Браунодин

• Для профілактики та лікування інфекцій непошкодженої та пошкодженої шкіри та слизових оболонок.
• Для дезінфекції шкірних покривів і антисептичної обробки слизових оболонок, наприклад перед хірургічними операціями, біопсією, ін’єкціями, пункціями, взяттям крові та катетеризацією сечового міхура.
• Для антисептичного лікування ран (наприклад, пролежнів, виразок ніг), опіків, інфекційних дерматозів.
• Для гігієнічної та хірургічної дезінфекції рук.

• Підвищена чутливість до йоду або підвищена чутливість до інших компонентів лікарського засобу.
• Гіпертиреоз або інші порушення функції щитоподібної залози.
• Герпетиформний дерматит Дюринга.
• Період перед та після лікування радіоактивним йодом.
• Ниркова недостатність.
• Протипоказано застосовувати новонародженим з дуже низькою масою тіла при народженні (менше 1500 г) через поглинання йоду шкірою.

З боку імунної системи

Дуже рідко: анафілактичні реакції аж до анафілактичного шоку.

Частота невідома: гіперчутливість.

З боку ендокринної системи

У разі поглинання великої кількості йоду (наприклад, при лікуванні великих ран або опіків) можуть виникати такі побічні реакції:

Дуже рідко: спричинений йодом гіпертиреоз у пацієнтів зі схильністю до нього (іноді з такими симптомами, як тахікардія або занепокоєння).

Частота невідома: гіпотиреоз.

З боку шкіри та підшкірних тканин

Дуже рідко: місцеві шкірні реакції гіперчутливості, наприклад контактні алергічні реакції пізнього типу, які можуть виникати у вигляді алергічної реакції, включаючи свербіж, почервоніння, висипання, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, сухість шкіри, хімічний та термічний опік шкіри. При прояві цих ознак слід припинити застосування лікарського засобу.

Частота невідома: зміна рівня електролітів сироватки крові (гіпернатріємія) і осмолярності, ниркова недостатність та тяжкий метаболічний ацидоз.

З боку нирок і сечовидільної системи

Частота невідома: порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність.

При передопераційному застосуванні для дезінфекції шкіри слід дотримуватися обережності, щоб уникати стікання лікарського засобу під тіло пацієнта, оскільки це може призвести до подразнення шкіри (див. розділ «Спосіб застосування»).

Пацієнтам з легкою формою вузлового зобу або після перенесеного захворювання щитоподібної залози Браунодин можна застосовувати лише за умови ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі та можливого ризику. Це також стосується пацієнтів, схильних до гіпертиреозу, тобто з автономними аденомами та/або функціональною автономією щитоподібної залози (особливо у осіб літнього віку). Браунодин не слід застосовувати таким пацієнтам протягом тривалого часу на великі ділянки (наприклад, довше 14 днів на ділянки площею понад 10 % поверхні тіла), оскільки не можна повністю виключити ризик подальшого гіпертиреозу, викликаного впливом йоду. Після відміни лікування слід контролювати стан пацієнтів протягом 3 місяців для вчасного виявлення ранніх ознак гіпертиреозу і належного обстеження функції щитоподібної залози.

Необхідно уникати довготривалого та частого застосування лікарського засобу пацієнтам, які отримують літій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».)

Необхідно уникати тривалого та частого застосування лікарського засобу пацієнтам з порушенням функції нирок (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Рекомендовано уникати застосування розчину Браунодину під час вагітності.

Препарат не слід використовувати під час годування груддю.

Діти

Новонародженим та дітям віком до 1 року повідон-йод можна застосовувати тільки за суворими показаннями. Браунодин протипоказаний новонародженим з масою тіла менше 1500 г.

Потрібно уникати регулярного застосування новонародженим. У разі необхідності застосування слід спостерігати за функцією щитоподібної залози.

Дозування однакове як для дорослих, так і для дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Суттєвий вплив відсутній.

При гострій йодній інтоксикації виникають такі характерні симптоми:

• металевий присмак у роті, підвищене слиновиділення, відчуття печії чи біль у роті або горлі;
• подразнення та набряк в очах;
• шкірні реакції;
• шлунково-кишкові розлади та діарея;
• порушення функції нирок та анурія;
• недостатність кровообігу;
• набряк гортані із вторинною асфіксією, набряк легень, метаболічний ацидоз, гіпернатріємія.

Довготривала обробка опікових ран значними кількостями повідон-йоду може спровокувати порушення електролітного балансу або осмолярності сироватки крові з порушенням функції нирок або метаболічним ацидозом.

Після випадкового перорального прийому великої кількості повідону-йоду можуть виникнути симптоми гострої йодної інтоксикації, включаючи болі в животі та судоми, нездужання, блювання, діарею, зневоднення, зниження артеріального тиску з тенденцією до колапсу, набряк гортані, кровотечу (слизових оболонок і нирок), ціаноз, ураження нирок (некроз), що може призвести до анурезу (через 1–3 дні), парестезії, лихоманку і набряк легенів. Після надмірно високого споживання йоду протягом тривалого часу можуть розвиватися симптоми гіпертиреозу, такі як тахікардія, ажитація, тремтіння і головний біль.

За опублікованими даними, симптоми інтоксикації можуть виникати після прийому понад 10 г повідону-йоду.

Лікування. Симптоматична та підтримувальна терапія з особливою увагою до електролітного балансу, функції нирок і щитоподібної залози.

Слід негайно надати харчування, що містить крохмаль і білок (наприклад розчин крохмалю у воді або у молоці). Шлунок пацієнта слід промити 5 % розчином тіосульфату натрію або суспензією крохмалю.

У випадках токсичного поглинання токсичний рівень сироваткового йоду може бути ефективно знижений перитонеальним діалізом або гемодіалізом.

Функцію щитоподібної залози слід ретельно контролювати, проводячи клінічні тести, для виключення можливості індукованого йодом гіпертиреозу або ж для лікування цього стану на ранній стадії, залежно від випадку.

Подальше лікування повинно бути зосереджено на будь-яких інших симптомах, таких як метаболічний ацидоз і функціональне порушення нирок.

Лікування йод-індукованого гіпертиреозу

Лікування йод-індукованого гіпертиреозу залежить від його форми. Легка форма іноді не вимагає лікування взагалі, а при тяжкій формі може знадобитися терапія тиреостатиком (що має лише відкладений ефект). У найбільш тяжких випадках (критичні тиреотоксичні стани) може потребуватися інтенсивна терапія, плазмаферез або тиреоїдектомія.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.