Дибізид

Склад

• діючі речовини: метформіну гідрохлорид і глипизид;
• 1 таблетка містить 500 мг метформіну гідрохлориду 5 мг гліпізиду;
• Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, тальк, кремнію діоксид колоїдний, натрію крохмалю (тип А).

Форма випуску

Таблетки (по 10 таблеток в блістері, по 6 блістерів в коробці з картону).

Основні фізико-хімічні властивості

Білі таблетки овальної форми з рискою для поділу з одного боку.

Фармакодинаміка

Гліпізид знижує підвищений рівень глюкози в крові у відповідь на їжу за рахунок стимуляції секреції інсуліну ß-клітинами острівцевих тканини підшлункової залози. Позапанкреатічна дію включає в себе зниження глюконеогенезу та підвищення чутливості до інсуліну клітин печінки та м'язів. Виявляє фібринолітичну активність.

Метформін проявляє себе в ролі антигіперглікемічний агента, який підвищує чутливість тканин печінки та периферичних тканин до інсуліну. Також він позитивно впливає на рівень ліпідів в плазмі крові та посилює фібринолітичну активність. Терапія метформіном не викликає увели-ня маси тіла у пацієнтів.

Фармакокінетика

Фармакокінетика визначається дією компонентів препарату (гліпізиду та метформіну), які не впливають на фармакокінетику один одного.

Гліпізид швидко і повністю абсорбується після перорального застосування. Максимальний період всмоктування, якщо немає їжі в шлунку, становить 1-2 години. Їжа може уповільнювати всмоктування.

Розподіл 98% зв'язаного з білками плазми крові препарату розподіляється швидко. Препарат і його метаболіти не виявляються в мозку і спинномозкової рідини.

Фармакокінетика гліпізиду лінійна в діапазоні доз 5-60 мг. Виводиться шляхом біотрансфор-формації в печінці, менше 10% введеної дози виводиться в незміненому вигляді з сечею і калом; продукти біотрансформації також виводяться із сечею (80%) і калом (10%). Період напіввіве-дення становить 2-4 години.

Біодоступність метформіну після перорального застосування становить 50-60%, всмоктується в шлунково-кишковому тракті протягом 6:00 і швидко розподіляється по тканинах. Виведення метформіну нирками - двофазне. 95% від абсорбованого виводиться під час першої фази з періодом напіввиведення 6:00. Решта під час другої фази з періодом напіввиведення 20 годин. Метформін не зв'язується з білками плазми, 40-60% виводиться в незміненому вигляді з сечею і 30% - з калом.

Інсулінонезалежний цукровий діабет, який не компенсується дієтою та фізичними навантаженнями, в тому числі у хворих з ожирінням та порушеннями ліпідного обміну.

Підвищена чутливість до метформіну, гліпізиду або до будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до інших препаратів сульфонілсечовини, сульфаніламідів. Цукровий діабет I типу. Діабетична кома і кома, діабетичний кетоацидоз (в таких випадках рекомендовано застосування інсуліну). Ниркова недостатність помірного (стадія ІІІb) і важкого ступеня або порушення функції нирок (кліренс креатиніну <45 мл/хв або СКФ <45 мл/хв / 1,73 м ^2). Гострі стани, що перебігають з ризиком розвитку порушень функції нирок, такі як: зневоднення організму, важкі інфекційні захворювання, шок. Захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби) декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок. Печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм. Лікування міконазолом. Період вагітності та годування груддю.

Дозу для дорослих визначає індивідуально. Початкова доза становить 0,5-1 таблетку на добу. Дозу поступово підвищують у разі необхідності - до 1-2 таблеток 1 або 2 рази на добу, але не більше 4 таблеток на добу перед прийомом їжі.

Через 10-15 днів проведеного лікування дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози в сироватці крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.

У разі переходу до лікування препаратом Дібізід-М необхідно припинити прийом іншого протидіабетичного засобу.

При застосуванні препарату в дозі метформіну 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак в цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть призвести до виникнення лактатацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати в стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.

Передозування препаратів сульфонілсечовини добре не вивчені. Але передозування препаратів сульфонілсечовини (глипизид) може викликати гіпоглікемію.

Симптоми помірної гіпоглікемії (без втрати свідомості та без неврологічних симптомів) необхідно коригувати прийомом вуглеводів (цукру), корекцією дози сахароснижающего препарату і / або дієтою. Ретельний нагляд за пацієнтом слід продовжувати, поки лікар не буде впевнений, що пацієнт у безпеці.

Тяжка гіпоглікемія з розвитком коми, судом або інших неврологічних розладів потребує невідкладної медичної допомоги з негайною госпіталізацією.

При встановленні діагнозу гіпоглікемічної коми або при підозрі на розвиток коми пацієнту необхідно швидко внутрішньовенно ввести 50 мл концентрованого розчину глюкози (50%) з подальшим постійним введенням менш концентрованого розчину глюкози (10%) з частотою, яка буде підтримувати рівень глюкози в крові більше 1 г/л. Необхідно забезпечити постійне спостереження за пацієнтом. Залежно від стану пацієнта лікар приймає рішення про подальше моніторингу.

Гліпізид має високий рівень зв'язування з білками плазми, тому застосування діалізу неефективно.

Частими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювота, діарея, біль в животі, відсутність апетиту. Ці симптоми в більшості випадків проходять самостійно. Для попередження виникнення зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування і застосування добової дози в 2 прийоми.

Якщо епізод гіпоглікемії тяжким або тривалим і стан пацієнта тимчасово під контролем завдяки прийому цукру, необхідна невідкладна медична допомога або навіть госпіталізація.

Побічні ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

Дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і <1/10), нечасто (> 1/1000 і <1/100), рідко (> 1/10000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000).

Порушення обміну речовин .

• Часто гіпоглікемія.
• Дуже рідко Лактоацидоз (див. Розділ «Особливості застосування»), гіпонатріємія.
• При тривалому застосуванні препарату може знижуватися всмоктування вітаміну В _12, що супроводжується зниженням його рівня в сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамінозу _В12, якщо у пацієнта є мегалобластна анемія.

З боку нервової системи.

• Часто порушення смаку.

З боку травної системи. Дуже часто порушення з боку травної системи, такі як нудота, блювання, діарея, біль в животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і в більшості випадків спонтанно зникають. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дозування і застосування добової дози препарату в 2 прийоми під час або після прийому їжі.

• Дуже рідко запор.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Нечасто холестатичнажовтуха. При виникненні холестатичної жовтяниці лікування слід припинити. Зазначені побічні ефекти зазвичай зникають після відміни препарату.

• Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, повністю зникають після відміни препарату. Підвищення рівня печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, лужної фосфатази), гепатит (поодинокі випадки).

З боку шкіри та підшкірних тканин.

• Нечасто екзема.
• Дуже рідко шкірні реакції, що включають еритема, свербіж, кропив'янка, дерматит алергічний кореподобная висип, макулопапулізній висип, фотосенсибілізації.

З боку системи крові та лімфатичної системи: гематологічні розлади виникають рідко і можуть включати гемолітичної анемії, тромбоцитопенія, лейкопенія, пацітопенію, лоцітопенію, агранулоцідоз. Зазвичай ці явища зникають після відміни лікування.

З боку органу зору: через зміни рівня глюкози в крові можуть виникнути тимчасові порушення зору, особливо на початку лікування. Діплонія, зниження гостроти зору.

З боку нервової системи.

• Нечасто: запаморочення, сонливість, тремор.
• Дуже рідко: головний біль, сплутаність свідомості.

Реакції, характерні для класу препаратів сульфонілсечовини: випадки еритроцитопенія, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії, алергічного васкуліту, гіпонатріємії, підвищення рівня печінкових ферментів і навіть порушення функції печінки (наприклад, з холестазом та жовтяницею), гепатиту з регресією після відміни препаратів сульфонілсечовини або рідко випадках з наступною печінковою недостатністю, що загрожувала життю.

Вроджені, сімейні та генетичні порушення.

• Частота невідома: порфірія.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Застосування Дібізіду-М протипоказано в період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольований діабет під час вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розвитку вроджених аномалій та перинатальної летальності. Є обмежені дані застосування метформіну вагітним жінкам, не вказують на підвищений ризик вроджених аномалій. Доклінічні дослідження не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона або плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а також в разі настання вагітності для лікування діабету рекомендується застосовувати препарати, в складі яких є метформін і глипизид, а інсулін для підтримки рівня глюкози в крові максимально наближеним до нормального, для зменшення ризику розвитку вад плоду.

Досвід застосування гліпізиду під час вагітності обмежений, також обмежені дані щодо застосування інших препаратів сульфонілсечовини. Дослідження на тваринах показали, що глипизид не робить тератогенної дії.

Годування грудьми. Метформін виводиться в грудне молоко, але у новонароджених / немовлят, які перебували на грудному вигодовуванні, побічні ефекти не спостерігалося. Однак, оскільки недостатньо даних про безпеку застосування препарату, годування груддю не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення про припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування і потенційного ризику побічних ефектів для дитини.

Відсутні дані про проникнення гліпізиду або його метаболітів у грудне молоко. Дібізід-М протипоказаний під час годування грудьми через можливість виникнення неонатальної гіпоглікемії. Не можна виключити ризик для новонароджених та немовлят.

Фертильність. Метформін не впливав на фертильність тварин при застосуванні в дозах 600 мг/кг / добу, що майже в 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

У доклінічних дослідженнях впливу гліпізиду на фертильність або репродуктивну здатність самок і самців щурів встановлено не було.

Діти

Безпека і ефективність застосування препарату у дітей не встановлені, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При застосуванні Дібізід-М, враховуючи можливість гіпоглікемічних станів (тремтіння рук, почуття страху, зниження артеріального тиску) пацієнти повинні знати симптоми гіпоглікемії і бути обережними при керуванні автотранспортом і використанні інших механізмів, особливо коли оптимальної стабілізації глікемічного контролю не було досягнуто, наприклад при переході з інших лікарських засобів або під час нерегулярного прийому препарату.

При призначенні препаратів, одночасне застосування з якими може привести до гіпо- або гіперглікемії (див. Нижче), необхідно попередити пацієнта про необхідність ретельного контролю рівня глюкози в крові під час лікування. Може виникнути потреба в регулюванні дози сахароснижающего препарату під час і після лікування цими препаратами.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик гіпоглікемії.

Протипоказано одночасне застосування.

Міконазол підсилює гіпоглікемічний ефект з можливим розвитком симптомів гіпоглікемії і навіть розвитком коми.

Не рекомендується одночасне застосування.

Нестероїдні протизапальні препарати (наприклад, фенілбутазон для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини (заміщає їх зв'язок з білками плазми та / або зменшує їх виведення). Алкоголь підвищує ризик виникнення гіпоглікемічних реакцій (через інгібування компенсаторних реакцій), що може призвести до гіпоглікемічної коми. Слід уникати вживання алкоголю та прийому препаратів, що містять алкоголь. Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактатацидоза, особливо у випадках голодування або дотримання низькокалорійної дієти, а також при печінковій недостатності. При лікуванні препаратом Дібізід-М слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять спирт.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Внутрішньовенне застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може привести до ниркової недостатності та, як наслідок, акумуляції метформіну і підвищення ризику розвитку лактоацидозу.

Пацієнтам з СКФ> 60 мл/хв / 1,73 м ² застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідження і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, тільки після повторної оцінки функції нирок і підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок (див . розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю (СКФ 45 - 60 мл/хв / 1,73 м ²⁾ застосування метформіну слід припинити за 48 годин до введення йодовмісних рентгеноконтрастних речовин і не відновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, тільки після повторної оцінки функції нирок і підтвердження відсутності подальшого погіршення стану нирок.

Комбінації, що вимагають обережності.

При одночасному застосуванні з одним із нижчезазначених препаратів в деяких випадках може виникнути гіпоглікемія внаслідок посилення гіпоглікемічного ефекту: інші цукрознижувальні препарати (інсуліни, акарбоза, тіазолідиндіони, інгібітори діпептіділпептідази-4, агоністи рецепторів глюкагоноподобного пептиду-1 (ГПП-1)), β-блокатори флуконазол, інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл), антагоністи Н ₂ рецепторів, інгібітори МАО, сульфаніламіди, кларитроміцин, симпатоміметики, нестероїдні протизапальні препарати. Необхідно частіше контролювати рівень глюкози в крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такого спільної терапії необхідно коригувати дозу Дібізід-М.

Діуретики, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактоацидозу внаслідок можливого зниження функції нирок.

Комбінації, що вимагають обережності.

Флуконазол збільшує період напіврозпаду сульфонілсечовини, що може привести до появи симптомів гіпоглікемії.

Вориконазол. Хоча це і не добре вивчено, але вориконазол може підвищувати в плазмі крові рівні сульфонілсечовини (наприклад, толбутамід, гліпізид і глібурид), отже, викликати гіпоглікемію.

Саліцилати (ацетилсаліцилова кислота) можуть з більшувати гіпоглікемічний ефект Дібізід-М.

β-блокатори. Все β-блокатори маскують деякі симптоми гіпоглікемії (тобто серцебиття і тахікардії). Більшість не кардіоселективних β-блокаторів підвищують частоту і тяжкість гіпоглікемії.

Інгібітори АПФ.

Застосування інгібіторів АПФ може призвести до збільшення гіпоглікемічного ефекту у хворих на цукровий діабет, які отримували Дібізід-М. Циметидин. Застосування циметидину може бути пов'язано зі зниженням вмісту глюкози в крові після прийому їжі у пацієнтів, які отримували глипизид.

Гіпоглікемічна дія сульфонілсечовини, в цілому також може бути посилена інгібіторами МАО, хінолонами та препаратами, які сильно зв'язуються з білками, такі як сульфаніламіди, хлорамфенікол, пробенецид, кумарини та фібрати.

Коли такі препарати призначаються пацієнтові, отримує глипизид, то пацієнт повинен перебувати під наглядом через можливість гіпоглікемії.

Препарати, одночасне призначення з якими може підвищити ризик виникнення гіперглікемії.

Не рекомендується одночасне застосування.

Даназол надає діабетогенних дію. Якщо неможливо уникнути призначення даназол, тоді необхідно попередити пацієнта і активувати самоконтроль рівня глюкози в крові та сечі. Можливо скорегувати дозування Дібізід-М під час лікування даназолом і після припинення прийому даназол.

Комбінації, що вимагають обережності.

Фенотіазини при застосуванні в високих дозах (більше 100 мг на добу) підвищує рівень глюкози в крові (внаслідок зменшення вивільнення інсуліну).

Глюкокортикоїди (для системного та місцевого застосування: внутрішньосуглобові, шкірні та ректальні препарати) і тетракозактид підвищують рівень глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зменшують толерантність до вуглеводів).

Симпатоміметики: ритодрин, сальбутамол, тербуталін підвищують рівень глюкози крові через β ₂ -агоністічній ефект.

Прогестогени. Діабетогенний ефект високих доз прогестагенів. Попередити пацієнта і підвищити самоконтроль глюкози в крові та сечі. Можливо необхідно регулювати дозування Дібізід-М під час лікування з нейролептиками, кортикоїдами або прогестагенів і після припинення прийому. До інших препаратів, які можуть призводити до гіперглікемії і привести до втрати контролю рівня глюкози в крові відносяться тіазиди та інші сечогінні засоби, гормони щитоподібної продукти, естрогени, оральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, блокатори кальцієвих каналів та ізоніазид.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в сухому, недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.