Сторвас табл. 10мг N90 (Ранбакси,Индия)

Фармакодинаміка. аторвастатин є селективним конкурентним інгібітором редуктази ГМГ-КоА - ензиму, який регулює швидкість перетворення ГМГ-КоА в мевалонат - прекурсор стеролів (в тому числі хс). у пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, ненаследственной формою гіперхолестеринемії і змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію загального хс, ХС ЛПНГ і аполіпопротеїну б (апо б). аторвастатин також знижує концентрацію ХС ЛПДНЩ і тг і кілька збільшує кількість ХС ЛПВЩ.

Аторвастатин знижує рівні холестерину і ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок пригнічення ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення кількості печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що викликає посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ.

Аторвастатин зменшує синтез ЛПНЩ і кількість часток ЛПНЩ. Він викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими змінами якості ЛПНЩ-частин, які циркулюють. Аторвастатин знижує рівень ЛПНЩ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, в яких терапія звичайними гіполіпідемічними засобами часто є малоефективною.

В організмі людини фармакологічну активність виявляє як аторвастатин, так і деякі його метаболіти. Первинним місцем дії аторвастатину є печінка, яка відіграє головну роль у синтезі холестерину та кліренсі ЛНЩ. Зниження рівня ХС ЛПНГ добре корелює з дозою препарату та концентрацією його в організмі. Індивідуальне дозування препарату ґрунтується на терапевтичній відповіді.

При вивченні дозового ефекту аторвастатин (10-80 мг) знижував рівень загального холестерину (30-46%), ХС ЛПНЩ (41-61%), а по Б (34-50%) і ТГ (14-33%). Такий результат є стійким у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, ненаследственной формою гіперхолестеринемії і змішаною формою гіперліпідемії, включаючи хворих на інсулінозалежний цукровий діабет.

У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ, апо Б, ТГ, ХС ліпопротеїну середньої щільності (ЛПСП) і підвищує ХС ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує рівень ХС ЛПСП.

У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією Фредриксонівський типу IIа і IIб середній відсоток підвищення ХС ЛПВЩ при застосуванні 10-80 мг становив 5,1-8,7% незалежно від дози. Крім того, зазначалося значуще дозозалежне зниження співвідношень ХС / ХС ЛПВЩ і ХС ЛПНГ / ХС ЛПВЩ.

Вплив аторвастатину в дозі 80 мг/добу протягом 16 тижнів на виникнення ішемії та загальну смертність серед хворих з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q сприяло значному зниженню ризику ішемії міокарда та летальності, зниження ризику випадків регоспіталізації з приводу стенокардії та підтвердженої ішемії міокарда. Аторвастатин зменшував ризик розвитку ішемії та смерті обернено пропорційно концентрації ХС ЛПНЩ. Аторвастатин зменшував ризик ішемії та смерті у хворих на інфаркт міокарда без зубця Q і з нестабільною стенокардією однаково у чоловіків і жінок у віці як до 65 років, так і старше.

Профілактика кардіоваскулярних ускладнень

Аторвастатин значно знижував частоту фатальних серцево-судинних захворювань і нефатального інфаркту міокарда, загальну частоту кардіоваскулярних захворювань, частоту фатального і нефатального інсульту, зменшував необхідність у виконанні реваскуляризації міокарда. При застосуванні аторвастатину загальна смертність і летальність від серцево-судинних захворювань знижувалася незначно, але відмічалися сприятливі тенденції. Лікувальний ефект не залежав від статі, віку або початкового рівня ХС ЛПНГ.

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці

У хлопчиків і в постменархеальний період у дівчаток (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією або тяжкою гіперхолестеринемією аторвастатин у дозі 10-20 мг 1 раз на добу істотно знижував рівень загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, ТГ і апо Б в плазмі. При цьому не було відзначено істотного впливу на ріст і статеве дозрівання у хлопчиків або на тривалість менструального циклу у дівчаток. Безпека і ефективність застосування дози вище 20 мг для лікування дітей не вивчались. Вплив тривалої терапії аторвастатином у дитинстві на зниження захворюваності та смертності у дорослому віці не встановлено.

повторні інсульти

У пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 міс і менш до початку лікування мали інсульт або транзиторну ішемічну атаку, аторвастатин в дозі 80 мг знижував ризик фатального і нефатального інсульту на 15%, значно знижував частоту виникнення серцево-судинних захворювань, ризик великих коронарних подій, процедур реваскуляризації.

Аторвастатин у тому ж дозуванні зменшував кількість випадків ішемічного інсульту і збільшував кількість випадків геморагічного інсульту. Аторвастатин не впливав на летальність від геморагічного інсульту. Було продемонстровано зниження ризику серцево-судинних подій при терапії аторвастатином 80 мг у всіх групах пацієнтів, за винятком хворих, які вже мали геморагічний інсульт або повторний геморагічний інсульт на початку терапії. Аторвастатин у дозі 80 мг зменшує кількість інсультів та коронарних подій.

Фармакокінетика

Всмоктування. Аторвастатин швидко всмоктується після прийому всередину; З _max в плазмі крові досягається протягом 1-2 год. Всмоктування і концентрація в плазмі збільшуються пропорційно дозі. Аторвастатин у формі таблеток має біодоступність 95-99% в порівнянні з розчином. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить приблизно 12%, а системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази - близько 30%. Низьку системну біодоступність пов'язують з пресистемним кліренсом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту і / або біотрансформацією при першому проходженні через печінку. Незважаючи на те що частина і ступінь всмоктування препарату знижуються при прийомі разом з їжею приблизно на 25 і 9% відповідно, оцінюючи за C _max і AUC, зниження рівня ХС ЛПНГ не залежало від того, приймався аторвастатин разом з їжею чи ні. При застосуванні аторвастатину ввечері його концентрація в плазмі крові нижче (приблизно 30% для концентрації і AUC), ніж при ранковому прийомі. Однак зниження рівня ХС ЛПНЩ не залежить від часу прийому препарату.

Розподіл. Середній обсяг розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Понад 98% препарату зв'язується з білками плазми крові. Коефіцієнт співвідношення еритроцит / плазма становить приблизно 0,25, що свідчить про слабке проникнення препарату в еритроцити.

Метаболізм. Аторвастатин метаболізується в орто- і парагідроксильованих похідних і різних β-окислених продуктах. In vitro пригнічення ГМГ-КоА-редуктази за рахунок орто- і парагідроксильованих метаболітів майже схожа з дією аторвастатину. Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА редуктази приблизно на 70% реалізується за рахунок активності циркулюючих метаболітів. Дослідження in vitro показали важливе значення печінкового цитохрому Р450 3А4 для метаболізму аторвастатину, що може проявлятися в підвищенні концентрації аторвастатину в плазмі крові людини в результаті одночасного застосування з еритроміцином, який є інгібітором зазначеного ензиму. В ході досліджень in vitro також встановлено, що аторвастатин є слабким інгібітором цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину і терфенадину - сполуки, які в основному метаболізуються цитохромом Р450 3А4 - не дало значущого ефекту щодо підвищення концентрації терфенадину в плазмі крові. Малоймовірно, що аторвастатин буде значно змінювати фармакокінетику інших субстратів цитохрому Р450 3А4. У тварин ортогідроксільние метаболіти піддаються подальшій глюкуронізації.

Виведення. Аторвастатин та його метаболіти виводяться головним чином з жовчю внаслідок печінкового та / або екстрапечінкового метаболізму. Однак препарат не зазнає значної кишково-печінкової рециркуляції. T _½ аторвастатину у людини становить ≈14 ч, але T _½ ингибиторной активності щодо ГМГ-КоА-редуктази завдяки циркулюючим активним метаболитам становить 20-30 год. Менше 2% дози аторвастатину після перорального застосування виводиться з сечею.

Люди похилого віку. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі крові у здорових людей похилого віку (старше 65 років) вище (≈40% для концентрації і 30% - для AUC), ніж у молодих людей. Не виявлено різниці ефективності лікування аторвастатином у пацієнтів похилого віку та у хворих інших вікових груп.

Діти. У дітей вивчення фармакокінетики не проводилось.

Стать. Рівень концентрації аторвастатину в плазмі крові у жінок відрізняється від такого у чоловіків (≈20% вище для C _max і 10% менше для AUC). Однак не виявлено клінічно достовірної відмінності ефекту впливу на ліпіди у чоловіків і жінок.

Ниркова недостатність. Захворювання нирок не впливають на рівень концентрації препарату в плазмі крові або на дію аторвастатину на ліпіди. Тому немає необхідності в зміні дози препарату для хворих на ниркову недостатність.

Гемодіаліз. В проводилися дослідженнях не брали участі пацієнти з термінальною стадією захворювання нирок; ймовірно, гемодіаліз суттєво не змінює кліренс аторвастатину, оскільки препарат майже повністю зв'язується з білками плазми крові.

Печінкова недостатність. Концентрація аторвастатину в плазмі крові помітно підвищується (С _max - приблизно в 16 разів, а АUС - в 11 разів) у хворих на алкогольний цироз печінки (клас B за Чайлд-П'ю).

Канцерогенез, мутагенез, шкідливий вплив на фертильність. В ході досліджень на тваринах аторвастатин не виявив канцерогенного ефекту.

Як доповнення до дієти для лікування пацієнтів з підвищеним рівнем загального хс, ХС ЛПНГ, а по б, тг з метою підвищення рівня ХС ЛПВЩ у хворих на первинну гіперхолестеринемію (гетерозиготна сімейна і неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип iia і IIб) , з підвищеним рівнем тг в плазмі крові (Фредриксонівський тип iv) і у пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип іІІ) у випадках, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Для зниження рівня загального холестерину і ХС ЛПНЩ у хворих гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Хворим без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, у яких є кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як куріння, АГ, цукровий діабет, низький рівень ХС ЛПВЩ або наявність в сімейному анамнезі інформації про серцево-судинних захворювань у молодому віці, препарат призначають з метою зниження ризику:

• фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда;
• виникнення інсульту;
• виникнення стенокардії і необхідності проведення процедур реваскуляризації міокарда.

У пацієнтів з клінічними симптомами коронарних захворювань аторвастатин показаний для зниження ризику:

• нефатального інфаркту міокарда;
• фатального і нефатального інсульту;
• процедури реваскуляризації;
• госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності;
• стенокардії.

Дітям у віці 10-17 років призначають як допоміжний засіб до дієти для зниження рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ і апо Б у дівчаток в постменархеальний період, у хлопчиків - у віці від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, якщо навіть за умови дотримання адекватної дієти

а) рівень ХС ЛПНГ ≥190 мг/дл (1,90 г/л) або

б) рівень ХС ЛПНГ ≥160 мг/дл (1,6 г/л) і

• в сімейному анамнезі мають місце серцево-судинні захворювання в молодому віці;
• у хворих дітей мають місце ≥2 інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань (паління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС ЛПВЩ або наявність в сімейному анамнезі інформації про серцево-судинних захворювань у молодому віці).

Перед початком терапії препаратом сторвас слід визначити рівень гіперхолестеринемії на фоні відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, провести лікування інших захворювань. під час лікування препаратом пацієнтам слід дотримуватися стандартної антіхолестеріновой дієти. препарат призначають в дозі 10-80 мг 1 раз на добу щодня, в будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. початкова і підтримуюча доза може бути індивідуалізована відповідно до вихідного рівня ХС ЛПНГ, завданнями терапії та її ефективністю. через 2-4 тижні після початку лікування і / або корекції дози препарату сторвас слід зробити ліпідограму і відповідно до неї коригувати дозу.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості випадків достатньо застосовувати 10 мг 1 раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія. У більшості випадків у пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг Сторвас 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня ХС ЛПНЩ більш ніж на 15% (18-45%).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія у 10-17-літніх пацієнтів. Рекомендується призначати Сторвас в початковій дозі 10 мг 1 раз на добу щодня. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу щодня. Доза може бути індивідуалізована відповідно до завдань терапії, корекція дози може проводитися з інтервалом 4 тижні та більше.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Захворювання нирок не впливають на концентрацію препарату Сторвас або зниження рівня ХС ЛПНЩ в плазмі крові. Отже, немає необхідності в корекції дози.

Застосування у пацієнтів похилого віку. Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у пацієнтів похилого віку та хворих інших вікових груп немає.

Застосування в комбінації з іншими лікарськими засобами. Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг.

Гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату, захворювання печінки в активній фазі, підвищення активності трансаміназ в плазмі крові в ≥3 рази нез'ясованої етіології. період вагітності та годування груддю або в разі ймовірного зачаття дитини внаслідок недостатніх заходів запобігання вагітності.

Побічні реакції, які описані у 2% пацієнтів в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях аторвастатину, незалежно від визначення причини, наведені нижче.

Організм в цілому: біль у грудній клітці, набряк обличчя, лихоманка, ригідність шиї, нездужання, фотосенсибілізація, генералізований набряк, астенія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, гастроентерит, порушення функції печінки, коліт, блювання, гастрит, сухість у роті, ректальна кровотеча, езофагіт, відрижка, глосит, розвиток виразок в роті, анорексія, підвищення апетиту, стоматит, біль в області печінки, хейліт, дуоденальна виразка, дисфагія, ентерит, мелена, кровоточивість ясен, розвиток виразки в стравоході, тенезми, виразковий стоматит, гепатит, панкреатит, холестатична жовтяниця, діарея, біль в животі, диспепсія, запор, метеоризм.

З боку дихальної системи: бронхіт, риніт, пневмонія, задишка, БА, носова кровотеча.

З боку нервової системи: безсоння, запаморочення, парестезія, сонливість, порушення сну, зниження лібідо, емоційна лабільність, порушення координації, периферична нейропатія, кривошия, лицьовий параліч, гіперкінез, депресія, гіпестезія, АГ, інсомнія, головний біль.

З боку кістково-м'язової системи: артрит, судоми ніг, бурсит, тендовагініт, міастенія, сухожильная контрактура, міозит, міалгія, міопатія, судоми м'язів.

З боку шкіри: свербіж, контактний дерматит, алопеція, висип, сухість шкіри, підвищене потовиділення, акне, екзема, себорея, виразка шкіри.

З боку сечостатевої системи: інфекція сечовидільної системи, гематурія, альбумінурія, часте сечовипускання, цистит, імпотенція, дизурія, камені в нирках, ніктурія, епідидиміт, фіброаденоматоз молочної залози, кровотеча з піхви, збільшення молочних залоз, метрорагія, нефрит, нетримання сечі, порушення еякуляції, маткова кровотеча.

З боку органів чуття: амбліопія, дзвін у вухах, сухість очей, порушення рефракції, крововилив в око, глухота, глаукома, паросмія, втрата смаку, зміна смаку.

З боку серцево-судинної системи: посилене серцебиття, вазодилатація, синкопе, головний біль, постуральна гіпотензія, флебіт, аритмія, стенокардія, артеріальна гіпертензія.

З боку метаболізму: периферичні набряки, гіперглікемія, підвищення КФК, подагра, збільшення маси тіла, гіпоглікемія, анорексія.

З боку крові: екхімози, анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія, петехії.

Інші: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, бульозні висипання (включаючи поліморфну еритему); не всі з наведених проявів мали тісний причинний зв'язок із застосуванням препарату Сторвас.

Діти у віці 10-17 років. Найбільш загальним побічним проявом, не рахуючи причинного зв'язку, були інфекції.

В ході постмаркетингових досліджень виявлено такі побічні ефекти:

кров і лімфатична система: тромбоцитопенія;

імунна система: алергічні реакції (включаючи анафілаксію);

травми, отруєння: розриви сухожиль;

метаболізм: збільшення маси тіла;

нервова система: гіпестезія, амнезія, запаморочення, дисгевзія;

орган слуху: дзвін у вухах;

шкіра і підшкірна клітковина: синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, бульозні висипання, кропив'янка;

опорно-руховий апарат і сполучна тканина: рабдоміоліз, артралгія, біль у спині;

загальні прояви: біль у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, втомлюваність.

Вплив на печінку. як і при застосуванні інших гіполіпопротеїнемічних засобів цього ж класу, при лікуванні препаратом сторвас може відзначатися помірне підвищення активності трансаміназ плазми крові (в 3 рази більше верхньої межі норми). функція печінки контролювалася під час пре-і постмаркетингових досліджень застосування препарату сторвас в дозах 10; 20; 40 і 80 мг. персистирующее підвищення активності трансаміназ (в 3 рази більше верхньої межі норми в 2 випадках або більше) зазначалося у 0,7% пацієнтів, які отримували сторвас протягом цих досліджень. кордони цих відхилень становили 0,2; 0,2; 0,6 і 2,3% при застосуванні 10; 20; 40 і 80 мг відповідно. підвищення активності трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. якщо дозу препарату сторвас знижували, робили перерву або припиняли лікування, рівень трансаміназ нормалізувався. більшість пацієнтів продовжували лікування меншими дозами препарату сторвас без негативних наслідків.

Функція печінки повинна визначатися перед початком лікування і періодично контролюватися протягом курсу лікування. У пацієнтів, у яких виникають прояви порушень функції печінки, слід визначити показники її функції. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення активності трансаміназ, повинні перебувати під наглядом до нормалізації показників. У разі більш ніж триразового зростання активності АлАТ або АсАТ понад норму дозу препарату Сторвас слід знизити або припинити лікування. Сторвас може викликати підвищення активності трансаміназ.

Сторвас слід призначати з обережністю пацієнтам, які вживають алкоголь і / або мають захворювання печінки в анамнезі. Захворювання печінки в активній фазі чи підвищення активності трансаміназ із невідомих причин є протипоказаннями для призначення препарату.

Вплив на скелетні м'язи. Під час лікування препаратом Сторвас у пацієнтів може спостерігатися міопатія. Під міопатією слід розуміти біль у м'язах або слабкість м'язів у поєднанні зі зростанням рівня КФК в 10 разів більше верхньої межі норми. Імовірність виникнення цього стану слід припустити у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м'язів і / або суттєвим зростанням рівня КФК. Пацієнтів слід попередити про можливе виникнення болю в м'язах і слабкість м'язів, інколи з нездужанням або підвищенням температури тіла. У випадках підвищення рівня КФК чи уточненого, або передбачуваного діагнозу «міопатія» лікування препаратом Сторвас слід припинити. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи збільшується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фібринової кислоти, еритроміцину, ніацину або азолових протигрибкових засобів. Більшість цих засобів пригнічують метаболізм цитохрому Р450 3А4 та / або розподіл препарату в організмі. Сторвас біотрансформується в першу чергу за допомогою ферменту печінки CYP 3А4. При призначенні Сторвасу в комбінації з похідними фібринової кислоти, еритроміцином, імуносупресорами або азоловими протигрибковими засобами або модифікують ліпопротеїни дозами ніацину слід зважувати можливі позитивні результати та негативні наслідки та спостерігати за станом пацієнта щодо виявлення таких симптомів, як біль в м'язах і слабкість м'язів, особливо в перші місяці лікування та після підвищення дози одного з цих препаратів. Внаслідок цього зниження початкової і підтримуючої дози компонента аторвастатину слід розглянути при одночасному застосуванні з вищевказаними препаратами.

Для цього рекомендується періодичне визначення рівня КФК, але слід пам'ятати, що цього недостатньо для вчасного діагностування тяжкої міопатії. Сторвас може спричинити зростання рівня КФК.

При лікуванні препаратом Сторвас, як і при застосуванні інших лікарських засобів цієї групи, зрідка виникали випадки рабдоміолізу в поєднанні із вторинною нирковою недостатністю, що спричиняється міоглобінурією. Терапію препаратом Сторвас слід перервати або припинити у випадку тяжкого стану пацієнта при підозрі, що ці зміни спричинені міопатією, або за наявності факторів ризику розвитку вторинної ниркової недостатності при рабдоміолізі (наприклад тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, серйозні хірургічні втручання, травма, тяжкі ендокринні, метаболічні або електролітні порушення і неконтрольовані судоми).

Терапія аторвастатином у дозі 80 мг у пацієнтів без серцево-судинних захворювань, які за 6 міс і менш до початку лікування перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку, підвищує частоту виникнення геморагічного інсульту. У пацієнтів, у яких геморагічний інсульт виник на початку терапії, ризик повторного геморагічного інсульту підвищується. Аторвастатин у дозі 80 мг зменшує загальну кількість інсультів та серцево-судинних захворювань.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або працювати зі складними механізмами. Аторвастатин може викликати небажані побічні ефекти з боку нервової системи (запаморочення, сонливість, судоми), тому не рекомендується керувати транспортом або працювати з іншими механізмами.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Сторвас протипоказаний в період вагітності. Жінки дітородного віку повинні приймати відповідні контрацептиви. Препарат може бути призначений жінкам дітородного віку лише тоді, коли вони категорично відкидають це протипоказання і добре поінформовані про можливий ризик для плоду. Сторвас протипоказаний в період годування груддю. Невідомо, чи виділяється аторвастатин в грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик для немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні, при лікуванні препаратом Сторвас слід припинити годування груддю.

Діти. Ефективність та безпечність застосування препарату у дітей з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією у віці до 10 років не вивчалися, тому призначення препарату для лікування пацієнтів цієї вікової групи не рекомендується.

Ризик виникнення міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-СОА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, похідних фиброевой кислоти, ліпідмодіфіцірующей дози ніацину, еритроміцину, протигрибкових препаратів групи азолів.

Інгібітори цитохрому Р450 3А4. Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому Р450 3А4. Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами цитохрому Р450 3А4 може спричиняти підвищення концентрації аторвастатину. Сила взаємодії та потенціювання ефекту залежать від варіабельності дії на цитохром Р450 3А4.

Інгібітори переносника. Аторвастатин та його метаболіти є субстанціями ферменту-переносника ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищити біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину 10 мг та циклоспорину 5,2 мг/кг / добу викликає підвищення експозиції аторвастатину в 7,7 раз.

Еритроміцин / кларитроміцин. Одночасне застосування препарату Сторвас і еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу), які інгібують цитохром Р450 3А4, супроводжувалося підвищенням рівня препарату Сторвас в плазмі крові (див. Особливості застосування).

Інгібітори протеаз. Одночасне застосування препарату Сторвас і інгібіторів протеаз, які пригнічують дію цитохрому Р450 3А4, супроводжується підвищенням концентрації препарату Сторвас в плазмі крові.

Дилтіазем гідрохлорид. Одночасне застосування препарату Сторвас 40 мг з дилтіаземом 240 мг викликає підвищення плазмових концентрацій першого.

Циметидин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між цим препаратом і Сторвасом.

Ітраконазол. Одночасне застосування аторвастатину (20-40 мг) та ітраконазолу (200 мг) супроводжувалось збільшенням AUC першого.

Грейпфрутовий сік. Містить речовини, які є інгібіторами цитохрому Р450 3А4, і може підвищувати концентрацію препарату Сторвас, особливо при вживанні грейпфрутового соку більше 1,2 л/добу.

Стимулятори цитохрому Р450 3А. Одночасне застосування аторвастатину і стимуляторів Р450 3А4 (рифампіцин, ефавіренз) може викликати зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Рифампіцин, у зв'язку з подвійним механізмом дії (індуктор цитохрому Р450 3А4 та інгібітор ферменту-переносника ОАТР1В1 в печінці), рекомендується застосовувати одночасно з аторвастатином, оскільки відстрочене застосування аторвастатину після терапії рифампіцином супроводжувалось значним зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Антациди. Одночасне застосування препарату Сторвас і суспензії пероральних антацидів, яка містить гідроксиди алюмінію і магнію, зменшує концентрацію препарату Сторвас в плазмі крові приблизно на 35%, однак це не впливало на зниження рівня ХС ЛПНГ.

Антипірин. Оскільки Сторвас не змінює фармакокінетику антипірину, взаємодія між іншими препаратами, що метаболізуються за допомогою цього ж цитохрому (терфенадин, толбутамід, триазолам, пероральні контрацептиви), є малоймовірною.

Холестипол. Концентрація препарату Сторвас в плазмі крові знижується на 25% при одночасному застосуванні холестиполу. Однак гіполіпопротеїновий ефект був більш виражений при одночасному застосуванні препарату Сторвас і холестиполу, ніж при застосуванні одного з цих препаратів.

Дигоксин. При тривалому застосуванні дигоксину та одночасному застосуванні 10 мг препарату Сторвас рівень дигоксину в плазмі не змінювався. Однак концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20% при одночасному застосуванні 80 мг препарату Сторвас на добу. Слід належним чином контролювати стан пацієнтів, які застосовують дигоксин.

Азитроміцин. Одночасне застосування препарату Сторвас (10 мг щодня) і азитроміцину (500 мг щодня) не змінювало концентрацію препарату Сторвас в плазмі крові.

Оральні контрацептиви. Одночасне застосування з пероральними контрацептивами, які містять норетиндрон і етинілестрадіол, збільшує AUC цих препаратів приблизно на 30 і 20%, що слід враховувати при виборі контрацептиву для жінок, які приймають Сторвас.

Варфарин. Не виявлено суттєвих ефектів взаємодії між цим препаратом і Сторвасом.

Амлодипін. У дослідженнях взаємодії лікарських засобів одночасне застосування 80 мг аторвастатину та 10 мг амлодипіну у здорових добровольців супроводжувалося збільшенням експозиції аторвастатину, хоча не мало клінічно значимого ефекту.

Інша супутня терапія. Під час клінічних досліджень Сторвас застосовувався одночасно з антигіпертензивними засобами та естрогензаменімимі препаратами без суттєвих ефектів взаємодії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами не вивчалась.

Специфічного лікування при передозуванні препаратом сторвас немає. у випадках передозування проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. оскільки аторвастатин зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз не сприяє суттєвому зниженню концентрації препарату в плазмі.

При температурі не вище 25 °C.