.

У комбінації з амоксициліном метронідазол активний відносно Hilobacter pylori, оскільки амоксицилін інгібує розвиток резистентності до метронідазолу.

Аеробні мікроорганізми та факультативні анаероби до метронідазолу нечутливі.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного вливання хворим з анаеробними інфекціями 500 мг метронідазолу (протягом 20 хв) концентрація в сироватці крові становила через 1:00 35,2 мкг/мл, через 4:00 - 33,9мкг / мл і через 8:00 - 25, 7мкг / мл. Концентрація метронідазолу в жовчі жовчного міхура після внутрішньовенного вливання 500 мг хворим з нормальною функцією жовчного тракту значно вище, ніж в сироватці крові. Метронідазол досягає бактерицидної концентрації в більшості тканин і рідин тіла людини, включаючи мозок, спинномозкову рідину, порожнини абсцесів, слину, жовч, статеві виділення, амніотичну рідину і грудне молоко.

В організмі людини 30-60% метронідазолу метаболізується шляхом окислення бокового ланцюга, гідроксилювання і глюкуронізації. Основним продуктом метаболізму є 1- (2-оксіетил) -2-оксиметил-5-нітроімідазол, що разом з глюкуронідом становить від 40% до 50% речовини, яка виділяється з сечею.

У пацієнтів з нормальною функия печінки після введення одноразової дози препарату період напіврозпаду метронідазолу становить, в середньому 8:00 (6-12 годин). У разі алкоголь-індукованого порушення функції печінки період напіврозпаду збільшується до 18 годин (10-29 годин).

Зв'язування метронідазолу з білками плазми незначне - не перевищує 10 - 20%. Він легко проникає в тканини, обсяг його розподілу становить 70-95% маси тіла.

Протягом 24 годин із сечею виділяється від 35% до 65% всіх нітропохідних препарату. Нирковий кліренс становить 10,2 мл/хв. У хворих з порушеннями функцій нирок після повторних введень препарату відмічається накопичення метронідазолу в сироватці крові. Тому хворим з гострою нирковою недостатністю рекомендується зменшити кількість введень препарату.

Лікування і профілактика інфекцій, викликаних мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

Лікування ефективно у випадках:

• інфекцій центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт)
• інфекцій легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);
• ендокардиту;
• інфекцій шлунково-кишкового тракту і черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини;
• гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт)
• інфекцій ЛОР-органів і порожнини рота (включаючи ангіну Симановский-Плаута-Вінсента)
• інфекцій кісток і суглобів (включаючи остеомієліт)
• газової гангрени;
• септицемії з тромбофлебітом.

При змішаних аеробних і анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до препарату метресси відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показано перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

Підвищена чутливість до метронідазолу та інших нітроімідазольного похідних. Органічні ураження центральної нервової системи (включаючи епілепсію) захворювання крові печінкова недостатність (якщо необхідно призначити високі дози препарату).

Слід обережно призначати метресси при лікуванні деякими лікарськими препаратами.

Алкоголь.

Вживання алкоголю під час лікування може призвести до розвитку побічних реакцій, таких як почервоніння, тахікардія, запаморочення і нудота (дисульфірамоподібної ефект).

Аміодарон. При одночасному застосуванні метронідазолу і аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT і torsade de pointes. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, які можуть вказувати на torsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Антибіотики та сульфаніламіди.

Антимікробну дію препарату метресси посилюється в комбінації з антибіотиками та сульфаніламідами.

Барбітурати.

Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період його напіввиведення до 3:00.

Бусульфан. Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищувати плазмову концентрацію бусульфана. Механізм їх взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності та летального результату, пов'язаний з ростом плазмових рівнів бусульфана, слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом.

Дісульфірам (еспераль).

Одночасне застосування може викликати сплутаність свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів необхідно уникати.

Карбамазепін. Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну і внаслідок цього підвищувати його плазмові концентрації. Контрацептиви. Деякі антибіотики в окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон'югатів в кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон'югованого стероїдів, в результаті чого плазмові активних стероїдів знижуються. Ця незвичайна взаємодія може відзначатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон'югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов'язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрациклін, а також метронідазол. Літій. У пацієнтів, які тривалий час отримували лікування препаратами літію у високих дозах, при одночасному прийомі препарату метресси можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток симптомів інтоксикації.

Мікофенолату мофетилу.

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад, антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів МФК. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивної ефекту МФК.

Похідні кумарину.

Метронідазол посилює антикоагулянтний ефект похідних кумарину, що призводить до збільшення часу утворення протромбіну і збільшення ризику кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. Може виникнути потреба в регулюванні дози антикоагулянтів.

Пероральна терапія антикоагулянтами: посилення ефектів пероральних антикоагулянтів і підвищення ризику геморагічних ускладнень через уповільнення їх метаболізму в печінці. Необхідно частіше здійснювати нагляд за рівнями МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення). Рекомендується корекція дози перорального антикоагулянту під час прийому метронідазолу і протягом 8 днів після його відміни.

Особливі проблеми з МНС (міжнародного нормалізованого співвідношення).

Багато випадків підвищення активності пероральних антикоагулянтів спостерігалося у пацієнтів, які лікувалися антибіотиками. Факторами ризику можуть бути інфекційні, запальні захворювання і загальний стан здоров'я. Важко визначити роль інфекційної патології і її лікування в частоті МНС. Однак деякі види антибактеріальних засобів потребують осбливо уваги. Це стосується фторхінолонів, макролідів, циклінів, котрімазолу і деяких цефалоспоринів.

Фенітоїн. Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну знижуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Фторурацил. Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають. Циклоспорин. При одночасному лікуванні циклоспорином і метронідазолом існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний регулярний моніторинг рівня циклоспорину і креатиніну.

Циметидин. Циметидин інгібує метаболізм метронідазолу, що може призвести до підвищення його концентрації в сироватці крові та збільшення ризику виникнення побічних реакцій.

Такролімус. Одночасне застосування метронідазолу може призводити до зростання концентрації такролімусу в крові. Ймовірний механізм придушення метаболізму такролімусу відбувається за допомогою CYP 3A4. Слід часто контролювати рівень такролімусу в крові та функцію нирок і відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режимі прийому такролімусу.

Вплив на параклінічні тести.

Слід пам'ятати, що метронідазол здатен зафіксувати трепонеми, що може призводити до хибно-позитивного тесту Нельсона.

несумісність

Метресси для внутрішньовенних вливань не рекомендується змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». Введення одночасно з препаратом метресси суміші 10% глюкози, пеніциліну G, калію, лактози та розчину Рінгера протипоказано, оскільки ці речовини хімічно несумісні.

Не слід виймати внутрішній контейнер з обгортки до застосування. Зовнішня упаковка захищає препарат від вологи. Внутрішній контейнер забезпечує стерильність препарату. Після видалення зовнішньої обгортки необхідно натиснути на контейнер, щоб перевірити, чи немає часткового витоку препарату. Якщо витік має місце, флакон потрібно замінити.

Безпосередньо перед застосуванням флакон з препаратом необхідно нагріти до кімнатної температури або ще краще - до 37 °C. Тільки для одноразового застосування. Невикористані залишки знищити.

Розчин слід застосовувати, тільки якщо він прозорий, а контейнер або упаковка не мають видимих ознак ушкодження.

При першій можливості слід переходити від внутрішньовенних вливань препарату метресси на пероральний прийом препарату (200-400 мг 3 рази на добу).

Під час застосування препарату не слід вживати алкоголь, оскільки можливе виникнення дисульфірамоподібної реакції: біль в животі, носить спастичний характер, нудота, блювота, головний біль, припливи.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоез (включаючи гранулоцитопенію), метронідазол слід застосовувати тільки в разі, якщо очікувана користь перевищує потенційну небезпеку.

Оскільки метронідазол головним чином перетворюється в печінці, кліренс метронідазолу може зменшитися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Значне накопичення метронідазолу може спостерігатися у пацієнтів з печінковою енцефалопатією. Внаслідок зростання концентрації метронідазолу в плазмі крові можуть посилюватися симптоми енцефалопатії. У разі необхідності добову дозу можна зменшити до 1/3 і приймати 1 раз на добу.

При нирковій недостатності період напіввиведення метронідазолу залишається незмінним, тому корекція дози не потрібна. Однак метаболіти метронідазолу в таких пацієнтів затримуються. Клінічне значення цього невідоме.

Метронідазол слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями кісткового мозку або центральної нервової системи, а також пацієнтам похилого віку.

Якщо в анамнезі є гематологічні розлади або при лікуванні великими дозами метронідазолу і / або тривалому застосуванні рекомендується регулярно проводити моніторинг кількості лейкоцитів.

Якщо розвивається лейкопенія, важливо ретельно зіставити очікувану користь від продовження лікування і можливий ризик. У разі тривалого лікування слід спостерігати за появою розвитку побічних ефектів, таких як центральна і периферична нейропатія (остання парестезії, атаксія, запаморочення або судомний криз).

Пацієнтам з порфірією не рекомендується застосовувати метронідазол.

Необхідно припинити лікування препаратом, якщо виникає атаксія, запаморочення або сплутаність свідомості.

Важливо пам'ятати про можливий ризик погіршення неврологічного статусу у пацієнтів з важкими, хронічними або активними розладами центральної або периферичної нервової системи.

Метронідазол неефективний проти аеробних і факультативних анаеробних мікроорганізмів.

При тривалому лікуванні (понад 10 днів) слід провести аналіз крові та печінкові проби.

Після лікування Trichomonas vaginalis можливість гонококової інфекції залишається.

Метронідазол і його метаболіти виводяться за допомогою гемодіалізу протягом 8:00. Тому пацієнтам після гемодіалізу слід негайно повторно застосувати метронідазол.

Метронідазол може призводити до хибно-негативних результатів рівня аспартатамінотрансферази в сироватці крові.

Протягом курсу лікування препаратом і не менше 3 днів після його закінчення пацієнти не повинні вживати спиртних напоїв через можливу появу реакцій, подібних синдрому при застосуванні антабусу (запаморочення, блювота).

Оскільки повідомлялося про канцерогенність метронідазолу, тривале застосування препарату не рекомендується.

Особливі застереження щодо деяких компонентів препарату.

Пацієнтам, дотримуються дієти з контрольованим споживанням натрію, слід враховувати, що в одній дозі міститься 790 мг натрію.

У разі тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок), лікування препаратом необхідно негайно припинити та почати загальну невідкладну терапію.

Важка персистуюча діарея, з'являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту (у багатьох випадках спричиненого Сlostridium difficile), див. Розділ «Побічні реакції». Це захворювання кишечника, викликане антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного відповідного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

Тривалість лікування препаратом або препаратами, що містять інші нитроимидазола, не повинна перевищувати 10 днів. Тільки в особливих випадках в разі потреби період лікування можна продовжити в супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити в окремих обраних випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, було зафіксовано в дослідженнях на тварин.

Вплив на лабораторні показники

інструкція повідомляє,що метронідазол впливає на результати Ензиматична-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо до нуля).

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамід (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, заснований на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації печінкових ферментів. Можуть відзначатися незвично низькі концентрації печінкових ферментів, включаючи нульові значення.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування препарату протипоказано в період вагітності.

Слід припинити годування на час лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Метресса може мати незначний або середній вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами, особливо при вживанні алкоголю під час лікування. Пацієнтів слід попередити про можливість виникнення сонливості, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинацій, судом і порушення зору, які проходять. Лікар повинен звернути на це увагу пацієнта і порадити не управляти автотранспортом і не працювати з іншими механізмами.

Дозу коригувати відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

Слід дотримуватися наступних вказівок щодо дозування

Дорослі та діти старше 12 років

Звичайна доза становить 500 мг кожні 8:00. При наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла.

Діти у віці від 2 до 12 років

Кожні 8:00 за 7-10 мг метронідазолу / кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20-30 мг метронідазолу / кг маси тіла.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності в зниженні дози (див. Розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу з сироватки крові збільшується, а кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні низькі дози (див. Розділ «Фармакологічні властивості»).

тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від ефективності. У більшості випадків достатнім семи-денний курс. При наявності клінічних показань лікування можна продовжити (див. Також розділ «Особливості застосування»).

Перед- і післяопераційна профілактика інфекцій

Дорослі та діти віком від 11 років

500 мг, введення закінчити приблизно за 1:00 перед операцією. Дозу вводити повторно через 8 і 16 годин.

Діти у віці від 2 до 11 років

15 мг/кг маси тіла, введення закінчити приблизно за 1:00 перед операцією, потім по 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин.

спосіб введення

Препарат застосовувати тільки внутрішньовенно у вигляді інфузії зі швидкістю 5 мл/хв (крапельниця). Як правило, парентеральне введення метресси здійснювати протягом 7 днів, а після цього, в разі необхідності, хворому призначати метресси у вигляді таблеток всередину.

Препарат метресси, розчин для інфузій можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій або 5% розчин глюкози для інфузій.

Антибіотики, які призначаються одночасно, слід вводити окремо.

діти

Препарат можна застосовувати дітям віком від 2 років за показаннями.

Лікарський препарат можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1. Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

При прийомі препарату можуть виникати побічні ефекти (див. Розділ «Побічні реакції»).

Лікування. Особливості застосування. Специфічного антидоту немає. Метронідазол виводиться з організму шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції при застосуванні препарату метресси інфузії, спостерігаються рідко. При тривалому лікуванні високими дозами препарату (що буває необхідно для лікування важких інфекцій) описані такі побічні реакції:

Інфекції та інвазії: генітальні суперінфекції, викликані Саndida, псевдомембранозний коліт, може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено в розділі «Особливості застосування».

З боку крові та лімфатичної системи: (лейкопенія, гранулоцитопенія і тромбоцитопенія), нейтропенія, панцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

Під час тривалого застосування необхідно обов'язково проводити регулярний контроль формули крові.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості легкого та середнього ступеня, включаючи шкірні реакції (див. «Зміни шкіри та підшкірних тканин»), ангіоневротичний набряк і медикаментозну лихоманку, важкі системні реакції гіперчутливості: анафілаксія аж до анафілактичного шоку, шкірні реакції (див. « зміни шкіри та підшкірних тканин »).

Важкі реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

Психічні розлади: дратівливість, депресія, підвищена збудливість, слабкість, пригнічений настрій, психотичні розлади, в тому числі сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, судоми, периферична нейропатія (міалгія, парестезія), відчуття важкості та поколювання в кінцівках, енцефалопатія, розвиток підгострого мозочкового синдрому (атаксія, дизартрія, порушення координації рухів, ністагм, тремор), диплопія, міопія, фебрильні прояви, невропатія здорового нерва / неврит.

При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід негайно повідомити лікаря.

З боку органу зору: порушення зору, включаючи нечіткість зору, зниження гостроти зору, зміни колірного зору, двоїння в очах, короткозорість, окулогірний криз (окремі випадки).

З боку серця: зміни на кардіограмі (згладжування T-хвилі).

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, епігастральний біль, відсутність апетиту, сухість або металевий присмак у роті, обкладений язик, панкреатит, знебарвлення язика, волохатий мова (наприклад, через надмірне розвиток фунгальної флори).

З боку ендокринної системи: порушення лібідо, дисменорея.

Гепатобіліарні порушення: аномальні значення печінкових ферментів і білірубіну, гепатит, жовтяниця, ураження клітин печінки, випадки печінкової недостатності, які вимагали проведення трансплантації печінки у пацієнтів, які лікувалися метронідазолом в комбінації з іншими антибіотиками.

З боку шкіри та підшкірних тканин: алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, кропив'янка, мультиформна еритема, висип, кропив'янка, гіперемія шкіри, синдром Стівенса-Джонсона (окремі повідомлення), токсичний епідермальний некроліз (окремі повідомлення).

Дві останні реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: забарвлення сечі в червоно-коричневий колір (обумовлено присутністю розчинних у воді пігментів, які є продуктом метаболізму метронідазолу), дизурія, цистит, енурез, відчуття печіння в сечівнику, зростання ймовірності розвитку грибкової флори піхви (кандидоз) .

Загальні розлади та порушення в місці введення: біль, тривала гіперемія, гіперемія або набряк в місці ін'єкції, тромбофлебіт (місцево), пустульозні висипання.

Інші: синусит, фарингіт, асептичнийменінгіт.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Невикористаний препарат, що залишається, необхідно знищити. Термін придатності - 3 роки.