Описано такі серйозні побічні реакції:
- панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»);
- серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»);
- гіпоглікемія на фоні одночасного застосування сульфонілсечовини або інсуліну (див. розділ «Особливості застосування»);
- реакції гіперчутливості (див. розділ «Особливості застосування»);
- тяжка та інвалідизуюча артралгія (див. розділ «Особливості застосування»);
- бульозний пемфігоїд (див. розділ «Особливості застосування»).
Досвід клінічних досліджень
Оскільки клінічні дослідження проводяться в умовах, що значною мірою різняться, частоту небажаних реакцій у клінічних дослідженнях лікарського засобу не можна безпосередньо порівнювати з частотою побічних реакцій у клінічних дослідженнях іншого лікарського засобу, а також ця частота може не відповідати тій, що спостерігатиметься на практиці.
Побічні реакції, що спостерігалися в дослідженнях ефективності
Метформіну гідрохлорид
У плацебо-контрольованих дослідженнях монотерапії метформіном уповільненого вивільнення діарея та нудота/блювання спостерігалися у >5% пацієнтів, які приймали метформін, і частіше, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо (9,6% та 2,6% для діареї і 6,5% та 1,5% для нудоти/блювання). Діарея зумовила необхідність відміни досліджуваного препарату лише у 0,6% пацієнтів, які приймали метформін уповільненого вивільнення.
Саксагліптин
Дані, представлені в таблиці 5, отримано за результатами 5 плацебо-контрольованих клінічних досліджень, у ході яких саксагліптин приймали 882 пацієнти, середня тривалість лікування саксагліптином становила 21 тиждень. Середній вік пацієнтів становив 55 років, 1,4% мали вік від 75 років, 48,4% були чоловічої статі. 67,5% досліджуваних становили пацієнти європеоїдної раси, 4,6% − пацієнти негроїдної раси (у т. ч. афроамериканці), 17,4% − пацієнти монголоїдної раси, а 10,5% та 9,8% мали іспанське або латиноамериканське етнічне походження. На вихідному рівні учасники дослідження страждали на цукровий діабет у середньому протягом 5,2 року і мали середній показник HbA1c 8,2%. Вихідний розрахований показник функції нирок відповідав нормальному або легкому ступеню порушення (рШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2) у 91% пацієнтів.
У таблиці 5 показано часті побічні реакції, за винятком гіпоглікемії, що асоціювалися із застосуванням саксагліптину. Ці побічні реакції спостерігалися частіше в групі лікування саксагліптином, ніж у групі плацебо, і були зареєстровані не менш як у 5% пацієнтів, які приймали саксагліптин.
Таблиця 5
Побічні реакції в плацебо-контрольованих дослідженнях,* що спостерігалися у ≥5% пацієнтів, які приймали саксагліптин 5 мг, і частіше, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо
Побічні реакції
|
Кількість (%) пацієнтів
|
Саксагліптин 5 мг
N=882
|
Плацебо
N=799
|
Інфекція верхніх дихальних шляхів
|
7,7
|
7,6
|
Інфекція сечовивідних шляхів
|
6,8
|
6,1
|
Головний біль
|
6,5
|
5,9
|
* Серед 5 плацебо-контрольованих досліджень два були дослідженнями монотерапії, одне – дослідженням додаткової комбінованої терапії з одним із таких препаратів: метформін, тіазолідиндіон або глібурид. У таблиці 5 показано дані за 24-тижневий період незалежно від лікарських засобів, що застосовувалися в невідкладних випадках, пов’язаних зі змінами рівня глюкози крові.
У пацієнтів, які приймали саксагліптин у дозі 2,5 мг, головний біль (6,5%) був єдиною небажаною реакцією, що спостерігалася з частотою ≥5% і частіше, ніж у пацієнтів, які приймали плацебо.
У дослідженні додаткової терапії з TZD (тіазолідиндіон) частота периферичних набряків була вищою в групі саксагліптину 5 мг порівняно з плацебо (8,1% та 4,3% відповідно). Частота периферичних набряків у групі лікування саксагліптином 2,5 мг становила 3,1%. У жодного з пацієнтів периферичні набряки не зумовили потребу у відміні досліджуваного препарату. Частота периферичних набряків у групах саксагліптину 2,5 мг та саксагліптину 5 мг порівняно з плацебо становила 3,6% та 2% порівняно з 3% в умовах монотерапії, 2,1% та 2,1% порівняно з 2,2% в умовах додаткової терапії до метформіну та 2,4% і 1,2% порівняно з 2,2% в умовах додаткової терапії до глібуриду.
Частота переломів становила 1,0 та 0,6 на 100 пацієнто-років відповідно для саксагліптину (аналіз об’єднаних даних для доз 2,5 мг, 5 мг та 10 мг) і плаце бо. Дозування саксагліптину 10 мг не є схваленою дозою. Зростання з часом частоти переломів у пацієнтів, які приймали саксагліптин, не спостерігалося. Причинно-наслідковий зв’язок переломів із застосуванням препарату встановлений не був; небажаний вплив саксагліптину на кісткову тканину не був доведений у доклінічних дослідженнях.
Дані про взаємозв’язок ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури із саксагліптином відсутні.
Досліджуване лікування було відмінено внаслідок побічних реакцій у 2,2%, 3,3% та 1,8% пацієнтів, які приймали саксагліптин 2,5 мг, саксагліптин 5 мг і плацебо відповідно. Найбільш частими побічними реакціями (що спостерігалися принаймні у 2 пацієнтів, які приймали саксагліптин 2,5 мг, або принаймні у 2 пацієнтів, які приймали саксагліптин 5 мг), асоційованими з достроковою відміною терапії, були лімфопенія (0,1% та 0,5% порівняно з 0% відповідно), висип (0,2% та 0,3% порівняно з 0,3%), підвищення рівня креатиніну крові (0,3% та 0% порівняно з 0%) та підвищення рівня креатинфосфокінази крові (0,1% та 0,2% порівняно з 0%).
Побічні реакції на фоні одночасного застосування інсуліну
У дослідженні додаткової терапії до інсуліну частота побічних явищ, в тому числі серйозних побічних реакцій та відміни досліджуваного лікування через побічні явища, була приблизно однаковою в групах саксагліптину і плацебо.
Побічні реакції, асоційовані із саксагліптином, що приймався одночасно з метформіном з негайним вивільненням, у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, які раніше не отримували лікування
У таблиці 6 показано побічні реакції, що спостерігалися (незалежно від оцінки дослідником причинно-наслідкового зв’язку) у ≥5% пацієнтів, які брали участь у додатковому 24-тижневому активно контрольованому дослідженні, в якому раніше не ліковані пацієнти одночасно приймали саксагліптин і метформін.
Таблиця 6
Одночасний прийом саксагліптину й метформіну з негайним вивільненням пацієнтами, які раніше не отримували лікування: побічні реакції, що спостерігалися у ≥5% пацієнтів, які отримували комбіновану терапію саксагліптином 5 мг та метформіном з негайним вивільненням (і частіше, ніж у пацієнтів, які приймали тільки метформін з негайним вивільненням)
Побічні реакції
|
Кількість (%) пацієнтів
|
Саксагліптин 5 мг + метформін*, N=320
|
Плацебо + метформін*,
N=328
|
Головний біль
|
24 (7,5)
|
17 (5,2)
|
Назофарингіт
|
22 (6,9)
|
13 (4,0)
|
* Прийом метформіну з негайним вивільненням починали з дози 500 мг на добу й поступово збільшували дозу до 2000 мг на добу.
У разі застосування комбінації саксагліптину й метформіну з негайним вивільненням або у вигляді доповнення саксагліптину до метформіну з негайним вивільненням, або у вигляді одночасного прийому, у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, діарея була єдиним побічним явищем з боку шлунково-кишкового тракту, що спостерігалося з частотою ≥5% в усіх групах лікування обох досліджень. У дослідженні додавання саксагліптину до метформіну з негайним вивільненням частота діареї становила 9,9%, 5,8% та 11,2% у групах саксагліптину 2,5 мг, 5 мг і плацебо відповідно. У разі одночасного прийому саксагліптину й метформіну з негайним вивільненням у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, частота діареї становила 6,9% у групі саксагліптин 5 мг + метформін з негайним вивільненням і 7,3% у групі плацебо + метформін з негайним вивільненням.
Гіпоглікемія
У клінічних дослідженнях саксагліптину частоту гіпоглікемічних небажаних реакцій визначали на основі усіх повідомлень про випадки гіпоглікемії. Одночасне визначення рівня глюкози не вимагалося або в деяких пацієнтів, рівень глюкози був нормальним. Тому неможливо остаточно визначити, чи усі з цих повідомлень відображають істинну гіпоглікемію.
Частота повідомлень про гіпоглікемію при застосуванні саксагліптину 2,5 мг і саксагліптину 5 мг порівняно з плацебо в умовах монотерапії становила 4% і 5,6% порівняно з 4,1% відповідно. У дослідженні додавання до метформіну з негайним вивільненням частота повідомлень про гіпоглікемію становила 7,8% при застосуванні саксагліптину 2,5 мг, 5,8% при застосуванні саксагліптину 5 мг і 5% при прийомі плацебо. В умовах одночасного прийому саксагліптину й метформіну з негайним вивільненням у пацієнтів, які раніше не отримували лікування, частота повідомлень про гіпоглікемію становила 3,4% у групі саксагліптин 5 мг + метформін з негайним вивільненням і 4% у групі плацебо + метформін з негайним вивільненням.
В активно контрольованому дослідженні, в якому порівнювали додаткову терапію саксагліптином 5 мг з гліпізидом у пацієнтів з недостатнім контролем глікемії на фоні тільки метформіну, частота повідомлень про гіпоглікемію становила 3% (19 явищ у 13 пацієнтів) при застосуванні саксагліптину 5 мг порівняно з 36,3% (750 явищ у 156 пацієнтів) при застосуванні гліпізиду. Підтверджена гіпоглікемія з клінічними проявами (з наданням результату вимірювання глюкози у взятій з пальця краплі крові за допомогою тест-смужки ≤50 мг/дл) не спостерігалася у жодного з пацієнтів, які приймали саксагліптин, і спостерігалась у 35 пацієнтів, які приймали гліпізид (8,1%) (p
У дослідженні саксагліптину як доповнення до інсуліну загальна частота повідомлень про гіпоглікемію становила 18,4% для саксагліптину 5 мг і 19,9% для плацебо. Однак частота підтвердженої гіпоглікемії з клінічними проявами (з наданням результату вимірювання глюкози у взятій з пальця краплі крові за допомогою тест-смужки ≤50 мг/дл) була вищою при застосуванні саксагліптину 5 мг (5,3%), ніж при прийомі плацебо (3,3%). У пацієнтів, які приймали інсулін у комбінації з метформіном, частота підтвердженої гіпоглікемії з клінічними проявами становила 4,8% при застосуванні саксагліптину порівняно з 1,9% при прийомі плацебо.
У дослідженні саксагліптину як доповнення до комбінації метформіну з сульфонілсечовиною загальна частота повідомлень про гіпоглікемію становила 10,1% при застосуванні саксагліптину 5 мг і 6,3% при прийомі плацебо. Підтверджена гіпоглікемія спостерігалася у 1,6% пацієнтів, які приймали саксагліптин, і в жодного з пацієнтів групи плацебо (див. розділ «Особливості застосування»).
Реакції гіперчутливості
Саксагліптин
Явища, пов’язані з індивідуальною гіперчутливістю, такі як кропив’янка та набряк обличчя, спостерігалися в 1,5%, 1,5% та 0,4% пацієнтів, які приймали саксагліптин 2,5 мг, саксагліптин 5 мг і плацебо відповідно. Жодне з цих явищ у пацієнтів, які приймали саксагліптин, не зумовило потребу в госпіталізації і не розцінювалося як загрозливе для життя. Один пацієнт у групі саксагліптину, включений в аналіз об’єднаних даних досліджень, припинив лікування досліджуваним препаратом через генералізовану кропив’янку і набряк обличчя.
Порушення функції нирок
У дослідженні SAVOR небажані реакції, пов’язані з порушенням функції нирок, у тому числі зміни лабораторних показників (тобто подвоєння показників рівня креатиніну сироватки порівняно з вихідним рівнем та рівень креатиніну сироватки >6 мг/дл), спостерігалися в 5,8% (у 483 з 8280) пацієнтів, які приймали саксагліптин, і в 5,1% (у 422 з 8212) пацієнтів, які приймали плацебо. Найбільш частими небажаними реакціями були порушення функції нирок (2,1% порівняно з 1,9%), гостра ниркова недостатність (1,4% порівняно з 1,2%) та ниркова недостатність (0,8% порівняно з 0,9%) в групах саксагліптину й плацебо відповідно. Протягом періоду від вихідного рівня до закінчення лікування спостерігалося середнє зниження рШКФ на 2,5 мл/хв/1,73 м2 у пацієнтів, які приймали саксагліптин, та середнє зниження на 2,4 мл/хв/1,73 м2 у пацієнтів, які приймали плацебо. Зниження рШКФ від > 50 мл/хв/1,73 м2 (що відповідає нормі або легкому ступеню порушення функції нирок) до ≤ 50 мл/хв/1,73 м2 (що відповідає помірному або тяжкому порушенню функції нирок) спостерігалося у більшої кількості пацієнтів, рандомізованих у групу саксагліптину (у 421 з 5227, 8,1%), порівняно з пацієнтами, рандомізованими у групу плацебо (у 344 з 5073, 6,8%). Частка пацієнтів з небажаними реакціями з боку нирок зростала з погіршенням вихідної функції нирок та зі збільшенням віку незалежно від призначеного лікування.
Інфекції
Саксагліптин
Спонтанних повідомлень про випадки туберкульозу, асоційованого із застосуванням саксагліптину, не було; причинно-наслідковий зв’язок не встановлений.
Спонтанних повідомлень про випадки опортуністичних інфекцій, асоційованих із застосуванням саксагліптину, не було.
Основні життєві показники
Саксагліптин
Клінічно значущих змін основних життєвих показників у пацієнтів, які приймали саксагліптин окремо або в комбінації з метформіном, не спостерігалося.
Лабораторні аналізи
Абсолютна кількість лімфоцитів
Саксагліптин
Зменшення кількості лімфоцитів не супроводжувалося клінічно значущими небажаними реакціями. Дозування саксагліптину 10 мг не є схваленою дозою.
Клінічне значення зменшення кількості лімфоцитів відносно плацебо остаточно не з’ясоване. За наявності клінічних показань, таких як незвичайна або тривала інфекція, необхідно визначити кількість лімфоцитів. Вплив саксагліптину на кількість лімфоцитів у пацієнтів з лімфоцитарними аномаліями (наприклад вірус імунодефіциту людини) невідомий.
Концентрації вітаміну В12
Метформіну гідрохлорид
Метформін може спричиняти зниження концентрацій вітаміну В12 у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Досвід застосування препарату в післяреєстраційний період
У післяреєстраційний період було ідентифіковано додаткові побічні реакції. Оскільки про ці реакції відомо зі спонтанних повідомлень, отриманих від популяції невизначеної чисельності, звичайно неможливо достовірно оцінити їхню частоту або встановити наявність причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням препарату.
Про реакції підвищеної чутливості повідомлялося як про нечасті побічні реакції.
Часто повідомлялося про інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечових шляхів, гастроентерит, синусит, назофарингіт (тільки при початковому комбінаційному лікуванні).
Про панкреатит повідомлялося як про нечасту побічну реакцію.
Повідомлялося про такі порушення шлунково-кишкового тракту з відповідною частотою: нудота – часто, блювання – часто, панкреатит – нечасто, запор – невідомо.
Саксагліптин
- Реакції гіперчутливості, в тому числі анафілаксія, ангіоневротичний набряк та ексфоліативні ураження шкіри (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»)
- Панкреатит (див. розділ «Особливості застосування»)
- Тяжка та інвалідизуюча артралгія (див. розділ «Особливості застосування»)
- Бульозний пемфігоїд (див. розділ «Особливості застосування»)
Метформіну гідрохлорид
- Холестатичне, печінковоклітинне та змішане печінковоклітинне ураження печінки.
Про лактоацидоз повідомлялося як про дуже рідку побічну реакцію.
Про розлади функції печінки, гепатит повідомлялося як про дуже рідкі побічні реакції.
Про шлунково-кишкові розлади (шлунково-кишкові симптоми: нудота, блювання, діарея, болі в животі і втрата апетиту) повідомлялося як про дуже часті побічні реакції.
Про дефіцит вітаміну В12 повідомлялося як про дуже рідку побічну реакцію (довготривале лікування метформіном пов'язане зі зниженням всмоктування вітаміну В12, що дуже рідко може призвести до клінічно значущого дефіциту вітаміну В12 (наприклад до мегалобластної анемії)).