Арикстра

Склад

Діюча речовина: фондапаринукс натрію;

1 шприц (0,5 мл) містить 2,5 мг фондапаринуксу натрію;

допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін’єкцій, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: попередньо заповнений скляний шприц, що містить прозору або майже прозору, безбарвну рідину, що практично не містить видимих часток.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Код АТХ В01А Х05.

Фармакодинаміка

Фондапаринукс є синтетичним селективним інгібітором активованого фактора Х (Ха). Антитромботична активність фондапаринуксу є результатом селективного пригнічення фактора Ха, опосередкованого антитромбіном III (АТ ІІІ). Вибірково зв’язуючись з АТ III, фондапаринукс потенціює (приблизно в 300 разів) початкову нейтралізацію фактора Ха антитромбіном III. Нейтралізація фактора Ха перериває ланцюг коагуляції в крові та інгібує як створення тромбіну, так і формування тромбів. Препарат не інактивує тромбін (активований фактор II) та не діє на тромбоцити.
У дозі 2,5 мг фондапаринукс не впливає на результати звичайних коагуляційних тестів, таких як активований частковий тромбопластиновий час (аЧТЧ), активований час згортання (АЧЗ) або протромбіновий час (ПЧ)/міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у плазмі крові, а також не змінює час кровотечі або фібринолітичну активність. Однак були отримані поодинокі повідомлення про збільшення аЧТЧ.
Фондапаринукс не вступає у перехресні реакції із сироваткою у хворих із індукованою гепарином тромбоцитопенією.

Фармакокінетика

Всмоктування: Біодоступність — 100%. Максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2 години після підшкірного введення. Рівноважна концентрація настає через 3–4 дні (при прийомі 1 раз на добу).

Розподіл: Об’єм розподілу — 7–11 л. Препарат специфічно та майже виключно зв'язується з антитромбіном III (АТ III) (97–98,6%), що виключає лікарські взаємодії через витіснення з білками плазми.

Метаболізм: Активні метаболіти відсутні. Препарат не пригнічує ферменти CYP450, тому взаємодії на рівні печінкового метаболізму не очікуються.

Виведення: Виводиться переважно нирками у незміненому вигляді (64–77%). Період напіввиведення (T1/2) становить близько 17 годин (у молодих) та 21 годину (у літніх).

Порушення функції нирок: Зі зниженням кліренсу креатиніну плазмовий кліренс препарату зменшується (при помірній недостатності — у 2 рази, при тяжкій — у 5 разів), а період напіввиведення зростає до 29 та 72 годин відповідно.

Порушення функції печінки: При легкій та помірній недостатності зміна дози не потрібна (концентрація вільного препарату залишається незмінною). Тяжка форма не вивчалася.

Вік і маса тіла: У пацієнтів віком понад 75 років кліренс знижений через вікове зменшення функції нирок. Кліренс також зростає на 9% на кожні 10 кг маси тіла.

Стать і раса: Клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці залежно від статі чи раси (європеоїдна, монголоїдна, негроїдна) не виявлено. У дітей застосування не вивчалося.

• Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після великих ортопедичних операцій на нижніх кінцівках, у тому числі при переломі стегна (включаючи подовжену профілактику), та операціях ендопротезування кульшового та колінного суглобів.
• Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів після операцій на органах черевної порожнини, які мають високий ризик тромбоемболічних ускладнень, наприклад у пацієнтів після операції на черевній порожнині у зв’язку з онкологічним захворюванням.
• Профілактика венозних тромбоемболій у пацієнтів з високим ризиком виникнення таких ускладнень у зв’язку з тривалим обмеженням рухливості у період гострої фази захворювання, такої як серцева недостатність та/або гострі респіраторні порушення, та/або гострі інфекційні або запальні захворювання.
• Лікування нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда без підйому сегмента ST  у пацієнтів, яким не показане невідкладне (< 120 хв) інвазивне втручання (черезшкірне коронарне втручання – ЧКВ) .
• Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які лікуються тромболітиками, або у тих, хто первинно не отримував інших форм реперфузійної терапії.

Встановлена алергія до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату. Активна клінічно значуща кровотеча. Гострий бактеріальний ендокардит. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 20 мл/хв).

Арикстра призначена для підшкірної або внутрішньовенної ін’єкції. Не застосовувати внутрішньом’язово.

Підшкірна ін’єкція

Коли Арикстру застосовують у формі глибокої підшкірної ін’єкції, хворий має перебувати у положенні лежачи. Місцями введення повинні бути поперемінно ліва та права антеролатеральна або ліва та права постеролатеральна стінка живота. Щоб уникнути втрати препарату, не слід видаляти пухирець повітря з попередньо наповненого шприца перед ін’єкцією. Голку слід вводити на всю довжину перпендикулярно у складку шкіри, затиснену між великим і вказівним пальцем; протягом введення складку шкіри необхідно тримати затисненою.
Арикстра призначена лише для застосування під контролем лікаря. Підшкірну ін’єкцію вводити так само, як і у разі застосування класичного шприца.

Внутрішньовенна ін’єкція (лише перша доза при лікуванні хворих з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST)

Вводиться внутрішньовенно через наявну внутрішньовенну систему безпосередньо без розведення або з розведенням у невеликому об’ємі (25 або 50 мл) 0,9 % натрію хлориду. Щоб уникнути втрати препарату, не слід видаляти пухирець повітря з попередньо наповненого шприца перед ін’єкцією. Систему або катетер після ін’єкції слід добре промити 0,9 % розчином натрію хлориду для того, щоб упевнитись, що лікарський засіб був введений повністю. При розведенні АрикстриÒ 0,9 % розчином натрію хлориду введення слід проводити протягом 1−2 хвилини.
Перед застосуванням розчин для ін’єкцій необхідно візуально контролювати щодо відсутності видимих часток і зміни забарвлення. Попередньо заповнені шприци АрикстриÒ були розроблені із застосуванням автоматичної системи захисту голки для запобігання пошкоджень після ін’єкції препарату. Будь-який невикористаний препарат або матеріал необхідно утилізувати згідно з законодавчими нормами.

Діти

Безпека та ефективність застосування Арикстри дітям не встановлені.

Основні ризики: Найчастіші та серйозні небажані реакції — геморагічні ускладнення (кровотечі, зокрема рідкісні внутрішньочерепні/внутрішньомозкові та ретроперитонеальні) та анемія. Застосовувати з обережністю пацієнтам із підвищеним ризиком кровотеч.

Досліджена популяція: Безпеку дози 2,5 мг вивчали на понад 21 000 пацієнтів (ортопедія, хірургія черевнної порожнини, терапевтичні хворі та пацієнти з гострим коронарним синдромом — ГКС).

Частота та характер побічних явлень за категоріями

Кров та лімфатична система:

• Часті: післяопераційна кровотеча, анемія.
• Нечасті: носові, шлунково-кишкові кровотечі, кровохаркання, гематурія, гематоми, тромбоцитопенія, порушення коагуляції.

Інші органи та системи:

• Нечасті: нудота, блювання, висипання, свербіж, підвищення печінкових ферментів, периферичні набряки.
• Поодинокі: алергічні реакції (включно з анафілаксією та ангіоневротичним набряком), гіпокаліємія, артеріальна гіпотензія, головний біль, запаморочення.

Особливості при гострому коронарному синдромі (ГКС)

Профіль безпеки при ГКС узгоджується із даними профілактики венозних тромбоемболій.

Частота великих кровотеч на тлі фондапаринуксу була нижчою або порівнянною порівняно з препаратами порівняння (наприклад, 2,1% проти 4,1% порівняно з еноксапарином).

Серед частих негеморагічних явищ (≥ 1%) спостерігалися фібриляція передсердь, біль у грудях, головний біль, артеріальна гіпотензія та блювання.

Перевищення рекомендованих доз Арикстри може призвести до підвищеного ризику виникнення кровотечі. Відомого антидоту до фондапаринуксу немає. У разі передозування, що супроводжується геморагічними ускладненнями, слід припинити лікування та з’ясувати основну причину кровотечі. Слід розглянути питання про призначення відповідної терапії, такої як хірургічний гемостаз, поповнення крововтрати, переливання свіжої плазми крові, плазмаферез.

Спосіб введення: Препарат вводять виключно підшкірно (внутрішньом'язове введення суворо заборонено).

Черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ): Не рекомендується використовувати як самостійний антикоагулянт до та під час первинного ЧКВ при інфаркті міокарда або непервинного ЧКВ при нестабільній стенокардії, через ризик тромбозу напрямного катетера. Необхідно додатково застосовувати нефракціонований гепарин.

Ризик кровотеч: Вимагає обережності у пацієнтів із порушеннями згортання (наприклад, тромбоцити < 50000/мм³), виразкою шлунка/кишечника, нещодавніми крововиливами чи операціями на мозку/очах. Слід уникати сумісного застосування з іншими сильними антикоагулянтами (гепарини, фібринолітики тощо).

Епідуральна анестезія: При одночасному застосуванні можливе утворення епідуральних/спінальних гематом, що загрожують тривалим або остаточним паралічем.

Хворі літнього віку: Підвищений ризик кровотеч через вікове зниження ниркової функції та вищу експозицію препарату.

Низька маса тіла: Пацієнтам із масою тіла менше 50 кг препарат слід застосовувати з обережністю через підвищений ризик кровотеч і знижену елімінацію.

Ниркова недостатність: При кліренсі креатиніну < 50 мл/хв підвищений ризик кровотеч і тромбоемболій (дані для пацієнтів із кліренсом < 30 мл/хв обмежені).

Печінкова недостатність: При тяжкій формі корекція дози не потрібна, але через нестачу факторів згортання препарат застосовують обережно.

Інші застереження: Препарат не перехресно реагує при гепариніндукованій тромбоцитопенії (ГІТ) в анамнезі, проте застосовувати його слід обережно. Захисний ковпачок шприца містить натуральний латекс, що може викликати алергію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Арикстру не слід призначати вагітним жінкам, за винятком випадків, коли очікувана користь від застосування буде переважати потенційний ризик для плода.

Протягом лікування препаратом годування груддю не рекомендується. Проте пероральне всмоктування препарату в організм дитини малоймовірне.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, не проводилися, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи.

Препарати, що можуть збільшувати ризик кровотечі, не слід застосовувати одночасно з Арикстрою, за винятком антагоністів вітаміну К, що застосовуються для лікування венозних тромбоемболій. Якщо таке сумісне застосування є необхідним, його слід проводити під ретельним контролем.

У результаті клінічних досліджень фондапаринуксу було доведено, що його сумісне застосування з пероральними антикоагулянтами (варфарином), антиагрегантами (ацетилсаліциловою кислотою), нестероїдними протизапальними препаратами (піроксикамом) і серцевими глікозидами (дигоксином) суттєво не впливає на фармакокінетику фондапаринуксу. Доза фондапаринуксу (10 мг), яку застосовували у дослідженнях взаємодії, перевищувала дозу, рекомендовану для застосування за поточними показаннями.

Крім того, препарат не впливав ні на антикоагуляційну активність варфарину (за міжнародним нормалізованим співвідношенням – МНС), ні на час кровотечі протягом лікування ацетилсаліциловою кислотою або піроксикамом, ні на фармакокінетику дигоксину у рівноважному стані.

Подальша терапія іншими антикоагулянтами.

Якщо необхідно почати подальше лікування гепарином або низькомолекулярним гепарином, першу ін’єкцію, як правило, роблять через один день після останньої ін’єкції фондапаринуксу. Якщо необхідне подальше лікування антагоністом вітаміну К, терапію фондапаринуксом слід продовжувати до досягнення цільового значення МНС.

Зберігати при температурі нижче 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Fondaparinux Sodium / pubchem.ncbi.nlm.nih.gov;
• Fondaparinux sodium / drugbank.com.