Артіма

Для полегшення симптомів при легкому та помірному остеоартриті коліна.

Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Лікарський засіб Артіма не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панцирів молюсків. Такі пацієнти більш схильні до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має такі протипоказання: кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, знижена функція лівого шлуночка, захворювання провідності серця, атріовентрикулярна (АВ) блокада ІІ–ІІІ ступеня, тяжка брадикардія, розлади згортання крові, синдром Вольфа — Паркінсона — Уайта, синдром Адамса — Стокса, судоми в анамнезі, спричинені застосуванням лідокаїну, синдром слабкості синусового вузла, тяжкі порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія, інфекції у місці ін’єкції, гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливості).

• з боку імунної системи: частота невідома — алергічні реакції (гіперчутливість);
• з боку обміну речовин та харчування: частота невідома — негативний вплив на моніторинг цукру в крові, гіперглікемія у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози;
• психічні розлади: частота невідома — безсоння;
• з боку нервової системи: часто — цефалгія (головний біль), сонливість, частота невідома — запаморочення;
• з боку органів зору: частота невідома — порушення зору;
• з боку серця: частота невідома — аритмія серця, наприклад тахікардія;
• з боку судинної системи: нечасто — почервоніння;
• з боку травної системи: часто — нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шлунку та біль, диспепсія;
• з боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто — еритема, висип, свербіж; частота невідома — випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка;
• з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: частота невідома — астма, загострення астми;
• з боку гепатобіліарної системи: частота невідома — жовтяниця;
• загальні розлади та порушення в місці введення: часто — втомлюваність, частота невідома — набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення;
• результати досліджень: частота невідома — підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо застосування у період вагітності або годування груддю відсутні, тому застосування лікарського засобу протипоказано цій категорії пацієнтів.

Діти

Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність лікарського засобу для таких пацієнтів не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем та користуватися іншими механізмами не проводилися. Під час застосування глюкозаміну можуть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Випадки передозування (випадкові чи навмисні) не відзначались. У разі передозування слід припинити прийом препарату та, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозування лідокаїну гідрохлориду з боку центральної нервової системи можуть бути оніміння язика і губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Симптомами передозування лідокаїну гідрохлориду з боку серцево-судинної системи та дихальної функції можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, АВ-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необхідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування препарату, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

Слід уникати змішування вмісту ампул лікарського засобу з іншими ін’єкційними препаратами.

Дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном обмежені, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за пацієнтами, які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкозаміном. Супровідне лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічна значимість цієї взаємодії, ймовірно, обмежена.

Препарат сумісний з нестероїдними протизапальними засобами і глюкокортикостероїдами.

До складу ін’єкційної форми препарату входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін виявляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгується місцевоанестезувальна дія останнього.

Зберігати при температурі від 2 ºС до 8 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.