Аналоги
З цим товаром купують
|
|
Склад:
1 таблетка містить 10 мг мемантину гідрохлориду.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 400, заліза оксид жовтий (Е 172).
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, від блідо-жовтого до жовтого кольору, овальної форми, з лінією для розлому і маркуванням щодо її «М» зліва і справа з одного боку, і «1» зліва і «0 »справа - з іншого.
Таблетка може бути розділена на дві половини.
Форма випуску:
Таблетки, вкриті оболонкою, по 10 мг №28.
Купити Абікса можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.
Абікса застосовується при деменції, включаючи хворобу Альцгеймера легкого, помірного та тяжкого ступеня. Для призначення препарату потрібен медичний огляд і консультація лікаря, щоб визначити ступінь захворювання і вибрати стандартний режим терапії.
Застосування Абікса дозволяє нормалізувати когнітивні функції, підвищити якість життя пацієнтів і знизити частоту прояву поведінкових порушень. Необхідний лікувальний ефект спостерігається при регулярному прийомі, при цьому може вимагатися тривале використання препарату. Актуальна ціна на препарат Абікса таблетки вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Абікса інструкція знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару.
У симптоматиці та прогресуванні нейродегенеративної деменції, за сучасними науковими даними, важливу роль відіграє порушення глутаматергічної нейромедиації, особливо за участю NMDA(N-метил-D-аспартат)-рецепторів.
Мемантин є потенціалзалежним, середньої афінності неконкурентним антагоністом NMDA-рецепторів. Мемантин блокує ефекти глутамату, який в патологічно підвищеній концентрації може призвести до дисфункції нейронів.
У пацієнтів c хворобою Альцгеймера від легкого до тяжкого ступеня, у яких лікування мемантином у дозі 10 мг 2 рази на добу триває протягом 6 міс, відзначали такі позитивні ефекти: стабілізація або поліпшення стану загальної та функціональної сфери, когнітивних можливостей.
Мемантин характеризується абсолютною біодоступністю приблизно 100%; час досягнення Tmax у плазмі кровi — 3–8 год. Не виявлено впливу прийому їжі на всмоктування препарату. Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10–40 мг. Доза 20 мг зумовлює стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах 70–150 нг/мл (0,5–1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При призначенні мемантину в добовій дозі 5–30 мг співвідношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та плазмі крові дорівнює 0,52. Приблизно 45% мемантину зв'язується з протеїнами плазми крові. В організмі людини близько 80% мемантину циркулює в незміненому вигляді, основний метаболіт N-3,5-диметил-глудантан не має NMDA-антагоністичної активності. Участі цитохрому P450 у метаболізмі in vitro не виявлено.
Добова доза 20 мг викликає стабільну концентрацію мемантину в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг / мл (0,5-1 мкмоль) зі значними індивідуальними варіаціями. При застосуванні добових доз від 5 до 30 мг ставлення вмісту препарату в цереброспінальній рідині і сироватці крові становить 0,52. Приблизно 45% мемантину зв'язується з білками плазми крові.
Мемантин елімінується переважно нирками згідно кривої моноекспоненціальної залежності, T1/2 — 60–100 год, загальний кліренс — 170 мл/хв/1,73 м2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватися в 7–9 разів. Лужне середовище сечі може відбуватися в результаті зміни дієти, наприклад при заміні багатого м'ясними стравами раціону вегетаріанським, або внаслідок частого прийому антацидних препаратів.
У добровольців похилого віку з нормальною або зниженою функцією нирок (кліренс креатиніну 50–100 мл/хв/1,73 м2) спостерігали стійку кореляцію між величинами кліренсу креатиніну і загального ниркового кліренсу мемантину.
Вплив порушення функції печінки на показники фармакокінетики мемантину не вивчали. Оскільки метаболіти не мають антагоністичної активності до NMDA-структур, клінічно значущих змін фармакокінетики при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня не відзначають.
Фармакодинамічний і фармакокінетичний зв'язок: при застосуванні мемантину в дозі 20 мг/добу рівень концентрації в цереброспінальній рідині відповідає величині Ki (константа гальмування) для мемантину, що становить 0,5 мкмоль в області фронтальної кори головного мозку людини.
Деменція, хвороба Альцгеймера від легких до тяжких форм.
Лікування слід починати і проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування деменції, хвороби Альцгеймера. Терапію слід починати тільки за умови наявності опікуна, який регулярно контролюватиме прийом препарату пацієнтом. Діагноз встановлюють згідно з чинними рекомендаціями.
Дорослі. Лікування слід починати з дози 5 мг/добу (по 1/2 таблетки вранці) протягом 1-го тижня. Далі рекомендують призначення дози 10 мг/добу (по 1/2 таблетки 2 рази на добу) протягом 2-го тижня і потім – 15 мг/добу (1 таблетка вранці і 1/2 таблетки в післяобідній час) протягом 3-го тижня. Починаючи з 4-го тижня лікування можна проводити терапію із застосуванням рекомендованої підтримуючої дози 20 мг/добу (по 1 таблетці 2 рази на добу). Максимальна добова доза становить 20 мг. З метою зниження ризику появи негативних реакцій підтримуючу дозу визначають шляхом поступового підвищення дози на 5 мг на тиждень протягом перших 3 тиж. Таблетки можна приймати під час або незалежно від прийому їжі.
Пацієнти похилого віку. На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів віком старше 65 років становить 20 мг/добу (10 мг 2 рази на добу), як зазначено вище.
Порушення функції нирок. У пацієнтів з нормальною або порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (рівень креатиніну в плазмі крові до 130 ммоль/л) немає необхідності в зниженні дози препарату. У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40–60 мл/хв/1,73 м2) добову дозу слід знизити до 10 мг. Щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок дані відсутні.
Тривалість лікування індивідуально визначає лікар, який має досвід діагностики та лікування хвороби Альцгеймера. Слід регулярно оцінювати переносимість і дозування мемантину, краще протягом трьох місяців від початку лікування. Надалі клінічний ефект мемантину і реакцію пацієнта на лікування слід оцінювати регулярно відповідно до чинних клінічних рекомендацій. Підтримуюче лікування можна продовжувати, поки терапевтичний ефект залишається сприятливим, а переносимість мемантину пацієнтом - хорошою. Слід розглянути можливість припинення лікування мемантином, якщо зникають ознаки терапевтичного ефекту або погіршується переносимість лікування пацієнтом.
Під час клінічних досліджень при деменції середнього та тяжкого ступеня загальна частота побічних ефектів не відрізнялася від такої на фоні прийому плацебо, а самі побічні ефекти зазвичай характеризувалися легким та середнім ступенем тяжкості.
Загальні дані про найчастіші (4% для мемантину) побічні ефекти (незалежно від причинного зв'язку), що спостерігаються в популяції досліджуваних пацієнтів з деменцією середнього та тяжкого ступеня, наведені в таблиці.
| Вживаний термін за класифікацією WHO ART — термінології побічних реакцій ВООЗ |
Мемантин n=299 | Плацебо n=288 |
| Занепокоєння | 27 (9,0%) | 50 (17,4%) |
| Випадкове самотравмування | 20 (6,7%) | 20 (6,9%) |
| Нетримання сечі | 17 (5,7%) | 21 (7,3%) |
| Діарея | 16 (5,4%) | 14 (4,9%) |
| Безсоння | 16 (5,4%) | 14 (4,9%) |
| Запаморочення | 15 (5,0%) | 8 (2,8%) |
| Головний біль | 15 (5,0%) | 9 (3,1%) |
| Галюцинації | 15 (5,0%) | 6 (2,1%) |
| Падіння | 14 (4,7%) | 14 (4,9%) |
| Закреп | 12 (4,0%) | 13 (4,5%) |
| Кашель | 12 (4,0%) | 17 (5,9%) |
Часті побічні ефекти (1–10% і більш часті порівняно з плацебо) для пацієнтів, які приймали мемантин і плацебо, були представлені: з боку нервової системи: галюцинаціями (2 проти 0,7%), сплутаністю свідомості (1,3 проти 0,3%), запамороченням (1,7 проти 1,0%), головним болем (1,7 проти 1,4%) і відчуттям стомлюваності (1 проти 0,3%).
Нечастими побічними ефектами (0,1–1% і більш часті порівняно з плацебо) були занепокоєння, підвищення м'язового тонусу, блювота, цистит і підвищення лібідо.
Є свідчення про епілептичні напади, переважно у пацієнтів, у яких раніше відзначали судомний синдром.
Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого компонента препарату.
Безпека та ефективність застосування мемантину у дітей та підлітків не встановлені.
Даних щодо застосування мемантину для лікування пацієнтів з порушенням функції печінки немає.
Через відсутність даних щодо застосування препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≤9 мл/хв/1,73 м2) терапію мемантином у таких випадках не рекомендують.
Слід уникати одночасного застосування з такими N-метил-D-аспартат (NMDA) антагоністами як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Ці сполуки впливають на одну і ту ж систему рецепторів, і мемантин, тому побічні ефекти (в основному пов'язані з центральною нервовою системою) можуть бути більш частими або більш вираженими.
Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.
Деякі фактори, що викликають підвищення pH сечі, можуть зумовити необхідність ретельного спостереження за пацієнтом. Зазначені фактори включають значні зміни дієти, наприклад заміну багатого м'ясними стравами раціону на вегетаріанський або частий прийом антацидних препаратів. Крім того, pH сечі може підвищуватися при тубулярному нирковому ацидозі або тяжкій інфекції сечовивідних шляхів, викликаних Proteus bacteria.
У рамках більшості клінічних досліджень пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда, а також пацієнтів з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю (III–IV ступінь згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), неконтрольованою АГ, виключали з числа учасників. Внаслідок цього є лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідне ретельне спостереження.
Даних про вплив мемантину в період вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при ідентичних або дещо більш високих концентраціях порівняно з такими у людини. Потенційний ризик для людини невідомий. Мемантин не слід застосовувати в період вагітності за винятком випадків крайньої необхідності.
Не відомо, чи проникає мемантин у грудне молоко, що однак може мати місце, враховуючи ліпофільність субстанції. При застосуванні мемантину слід припинити годування груддю.
Препарат Абікса для дітей не рекомендований у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки та ефективності.
Хвороба Альцгеймера середнього та тяжкого ступеня зазвичай зумовлює зниження здатності керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Мемантин може впливати на швидкість реакції, тому амбулаторних пацієнтів слід попереджати про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами.
Симптоми: занепокоєння, психоз, зорові галюцинації, судомна готовність, сонливість, ступор і втрата свідомості. Лікування симптоматичне.
Слід уникати спочетанного застосування NMDA-антагоністів (амантадин, кетамін або декстрометорфан). Зазначені сполуки впливають на ту ж систему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов'язані з ЦНС, наприклад ризик розвитку фармакотоксичного психозу) можуть бути більш частими або більш вираженими. Є опубліковані дані про випадки можливого ризику при спочетанному застосуванні мемантину і фенітоїну.
Враховуючи механізм дії, при спочетанному застосуванні NMDA-антагоністів можливе посилення ефектів препаратів L-допа, агоністів дофамінергічних рецепторів і антихолінергічних засобів. Можливе зниження вираженості ефектів барбітуратів і нейролептичних засобів. Спочетанне призначення мемантину і спазмолітичних препаратів, дантролену і баклофену може призводити до модифікації їх ефектів, що може зумовити необхідність корекції доз.
Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін і нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що і амантадин, можливо, також здатні взаємодіяти з мемантином, зумовлюючи потенційний ризик підвищення концентрації в плазмі крові.
При сумісному застосуванні мемантину з гідрохлоротіазидом або будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлоротіазид, можливе зниження концентрації останнього в плазмі крові.
Не потребує спеціальних умов зберігання.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Абікса на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Повідомлення про побічну реакцію на лікарські засоби, вакцини, туберкулін, та/або відсутність ефективності лікарських засобів, та/або несприятливу подію після імунізації/туберкулінодіагностики в режимі on-line надається через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду (АІСФ) за посиланням https://aisf.dec.gov.ua.
Форма випуску: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг; по 14 таблеток у блістері; по 2 блістери у картонній коробці
Склад: 1 таблетка містить мемантину гідрохлориду 10 мг
Виробник: Данія
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
