Сліпонія таблетки по 3 мг 3 блістери по 10 шт

діюча речовина: мелатонін;

1 таблетка містить мелатоніну 2 мг, 3 мг або 5 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), целюлоза мікрокристалічна (тип 102), натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

Сліпонія, 2 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, опуклі з обох боків, з круговим тисненням з одного боку.

Сліпонія, 3 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, опуклі з обох боків.

Сліпонія, 5 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, опуклі з обох боків, з поперечною рискою з одного боку.

Снодійні та седативні препарати. Агоністи рецептора мелатоніну. Код АТХ N05C Н01.

Фармакодинаміка.

Мелатонін – це природний нейрогормон людського організму, який виробляється в центральній нервовій системі епіфізом. Синтез мелатоніну з амінокислоти триптофану також відбувається в інших клітинах і органах, таких як сітківка ока, сльозові залози, шлунково-кишковий тракт, шкіра і лімфоцити. Високі концентрації мелатоніну також спостерігаються в клітинах кісткового мозку та жовчі ссавців. Гормон відіграє важливу роль у регуляції біологічного циркадного ритму. Мелатонін регулює години сну і активності протягом дня. Ендогенний мелатонін має характерний добовий ритм синтезу і секреції. Вдень концентрація гормону низька, а вночі – найвища. Крім добового профілю секреції мелатоніну, існує також сезонний ритм, що виникає внаслідок зміни тривалості освітлення в різні пори року. Мелатонін має два основних напрямки дії при лікуванні розладів сну. По-перше, він чинить пряму снодійну дію, що, ймовірно, пов’язано з його взаємодією з центральною ГАМК-ергічною системою. По-друге, він проявляє хронобіологічну дію, адаптуючи зміни в ритмах сну і неспання до змін освітленості та тривалості дня і ночі. Ця дія відбувається насамперед через специфічні центральні рецептори мелатоніну MT1 і MT2. Окрім позитивного впливу на процес сну, регуляцію фаз і тривалості сну, мелатонін також проявляє протизапальну та антиоксидантну активність, імуностимулюючу, протипухлинну, гіпотензивну і терморегуляторну дію та має цитопротекторні властивості. Експериментальні дослідження показали, що вищезазначені фармакодинамічні ефекти також індукуються при екзогенному введенні мелатоніну.

Фармакокінетика.

Біодоступність мелатоніну коливається від 3 % до 76 %. До 60 % абсорбованої дози лікарського засобу піддається ефекту першого проходження. Прийом їжі збільшує засвоєння мелатоніну. Діюча речовина лікарського засобу метаболізується до 6-гідроксимелатоніну та N-ацетилсеротоніну, після чого утворені метаболіти у вигляді глюкуронідів або сульфатів виводяться із сечею. Мелатонін швидко проникає в рідини організму, такі як слина, спинномозкова рідина, амніотична рідина. Після прийому всередину максимальна концентрація лікарського засобу в крові досягається через 0,5–2 години. Період напіввиведення мелатоніну після перорального прийому становить від 30 до 50 хвилин.

Мелатонін показаний як допоміжний засіб при лікуванні порушень ритму сну і активності, наприклад, пов’язаних зі зміною часових поясів або у зв’язку з позмінною роботою. Лікарський засіб також полегшує регуляцію порушень добового ритму сну і активності у пацієнтів з порушенням зору.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу.

Порушення функції нирок та печінки, лікарський засіб не застосовувати після вживання алкоголю.

Період вагітності або грудного вигодовування.

Дитячий вік до 18 років.

Депресія.

Лікарські засоби, що блокують β-адренорецептори, клонідин, дексаметазон, антидепресанти (наприклад, флувоксамін) та деякі інші лікарські засоби можуть змінювати секрецію ендогенного мелатоніну. Мелатонін може впливати на ефективність гормональних лікарських засобів (естрогени, андрогени тощо), підвищувати зв’язування бензодіазепінів зі специфічними рецепторами, тому їх одночасне застосування потребує медичного контролю. Мелатонін може посилювати седативні властивості бензодіазепінів та небензодіазепінових снодійних засобів, таких як залепон, золпідем і зопіклон. Одержано чіткі докази фармакодинамічної взаємодії мелатоніну із золпідемом через одну годину після сумісного застосування. Одночасне застосування призводить до більшого порушення уваги, пам’яті та координації, порівняно із застосуванням одного золпідему.

Мелатонін може потенціювати протипухлинний ефект тамоксифену.

Допамінергічні та серотонінергічні ефекти метамфетаміну можуть посилюватися при одночасному його застосуванні з мелатоніном.

Мелатонін може потенціювати антибактеріальну дію ізоніазиду.

Мелатонін може застосовуватися з лізиноприлом у супутній антигіпертензивній терапії хворих з функціональною недостатністю пінеальної залози, посилюючи його ефект.

Згідно з існуючими спостереженнями, мелатонін індукує CYP3A in vitro в концентраціях, що перевищують терапевтичні. Клінічне значення цього результату невідоме. Виникнення індукції може стати причиною зниження в плазмі крові концентрацій лікарських засобів, що вводяться паралельно.

Флувоксамін підвищує рівень мелатоніну шляхом інгібування його метаболізму печінковими ізоферментами CYP1A2 та CYP2C19 цитохрому P450 (CYP). Слід уникати такої комбінації.

Лікарські засоби, які метаболізуються ізоензимом CYP2C19 (циталопрам, омепразол, ланзопразол), сповільнюють метаболізм екзогенно введеного мелатоніну та збільшують його біодоступність, ймовірно, шляхом гальмування перетворення гормону до N-ацетилсеротоніну.

Слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які одержують 5- чи 8-метоксипсорален, що підвищує рівень мелатоніну шляхом інгібування його метаболізму.

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які одержують циметидин – інгібітор CYP2D, що підвищує рівень мелатоніну у плазмі крові шляхом пригнічення його метаболізму. Паління може знижувати рівень мелатоніну шляхом індукції CYP1A2.

Слід ретельно спостерігати за пацієнтами, які одержують естрогени (наприклад контрацептиви або замісну гормонотерапію), оскільки рівень мелатоніну зростає через гальмування його метаболізму CYP1A1 і CYP1A2.

CYP1A2-інгібітори, такі як хінолони, можуть сприяти посиленню дії мелатоніну. CYP1A2‑індуктори, такі як карбамазепін і рифампіцин, можуть сприяти зниженню концентрації мелатоніну в плазмі крові.

Одночасне застосування мелатоніну з тіоридазином призводить до більшого порушення уваги, пам’яті та координації порівняно із застосуванням одного тіоридазину.

Можливе підвищення ризику розвитку небажаних ефектів з боку центральної нервової системи при одночасному застосуванні мелатоніну з іміпраміном і тіоридазином.

Не застосовувати жінкам, які планують вагітність, у зв’язку з певною контрацептивною дією мелатоніну.

При застосуванні мелатоніну слід уникати яскравого освітлення.

У пацієнтів з цирозом печінки рівень метаболізму мелатоніну знижений, тому застосовувати лікарський засіб таким пацієнтам протипоказано.

Лікарський засіб можна застосовувати хворим з підвищеним артеріальним тиском (особливо систолічним) та гіперхолестеринемією. При тривалому застосуванні мелатонін знижує рівень холестерину у пацієнтів з гіперхолестеринемією, але не впливає на рівень холестерину при його нормальному вмісті в сироватці крові. Лікарський засіб знижує рівень інсуліну та глюкози в плазмі крові, тому його можна застосовувати пацієнтам з гіпертонічною хворобою та гіперхолестеринемією, що супроводжуються інсулінорезистентністю (індекс НОМА вище 3 ум. од.).

Протипоказано застосовувати мелатонін пацієнтам з порушеннями функції печінки через відсутність даних щодо застосування мелатоніну таким хворим та з огляду на метаболізм мелатоніну в печінці, пацієнтам з депресією, пацієнтам з імунною дисфункцією, ендокринними порушеннями або епілепсією, а також пацієнтам, які лікуються антикоагулянтами, та тим, хто має порушення функції нирок.

З обережністю призначають при гормональних порушеннях і/або проведенні гормональної терапії, а також у разі наявності алергічних захворювань.

Мелатонін спричиняє сонливість. З обережністю слід застосовувати лікарський засіб, якщо ймовірна сонливість може бути пов’язана з ризиком або небезпекою для здоров’я пацієнта. Не рекомендується застосовувати особам з аутоімунними захворюваннями.

Пацієнти з такими спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози/галактози, не повинні застосовувати цей лікарський засіб.

Одночасний прийом алкоголю знижує ефективність мелатоніну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб не застосовують у період вагітності та годування груддю через відсутність клінічних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Зважаючи на те, що лікарський засіб спричиняє сонливість, на час його прийому слід утриматися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Дозування

Слід використовувати найнижчу ефективну дозу мелатоніну і, якщо необхідно, інший лікарський засіб мелатоніну, який забезпечує іншу (наприклад меншу) дозу. Добре встановлене медичне застосування мелатоніну включає дози від 0,5 мг.

Дорослі пацієнти

При розладах сну, пов’язаних зі зміною часових поясів: від 2 мг до 3 мг мелатоніну один раз на день після настання темряви, починаючи з 1 дня подорожі. Слід продовжувати лікування наступні 2–3 дні після закінчення подорожі.

При порушеннях ритму сну та активності, наприклад, пов’язаних з позмінною роботою: від 1 мг до 5 мг на добу за годину до сну.

При порушеннях добового ритму сну та активності у пацієнтів з порушенням зору: від 0,5 мг до 5 мг один раз на день приблизно з 21:00 до 22:00.

Слід враховувати тривалість застосування лікарського засобу пацієнтом.

Ефект лікарського засобу у разі тривалого застосування при порушеннях добового ритму сну та активності іноді спостерігається лише через 2 тижні прийому мелатоніну.

Порушення функції печінки

Лікарський засіб протипоказано застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки. Порушення функції нирок

Лікарський засіб протипоказано застосовувати пацієнтам з порушенням функції нирок. Пацієнти літнього віку

Корекція дози для осіб літнього віку не потрібна.

Спосіб застосування

Пероральний прийом.

Таблетку слід проковтнути, запиваючи невеликою кількістю води.

Діти. Досвід застосування лікарського засобу пацієнтам віком до 18 років відсутній.

Симптоми. Описано декілька випадків передозування мелатоніну (одномоментний прийом 24–30 мг мелатоніну). Сонливість, головний біль, запаморочення та нудота є найпоширенішими ознаками та симптомами перорального передозування мелатоніну. При передозуванні можуть розвиватися дезорієнтація, тривалий сон, антероградна втрата пам’яті.

Лікування. Терапія симптоматична.

Нижченаведені побічні реакції були зареєстровані під час клінічних випробувань та зі спонтанних постмаркетингових повідомлень щодо застосування мелатоніну.

У кожній групі за частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до 1/10 000 до

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

2 роки.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці з картону; по 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці з картону.

За рецептом.

Біофарм Cп. з о.о.

Вул. Валбжиска 13, Познань, 60-198, Польща