Наталія
3 листопада 2021
Препарат допомагає при мігрені. Мені підходить.
396.50 грн.
Упаковка / 30 шт.
79.30 грн.
блістер / 6 шт.
Кому можна
Дорослим
Дозволено
Дітям
з 12-ти років
Вагітним
Протипоказано
Годуючим
Протипоказано
Алергікам
з обережністю
Діабетикам
з обережністю
Водіям
Протипоказано
| Торгівельна назва | Тетрамол |
| Діючі речовини | Ібупрофен, Кофеїн, Парацетамол |
| Форма випуску | капсули для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці | 30 капсул (5 блістерів по 6 шт.) |
| Первинна упаковка | блістер |
| Спосіб застосування | Орально |
| Взаємодія з їжею | Після |
| Температура зберігання | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла | Не чутливий |
| Ознака | Імпортний |
| Походження | Хімічний |
| Ринковий статус | Традиційний |
| Виробник | ГРІНДЕКС АТ |
| Країна виробництва | Латвія |
| Заявник | ProPharma |
| Умови відпуску | Без рецепта |
| Код АТС |
N Препарати для лікування захворювань нервової системи N02 Болезаспокійливі препарати N02B Інші анальгетики та антипіретики N02BE Аніліди N02BE51 Парацетамол, комбінації без психолептиків |
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. комбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. препарат виявляє аналгетичну (знеболюючу), протизапальну, жарознижувальну дію. пригнічує синтез простагландинів. зменшує біль в суглобах у спокої і при русі, зменшує ранкову скутість і припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.
Кофеїн підсилює аналгезуючу дію ібупрофену та парацетамолу, підвищує працездатність, зменшує стомлюваність і сонливість.
Фармакокінетика. Парацетамол швидко і майже повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. C max в плазмі крові досягається через 30-60 хв після прийому, а Т ½ становить 1-4 год після застосування терапевтичних доз. У разі тяжкої печінкової недостатності він збільшується до 5 ч. При нирковій недостатності Т ½ не збільшується, проте, оскільки виведення нирками обмежена, дозу парацетамолу необхідно знизити.
Парацетамол проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також в грудне молоко.
Ібупрофен після прийому швидко абсорбується в травному тракті. C max в плазмі крові досягається через 45 хв після прийому, у синовіальній рідині - через 3 години після прийому. Ібупрофен метаболізується в печінці, виводиться нирками в незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Т ½ - близько 2 год.
Після перорального прийому кофеїн всмоктується. C max в плазмі крові досягаються приблизно через 20-60 хв, Т ½ - приблизно 4 год.
Показання
Больовий синдром різної інтенсивності: дисменорея і менструальний біль; головний біль; невралгія; міалгія; артралгія; зубний біль. підвищення температури тіла (лихоманка при грипі та простудних захворюваннях). в складі комплексного лікування післяопераційного болю, зменшення вираженості симптомів ревматоїдного артриту і остеоартриту.
Застосування
Дорослим і підліткам у віці старше 16 років приймати 1-2 капсули кожні 4-6 год в залежності від інтенсивності больового синдрому та рекомендації лікаря. добова доза не повинна перевищувати 6 капсул. дітям у віці від 12 до 16 років: по 1 капсулі 1-2 рази на добу. капсулу слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (склянка води). зазвичай тривалість лікування становить 3-7 днів. якщо протягом цього часу не настає поліпшення, слід переглянути лікування.
Максимальний термін застосування у дітей без консультації лікаря - 3 дні. Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин. Не перевищувати рекомендовану дозу.
Протипоказання
Підвищена чутливість до парацетамолу, ібупрофену, кофеїну або до будь-якого компонента препарату, виразка шлунка, в тому числі в анамнезі (2 і більше чітких епізоду загострення виразки шлунково-кишкового тракту або кровотечі), кровотеча у верхніх відділах травного тракту або прорив в анамнезі, пов'язані з попереднім лікуванням НПЗП; гострий панкреатит, тяжкі порушення функції печінки та / або нирок, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія, тромбоз, тромбофлебіт, при станах підвищеного збудження; порушення сну; важка аг; органічні захворювання серцево-судинної системи; глаукома; епілепсія, гіпертиреоз, декомпенсована серцева недостатність, порушення серцевої провідності, тяжкий атеросклероз, схильність до спазму судин, ІХС, гіпертрофія передміхурової залози, тяжкі форми цукрового діабету, алергічна реакція (наприклад, ба, риніт, набряк Квінке) після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів , застосування препарату одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, похилий вік.
Не застосовувати одночасно з інгібіторами МАО, ЦОГ-2 і протягом 2 тижнів після припинення їх застосування; протипоказано пацієнтам, які приймають трициклічні антидепресанти або блокатори β-адренорецепторів. Синдром Жильбера. Вік до 12 років.
Побічні ефекти
Нижченаведені побічні реакції на препарат розподілені згідно з термінологією meddra.
Загальні порушення: підвищена чутливість у вигляді кропив'янки та свербежу; тяжкі реакції підвищеної чутливості з такими проявами: набряк обличчя, язика і гортані, задишка, тахікардія, аритмія, зниження або підвищення артеріального тиску, анафілаксія, набряк Квінке, гепаторенальний синдром, загострення БА і бронхоспазм.
З боку системи крові та лімфатичної системи: порушення кровотворення, агранулоцитоз, анемія (включаючи гемолітичну та апластичну), зниження гематокриту та рівня гемоглобіну, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитопенія. Першими ознаками є: висока температура, біль у горлі, виразки в ротовій порожнині, симптоми грипу, тяжка форма виснаження, незрозуміле кровотеча і синці.
Шлунково-кишкові порушення: біль у животі, печія, виразковий стоматит, диспепсія і нудота; діарея, метеоризм, запор і блювота, панкреатит, дуоденіт, езофагіт; виразкова хвороба, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, які можуть в деяких випадках привести до летального результату, особливо в осіб похилого віку; загострення виразкового коліту і хвороба Крона.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність ниркова колька; папіллонекроз, особливо при тривалому застосуванні, пов'язаний з підвищеним вмістом сечовини в плазмі крові, і набряк; цистит; гематурія; інтерстиціальнийнефрит; нефротичний синдром; олігурія; поліурія; тубулярний некроз, гломерулонефрит; асептична піурія.
Неврологічні порушення: головний біль, запаморочення, дратівливість, нервозність, депресія, сонливість, безсоння, тривожність, психомоторне збудження, емоційна нестабільність, судоми; асептичнийменінгіт.
З боку органів чуття: порушення слуху, зниження слуху, дзвін або шум у вухах, нечіткість зору, зміна сприйняття кольорів, токсична амбліопія.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів.
З боку ендокринної системи та метаболізму: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми; зниження апетиту; сухість слизових оболонок очей і порожнини рота; риніт.
З боку травної системи: порушення з боку печінки; підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці; гепатонекроз (дозозалежний ефект), печінкова недостатність.
З боку імунної системи: у пацієнтів з аутоімунними порушеннями (системний червоний вовчак, системним захворюванням сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном спостерігалися поодинокі випадки появи симптомів асептичного менінгіту, а саме: ригідності потиличних м'язів, головного болю, нудоти, блювоти, підвищення температури тіла і дезорієнтації.
З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні алергічні реакції, висип, пурпура, лущення шкіри, свербіж, алопеція, фотосенсибілізація; ангіоневротичнийнабряк, важкі форми шкірних реакцій, таких як поліморфна еритема (включаючи синдром Стівенса - Джонсона) і епідермальнийнекроліз.
Одночасний прийом препарату в рекомендованих дозах з продуктами, що містять кофеїн, може посилити побічні ефекти, зумовлені кофеїном, такі як:
психічні розлади: головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, тривога, дратівливість, прискорене серцебиття, занепокоєння, безсоння внаслідок стимуляції ЦНС;
з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, викликана роздратуванням шлунково-кишкового тракту.
Особливі вказівки
У пацієнтів з порушенням функції печінки, а також у тих, хто приймає парацетамол протягом тривалого часу, рекомендується регулярно проводити функціональні печінкові проби. якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які володіють антикоагулянтну ефектом, перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем. пацієнтам, які щодня приймають анальгетики при легкій формі артриту, необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж застосовувати препарат. у пацієнтів з важкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу може підвищитися ризик виникнення метаболічного ацидозу. симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене або утруднене дихання, нудота, блювота, втрата апетиту. слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів. при одночасному застосуванні пероральних антикоагулянтів і високих доз парацетамолу рекомендується визначати протромбіновий час. під час лікування слід уникати вживання алкоголю. пацієнтів слід попередити про те, щоб одночасно не застосовували інші препарати, що містять парацетамол.
Прийом парацетамолу може вплинути на результати лабораторного дослідження вмісту в крові сечової кислоти та глюкози.
При порушенні функції печінки та нирок препарат слід застосовувати тільки за призначенням лікаря.
У високих дозах (що перевищують 6 г на добу) парацетамол є токсичним для печінки. Однак негативний вплив на печінку може виникати та при значно менших дозах у разі вживання алкоголю, застосування індукторів печінкових ферментів або інших речовин, які надають токсичну дію на печінку.
Слід з обережністю (після консультації з лікарем) розпочинати приймати препарат пацієнтам, у яких спостерігався підвищений артеріальний тиск, затримка рідини та набряки при лікуванні НПЗП.
Побічні ефекти можна зменшити шляхом нетривалого застосування мінімальної ефективної дози, необхідної для лікування симптомів.
Вплив на серцево-судинну і цереброваскулярні систему. Проведені клінічні дослідження і дані епідеміологічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг щодня), а також тривале застосування може призвести до появи артеріальних тромботичних ускладнень (інфаркт міокарда або інсульт). В цілому дані епідеміологічних досліджень не вказують на те, що низька доза ібупрофену (нижче 1200 мг щодня) підвищує ризик розвитку інфаркту міокарда.
Бронхоспазм може виникнути у хворих на бронхіальну астму, з алергічними захворюваннями нині, або бронхоспазмом в анамнезі.
Системний червоний вовчак та системні захворювання сполучної тканини викликають підвищений ризик появи асептичного менінгіту.
Хронічні запальні захворювання кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона) можуть загострюватися.
Симптоми підвищення артеріального тиску і / або серцевої недостатності у зв'язку з важким порушенням функції печінки можуть посилюватися і / або може виникнути затримка рідини.
Симптоми ниркової недостатності в зв'язку з наявністю тяжких порушень функції нирок можуть посилюватися.
Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам, які отримують супутню терапію лікарськими засобами, які збільшують ризик виникнення виразкової хвороби або кровотечі, зокрема пероральнікортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота. При необхідності слід проводити комбіновану терапію протектівнимі препаратами (мізопростол або інгібіторами протонної помпи), особливо пацієнтам, які потребують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти.
Захворювання печінки підвищують ризик ураження печінки парацетамолом. Небезпека передозування вище у пацієнтів з неціррозним алкогольним ураженням печінки.
Серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, дуже рідко можуть виникати в зв'язку із застосуванням НПЗП. Високий ризик цих реакцій існує на початку курсу лікування, причому перші прояви з'являються в більшості випадків протягом першого місяця лікування.
При тривалому застосуванні знеболюючих засобів у великих дозах може виникнути головний біль, який не можна лікувати шляхом підвищення дози препарату. Тривале і безконтрольне застосування знеболюючих засобів може привести до хронічного ураження нирок з ризиком виникнення ниркової недостатності (анальгіновая нефропатія).
Недостатньо доказів того, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази / простагландинів, можуть викликати погіршення репродуктивної функції у жінок через вплив на процес овуляції. Це явище є оборотним після припинення лікування.
При застосуванні всіх НПЗЗ можлива кровотеча з травного тракту, виразка або перфорація, які можуть привести до летального результату, при наявності або відсутності симптомів погіршення чи серйозних серцево-судинних подій в анамнезі.
Пацієнти, у яких спостерігалися шлунково-кишкові порушення, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі з травного тракту) на початку лікування.
В одній капсулі препарату міститься приблизно така ж доза кофеїну, як і в чашці кави. При застосуванні Тетрамола необхідно обмежити прийом лікарських засобів, їжі та напоїв, що містять кофеїн, оскільки велика кількість кофеїну може викликати нервозність, дратівливість, безсоння, іноді - прискорене серцебиття.
Перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Не приймати препарат одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол, ібупрофен або кофеїн.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Не застосовувати в період вагітності та годування груддю.
Діти. Не слід застосовувати препарат у дітей віком до 12 років.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У випадках, якщо під час лікування спостерігаються побічні реакції з боку нервової системи, слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами.
Взаємодії
При одночасному застосуванні парацетамолу з метоклопрамідом і домперидоном можливе посилення абсорбції парацетамолу, з колестерінаміном - зниження абсорбції.
У разі довготривалого постійного застосування парацетамолу може посилюватися антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів, підвищується ризик виникнення кровотеч.
НПЗП можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин, і послаблювати дію лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск, або діуретиків.
Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик виникнення побічних дій.
Кортикостероїди: збільшують ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.
Прийом препарату може викликати підвищення концентрації літію в плазмі крові.
Одночасне застосування з метотрексатом може призвести до отруєння.
Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату в гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичної синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Одночасне застосування кофеїну з інгібіторами МАО може викликати небезпечне підвищення артеріального тиску. Кофеїн підсилює ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенціює ефекти похідних ксантину, альфа- і бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів.
Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїдних анальгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоністом засобів для наркозу та інших препаратів, що пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одночасному застосуванні кофеїну з ерготаміном покращується всмоктування ерготаміну в шлунково-кишковому тракті, з тиреотропного засобами - підвищується тиреоїдних ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.
Не слід застосовувати в комбінації з:
- ацетилсаліциловою кислотою, якщо низька доза ацетилсаліцилової кислоти (не вище 75 мг/добу) не була призначена лікарем, оскільки це може привести до виникнення побічних ефектів;
- іншими НПЗП, оскільки це може привести до підвищення частоти виникнення побічних ефектів.
З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з:
- антигіпертензивними та сечогінними засобами: нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів.
Діуретики збільшують ризик виникнення нефротоксичної ефекту.
Антикоагулянти: НПЗП можуть збільшити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин.
Антитромбоцитарні та селективні інгібітори серотоніну: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Серцеві глікозиди: можуть загострювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів в плазмі крові.
Циклоспоріни: є деякі дані про можливу взаємодію препаратів, що підвищує ризик нефротоксичності.
Мифепристон: не слід приймати НПЗП протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, це може привести до зменшення ефекту міфепрістона.
Такролімус: підвищення ризику нефротоксичності.
Літій і метотрексат: існують докази потенційного підвищення рівня літію та метотрексату в плазмі крові.
Зидовудин: існують докази підвищення ризику появи гемартроза і гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
Хінолонові антибіотики: одночасне застосування підвищує ризик виникнення судом.
Передозування
При тривалому застосуванні високих доз можливі апластична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія. при прийомі високих доз можливе виникнення порушень з боку центральної нервової системи (запаморочення, психомоторне збудження, порушення орієнтації та уваги, безсоння, тремор, нервозність, неспокій), з боку сечовидільної системи - нефротоксичність (ниркова колька, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).
У разі передозування можуть спостерігатися підвищене потовиділення, психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, судоми.
Симптоми передозування парацетамолу. Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу та у дітей, які прийняли препарат понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, індуцірущіх печінковіферменти, зловживання алкоголем, недостатність глутатіонової системи, наприклад, розлади травлення, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, кахексія) прийом 5 г і більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. У перші 24 год: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль, гепатонекроз, підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення протромбінового індексу. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після прийому надмірних доз препарату. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, кому, до летального результату. ОПН з гострим некрозом канальців може розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження нирок. Відзначалися також серцева аритмія, панкреатит.
Лікування. При передозуванні необхідна невідкладна медична допомога, навіть якщо симптоми передозування відсутні. Симптоми можуть бути обмежені нудотою і блювотою або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 ч. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати через 4 год і пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеином може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту слід вводити в / в N-ацетилцистеїн згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювоти може бути застосований перорально метіонін як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
Симптоми передозування кофеїну. Високі дози кофеїну можуть викликати прискорене дихання, екстрасистолію, запаморочення, стан афекту, епігастральній біль, блювоту, діурез, тахікардію або серцеву аритмію, стимуляцію ЦНС (безсоння, неспокій, збудження, тривога, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, головний біль, тремор, судоми, нервозність і дратівливість). Клінічно значущі симптоми передозування кофеїну пов'язані також з ураженням печінки парацетамолом.
Лікування. Специфічний антидот відсутній. Але підтримують заходи, такі як застосування антагоністів бета-блокатори, можуть зменшити кардіотоксичного ефекту.
Симптоми інтоксикації ибупрофеном. У більшості пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, застосування значної кількості НПЗП викликало тільки нудоту, блювоту, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко - діарею. Може виникати шум у вухах, головний біль і кровотеча з травного тракту. При більш важкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження ЦНС у вигляді сонливості, іноді - нервове збудження і дезорієнтація або кома. Іноді у пацієнтів спостерігаються судоми. При важкому отруєнні може виникати метаболічний ацидоз; протромбіновий індекс може бути підвищеним, можливо, внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність і пошкодження печінки. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу захворювання. Застосування у дітей більше 400 мг/кг може викликати появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефекти менш виражені. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 год.
Лікування може бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати звільнення дихальних шляхів і спостереження за симптомами з боку серця і показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля протягом 1 год після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам в / в. Для лікування БА слід застосовувати бронхолитические кошти.
Умови зберігання
В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці.
Опис товару завірено виробником ГрІндекс.
Редакторська група
Дата створення: 04.04.2024
Дата оновлення: 27.04.2024
Зверніть увагу!
Опис препарату Тетрамол капс. №30 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
Поширені запитання
Скільки коштує Тетрамол капс. №30?
Ціна Тетрамол капс. №30 стартує від 79.30 грн. - блістер / 6 шт.
Чи можна давати ці ліки дітям?
З 12-ти років. Детальніше необхідно проконсультуватися з вашим лікарем.
Які умови зберігання у капсул Тетрамол (ГрІндекс)?
Згідно з інструкцією температура зберігання Тетрамол ГрІндекс становить від 5°C до 25°C. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Які аналоги у капсул Тетрамол №6?
Повними аналогами Тетрамол капс. №30 є:
Яка країна виробництва у Тетрамол (ГрІндекс)?
Країна виробник у Тетрамол (ГрІндекс) - Латвія.
