Цетиризин-Астрафарм таблетки вкриті оболонкою 10 мг блістер 10 шт

Діюча речовина: цетиризин;

1 таблетка містить цетиризину дигідрохлориду у перерахуванні на 100% речовину 10 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; кросповідон; кремнію діоксид колоїдний безводний; покриття «СелеКоат™» (гіпромелоза, поліетиленгліколь (макрогол) 6000, титану діоксид (Е 171)).

Пігулки покриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору. На розломі видно два шари.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Похідні піперазину.

Код ATH R06A E07.

Фармакодинаміка

Цетиризин, метаболіт гідроксизину у людини, є потужним антагоністом селективним периферичних H1-Рецепторів. Відомо, що при зв'язуванні з рецепторамиin vitro не спостерігалося спорідненості з іншими рецепторами, що відрізняються від H1-Рецепторів. Крім антагоністичного впливу на H1-рецептори, цетиризин чинить антиалергічну дію: при застосуванні 10 мг 1 або 2 рази на добу препарат інгібує пізню фазу залучення в процес клітин запалення, особливо еозинофілів, у шкірі та кон'юнктиві осіб, яким вводили антиген, а в дозі 30 мг на добу інгібує приплив еозинофілів у бронхоальвеолярній рідині протягом пізньої фази звуження бронхів, спричиненої вдиханням алергенів у хворих на бронхіальну астму. Крім того, цетиризин інгібує пізню фазу реакції запалення, індуковану у пацієнтів з хронічною кропив'яною внутрішньошкірним введенням калікреїну. Також зменшує вираженість адгезії молекул, таких як ICAM-1 та VCAM-1, які є маркерами алергічного запалення.

Повідомлялося, що цетиризин у дозах 5 та 10 мг інгібує виникнення бульбашок та почервоніння, викликаних дуже високими концентраціями гістаміну у шкірі. Початок дії після разового прийому дози 10 мг настає не більше 20 хвилин - 1 години. Дія триває щонайменше 24 години після разового прийому. Відомо, що у дітей із 5 до 12 років

Толерантність до антигістамінної дії цетиризину (пригнічення виникнення пухирів та почервоніння) не спостерігалося. Коли лікування цетиризином припиняють після повторного застосування, нормальна реактивність шкіри до гістаміну відновлюється протягом 3 днів.

У пацієнтів з алергічним ринітом і таким супутнім захворюванням, як бронхіальна астма (від легкої до помірної тяжкості) прийом цетиризину в дозі 10 мг 1 раз на добу покращував стан при симптомах риніту і не впливав на функцію легень. Це підтверджує безпеку застосування цетиризину хворим з бронхіальною астмою легкого та помірного ступеня.

Повідомлялося, що призначення цетиризину у високій добовій дозі 60 мг на добу не викликало статистично значущої пролонгації інтервалу QT.

При прийомі в рекомендованих дозах цетиризин покращував стан пацієнтів із щорічним та сезонним алергічним ринітом.

Фармакокінетика

Максимальна рівноважна концентрація в плазмі становить майже 300 нг/мл і досягається протягом 1±0,5 години. При застосуванні добової дози 10 мг протягом 10 днів кумуляції цетиризину не спостерігалося. Розподіл фармакокінетичних параметрів, таких як піковий рівень та площа під кривою «концентрація-час», однорідне у здорових добровольців.

Об'єм абсорбції цетиризину не зменшувався при одночасному прийомі їжі, хоча швидкість абсорбції зменшувалася. Об'єм біодоступності подібний до призначення цетиризину у формі розчину, капсул або таблеток. Видимий обсяг розподілу становив 0,5 л/кг. Зв'язування цетиризину з білками плазми становить 93±0,3 %. Цетиризин не впливає зв'язування варфарину з білками крові.

Цетиризин не піддається екстенсивному метаболізму при першому проходженні. Приблизно 2/3 дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 10 годин. Цетиризин виявляє лінійну кінетику при дозі від 5 до 60 мг.

Окремі групи пацієнтів.

Пацієнти похилого віку: після перорального перорального прийому 10 мг період напіввиведення збільшувався майже на 50 %, а кліренс знижувався приблизно на 40 % у осіб похилого віку порівняно з молодими пацієнтами. Зниження кліренсу цетиризину у добровольців похилого віку було з ослабленою функцією нирок.

Діти : період напіввиведення цетиризину становить майже 6 годин у дітей 6-12 років та 5 годин у дітей 2-6 років. У дітей віком від 6 до 24 місяців цей показник скорочено до 3,1 години.

Пацієнти з порушенням функції нирок: фармакокінетика препарату була подібною у пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (кліренс креатиніну вище 40 мл/хв) та у здорових добровольців. У пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок спостерігалося збільшення періоду напіввиведення у 3 рази та зниження кліренсу – на 70 % порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів, яким проводився гемодіаліз (кліренс креатиніну 7 мл/хв), після призначення 10 мг цетиризину перорально спостерігалося збільшення періоду напіввиведення у 3 рази та зниження кліренсу на 70% порівняно зі здоровими добровольцями. Цетиризин погано виводиться при гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок помірного та тяжкого ступеня необхідно коригувати дози препарату.

Пацієнти з порушенням функції печінки: у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки (гепатоцелюлярний, холестатичний та біліарний цироз) після прийому 10 або 20 мг цетиризину у вигляді разової дози спостерігалося збільшення періоду напіввиведення на 50 % та зниження кліренсу на 40 % порівняно зі здоровими добровольцями. Корекція

Дози пацієнтам з порушенням функції печінки потрібні лише тоді, коли у таких пацієнтів існує одночасно і порушення функції нирок.

Симптоматична терапія назальних та очних симптомів сезонного та постійного алергічного риніту, хронічної ідіопатичної кропив'янки.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату, до гідроксизину або до похідного піперазину.

Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв).

Пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цетиризин у вигляді таблеток, покритих оболонкою.

Дослідження фармакокінетичної взаємодії проводили з цетиризином та антипірином, псевдоефедрином, циметидином, кетоконазолом, еритроміцином, азитроміцином; фармакокінетичних взаємодій немає. У дослідженні багаторазового застосування теофіліну (400 мг 1 раз на добу) та цетиризину спостерігалося незначне (16%) зниження кліренсу цетиризину, тоді як диспозиція теофіліну не порушувалася при одночасному прийомі цетиризину.

У ході досліджень щодо застосування цетиризину з циметидином, гліпізидом, діазепамом та псевдоефедрином не виявлено доказів побічних фармакодинамічних взаємодій.

У дослідженнях застосування цетиризину з антипірином, азитроміцином, еритроміцином, кетоконазолом, теофіліном та псевдоефедрином не виявлено доказів побічних клінічних взаємодій. Крім того, одночасне застосування цетиризину з макролідами або кетоконазолом ніколи не призводило до клінічно значимих змін на ЕКГ.

У дослідженні багаторазового застосування ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) та цетиризину (10 мг на добу) експозиція цетиризину збільшилася приблизно на 40 %, тоді як диспозиція ритонавіру дещо знижувалася (11 %) при одночасному прийомі цетиризину.

Об'єм абсорбції цетиризину не знижується при прийомі їжі, хоча показник абсорбції зменшується на 1 годину.

Немає даних щодо посилення ефекту седативних засобів при застосуванні у терапевтичних дозах. Але слід уникати застосування седативних засобів під час прийому препарату.

При прийомі у терапевтичних дозах не спостерігалося клінічно значимих взаємодій з алкоголем (при рівнях алкоголю у крові 0,5 г/л). Проте рекомендується уникати одночасного вживання алкоголю.

З обережністю застосовувати пацієнтам, які схильні до затримки сечі (ушкодження хребта, гіперплазія простати), оскільки цетиризин підвищує ризик розвитку затримки сечі.

Рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам з епілепсією та пацієнтам із ризиком виникнення судом.

Антигістамінні препарати пригнічують відповідь на шкірну алергію, тому перед її проведенням прийом препарату необхідно припинити за 3 дні до дослідження (період виведення).

З обережністю застосовувати пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування) та пацієнтам похилого віку з нирковою недостатністю (можливе зниження клубочкової фільтрації).

Сверблячка та/або кропив'янка можуть з'явитися після припинення застосування цетиризину, навіть якщо цих симптомів не було до початку лікування. У деяких випадках симптоми можуть бути інтенсивними і може знадобитися повторне застосування лікування. Тільки у разі зникнення симптомів можна повторно розпочинати лікування.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність. Недостатньо даних щодо впливу препарату під час вагітності. Слід з обережністю призначати препарат вагітним жінкам у випадках, коли, на думку лікаря, користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю. Цетиризин проникає у грудне молоко у концентраціях, що становлять 25-90% від концентрацій у плазмі крові залежно від проміжку часу після застосування препарату. Тому з обережністю слід призначати препарат жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортом чи іншими механізмами

Об'єктивна оцінка здатності керувати транспортними засобами, наявності прихованої сонливості та здатності працювати на конвеєрі не виявили жодних клінічно значущих ефектів при застосуванні препарату у рекомендованій дозі 10 мг.

Пацієнтам, які збираються сісти за кермо, зайнятися потенційно небезпечною діяльністю або працювати з механізмами, не слід перевищувати рекомендовану дозу і слід враховувати реакцію власного організму на цей лікарський засіб. У чутливих пацієнтів одночасний прийом препарату з іншими засобами, що пригнічують дію центральної нервової системи, може спричинити додаткове погіршення концентрації уваги та зниження продуктивності.

Дорослі та діти з 12 років: 10 мг 1 раз на добу (1 таблетка 1 раз на добу).

Таблетки потрібно ковтати, запиваючи склянкою води.

Пацієнти похилого віку: дозу препарату пацієнтам похилого віку за умови нормальної функції нирок не слід знижувати.

Пацієнти з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня: даних щодо співвідношення «ефективність/безпека» для пацієнтів із порушенням функції нирок немає. Оскільки цетиризин виводиться переважно нирками, у випадках, коли не можна застосувати інший метод лікування, інтервали між прийомом доз необхідно встановлювати індивідуально. Коригувати дозу препарату слід відповідно до наведеної нижче таблиці. Щоб користуватися цією таблицею дозування, потрібно розрахувати кліренс креатиніну пацієнта (КК) в мл/хв. Кліренс креатиніну може бути розрахований за допомогою певного рівня креатиніну в сироватці крові (мг/дл) за такою формулою:

КК = ([140 - вік (у роках)]×маса тіла (кг) (×0,85 для жінок)))/(72×креатинін сироватки крові (мг/дл)).

Корекція дози препарату для дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок.

Дітям із порушеннями функцій нирок дозу слід підбирати індивідуально, враховуючи значення ниркового кліренсу кожного пацієнта, а також його вік та масу тіла.

Пацієнти з порушенням функції печінки: для пацієнтів, які мають лише порушення функції печінки, коригувати дозу не потрібно.

Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: рекомендується корекція дози (див. вище «Пацієнти з порушенням функції нирок середнього та тяжкого ступеня»).

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання.

Діти.

Препарат призначати дітям віком з 12 років. Препарат у формі таблеток, покритих оболонкою, не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дана лікарська форма не дає змоги підібрати потрібну дозу.

Симптоми. Симптоми, що спостерігаються при передозуванні цетиризином, пов'язані з його впливом на центральну нервову систему або з проявами, які можуть нагадувати антихолінергічний ефект.

До небажаних явищ, які спостерігалися після прийому дози, що перевищує принаймні в 5 разів рекомендовану добову дозу, відносяться: сплутаність свідомості, діарея, запаморочення, підвищена стомлюваність, головний біль, нездужання, мідріаз, свербіж, неспокій, седативний ефект, тахікардія, тремор та затримка сечовипускання.

Лікування. Специфічний антидот для цетиризину невідомий. У разі передозування рекомендується проводити симптоматичну або підтримуючу терапію. Після прийому препарату потрібно якнайшвидше провести промивання шлунка. Видалення цетиризину за допомогою діалізу є неефективним.

Клінічні дослідження показали, що застосування цетиризину в рекомендованих дозах може призводити до незначних небажаних ефектів на центральну нервову систему, включаючи сонливість, підвищену стомлюваність, запаморочення та біль голови. У деяких випадках були повідомлення про парадоксальну стимуляцію центральної нервової системи.

Хоча цетиризин є селективним антагоністом периферичних H1-рецепторів без відносної антихолінергічної активності, були повідомлення про поодинокі випадки утруднення сечовипускання, розлад акомодації очей і відчуття сухості в роті.

Були повідомлення про випадки порушення функції печінки з підвищенням рівня печінкових ферментів у поєднанні з підвищенням рівня білірубіну. Найчастіше ці симптоми зникали після припинення лікування цетиризину дигідрохлоридом.

Загальні порушення: підвищена стомлюваність.

З боку нервової системи: запаморочення, біль голови.

З боку травного тракту: біль у животі, сухість у роті, нудота.

З боку психіки: сонливість.

З боку дихальної системи: фарингіт.

Хоча сонливість виникала статистично частіше, ніж у групі плацебо, в більшості випадків її ступінь була легкою або помірною. Об'єктивні тести, як показано в інших дослідженнях, показали, що при застосуванні препарату в рекомендованих добових дозах здоровим молодим добровольцям повсякденна активність не порушувалася.

Серед дітей віком від 6 місяців до 12 років, які були включені до плацебо-контрольованих клінічних або фармакоклінічних досліджень, визначись такі небажані реакції на препарат, частота яких становила 1 % або вище:

• з боку травного тракту: діарея;
• з боку психіки: сонливість;
• з боку дихальної системи: риніт;
• загальні порушення: підвищена стомлюваність.

Крім побічних ефектів, про які повідомлялося під час клінічних досліджень та наведених вище, протягом післяреєстраційного застосування повідомлялося про поодинокі випадки наступних небажаних реакцій на препарат.

З боку системи крові: тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: гіперчутливість; анафілактичний шок.

З боку психіки: психічне збудження із тривожністю (ажитацією), агресія, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, безсоння, нервовий тик, суїцидальні думки.

З боку нервової системи: парестезія, судоми, рухові розлади, дисгевзія, синкопе, тремор, дистонія, дискінезія, амнезія, порушення пам'яті.

З боку органів зору: розлади акомодації, нечіткість зору, розлади руху очних яблук.

З боку серця: тахікардія.

З боку органів слуху: запаморочення.

З боку травного тракту: діарея.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки (підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, гамма-глутамілтранспептидази та білірубіну).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, фіксована медикаментозна еритема.

З боку сечовидільної системи: дизурія, енурез, затримка сечі.

З боку метаболізму: підвищений апетит.

Загальні розлади: астенія, нездужання, набряк.

Лабораторні показники: збільшення маси тіла.

Окремі побічні реакції

Повідомлялося про свербіж (сильний свербіж) та/або кропив'янку після припинення застосування цетиризину.

Звітність щодо побічних реакцій

Звітність щодо передбачуваних побічних реакцій після реєстрації лікарського засобу є важливою. Це дозволяє продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які передбачувані побічні реакції через національну систему звітності.

3 роки.

Умови харчування

Тримати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

10 таблеток у блістері; 1 або 2 блістери в коробці.

Категорія випуску

Без рецепта.

ТОВ "Астрафарм", Україна.

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.