Денофікс

Денофікс, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг та 120 мг:

• застосовувати для лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладанням кристалів уратів, зокрема за наявності тофусів та/або подагричного артриту зараз чи в анамнезі.

Денофікс, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 120 мг:

• застосовувати для лікування та профілактики гіперурикемії у дорослих пацієнтів, які піддаються хіміотерапії з приводу гематологічних злоякісних новоутворень з помірним або високим ризиком синдрому лізису пухлини (СЛП).

Денофікс показаний дорослим пацієнтам.

Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

Найчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях, післяреєстраційних дослідженнях безпеки та в процесі постмаркетингового нагляду у пацієнтів з подагрою були: загострення (напади) подагри, порушення функції печінки, діарея, нудота, головний біль, запаморочення, задишка, висипання, свербіж, біль у суглобах, біль у м’язах, біль у кінцівках, набряки та підвищена втомлюваність. Ці побічні реакції мали здебільшого легкий або середній ступінь тяжкості. Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості до фебуксостату, деякі з них супроводжувалися системними проявами, та про рідкісні явища раптової серцевої смерті.

З боку харчування та обміну речовин - загострення (напади) подагри.

З боку нервової системи - головний біль, запаморочення.

З боку дихальної системи - задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту - діарея, нудота.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів - порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини - висипання (деякі форми з нижчою частотою виникнення зазначені нижче), свербіж

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини - біль у суглобах, біль у м’язах, біль у кінцівках.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Фебуксостат не слід застосовувати під час вагітності.

Фебуксостат не слід застосовувати жінкам у період годування грудьми.

Діти

Безпека та ефективність застосування фебуксостату дітям (віком до 18 років) не встановлені. Даних щодо застосування немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Були повідомлення про розвиток сонливості, запаморочення, парестезій та порушення чіткості зору на тлі застосування фебуксостату. Тому пацієнтам, які застосовують лікарський засіб Денофікс, рекомендується бути обережними при керуванні автотранспортними засобами та роботі з іншими механізмами до того часу, поки вони не переконаються у відсутності вищезазначених побічних реакцій.

У разі передозування показана симптоматична та підтримувальна терапія.

Меркаптопурин/азатіоприн

Відповідно до механізму своєї дії фебуксостат пригнічує ксантиноксидазу, тому супутнє застосування не рекомендується. Пригнічення ксантиноксидази може призводити до підвищення концентрації обох препаратів у плазмі, що може викликати мієлотоксичну реакцію. У разі одночасного введення фебуксостату дози меркаптопурину/азатіоприну слід зменшити до 20 % або менше від раніше призначеної дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Адекватність запропонованої корекції дози, яка ґрунтувалася на моделюванні та імітаційному аналізі даних доклінічних досліджень на щурах, була підтверджена результатами клінічного дослідження взаємодії лікарських засобів у здорових добровольців, які отримували азатіоприн у дозі 100 мг окремо та зменшену дозу азатіоприну (25 мг) у комбінації з фебуксостатом (40 або 120 мг).

Дослідження взаємодії фебуксостату під час іншої цитотоксичної хіміотерапії не проводилися.

У межах опорного дослідження пацієнтам із СЛП, які отримували різні режими хіміотерапії, зокрема з використанням моноклональних антитіл, призначали фебуксостат у дозі 120 мг. Однак під час цього дослідження не оцінювали взаємодії між лікарськими засобами, а також між лікарським засобом і захворюванням. Тому не можна виключати можливість взаємодії з будь-якими цитотоксичними препаратами, що призначаються сумісно.

Розиглітазон / субстрати CYP2C8

Фебуксостат є слабким інгібітором CYP2C8 in vitro. В дослідженні за участю здорових добровольців паралельне застосування фебуксостату (120 мг один раз на добу) й одноразової пероральної дози розиглітазону (4 мг) не впливало на фармакокінетику розиглітазону і його метаболіту N-дезметилрозиглітазону, що свідчить про те, що фебуксостат не пригнічує фермент CYP2C8 in vivo. Отже, одночасне введення фебуксостату і розиглітазону або інших субстратів CYP2C8 не вимагає корекції дози для цих препаратів.

Теофілін

У дослідженні за участю здорових добровольців оцінювали можливу взаємодію фебуксостату з теофіліном, щоб визначити, чи пригнічення ксантиноксидази фебуксостатом спричиняє підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові — цей ефект раніше зафіксований при застосуванні інших інгібіторів ксантиноксидази. При одночасному застосуванні фебуксостату у дозі 80 мг і теофіліну у дозі 400 мг не було виявлено жодних фармакокінетичних взаємодій або впливу на безпеку теофіліну. Таким чином, фебуксостат у дозі 80 мг можна застосовувати одночасно із теофіліном без особливих застережень. Даних щодо дози фебуксостату 120 мг немає.

Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації

Метаболізм фебуксостату залежить від активності ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікарські засоби, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та пробенецид, теоретично можуть впливати на виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату й напроксену по 250 мг 2 рази на добу спостерігалося посилення дії фебуксостату (Cmax [максимальна концентрація] становила 28 %, AUC [площа під кривою] — 41 %, t1/2 [період напіввиведення] — 26 %). У ході клінічних досліджень застосування напроксену та інших НПЗЗ / інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням побічних реакцій.

Фебуксостат можна одночасно застосовувати з напроксеном без зміни їх дози.

Індуктори глюкуронізації

Потужні індуктори ферменту УДФ-глюкуронілтрансферази можуть посилювати метаболізм та зменшувати ефективність фебуксостату. У пацієнтів, які приймають потужні індуктори глюкуронізації, рекомендується контролювати рівень сечової кислоти у плазмі через 1–2 тижні одночасної терапії. Після припинення застосування індуктора глюкуронізації можливе підвищення рівня фебуксостату у плазмі.

Колхіцин/індометацин/гідрохлортіазид/варфарин

Фебуксостат можна одночасно застосовувати з колхіцином або індометацином без зміни дози препаратів.

Також не потрібно змінювати дозу фебуксостату у разі одночасного застосування з гідрохлортіазидом.

Одночасне застосування фебуксостату з варфарином не вимагає зміни дози останнього. При застосуванні здоровим добровольцям фебуксостату (80 мг або 120 мг один раз на добу) з варфарином фармакокінетика останнього не змінювалася. Фебуксостат також не впливав на МНВ [міжнародне нормалізоване відношення] та активність фактора VІІ.

Дезипрамін / субстрати CYP2D6

За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором CYP2D6. У ході досліджень за участю здорових добровольців, які отримували 120 мг фебуксостату 1 раз на добу, спостерігалося збільшення AUC дезипраміну (субстрат CYP2D6) на 22 %, що свідчить про слабку пригнічувальну дію фебуксостату на фермент CYP2D6 in vivo.

Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату і субстратів CYP2D6 немає потреби змінювати їх дози.

Антацидні засоби

При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, відзначається затримка всмоктування фебуксостату (приблизно на 1 годину) та зменшення Сmax на 32 %, однак AUC фебуксостату суттєво не змінюється, тому фебуксостат можна застосовувати із антацидними засобами.

Спеціальні умови зберігання не вимагаються. Зберігати у недоступному для дітей місці.